Дата документу 24.03.2022
Справа № 337/3528/19
Провадження № 1-кп/334/454/22
24 березня 2022 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючогосудді ОСОБА_1
при секретаріОСОБА_2
за участю прокурораОСОБА_3
захисникаадвоката ОСОБА_4
обвинуваченогоОСОБА_5 (в режимі відеоконференції)
розглянувши клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу,
01 лютого 2022 року після здійснення автоматизованого розподілу справ в провадження судді Ленінського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 надійшли матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України після скасування судом апеляційної інстанції вироку Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 07.07.2021.
01.03.2022 прокурором до суду подано письмове клопотання про продовження запобіжного заходу - тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 терміном на 60 днів.
Ухвалою суду від 02.03.2022 клопотання прокурора задоволено, продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 60 днів до 30 квітня 2022 року включно.
21.03.2022 від обвинуваченого ОСОБА_5 (через адміністрацію СІЗО) надійшла заява/клопотання, в якому ОСОБА_5 просить змінити йому запобіжний захід у зв'язку з виключними обставинами воєнного стану та надати йому можливість захищати свою вітчизну, своїх близьких.
Обвинувачений ОСОБА_5 (в режимі відео конференції) просив подане ним клопотання задовольнити, оскільки він не винний у вчиненні кримінального правопорушення, не отримував в СІЗО копію клопотання про продовження строку тримання під вартою, на час затримання мав постійне місце проживання та роботи, вирок щодо нього Запорізьким апеляційним судом скасовано, а отже обвинувачення є безпідставним.
При розгляді клопотання прокурор ОСОБА_3 просила в задоволенні клопотання відмовити, зазначила, що з огляду на те, що справа підлягає новому розгляду, продовжують існувати ризики незаконного впливу на потерпілих та свідків, ризику переховування, а обставини воєнного стану з урахування внесених змін до законодавства не можуть слугувати підставою для зміни запобіжного заходу для обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст 152 КК України.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 просив клопотання задовольнити, оскільки до затримання його підзахисний працював, має зареєстроване місце проживання, наміру впливати на потерпілу чи свідків не має, тим більше, що вони вже були допитані судом.
Представник потерпілої, потерпіла в підготовче судове засідання не з'явились з невідомої суду підстави. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку, з клопотаннями про відкладення засідання не звертались.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження,перевіривши обґрунтованість клопотання наявним у розпорядженні суду матеріалами, суд доходить наступних висновків.
Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 розділу ІІ Заходи забезпечення кримінального провадження цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 201 КПК України , що знаходиться в главі 18 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу.
Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 201 КПК України копія клопотання та матеріалів, якими воно обґрунтовується, надається прокурору не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. До клопотання мають бути додані:
1) копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання;
2) перелік свідків, яких підозрюваний, обвинувачений вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання;
3) підтвердження того, що прокурору надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Як зазначено у ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
За змістом ст. 178 КПК України,при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винуватою, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та відповідно до ч.3 ст.197 КПК України про його продовження, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.
Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
Отже, обвинувачення особи у скоєнні особливо тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказані злочини, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
За змістом обвинувального акту, ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, який є особливо тяжким злочином.
Доводи сторін, в тому числі і щодо правильності формулювання обвинувачення, наявність доказів на підтвердження пред'явленого обвинувачення, будуть перевірятися та оцінюватися судом першої інстанції у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального законодавства.
Обвинувачений ОСОБА_5 раніше неодноразово (7 разів) судимий за вчинення умисних злочинів, в тому числі за злочини проти власності, та злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, до нього застосовувалось звільнення з місць позбавлення волі умовно-достроково, проте останній належних висновків для себе не зробив та продовжив вчиняти злочини, на теперішній час обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, не має стійких соціальних зв'язків, розгляд провадження ще триває, в кримінальному провадженні після повернення справи на новий розгляд не допитана потерпіла та свідки, тож обставини по справі з часу обрання запобіжного заходу не змінились, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились. З урахуванням викладеного в разі застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, не виключається наявність настання ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Перевіривши наявні матеріали провадження, суд доходить висновку про те, що ризики, які існували на час обрання обвинуваченому запобіжного заходу та розгляду судом питання доцільності його продовження, не зменшились та існують на даний час.
Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії2 №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Такий висновок суду не суперечить як національному законодавству, так і практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків (рішення у справах «Смірнов проти Росії» від 24 липня 2003 року; «Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 року; «Штегмюллер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Мацнеттер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Летельєр проти Франції» від 26 червня 1991 року та ін.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі «Амбрушкевич проти Польщі»).
З урахуванням викладеного та фактичних обставин кримінального провадження, тяжкості інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_5 кримінального правопорушення, суворості можливого покарання та відомостей про особу обвинуваченого у сукупності, суд вважає недоцільною зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки інші більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної процесуальної поведінки останнього.
Обставини, на які посилається сторона захисту - щодо наявності у обвинуваченого місця реєстрації та проживання, родинних зв'язків, працевлаштування на момент затримання, на правильність висновків суду не впливають, оскільки суттєво не зменшують встановлених ризиків та в даному випадку не свідчить про достатність застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення його належної процесуальної поведінки і запобігання встановлених ризиків.
При цьому суд звертає увагу, що Законом України 2125-IX від 15.03.2022 (набрав чинності 22.03.2022) «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо порядку скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або його зміни з інших підстав» кримінальний процесуальний кодекс України доповнено статтею 616, якою врегульовано питання скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або зміна запобіжного заходу з інших підстав.
За змістом вказаної статті у разі введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України, має право звернутися до прокурора з клопотанням про скасування цього запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
За результатами розгляду клопотання, передбаченого абзацом першим цієї частини, прокурор має право звернутися до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Клопотання про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що особа підпадає під проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, та висновок про придатність особи до несення військової служби в умовах воєнного стану;
2) виклад обставин, які вказують на те, що відсутні ризики, передбачені частиною першою статті 177 цього Кодексу, а також ризик ухилення особи, стосовно якої пропонується скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, від проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Слідчий суддя або суд, який розглядає кримінальне провадження, розглядає клопотання про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період невідкладно. За наявності достатніх підстав слідчий суддя або суд має право скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для подальшого проходження підозрюваним, обвинуваченим військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Таким чином, суд доходить висновку, що клопотання ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 7, 9 , 22, розділом ІІ КПК України, 201 , 309 , 372, 616 КПК України, суддя
В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1