Справа № 447/422/21 Головуючий у 1 інстанції: Головатий А.П.
Провадження № 22-ц/811/3296/21 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
Категорія:39
22 березня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - Шандри М.М.
суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 28 травня 2021 року у справі за Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
19.02.2021 АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , відповідно до якого просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 132 813,15 грн та судові витрати у розмірі 2 270,00 грн. В обґрунтування позовних вимог покликалося на те, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 підписав заяву №б/н від 17.08.2018, згідно якої для користування кредитним картковим рахунком отримав у користування кредитну картку із встановленим кредитним лімітом, який в подальшому неодноразово змінювався. Відповідач користувався послугами банку та кредитними коштами на власний розсуд, зобов'язання за кредитним договором виконував неналежним чином, у зв'язку із чим виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 08.02.2021 становить 132 813,15 грн.
Заочним рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 28 травня 2021 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк заборгованість за кредитним договором у розмірі 132 813 (сто тридцять дві тисячі вісімсот тринадцять) гривень 15 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок на користь Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк.
Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської від 29 липня 2021 року залишено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 28.05.2021 у справі за позовом Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості без задоволення.
Заочне рішення суду в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що позивачем порушено ст. 21 ЗУ «Про захист прав споживача», а саме порушено принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач, обмежено право на одержання необхідної, доступної достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію. Вважає, що є несправедливими умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Зазначає, що перед підписанням договору позивач не надав розрахунку розміру виплат по кредиту як із процентною ставкою 38.4% річних так і 76.8% річних, відповідно апелянт не міг остаточно прорахувати свої можливості щодо погашення кредиту разом із процентами та штрафними санкціями. Крім того 76.8% річних суперечить принципу справедливості та добросовісності. Оскільки апелянт сплачував кошти по кредитному договору по різних процентних ставках, як і по 38.4 % річних так і 76.8% річних, тому сума заборгованості має бути зменшена. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
АТ КБ «ПриватБанк» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Згідно ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.
17.08.2018 відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та паспорт споживчого кредиту.
Згідно паспорту споживчого кредиту, наданої позивачем, сторонами досягнуто згоди щодо основних умов кредитування, процентної ставки, порядку повернення кредиту, про що свідчить проставлений ним підпис та дата 17.08.2018 (а.с. 33-34).
Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на відповідача (а.с. 28): з 13.08.2018 кредитний ліміт встановлено у розмірі 0,00 гривень, який 03.09.2018 збільшено до 31 500,00 гривень, та у той же день зменшено до 12 000,00 гривень; 03.09.2018 кредитний ліміт збільшено до 75 000,000 гривень; 04.09.2018 кредитний ліміт зменшено до 0,00 гривень.
Враховуючи наведене, встановлено, що відповідач відповідно до укладеного договору № б/н від 17.08.2018, отримав можливість користуватися послугами банку, зокрема використовувати кредитні кошти в межах встановленого кредитного ліміту на картку. Банк виконав зобов'язання, надавши відповідачу можливість користуватись кредитними коштами. Відповідач, взяті на себе зобов'язання не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, яка, згідно із розрахунком позивача, станом на 08.02.2021 становить 132 813,15 грн, з яких: 76 736,07 грн - заборгованість за кредитом; 56 077,08 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Згідно зі ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник обв'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що відповідач підписав анкету-заяву № б/н від 17.08.2018, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
На підтвердження укладення кредитного договору та наявності у відповідача ОСОБА_1 заборгованості за вказаним договором, позивачем АТ КБ «ПриватБанк» було надано суду першої інстанції розрахунок заборгованості за кредитним договором, копію анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, підписану відповідачем.
Підписаний ОСОБА_1 паспорт споживчого кредиту, серед інших істотних умов кредитування містить умови щодо розміру процентної ставки в межах та поза межами пільгового періоду.
Доказів належного виконання зобов'язань по сплаті кредиту відповідачем надано не було.
З урахуванням наявності в матеріалах справи зазначеної анкети-заяви та паспорту споживчого кредиту, підписаних позичальником, апеляційний суд доходить висновку про обізнаність відповідача з умовами кредитування.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 76 736,07 гривень, яка входить у межі кредитного ліміту, який був встановлений позивачем, та який був фактично наданий відповідачу, згідно з випискою за договором від 17.08.2018 № б/н.
З матеріалів справи встановлено, що паспорт споживчого кредиту від 17.08.2018, підписаний ОСОБА_1 , містить умови щодо розміру процентної ставки в межах та поза межами пільгового періоду.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у розмірі 56 077,08 грн також підлягають до задоволення.
Крім цього, відповідачем не подано жодного доказу на спростування розрахунку поданого позивачем та належного виконання зобов'язань за договором.
Висновки суду достатньо мотивовані і підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи.
Рішення суду відповідає вимогам процесуального та матеріального права, обставинам справи, доводи скарги висновків суду не спростовують, тому колегія суддів підстав для скасування рішення не вбачає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 28 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено: 22.03.2022.
Головуючий
Судді