28 березня 2022 року Справа № 160/2806/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Жукової Є.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094) про визнання бездіяльності щодо відмови у перерахунку та виплаті невиплаченої частини щорічної разової грошової допомоги протиправною, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату невиплаченої частини щорічної разової грошової допомоги, -
07 лютого 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094), в якій позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Комунального Закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради» щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 у перерахунку та виплаті невиплаченої частини щорічної разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій, до 5 травня за 2020 рік, у розмірі 6 800 (шість тисяч вісімсот) гривень; визнати протиправною бездіяльність Комунального Закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради» щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 у перерахунку та виплаті невиплаченої частини щорічної разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій, до 5 травня за 2021 рік, у розмірі 7 354 (сім тисяч триста п'ятдесят чотири) гривні; зобов'язати Комунальний Заклад «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради» здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , невиплачену частину щорічної разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій, до 5 травня за 2020 рік, у розмірі 6 800 (шість тисяч вісімсот) гривень, що складає 5 (п'ять) мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги; зобов'язати Комунальний Заклад «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради» здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , невиплачену частину щорічної разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій, до 5 травня за 2021 рік у розмірі 7 354 (сім тисяч триста п'ятдесят чотири) гривні, що складає 5 (п'ять) мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені ст. ст. 12, 17-1 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - щорічно до 5 травня отримувати разову грошову допомогу у розмірі п'яти мінімальних пенсій, проте, позивачем з 2020 р. по 2021 р. недоотримано щорічну разову допомогу у розмірах, встановлених законодавством. Позивач вважає, що при виплаті щорічної одноразової допомоги до 5 травня відповідачем не враховано рішення Конституційного Суду України у справі щодо відповідності Конституцій України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України від 27 лютого 2021 року №3-р/2020, та допущена бездіяльність, яка призвела до порушення прав позивача щодо значного зменшення розміру виплати до 5 травня, передбаченої положеннями ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2022 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 160/2806/22 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094) про визнання бездіяльності щодо відмови у перерахунку та виплаті невиплаченої частини щорічної разової грошової допомоги протиправною, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату невиплаченої частини щорічної разової грошової допомоги.
Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Суд зазначає, що копію ухвали суду від 08.02.2022 р. у справі №160/2806/22 разом з позовною заявою та доданими до неї документами направлено на адресу відповідача, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи.
На підставі викладеного вище, суд зазначає, що останній вжив заходи, щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, у порядку визначеним КАС України.
Суд зазначає, що копію ухвали суду від 08.02.2022 р. у справі №160/2806/22 разом з позовною заявою та доданими до неї документами направлено на адресу відповідача, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи.
На підставі викладеного вище, суд зазначає, що останній вжив заходи, щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, у порядку визначеним КАС України.
Відтак, оскільки відзив на позовну заяву до суду не надходив, а матеріали справи містять відомості про належне повідомлення відповідача щодо відкриття провадження у справі та необхідність подання відзиву до суду, останнє не перешкоджає розгляду справи.
На підставі викладеного вище, суд розглянув справу відповідно до ст. 262 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, враховуючи строк розгляду справи, передбачений ст.258 КАС України.
Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом Серії НОМЕР_2 , копія якого міститься в матеріалах справи.
Відповідно до посвідчення Серії НОМЕР_3 , копія якого міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 є учасником бойових дій.
Судом встановлено, що з 2020 р. по 2021 р. позивач отримав щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 р. № 112 «Деякі питання виплати у 2020 р. разової грошової допомоги, передбаченої ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», в тому числі для учасників бойових дій, що підтверджується листом від 29.12.2021 р. за №Щ-3716/01/8679-01-08, копія якого міститься в матеріалах справи.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати у повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Правовідносини сторін, що виникають у сфері правового статусу ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них регулюються нормами Конституції України, ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ЗУ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" тощо.
В силу прямої дії ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
У даних правовідносинах суд враховує, що відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Пільги ветеранам війни - учасникам бойових дій встановлені ст.12 вказаного Закону.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було доповнено частиною четвертою такого змісту:
«Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком».
Пунктом 20 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» згадану вище норму права викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
У подальшому рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнано неконституційними зокрема положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, на момент нарахування і виплати позивачу у 2021 р. разової грошової допомоги та на дату його звернення із заявами до відповідачів про перерахунок вказаної допомоги, діяла ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій - п'ять мінімальних пенсій за віком.
Поряд із цим, законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів разової грошової допомоги до 5 травня були з 01.01.2015 також врегульовані п.26 розділу VI Бюджетного кодексу України.
Відповідно до пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України було визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.
На реалізацію приписів вказаної норми закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 19.02.2020 №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», де передбачено, що районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1390 гривень (у 2020 році).
