18 березня 2022 року Справа № 160/15820/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 101419,97 грн., -
07.09.2021р. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося з адміністративним позовом до ОСОБА_1 та, з урахуванням позовної заяви в новій редакції від 04.10.2021р., просить:
- стягнути податковий борг з платника податків відповідача у сумі 101419,97 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області як платник податків та має податковий борг у сумі 101419,97 грн. по єдиному податку з фізичних осіб, який виник внаслідок несплати у встановлені терміни грошових зобов'язань, а саме: 98262,76 грн. згідно податкової декларації №2171 від 09.02.2018р., термін сплати 19.02.2018р.; 3157,21 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 11.12.2018р. №0013511314 (термін сплати 16.01.2019р.). Як зазначає позивач, інформація щодо оскарження наведеного податкового повідомлення-рішення у контролюючого органу відсутня, а тому воно є узгодженим та у зв'язку з несплатою відповідачем у встановлені терміни суми грошових зобов'язань такі грошові зобов'язання набули статусу податкового боргу з урахуванням вимог ст.ст. 56, 57 ПК України. Також позивач зазначає, що у зв'язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу контролюючим органом відповідно до ст.59 Податкового кодексу України було сформовано податкову вимогу від 06.03.2018р. №29365-17/0319, яка була направлена на податкову адресу відповідача та повернута до контролюючого органу з причини закінчення строку зберігання. За викладеного, позивач зазначає, що він як контролюючий орган набув права звернутися до суду з адміністративним позовом про стягнення суми податкового боргу з платника податків відповідача у розмірі 101419,97 грн. у відповідності до вимог ст.ст. 14, 19, 52, 87 Податкового кодексу України.
Ухвалою суду від 11.10.2021р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано, зокрема, відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати суду докази сплати заборгованості у добровільному порядку згідно до вимог ст.ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.39).
Ухвалою суду від 08.12.2021р., з метою належного отримання відповідачем копії ухвали суду від 11.10.2021р. та дотримання права відповідача на подання відзиву на позов з відповідними доказами в його обґрунтування, було продовжено строк розгляду даної справи до 10.01.2022р. (а.с.42).
Ухвалою суду від 17.01.2022р. було замінено відповідача у цій справі фізичну особу - ОСОБА_1 на належного відповідача фізичну особу-підприємця - ОСОБА_1 на підставі ч.3 ст.48 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати суду докази сплати заборгованості у добровільному порядку згідно до вимог ст.ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.53).
Відповідач, у строки встановлені ухвалою суду від 17.01.2022р., відзиву на позов суду не надав, як і не надав доказів погашення податкового боргу або оскарження податкового повідомлення-рішення у встановленому законодавством, про заміну відповідача у справі відповідача було повідомлено засобами поштового зв'язку відповідно до вимог ст.ст. 124, 126, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому останній вважається повідомленим належним чином з урахуванням ч.11 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується поштовим конвертом, наявним в матеріалах справи (а.с.55).
Зазначена правова позиція щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи у зв'язку із поверненням конверту з відміткою пошти: «за закінченням терміну зберігання» узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеній у його постанові від 16.12.2020р. у справі №120/4080/19-а.
У відповідності до положень ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається судом 18.03.2022р. в межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням положень ч.6 ст.48 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при розгляді справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень - є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Частиною 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Тобто, позивач - контролюючий орган є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.
Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
ОСОБА_1 з 22.05.2017р. зареєстрований як фізична особа - підприємець за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з ЄДРПОУ, наявними у справі (а.с.5,49-50).
09.02.2018р. відповідачем була подана до контролюючого органу податкова декларація платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2017 рік, згідно якої сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті складає 99112,76 грн. (а.с.9).
Згідно наданих довідки про стан розрахунків з бюджетом станом на 02.08.2021р. та витягу з інтегрованої картки платника податків відповідача, відповідач має податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб на загальну суму 101419,97 грн. (а.с.4,10-12).
Вказаний податковий борг виник внаслідок несплати у встановлені строки суми грошового зобов'язання, визначеного платником самостійно та визначеного контролюючим органом, а саме:
- згідно податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2017 рік від 09.02.2018р. нараховано платником самостійно грошове зобов'язання за платежем Єдиний податок, з граничним терміном сплати - 19.02.2018р., датою виникнення податкового боргу є 20.02.2018р.;
- згідно податкового повідомлення-рішення №0013511314 від 11.12.2018р. відповідачеві донараховано за платежем Єдиний податок з фізичних осіб штрафні санкції на суму 3157,21 грн., яке було направлено на адресу відповідача засобами поштового зв'язку та повернуто на адресу контролюючого органу 06.01.2019р., дата виникнення податкового боргу - 17.01.2019р., що підтверджується копіями відповідних податкової декларації, податкового повідомлення-рішення та поштового конверту, наявними у справі (а.с.9,13,14,37,38).
У зв'язку з несплатою відповідачем у встановлені строки узгоджених податкових зобов'язань, контролюючим органом були вжиті заходи щодо примусового стягнення податкового боргу та на виконання вимог ст.59 Податкового кодексу України була сформована податкова вимога форми "Ф" №29365-17/0319 від 06.03.2018р. на загальну суму податкового боргу платника податку станом на 05.03.2018р. у загальному розмірі 98262,76 грн., яка була направлена на адресу відповідача засобами поштового зв'язку та повернута на адресу контролюючого органу 20.03.2018р. згідно вимог п.42.2 ст.42 та п.58.3 ст. 58 Податкового кодексу України, що підтверджується копіями відповідної вимоги та поштового конверту, наявними у справі (а.с.7, 7-зворот).
Відповідно до вимог п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 31.1 статті 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків визначається календарною датою.
Згідно статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Крім того, п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Як передбачено пунктом 54.5. статті 54 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
За ст. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 57.3. статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до пунктів 95.1-95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Відповідно до абзацу "е" пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Таким чином, оскільки за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 101419,97 грн., що виник на підставі податкової декларації та податкового повідомлення-рішення, якими визначені грошові зобов'язання, доказів оскарження податкового повідомлення-рішення у адміністративному та судовому порядку сторонами не надано, з урахуванням того, що відповідачем не надано доказів погашення такої заборгованості, яка вважається узгодженою, позовні вимоги про стягнення зазначеної заборгованості у вказаному розмірі підлягають задоволенню.
Відповідна правова позиція також узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у його постанові від 19.05.2020р. у справі №809/12/17, яка є обов'язковою для застосування судом першої інстанції згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до вимог ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, при цьому, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідач у встановлені строки відзиву на позов не подав, як і не надав жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про сплату податкового боргу в сумі 101419,97 грн. у встановлені законодавством строки, як і не надав доказів оскарження податкового повідомлення-рішення у встановленому законодавством порядку.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивачем щодо стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 101419,97 грн., а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, у зв'язку з чим судові витрати суб'єкта владних повноважень по сплаті судового збору не підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 101419,97 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг у сумі 101419,97 грн. (сто одна тисяча чотириста дев'ятнадцять грн. 97 коп.).
Судові витрати покласти на позивача згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва