Справа № 466/1189/22
Провадження № 1-в/466/106/22
25 березня 2022 року м.Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря с/з ОСОБА_2 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в режимі відеоконференцзвязку заяву про умовно-дострокове звільнення засудженого
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старе Давидкове Мучаківського району Закарпатської області, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, не одруженого, не працевлаштованого, до засудження проживав за адресою: АДРЕСА_1
з участю: прокурора ОСОБА_4 ,
представників ДУ «ЛВК №30» ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_3 ,
захисника адвоката ОСОБА_6 ,
вироком від 11.03.2020 Новосанжарського районного суду Полтавської області ОСОБА_3 засуджено за ч.2 ст. 185, ч.3 ст.185, ч.1 ст. 70, ч.1 ст.71 КК України на 3роки 1 місяць позбавлення волі.
Початок терміну покарання: 27.12.2019, кінець терміну покарання: 27.01.2023.
Засуджений ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про умовно-дострокове звільнення.
В обґрунтування такої зазначає, що він відбув покарання у виді позбавлення волі 2/3 строку покарання. Оскільки адміністративною комісією установи йому відмовлено у застосуванні заохочувальної норми передбачених с.81 КК України, він звернувся до суду самостійно. Просить заяву задовольнити та звільнити його від відбування покарання., т.я. він немає стягнень.
В судовому засіданні представник державної установи «Личаківська виправна колонія (№30)» ОСОБА_5 просила відмовити у задоволенні заяви, оскільки засуджений не довів свого виправлення.
Засуджений ОСОБА_3 та захисник ОСОБА_6 заяву підтримали та просили задовольнити.
Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні щодо задоволення заяви заперечив, вважаючи таке передчасним, оскільки на його думку немає достатніх підстав вважати, що засуджений ОСОБА_3 став на шлях виправлення.
Перевіривши подані матеріали, дослідивши матеріали особової справи та відомості про поведінку засудженого, заслухавши представника державної установи «Личаківська виправна колонія (№30)» ОСОБА_5 , пояснення засудженого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_6 щодо підтримання клопотання, висновок прокурора ОСОБА_4 про відмову в задоволенні клопотання, суд вважає, що у задоволенні заяви необхідно відмовити з наступних підстав.
У відповідності до ч.1, ч.2 ст.81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за змістом ст. 81 КК України є правом, а не обов'язком суду.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання має надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст.50 Кримінального кодексу України.
При цьому, однією із найважливіших підстав для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання на підставі ст.81 КК України, є виправлення засудженого, яке він довів своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці.
Вирішальне значення має саме активна діяльність засудженого, який своєю поведінкою, системою вчинків доводить, що виправився і заслуговує на умовно-дострокове звільнення. Висновок суду про виправлення особи повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про її поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передував вирішенню питання про звільнення, ставленні засудженого до вчиненого злочину.
Доцільність і необхідність умовно-дострокового звільнення викликана тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута, а саме: особа виправилася і немає необхідності в подальшому відбуванні покарання.
Згідно п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26.04.2002 року визначено, що умовно-дострокове звільнення від покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого і переконання в тому, що він сумлінною поведінкою, ставленням до праці та навчання довів своє виправлення. Матеріали про умовно дострокове звільнення, які подають органи, що відають виконанням покарання мають відображати процес виправлення засудженого на протязі всього періоду відбування ним покарання, у зв'язку з чим орган має надати дані про попередні судимості, відшкодування матеріальних збитків та витяг із рішення спостережної ради.
Тобто, умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
У відповідності до положень п. 17 зазначеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України суду слід ретельно з'ясувати: ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, а також його наміри щодо прилучення до праці. Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений за весь час відбування покарання і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних, що характеризують його особу. При цьому, прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення, не є обов'язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 засуджений вироком від 11.03.2020 Новосанжарського районного суду Полтавської області за ч.2 ст. 185, ч.3 ст.185, ч.1 ст. 70, ч.1 ст.71 КК України на 3роки 1 місяць позбавлення волі.
З характеристики від 23.02.2022 щодо засудженого ОСОБА_3 вбачається, що він характеризується посередньо: за час відбування покарання у місцях позбавлення волі порушень режиму відбуття покарання не допускав, не притягувався до дисциплінарної відповідальності, не заохочувався адміністрацією установи, не працевлаштований. Безвідповідально відноситься до робіт по благоустрою установи виконання покарань, не вбачає суспільної необхідності їх виконання.
З долученої до клопотання характеристики та матеріалів особової справи вбачається, що ОСОБА_3 неодноразово судимий:
1) 24.06.1996 року Мукачівським районним судом Закарпатської області за ст. 140 ч.2КК України до 1 року 6 місяців виправних робіт з відрахуванням 15% в дохід держави. Постановою Мукачівського районного суду Закарпатської області від 15.05.1998 року змінено на 09 місяців 19 днів виправних робіт.
2) 27.04.2000 року Мукачівським міським судом Закарпатської області за ст.142 ч.2, 43 КК України до 3 років позбавлення волі.
3) 22.11.2000 року Мукачівським районним судом Закарпатської області за ст. 142 ч.3, 43 КК України до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 27.12.2007 року умовно-достроково на невідбутий строк покарання 2 роки 1 місяць 27 днів позбавлення волі.
4) 11.08.2011 року Новосанжарським районним судом Полтавської області за ст. 185 ч.2, ст.185 ч.3, 263 ч.1, 70,75 КК України до 4років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки. Звільнений 16.09.2013 по відбуттю покарання.
5) 06.03.2014 року Новосанжарським районним судом Полтавської області за ст. 185 ч.3, 75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік. Звільнений 02.04.2015 по відбутті терміну покарання.
6) 11.11.2019 року Новосанжарським районним судом Полтавської області за ст. 185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі, з іспитовим строком 2 роки.
З наведеного вбачається, що засуджений звільнявся з місць позбавлення волі умовно-достроково та до нього неодноразово застосовувалася ст.75 КК України. Також останній раз був засуджений в т.ч. і за ст.71 КК України, оскільки умисний злочин вчинив під час іспитового строку.
Згідно вироку від 11.03.2020 Новосанжарським районним судом Полтавської області засуджений ОСОБА_3 визнав вину повністю.
Суд також приймає до уваги довідку, згідно якої засуджений ОСОБА_3 був працевлаштований з вересня 2020 і до лютого 2021 року. Однак, в подальшому до праці не залучався, не приймає участі в робот і з благоустрою установи.
В зв'язку з наведеним, дослідивши усі дані в їх сукупності, врахувавши те, що засуджений ОСОБА_3 неодноразово судимий за умисні злочини, звільнявся від відбування покарання умовно-достроково, останній раз засуджений за злочин, вчинений під час іспитового строку, поведінка впродовж відбуття покарання є посередньою, відповідних висновків для себе не зробив і продовжував свою злочинну діяльність. Дані обставини свідчить про те, що засуджений усвідомлено не бажає ставати на шлях виправлення, а тому на даний час відсутні підстави для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання ОСОБА_3 .
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 81 КК України, ст. 537, 539 КПК України, суд
у задоволенні заяви ОСОБА_3 про умовно-дострокове звільнення - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги впродовж семи діб з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складений 28 березня 2022 року.
Суддя ОСОБА_1