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України від 22.10.1993 №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Також в рішенні Конституційного Суду України від 27.02.2020 судом встановлено, що в Основному Законі України передбачено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1); права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (частина друга статті 3). Конституційний Суд України дійшов також висновку, що встановлення п.26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону №3551, що суперечить принципу верховенства права, встановленому ст.8 Конституції України.
Згідно Конституції України - Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92). Такими законами є закони України про Державний бюджет України на кожний рік і Бюджетний Кодекс.
Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства (абзаци другий, третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 27.11.2008 у справі №1-37/2008).
З огляду на зазначене, законодавство, що визначає фінансові зобов'язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер.
У рішенні від 22.05.2008 №10-рп/2008 Конституційним Судом України наголошено на тому, що «законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони» (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).
Крім того, відповідно до абзац дев'ятий пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018 «соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов'язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту та не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави».
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.
Разова грошова допомога учасникам бойових дій є доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви №68385/10 та №71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Так, в порядку ч.3 ст.291 Кодексу адміністративного судочинства України, при застосуванні висновків Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20 (Пз/9901/14/20), суд приходить до висновку, що з 27.02.2020 заявник набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня учасникам бойових дій - п'ять мінімальних пенсій за віком, зокрема і у 2021 році.
Водночас, як встановлено судом позивач має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій - у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, що становить 8 845,00 грн. (1769х5), оскільки Законом України від 15.12.2020 №1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» визначено прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 1 січня 2021 року - 1769,00 грн. (стаття 7). Таким чином, сума недоотриманих позивачем коштів у 2021 складає 7 354,00 грн. (8 845,00 грн. - 1 491,00 грн.).
Щодо відповідача у цій справі, суд зазначає, що на підставі наказу Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 22.03.2019 року № ОД-65/0/209-19 "Про передачу функцій", починаючи з 2019 року функції з нарахування та здійснення соціальних виплат за КПКВК 2501150 передано до Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення Дніпропетровської обласної ради.
Таким чином, саме Комунальний заклад "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради є належним відповідачем у цій справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, суд виходить з положень, закріплених в п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень, де вказано, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.
Суд зауважує, що зазначена позиція кореспондується позиції Верховного Суду, викладеній у зразковій справі в рішенні Верховного Суду від 29 вересня 2020 р. у справі №440/2722/20 (адміністративне провадження №Пз/9901/14/20), яким позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язано Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не здійснення нарахування та виплати позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня за 2020 р. та зобов'язання нарахувати та виплатити допомогу з урахуванням раніше виплачених коштів, суд зазначає наступне.
Оскільки з 27 лютого 2020 року норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому, суд зазначає, що згідно ч.4 ст.17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Отже, з огляду на вищенаведене суд дійшов висновку, що перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня 2020 року.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
На підставі викладеного вище, та зважаючи на дату подання позивачем позовної заяви, а саме: 07.02.2022 р., що підтверджується відбитком штемпеля Дніпропетровського окружного адміністративного суду, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають задоволенню судом лише з 2021 року, оскільки вказаному нормативному регулюванню підлягають виплати, здійснені відповідачем у 2021 році, тому позовні вимоги щодо строків виплати за 2020 рік не підлягають задоволенню.
Відтак, вказаному нормативному регулюванню підлягають виплати, здійснені відповідачем у 2021 році.
На підставі викладеного вище, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не здійснення нарахування та виплати позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня за 2020 р. та зобов'язання нарахувати та виплатити допомогу з урахуванням раніше виплачених коштів.
Відповідно до ч. 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При цьому, суд зазначає, що у Висновку №11 від 18.12.2008 року Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень викладено наступні висновки:
«Усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою й простою мовою - це необхідна передумова розуміння рішення сторонами та громадськістю. Для цього потрібно логічно структурувати рішення й викласти його у зрозумілому стилі, доступному для всіх.»
«Кожен суддя може обрати власний стиль та побудову документа або використовувати типові зразки, якщо такі існують.»
Водночас, відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду від 16.12.2021 р. у справі №11-164сап21, в тексті якої зазначено, що не повинно викликати сумнівів чи заперечень відносно того, що всі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в наступній редакції:
- визнати дії Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги за 2021 рік у розмірі меншому, ніж п'ять мінімальних пенсій за віком протиправними;
- зобов'язати Комунальний заклад «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради нарахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'ять мінімальних пенсій за віком, з урахуванням фактично виплаченої суми.
- в іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.
Вирішуючи питання про сплату судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094) про визнання бездіяльності щодо відмови у перерахунку та виплаті невиплаченої частини щорічної разової грошової допомоги протиправною, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату невиплаченої частини щорічної разової грошової допомоги, - задовольнити частково.
Визнати дії Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги за 2021 рік у розмірі меншому, ніж п'ять мінімальних пенсій за віком протиправними.
Зобов'язати Комунальний заклад «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради нарахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'ять мінімальних пенсій за віком, з урахуванням фактично виплаченої суми.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.О. Жукова