25 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/7382/21 пров. № А/857/23044/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Глушка І.В.,Довгої О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року ( суддя Коморний О.І., ухвалене в м. Львові) у справі № 380/7382/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій,-
06.05.2021 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку та просив: визнати протиправною бездіяльність (щодо не проведення повного розрахунку при звільненні) та зобов'язати Рівненський зональний відділ Військової служби правопорядку (33001, м. Рівне, вул. Коцюбинського, 1, Код в ЄДРПОУ: 09589046) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 01.11.2018 року (наступний день після дня виключення зі списків особового складу) по 20.04.2021 року (день, що передував остаточному розрахунку при звільненні); зобов'язати Рівненський зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.11.2018 року по 20.04.2021 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо не проведення повного розрахунку із ОСОБА_1 на день виключення із списків особового складу та усіх видів забезпечення 31.10.2018 у зв'язку із звільненням з військової служби. Зобов'язано Рівненський зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за період з 01.11.2018 по 20.04.2021. Зобов'язано Рівненський зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.11.2018 по 20.04.2021. Стягнуто з Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір в сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень, 00 копійок). Стягнуто з Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на суму 2000,00 грн (дві тисячі гривень). В решті вимог про присудження судових витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 1000 грн відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, його оскаржив відповідач- Рівненський зональний відділ Військової служби правопорядку, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, в якій покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову.
Також в обґрунтування апеляційної скарги зокрема зазначає, що позивачем пропущено місячний строк звернення в суд з даним позовом. Також зазначає, що в даному випадку необхідно застосовувати принцип співмірності.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 наказом Міністра оборони України від 28.09.2018 р. № 622 звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я та виключено з 31.10.2018 р. із списків особового складу зонального відділу наказом начальника РЗВВСП від 31.10.2018 р. № 234.
Відповідно до виписки картрахунку акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", відповідачем на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/4911/20 від 26.10.2020 на рахунок ОСОБА_1 перераховано 21.04.2021 кошти в сумі 42664,89 грн.
Позивач вважаючи, що відповідач протиправно несвоєчасно провів розрахунок при звільненні, звернувся в суд з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Колегія суддів зазначає, що питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) не врегульовані нормами спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад і розмір виплати грошового забезпечення. Водночас такі питання врегульовано приписами загального трудового законодавства - КЗпП України.
Проаналізувавши наведені норми трудового законодавства колегія суддів зазначає, що умовами застосування статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум. У разі наявності вказаних умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Судом першої інстанції при розгляді справи вірно враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 28.01.2021 у справі №240/11214/19.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивача виключено зі списків особового складу 31.10.2018. Проте повний розрахунок з позивачем проведено поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України. Відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 117 КЗпП України, оскільки на момент звільнення позивачу не було виплачено всіх належних йому сум.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що період з 01.11.2018 по 20.04.2021 є періодом затримки розрахунку при звільненні, за який відповідач повинен нарахувати та виплатити середній заробіток.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Рівненський зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.11.2018 року по 20.04.2021 року, судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідно до статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №2050-ІІІ), компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статтей 3,4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З аналізу норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Зробивши системний аналіз норм, що регулюють спірні відносини, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, зміст і правова природа спірних відносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Вказане відповідає правовій позиції наведеній у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17 та 13 січня 2020 року у справі №803/203/17.
Крім того, Верховний Суд, розглядаючи справу №240/11882/19, вказав, що враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 12.01.2018, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 12.01.2018. Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.11.2018 року по 20.04.2021 року.
Щодо покликань апелянта на пропущений строк звернення до суду, колегія суддів такі відхиляє, оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом у місячний строк відповідно до положень ст. 122 КАС України після проведення остаточного розрахунку 21.04.2021.
Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що дослідивши надані документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, що розмір витрат сплачених адвокату у заявленому розмірі 3000,00 грн не є співмірним із складністю справи, а обґрунтованим, об'єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 2000,00 грн.
Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини та висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 322, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року у справі №380/7382/21 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді І. В. Глушко
О. І. Довга