23 березня 2022 року м. Ужгород№ 260/299/22
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), яким просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Роман В.Я., від 10.07.2018 року №51608968 про стягнення виконавчого збору у розмір 93400,61 грн., у виконавчому провадження №56770833 Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ);
- зобов'язати Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) повернути позивачеві зайво стягнуті з нього суми виконавчого збору у розмірі 2800,73 грн., на виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 10.07.2018 року №51608968, що примусово виконується у виконавчому провадженні №56770833 Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).
Позовну заяву мотивовано тим, що в супереч законодавству України головним державним виконавцем Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Роман В.Я. була винесена протиправна постанова про стягнення виконавчого збору.
Позивач зазначив, що станом на 10.07.2018 р. діяла ч.2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016p. №1404-VIII, яка передбачала стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, відтак підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
Позивач вважає, що у державного виконавця не було правової можливості винести постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків вартості заборгованості за виконавчим документом, у зв'язку з тим, що Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.06.2020р. в справі № 308/809/15, позовну заяву ТзОВ "Кредитні ініціативи" було залишено без розгляду. Відповідна ухвала набрала законної сили 22.06.2020 p.
Таким чином, наведеним підтверджується, що в ході виконавчого провадження №51608968 не відбулось жодного стягнення і у відповідності до вимог ч.2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016p. №1404-VIII, в редакції станом на 10.07.2018р., правових підстав для винесення постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків від загальної суми стягнення не було.
Представником позивача до суду було подано клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представником відповідача було подано відзив, відповідно до якого заперечує проти задоволення позовної заяви та зазначив що виконавчий документ було повернуто за заявою стягувача та виконавчий збір не стягнуто, дії державного виконавця з винесення постанови про стягнення виконавчого збору одночасно з поверненням виконавчого документа в повній мірі відповідають вимогам ч.3 ст.40 Закону №1404, отже є правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень у відповідності до вимог законодавства, є правомірними та як наслідок відсутні підстави для скасування вказаних постанов.
У зв'язку з помилковістю тверджень позивача, з огляду на приписи норм чинного законодавства відповідач просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Згідно Указу Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У зв'язку із запровадженням в Україні воєнного стану та Наказу Голови ЗОАС від 09.03.2022 року №18/0 Про організацію роботи суду, в період з 10 березня на невизначений термін припинено проведення розгляду справ у відкритих судових засіданнях за участі учасників судового процесу.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи вказане, суд не вбачає причин для відкладення розгляду справи та вважає за можливим розглянути дану справу за відсутності сторін.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом було встановлено, що 02 червня 2015 року Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі №308/809/15-ц позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки було задоволено та звернуто стягнення на належну на праві приватної власності ОСОБА_1 квартиру загальною площею 66,7 м.кв., що складається з трьох кімнат, житловою площею 40,6 м.кв., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій, з направленням коштів отриманих від реалізації нерухомого майна на погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором кредиту №46/8-07 від 26.04.2007 року, яка становить 934006,06 грн., з яких: 427180,55 грн. - заборгованість по кредиту, 287342,46 грн. - заборгованість по відсоткам, 219483,05 грн. - пеня.
07 липня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" звернулося до начальника ВДВС Ужгородського МРУЮ із заявою про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області №308/809/15-ц від 23.11.2015 року.
08 липня 2016 р. Постановою головного державного виконавця Ужгородського MB ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Роман В.Я. було відкрито виконавче провадження №51608968, з примусового виконання виконавчого листа Ужгородського міськрайонного суду №308/809/15, виданого 23.11.2015 p., відповідно до якої:
- звернуто стягнення на належну на праві приватної власності ОСОБА_1 квартиру загальною площею 66,7 м.кв., що складається з трьох кімнат, житловою площею 40,6 м.кв., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій, з направленням коштів отриманих від реалізації нерухомого майна на погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором кредиту №46/8-07 від 26.04.2007 року, яка становить 934006,06 грн., з яких: 427180,55 грн. - заборгованість по кредиту, 287342,46 грн. - заборгованість по відсоткам, 219483,05 грн. - пеня.
