Справа № 346/5009/21
Провадження № 3/346/73/22
11 березня 2022 року м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд
Івано-Франківської області
Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Калинюк О.П., розглянувши матеріали, які надійшли від Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі -КУпАП),-
07.10.2021 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, в якому вказано, що того дня о 17 год. 39 хв. в смт.Печеніжин, по вул.Незалежності, Коломийського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Honda HR-V», номерний знак « НОМЕР_1 », з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, нечітка вимова. У вказаному протоколі вказано, що водій відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням приладу «Драгер 6820» на місці зупинки транспортного засобу та у КНП «Коломийська центральна районна лікарня» Коломийської міської ради.
23.11.2021 року захисник, адвокат Ломничук Ю.Ю. подав суду клопотання про закриття провадження в справі з наступних підстав.
На початку спілкування з водієм працівники поліції порушили вимоги Закону України «Про Національну поліцію», оскільки не представились, не назвали посаду, спеціальне звання тощо.
Як вбачається з відеозаписів, які долучені до матеріалів справи, водія було зупинено в зв'язку з тим, що у нього був закритий номерний знак. Після тривалого діалогу між водієм та працівниками поліції, останні дійшли висновку, що в ОСОБА_1 наявні ознаки алкогольного сп'яніння. Водій намагався з'ясувати причину зупинки, адже його номерний знак був читабельний. Крім того, відео фіксація також проводилась з порушенням вимог ч.1 ст. 31 вказаного Закону, які передбачають, що поліція може застосовувати такий превентивний захід як технічні прилади і засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
У ст. 40 цього Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань.
Згідно з п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 р. № 1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 р. № 28/32999, увімкнення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі увімкнення вказаного відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Розділом ІІІ даної Інструкції передбачено, що відео реєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія.
Таким чином, якщо із відеозапису з нагрудної камери працівників патрульної поліції, які здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним та постійно переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі. Зазначена правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.07.2019 р., справа № 216/5226/16-а.
Оскільки відеозапис здійснено з не одноразовим порушенням чинних нормативно-правових актів, враховуючи те, що після перегляду відеозапису неможливо встановити повне дотримання процедури оформлення адміністративних матеріалів за ч.1 ст. 130 КУпАП, то захисник вважає, що він не може бути сприйнятий як належний та допустимий доказ по даній справі.
З урахуванням практики Європейського Суду з прав людини суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 р., заява №16347/02, та «Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 р., заява №36673/04).
Відповідно до постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 338/1/17 від 26.04.2018 р. рішення суб'єкта владних повноважень (у вигляді постанови чи протоколу) щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення не визнається беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.
В направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції вказані відомості про те, що водій відмовився від такого огляду, що не відповідає дійсності.
Як визначено в п. 3 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103, огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом. Відповідно до п. 6 цього Порядку водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Крім того, відповідно до п.1.6. Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Згідно з п. 1.7. цієї Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я. Як вбачається з наявних матеріалів справи, фіксації відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі не було.
Відповідно до ст. 256 КУпАП при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Проте, жодних прав чи обов'язків водію роз'яснено не було. Звертаю увагу на те, що водію не було роз'яснено про фундаментальне право на отримання професійної правничої допомоги та не було вручено примірник протоколу про адміністративне правопорушення, що суттєво звужує обсяг його прав та можливостей щодо висловлення незгоди з відповідним протоколом і порушує вимоги ст. 254 КУпАП.
Згідно ст. 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, від 16.11.2000 року № 13-рп/2000 право на правову допомогу - це гарантована Конституцією України можливість фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги.
Конституційний Суд України зазначає, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.
У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 524/9827/16-а від 18.02.2020 р. зазначено, що якщо інспектором не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, чим порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, то порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування протоколу у справі про адміністративне правопорушення.
Постанова судді, згідно з вимогам ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Захисник також вказує, що в даному протоколі про адміністративне правопорушення та в направленні водія на огляд з метою виявлення алкогольного сп'яніння є розбіжності, а саме: в протоколі зазначено, що вище вказаний автомобіль зупинено о 17 год.39 хв., а в направленні - о 18 год. 15 хв. З відеозапису видно, що відео зйомка розпочалась о 18 год.37 хв., а закінчилась о 19 год. 16 хв.
Вивчивши матеріали справи, долучений до матеріалів справи відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, слід дійти наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Виходячи з вимог ст. 280 цього Кодексу, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З огляду на вищенаведені доводи захисника слід дійти висновку, що вина ОСОБА_1 не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки вказані доводи не спростовані наданими органом поліції матеріалами. Зокрема, наявні зазначені захисником розбіжності між даними, вказаними в протоколі, направленні на огляд та відеозаписі щодо часу зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Крім того, відеозапис діалогу між ним та працівниками поліції здійснено практично без фіксації обличчя вказаної особи, а камера здійснює фіксацію ОСОБА_1 на рівні його живота. Таким чином, даний відеозапис містить істотні недоліки та не може вважатися допустимим доказом. Інших доказів суду не надано.
В зв'язку з цим провадження в справі слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, в зв'язку з відсутністю в діях вказаної особи складу зазначеного адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного та, керуючись ст.ст. 221, 247, 283, 284, 288-290, 294 КУпАП,-
провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП в зв'язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області.
Суддя Калинюк О. П.