про відмову у задоволенні клопотання
24 березня 2022 рокум. Ужгород№ 260/126/21
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
31 травня 2021 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
08 липня 2021 року Закарпатським окружним адміністративним судом у справі № 260/126/21 видано виконавчий лист.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішеннь Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області було відкрито виконавче провадження №66083723 за виконавчим листом Закарпатського окружного адміністративного суду №260/126/21 від 08.07.2021 року.
28 жовтня 2021 року Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішеннь Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області було повернуто виконавчий документ у ВП№66083723 на підставі листа Головного управління ПФ України у Закарпатській області.
18 лютого 2022 року до Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення.
Подану заяву обґрунтовує тим, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі №260/126/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області було проведено перерахунок його пенсії та повідомлено про включення різниці у сумі 113791,72 грн. до складу заборгованості, що буде виплачена після надходження коштів із Державного бюджету України.
Представником відповідача до суду було подано заперечення на заяву про встановлення судового контролю, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні такої та заначає, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень суд може під час прийняття рішення у справі. Таким чином, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинен бути вказаний обов'язок подати звіт.
Суд вважає за можливе розглянути заяву про встановлення судового контролю у порядку письмового провадження.
Надаючи оцінку поданій позивачем заяві про встановлення судового контролю та матеріалам даної адміністративної справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Вказана стаття не визначає чіткого порядку реалізації права особи та можливості суду на встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Однак, згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду сформованої в ухвалі від 20.06.2018 року у справі № 800/592/17, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, можливо і після ухвалення судового рішення по суті спору на підставі окремо поданої заяви.
Отже, позивач не позбавлений можливості звернутися із клопотанням про встановлення судового контролю після прийняття судом рішення у справі, у разі існування ризику його не виконання.
Окремо необхідно вказати, що суд може встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень під час прийняття рішення або після винесення такого, однак суд наділений відповідним правом, а не обов'язком.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання судового рішення, а у разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладанням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у додатковій постанові від 31.07.2018 року по справі № 235/7638/16-а та в ухвалі від 23 квітня 2019 року у справі № 805/516/18-а.
На підставі вище наведеного, аналізуючи правові норми статті 382 КАС України, та, враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що суд вправі встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, як у судовому рішенні за результатами вирішення справи по суті, так і після ухвалення судового рішення, яким вирішено спір по суті.
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15, звертав увагу на те, що застосування статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів на користь ймовірного невиконання рішення суду відповідачем, що підтверджені належними та допустимими доказами.
У якості обставин, що можуть свідчити про невиконання рішення суду відповідачем-суб'єктом владних повноважень потрібно розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Як слідує із Комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" 08 липня 2021 року Закарпатським окружним адміністративним судом у справі № 260/126/21 видано виконавчий лист щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.04.2019 року, з урахуванням всіх додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, у відповідності до вимог ст.43 і 63 Закону №2262-ХІІ. Ст.9 Закону №2011- XII та з врахуванням положень постанови №704, згідно оновленої довідки Закарпатського обласного військового комісаріату ХР13548 від 02.12.2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зазначивши у заяві про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення позивач не надав будь-яких доказів того, що дане рішення суду відповідачем не виконується, чи залишається невиконаним та у якій частині, у зв'язку з чим не будуть поновлені його права. Тому, дана заява позивача не підлягає задоволенню, як необґрунтована.
Крім того, позивачем не було надано доказів оскарження постанови відділу примусового виконання рішеннь Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області щодо повернення виконавчого документу у ВП№66083723.
Позивач може повторно звернутися до відділу примусового виконання рішеннь Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області щодо виконання виконавчого листа № 260/126/21 від 08.07.2021 року.
На підставі наведеного та керуючись ст.229, 248, 256, 382 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення за формою і змістом, передбаченими ст. 296 КАС України.
Суддя П.П.Микуляк