19 грудня 2016 року головним державним виконавцем Ужгородського MB ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Роман В.Я. було винесено Постанову про арешт майна (коштів) боржника у ВП №51608968, яким накладено арешт на квартиру загальною площею 66,7 м.кв., що складається з трьох кімнат, житловою площею 40,6 м.кв., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1
05 липня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" звернулося до начальника ВДВС Ужгородського МРУЮ із заявою про повернення стягувачу без виконання виконавчого листа №308/809/15-ц виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області 23.11.2015 року.
10 липня 2018 року головним державним виконавцем Ужгородського MB ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Роман В.Я. було винесено Постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП №51608968, яким повернуто виконавчий лист №308/809/15 від 21.11.2015 року ТОВ "Кредитні ініціативи".
Того ж дня, 10 липня 2018 року головним державним виконавцем Ужгородського MB ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Роман В.Я. було винесено Постанову про стягнення виконавчого збору ВП №51608968, яким стягнуто виконавчий збір у розмірі 93400,61 грн. з ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із зазначеними діями державного виконавця Роман В.Я., позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст.1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VШ “Про виконавче провадження” (далі - Закон України “Про виконавче провадження” в редакції від 17.06.2018 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження” на виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 16 ч.3 ст.18 цього ж Закону передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, врегульований ст.63 Закону України “Про виконавче провадження”, за змістом ч.1-3 якої за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч.6 ст.26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України “Про виконавче провадження”.
Приписами ст.27 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Виконавчий збір не стягується:
- за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
- у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
- якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
- за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
- у разі виконання рішення приватним виконавцем;
- за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
За такого правового врегулювання та обставин справи, суд зазначає, що виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду. Виконавчий збір є платою за вчинення дій, пов'язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.
Відповідно до ст. 40 та 42 Закону передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема ч.3 ст.40 Закону унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.37 цього Закону, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з ч.4 ст.42 Закону на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких ч.1 ст.42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Тобто, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
Аналіз вищенаведених норм Закону України “Про виконавче провадження” дає підстави для висновку, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1). Фактичне виконання судового рішення; 2). Вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми; розмір виконавчого збору вираховується з фактично стягнутої суми.
За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання.
Відповідно до п.20 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012р., у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені першою частиною статті 40 Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи поверненні виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначається підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягнутої суми, якщо за виконавчим документом проводилось стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Відповідно до вказаного підпункту у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору, тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми.
При стягненні виконавчого збору відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
Враховуючи викладене, у заступника начальника відділу Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору в тому розмірі який визначений в постанові про стягнення виконавчого збору від 11.05.2018 року, а тому така постанова не відповідає вимогам ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" та повинна бути скасована.
Відповідно до ч.2 ст.74 Закону України “Про виконавче провадження” Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Більше того, суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 40 Закону, у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18 та Постанові Верховного суду від 16 квітня 2020 року у справі №260/1261/18.
У зв'язку з тим, що головним державним виконавцем Ужгородського MB ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Роман В.Я. було повернуто виконавчий лист №308/809/15 від 21.11.2015 року ТОВ "Кредитні ініціативи" без виконання, враховуючи вимоги чинного законодавства та відсутність фактичного виконання виконавчого документу в примусовому порядку, суд вважає, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору у ВП №51608968 від 10 липня 2018 року була винесена з порушеннями норм процесуального права, відтак така підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги, про стягнення незаконно стягнутого виконавчого збору у виконавчому провадженні №56770833 в сумі 2800,73 грн., суд зазначає, оскільки судом встановлено протиправність оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору у ВП №51608968 від 10 липня 2018 року, на підставі якої було відкрито виконавче провадження №56770833, відтак такі кошти також протиправно були стягнуті з пенсійних виплат ОСОБА_2 , а відтак підлягають поверненню позивачу, шляхом стягнення таких з відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч. 1 ст. 72 та ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:- письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сума судового збору сплачена позивачем при поданні позовної заяви підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати Постанову головного державного виконавця Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Роман В.Я., від 10.07.2018 року №51608968 про стягнення виконавчого збору у розмір 93400,61 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (вул. Заньковецької, буд. 10, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 35045459) протиправно стягнутий виконавчий збір у розмірі 2800,73 грн. (дві тисячі вісімсот гривень сімдесят три копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (вул. Заньковецької, буд. 10, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 35045459) судові витрати у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.П.Микуляк