06 січня 2022 року Справа № 160/21330/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:
- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач) щодо проведення перерахунку та виплати з 01.09.2021 року пенсії у меншому розмірі призначеної з 08.02.2019 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язання відповідача виплачувати з 01.09.2021 року призначену пенсію шахтаря згідно зі ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 80% заробітної плати визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2016-2018 роки з індивідуальним коефіцієнтом для обчислення пенсії 3,06530 за період заробітної плати з 01.07.1997 року по 01.06.2000 року, з 01.07.2003 року по 01.12.2003 року та з 01.04.2004 року по 01.05.2016 року, визначеним ГУ ПФУ в Дніпропетровській області 08.02.2019 року до проведеного перерахунку пенсії з 01.09.2021 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач з 01.09.2021 за рішенням №912500122217 від 20.08.2021 без заяви позивача безпідставно перерахував призначену пенсію за віком та визначив менший розмір з урахуванням коефіцієнту заробітної плати, який розраховано із заробітної плати за період 01.07.1995 по 30.06.2000, з 01.07.2003 по 31.05.2016 з виключенням періодів 2001 та 2002 років та періоду 01.01.2019 по 31.01.2019, що є порушенням ч.3 ст.22 Конституції України, якою встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Ухвалою суду від 08.11.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого заперечує проти заявлених позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі зазначає, що при здійсненні перевірки пенсійної справи ОСОБА_1 виявлено її невідповідність нормам чинного законодавства України, а саме: при розрахунку середньомісячного заробітку для обчислення пенсії було помилково застосовано середню заробітну плату (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016, 2017 та 2018 роки у розмірі 6'188грн. 89 коп. Тому, з 01.09.2021 пенсійну справу позивача приведено у відповідність до норм чинного законодавства, а саме: застосовано середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015 та 2016 роки у розмірі 3'764грн. 40 коп. (з урахуванням індексації).
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, з 2016 року отримував пенсію по інвалідності ІІІ групи внаслідок нещасного випадку на виробництві відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З 01.10.2017 року позивача переведено з пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію по інвалідності трудового каліцтва відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З 08.02.2019 року за заявою про перехід на інший вид пенсії позивача переведено на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з урахуванням Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80% заробітної плати, що станом на 01.07.2021 згідно рішення №912500122217 складало 15'176грн. 60 коп. Розрахунок пенсії проведено із застосуванням заробітної плати за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку застрахованої особи з 01.07.2000 по 30.06.2006 та за період з 01.11.2006 по 31.01.2019, за якими індивідуальний коефіцієнт заробітної плати для обчислення пенсії був визначений - 3,06530.
06.09.2021 відповідач листом №0400-010310-8/117916 повідомив позивача, що при перевірці пенсійної справи при переході на пенсію за віком не вірно було визначено заробітну плату для розрахунку пенсії, що призвело до переплати пенсії, тому пенсійну справу приведено у відповідність з 01.09.2021 та її розмір буде становити 12'661грн. 56коп.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Відповідно до ч.1 ст.44 Закону №1058 призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно ч.3 ст.45 Закону №1058, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Частиною 2 ст.40 Закону №1058 передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Відповідно до частин 1, 2 ст.24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно наданих відповідачем до відзиву копій трудової книжки позивача, а також індивідуальних відомостей про застраховану особу (ОК-5), вбачається, що страховий стаж з часу виходу на пенсію по інвалідності складає 1 місяць, що не дає право на перерахунок пенсії при переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно ч.3 ст.45 Закону №1058.
При переведенні з одного виду пенсії на інший застосовується показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.
Пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва позивачу призначено відповідно ст.23 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) в розмірі 50% від заробітку.
Згідно ст.65 Закону №1788, середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
01.10.2017 року позивача переведено з пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію по інвалідності трудового каліцтва відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до п.4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
При розрахунку пенсії застосовано показник середньої заробітної плати (дохід) визначеного з урахуванням положень ч.2 ст.42 та п.4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону, тобто за 2014, 2015 та 2016 у розмірі 3'764грн. 40коп. (з урахуванням індексації).
08.02.2019 року за заявою про перехід на інший вид пенсії, позивача переведено на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Для обчислення пенсії застосовано середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016, 2017, 2018 у розмірі 6'188грн. 89коп.
01.09.2021 пенсійну справу позивача приведено у відповідність до норм чинного законодавства, а саме: застосовано середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015 та 2016 роки у розмірі 3'764грн. 40 коп. (з урахуванням індексації).
Частиною 4, 5 ст.45 Закону №1058 передбачено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що пенсійний орган мав право здійснити перерахунок пенсії без звернення особисто позивача, оскільки виявлено невідповідність пенсійної справи нормам чинного законодавства України про що попереджено позивача.
Згідно частин 1 та 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати на користь позивача відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Керуючись ст. Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко