Номер провадження: 22-ц/813/5568/22
Номер справи місцевого суду: 2-2240/06
Головуючий у першій інстанції Грєкова-Раздорожна М.З.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
25.03.2022 м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді - Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,
за участю секретаря - Чепрас А.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 11 вересня 2006 року у складі судді Грекової-Роздорожної М.З.,
У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернулася до Кілійського районного суду Одеської області з заявою про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.
В обґрунтування позову посилалася на те, що будинок АДРЕСА_1 належав колгоспному двору, головою якого був за життя ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За його життя реєстрації права спільної часткової власності на зазначений житловий будинок не відбулась. ОСОБА_4 фактично прийняла спадщину після чоловіка, як спадкоємець першої черги по закону, оскільки постійно проживала і була прописана до смерті в зазначеному будинку, але за своє життя правовстановлюючі документи на житловий будинок право власності на майновий пай належний чоловіку в СВК «Маяк» не оформила, переоформивши лише Державний акт на землю. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після своєї смерті залишила заповіт на ім'я позивача, на все належне їй на день смерті майно. Позивач також пояснила, що вона своєчасно не прийняла спадщину, оскільки було відсутнє свідоцтво про шлюб батьків, довідку про реєстрацію якого вона отримала від Єнакіївського міського управління юстиції лише 19 січня 2006 року, технічна інвентаризація буд. АДРЕСА_1 проведена 21 липня 2005 року без реєстрації права власності на ім'я померлого.
Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 11 вересня 2006 року позов було задоволено, визнано за ОСОБА_1 право власності за спадщиною по заповіту після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на:
- весь житловий будинок АДРЕСА_1 , який складається в цілому з: літ. А - жилого будинку, літ. Б - кладової, літ. В - сараю, літ. Г - вбиральні, №№ 1-5 - надвірних споруд, розташованих на земельній ділянці площею 3568 кв.м.;
- земельну ділянку для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 площею 3568 кв.м.;
- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,39 га на території Кілійської міської ради згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія 1У №003661 р.н. 134 від 26 грудня 2000 року;
- майновий пай в пайовому фонді КСП «Маяк», правонаступником якого є СВК «Маяк» вартістю 3 338 грн.;
- частку в статутному фонді ТОВ «Центр» вартістю 522,24 грн.
Стягнуто з позивачки судові витрати, а саме судовий збір у сумі 455,30 грн, та збір на ІТЗ в сумі 30 грн.
ОСОБА_2 надав суду апеляційну скаргу та просить рішення суду скасувати в частині визнання за ОСОБА_1 права власності у порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_4 , на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,39 га на території Кілійської міської ради згідно Державного акту на право приватної власності на землю, серія УІ-ОД №003661, виданого Кілійською міською радою 26 грудня 2000 року, зареєстрованого за №1334, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В якості обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 посилався на те, що згідно договору дарування від 24 лютого 2001 року, посвідченого Державним нотаріусом Кілійської районної державної нотаріальної контори Богачовою Н.С., ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_2 прийняв у дар земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3, 39 га, розташовану на території Кілійської міської ради, Кілійського району Одеської області, належну Дарувателю на підставі Державного акту на право власності на землю УІ-ОД №003661, виданого Кілійською міською радою 26 грудня 2000 року, зареєстрованого за №1334. Таким чином, апелянт є власником вказаної земельної ділянки, право власності на яку, в порядку спадкування, було необґрунтовано визнано за позивачем.
23.11.2018 позивач надала суду відзив на апеляційну скаргу та просить суд ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
11.12.2018 ОСОБА_2 надав суду пояснення до відзиву на апеляційну скаргу та вказує на те, що заповіт, складений ОСОБА_4 не конкретизує склад спадкового майна, а навпаки спадкодавець заповідає усе своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось. Проте, майно у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3, 39 га, розташовану на території Кілійської міської ради, Кілійського району Одеської області спадкодавцю на момент складення заповіту і на момент смерті вже не належало. Сама ж ОСОБА_1 цю обставину від суду приховала. Більш того, зареєструвала право власності на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі за № 5122210100:01:004:0360 за заявою апелянта.
Постановою Одеського апеляційного суду від 03.10.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Кілійського районного суду Одеської області від 11 вересня 2006 року без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.11.2021 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 03.10.2020 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.12.2021 справу призначено до апеляційного розгляду.
31.01.2022 позивач надала суду відзив на апеляційну скаргу та просить суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що державний акт був виданий на ім'я спадкодавця ОСОБА_4 , станом на 26.06.2018 документ є законним, він не відмінявся і не був підставою для видачі нового документу про права іншої особи на зазначену земельну ділянку. ОСОБА_2 не набув право власності на земельну ділянку на підставі договору дарування у зв'язку з відсутністю державної реєстрації договору, належний документ про набуті права на земельну ділянку, а саме державний акт про право приватної власності на земельну ділянку не отримав, а користувався земельною ділянкою на власний розсуд з 2001 року без достатніх на те правових підстав.
В судове засідання апеляційного суду 17.02.2022 учасники справи не з'явилися, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 25.03.2022.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Встановлено, що 07 січня 1962 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб у відділі РАЦС Кілійського РУЮ Одеської області, запис акту про реєстрацію шлюбу № 12.
Згідно свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданого Кілійським міськвиконкомом 14 вересня 1981 року, житловий будинок АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до заповіту від 13 квітня 2005 року, посвідченого державним нотаріусом Кілійської районної державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за номером 960, ОСОБА_4 заповіла все належне їй майно ОСОБА_1 .
Як видно із технічного паспорта від 21 липня 2005 року, житловий будинок АДРЕСА_1 складається в цілому з: літ. А - і жилого будинку, літ. Б - кладової, літ. В - сараю, літ. Г - вбиральні, № 1-5 надвірних споруд, збудованих в 1932-1950 роках, розташованих на земельній і ділянці площею 3 568,00 кв. м. Остання була передана у приватну власність ОСОБА_4 за рішенням Кілійської міської ради від 17 лютого 2003 року І № 150-ХХІУ-7.
У довідці виконкому Кілійської міської ради № 835/2-10 від 11 червня 2006 року зазначено, що згідно з виписки зборів власників пайового фонду реорганізованого КСП «Маяк» ОСОБА_3 значиться у списках осіб, померлих, або звільнених до 1996 року та таких, що мали право на майновий пай, сума якого складає 3 338,00 грн.
Згідно витягу від 07 вересня 2006 року від № 779, виданому Кілійським районним відділом земельних ресурсів, ОСОБА_4 значиться власником земельної ділянки площею 3.39 га, виділеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Кілійської міськради на підставі державного акта на право приватної власності на землю серія IV № 003661, реєстраційний номер 1334 від 26 грудня 2000 року.
У довідці ТОВ «Центр» № 145 зазначено що частка ОСОБА_4 в статутному фонді товариства станом на 01 січня 2006 року складала 522,24 грн; акції не видавались.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання за нею права власності в порядку спадкування на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,39 га, розташовану на території Кілійської міської ради суд першої інстанції, виходив із доведеності та обґрунтованості даної позовної вимоги, не встановивши при цьому підстав для відмови у її задоволенні.
Разом із тим, 24 лютого 2001 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір дарування земельної ділянки, посвідчений державним нотаріусом Кілійської державної нотаріальної контори Богачовою Н. М. та зареєстрований у реєстрі за номером 527.
Відповідно до цього договору дарувальник ( ОСОБА_4 ) подарував, а обдарований прийняв у дар земельну ділянку площею 3,39 га, належну дарувальнику на підставі Державного акту на право власності на землю серія ІУ-ОД № 003661, виданого Кілійською міською радою 26 грудня 2000 року, зареєстрованого за номером 1334.
Місце розташування земельної ділянки - територія Кілійської міської ради (пункт 1.2.). Цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пункт 1.3.). Цей договір є підставою для видачі новому власнику державного акта на право приватної власності на землю (пункт 5.2.).
Даний договір дарування не визнаний недійсним (незаконним) в порядку, визначеному законодавством України, яке діяло на день його укладання сторонами.
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності земельною ділянкою, на якій вони розміщені (стаття 1225 ЦК України).
Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи (стаття 58 Конституції України).
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини, виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Отже правовідносини, що виникли між сторонами регулюються за правилами Цивільного кодексу Української PCP (далі - ЦК УРСР) та іншими актами цивільного законодавства в редакції чинній на час укладення договору дарування спірної земельної ділянки від 24 лютого 2001 року.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 17 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Вбачається, що судом визнане право власності на майно, яке не входило до складу спадщини, при цьому ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу посилається на те, що заперечує право ОСОБА_2 на земельну ділянку, оскільки ним не отриманий державний акт на земельну ділянку.
Викладене свідчить про те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір щодо ділянки, а рішенням вирішено про права ОСОБА_2 , який не був залучений до участі у справі.
З огляду на викладене, рішення суду в частині визнання права власності на земельну ділянку не відповідає вимогам закону, підлягає скасуванню, справу вирішено судом без залучення належного відповідача, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.
ОСОБА_1 не позбавлена права повторного звернення, пред'явив позов до належних відповідачів.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 11 вересня 2006 року скасувати.
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку, площею 3,39 га, виділеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Кілійської міськради на підставі державного акта на право приватної власності на землю серія IV № 003661, реєстраційний номер 1334 від 26 грудня 2000 року відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складений 25.03.2022.
Головуючий:
Судді: