Справа № 351/2048/21
Номер провадження №2/351/162/22
15 березня 2022 року м.Снятин
Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Калиновського М.М.,
з участю секретаря Равлюк М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки,-
Позивачка звернулася у суд із позовом до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог вказала, що в період з 21.11.1992 р. по 23.04.2006 р. перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу придбано спільне майно, а також, побудовано житловий будинок та господарські будівлі, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_1 ).
Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 06.02.2007, затверджено мирову угоду, згідно якої до неї перейшло право власності на житловий будинок, погріб та криницю, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . У подальшому нею було проведено державну реєстрацію належного їй вищевказаного нерухомого майна.
У 2015 р., згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, відповідач приватизував земельну ділянку кадастровий номер 2625285101:03:004:0048, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На даній земельній ділянці знаходиться нерухоме ймано, житловий будинок, який на праві приватної власності належить їй.
Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди, до особи, яка немала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності. Перехід права власності на земельну ділянку відбувається одночасно з переходом права на об'єкт нерухомості, збудоване на землі, слідує за нею.
Особа, яка набула право власності на будівлі чи споруди, або їх частини стає власником відповідної земельної ділянки, або її частини на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження, а тому просила визнати за нею право власності на 1/2 частки земельної ділянки кадастровий номер 2625285101:03:004:0048, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Припинити право власності відповідача на 1/2 частки земельної ділянки кадастровий номер 2625285101:03:004:0048, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник позивачки подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, позов просив задоволити, справу розглядати за відсутності позивачки та її представника. Згідний на заочний розгляд справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та день розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, а тому справу слід розглянути заочно у відсутності відповідача.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не проводилось.
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши письмові матеріали, встановивши фактичні обставини справи, застосовуючи загальні засади цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об'єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, утверджуючи та забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принцип неупередженості, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
За змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою ст. 15, частиною 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права чи інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду.
З ухвали Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 06.02.2007 р. слідує, що визнано мирову угоду сторін за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя за умовами якої ОСОБА_1 переходить у приватну власність житловий будинок, погріб на криниця в АДРЕСА_1 загальною вартістю 57 560 грн., а ОСОБА_2 переходить у приватну власність господарський комплекс, який належить до вказаного житлового будинку вартістю 20 824 грн., автомобіль ВАЗ 2107 - вартістю15 000 грн. та автомобіль ГАЗ-53 вартістю - 5000 грн., а всього майна на загальну суму 40 824 грн.
Згідно витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 визнано право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 .
З рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 13.04.2006 р., вбачається, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений 21.11.1992 р. Стецівською сільською радою, Снятинського району, а/з-21 розірвано.
Відповідно до свідоцтва про право власності від 21.09.2015 р. індексний номер:44177344 земельна ділянка в АДРЕСА_1 кадастровий номер 2625285101:03:004:0048, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25 га.
Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
За нормами ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
З аналізу вказаних норм випливає існування принципу цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.
Таким чином оскільки позивачка є власником житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, на підставі затвердженої мирової угоди то згідно вищевикладених правових норм набув право власності на земельну ділянку, на якій розташоване належне їй домоволодіння.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.
За наведених обставин суд вважає, що слід визнати за позивачкою право власності на 1/2 частки земельної ділянки кадастровий номер 2625285101:03:004:0048, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Припинити право власності відповідача на 1/2 частки земельної ділянки кадастровий номер 2625285101:03:004:0048, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі наведеного, та ст. ст. 15, 16, 328, 377,392 ЦК України, 120 ЗК УКраїни, керуючись ст.ст. 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки земельної ділянки кадастровий номер 2625285101:03:004:0048, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частки земельної ділянки кадастровий номер 2625285101:03:004:0048, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий: Михайло КАЛИНОВСЬКИЙ