25 березня 2022 року Справа № 160/2834/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Жукової Є.О., -
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49094) про зобов'язання вчинити певні дії, -
07 лютого 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49094), в якій позивач просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи в управлінні виробничо-технічної комплектації об'єднання «Дніпросільбуд» з 26.03.1981 року по 02.09.1996 року та період строкової військової служби з 10.11.1974 року по 24.11.1976 року до загального страхового стажу ОСОБА_1 та призначити йому пенсію за віком з дня звернення за призначенням пенсії, тобто з 21.11.2016 року.
Позовні вимоги обґрунтовано наступним.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у жовтні 2016 року досяг віку, передбаченого ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при досягненні якого особа має право на пенсійне забезпечення. Позивач зазначає, що 21 листопада 2016 р. останній звернувся із заявою про призначення пенсії до Лівобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України у м.Дніпрі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви було додано пакет документів, передбачених відповідними нормативними актами.
У лютому 2017 р. ОСОБА_1 отримав від пенсійного фонду відповідь за результатами розгляду заяви, якою було повідомлено, що у ОСОБА_1 недостатньо страхового стажу для призначення пенсії. При цьому було вказано, що загальний трудовий стаж, відповідно до наданих документів складає 5 років, 11 місяців, 26 днів. В листі також зазначено, що неможливо зарахувати до загального трудового стажу період роботи в управлінні виробничо-технічної комплектації об'єднання «Дніпросільбуд» з 26.03.1981 року по 02.09.1996 року, так як відомості про звільнення завірені печаткою Української радянської соціалістичної республіки.
Позивач вважає дії відповідача у не зарахуванні страхового стажу та не призначенні пенсії за віком, відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» протиправними та такими, що порушують право останнього на соціальний захист, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2022 р. у справі №160/2834/22 відкрито провадження, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Суд зазначає, що копію ухвали суду від 08.02.2022 р. у справі №160/2834/22 разом з позовною заявою та доданими до неї документами направлено на адресу відповідача, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи.
На підставі викладеного вище, суд зазначає, що останній вжив заходи, щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, у порядку визначеним КАС України.
Відтак, оскільки відзив на позовну заяву до суду не надходив, а матеріали справи містять відомості про належне повідомлення відповідача щодо відкриття провадження у справі та необхідність подання відзиву до суду, останнє не перешкоджає розгляду справи.
Суд зазначає, що з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 р., та норм Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 р. «Про введення воєнного стану в Україні», дана справа вирішується в межах строку визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач - ОСОБА_1 21.11.2016 року звернулась до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Дніпрі із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
20.02.2017 р. Лівобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м.Дніпрі було направлено на адресу ОСОБА_1 рішення, оформлене листом «Про відмову в призначенні пенсії» від 20.02.2017 р. за №638/02/33, в тексті якого зазначено наступне.
Для призначення пенсії заявником надані документи: трудова книжка від 08.10.1973 р.; військовий квиток НОМЕР_1 .
Загальний трудовий стаж ОСОБА_1 відповідно до наданих документів, становить 5 років 11 місяців 26 днів.
Неможливо зарахувати до загального трудового стажу період роботи в управлінні виробничо-технічної комплектації об'єднання "Дніпросільбуд" з 26.03.1981 р. по 02.09.1996 р., так як відомості про звільнення завірені печаткою Української Радянської Соціалістичної Республіки.
Головним спеціалістом відділу звернення громадян Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі для підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 в управлінні виробничо-технічної комплектації об'єднання "Дніпросільбуд" за період з 26.03. 1981р. по 02.09.1996р. було направлено запити: до архівного управління Дніпропетровської міськради від 09.12.2016 №3839/02/33, від 06.01.2017 №57/02/33, від 03.02.2017 №105/02/33; до державного архіву в Дніпропетровській області від 09.12.20 і 6 №3837/02/33. від 06.01.2017 №57/02/33/1. від 03.02.2017 №105/02/33/1; до Головного управління статистки у Дніпропетровській області від 25.01.2017 №265/05/33.
Згідно з відповіддю від 10.02.2017 №1654/29 Держархів Дніпропетровської області повідомляє про відсутність на зберіганні документів по управлінню виробничо-технічної комплектації об'єднання "Дніпросільбуд".
Згідно з відповідді від 14.02.2017 р. №74/29 з Головного управління статистики у Дніпропетровській області станом на 03.02.2017р. по Дніпропетровській області суб'єкт з найменуванням "Управління виробничої технічної комплектації об'єднання "Дніпросільбуд" не значиться.
Довідку про проходження військової служби не надано, тому зарахувати період військової служби до загального трудового стажу не можливо в зв'язку з виправленням у військовому квитку дати призиву.
За таких обставин, комісія прийняла рішення: відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.
Статтею 8 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до частини першою статті 24 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до статті 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
За правилами статті 44 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи; органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина 5 статті 45 Закону № 1058-ІV).
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України № 13-1 від 07.07.2014) (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пунктів 1.1 та 1.3 Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.08.2015 за № 991/27436; представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до пункту 1.8 Порядку № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 встановлено: рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи; рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до пункту 4.7 Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту першого «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до «Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях», затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (яка діяла у спірні періоди): трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій *, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи проводяться акуратно, пір'яний чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору; в розділах «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається; - в графі 3 розділу «Відомості про роботу» у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства; в графі 3 пишеться: «Прийнято або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу; при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів; бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок; після закінчення кожного місяця бухгалтерія вимагає від особи, відповідальної за ведення трудових книжок, звіту про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них, з додатком прибуткового ордера каси підприємства. На зіпсовані під час заповнення бланки трудових книжок і вкладишів до них складається акт.
Зазначена Інструкція втратила чинність на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993.
При цьому, суд зазначає, що спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до абз. 1, 3 п. 2.4 названої Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Таким чином, законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок працівників на керівників підприємств, названа Інструкція не містить заборону на використання форми печатки з вказівкою УРСР (Українська Радянська Соціалістична Республіка), обов'язок по зміні печатки покладено на керівників підприємств, а тому зазначення на печатці в трудовій книжці УРСР не може позбавити громадянина конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 17 частини першої статті 11 Закону України №1058-IV передбачено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи рядового і начальницького складу.
Відповідно до статті 2 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» та ст. 8 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом 6 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 визначено, що для підтвердження військової служби приймаються, зокрема, військові квитки, довідники військових комісаріатів, військових частин і установ системи Міноборони, тощо.
Здійснивши системний аналіз зазначених вище норм чинного законодавства, суд зазначає, що період роботи в управлінні виробничо-технічної комплектації об'єднання «Дніпросільбуд» з 26.03.1981 року по 02.09.1996 року та період строкової військової служби з 10.11.1974 року по 24.11.1976 року до загального страхового стажу ОСОБА_1 протиправно не зараховані відповідачем.
Щодо незарахування відповідачем періоду роботи в управлінні виробничо-технічної комплектації об'єднання «Дніпросільбуд» з 26.03.1981 року по 02.09.1996 року до загального страхового стажу ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Так, суд зазначає, що в трудовій книжці позивача від 08 жовтня 1973 р. спірний період роботи останньої виконано без виправлень, наявні всі необхідні записи є точними та правильними, а завірені відомості про звільнення печаткою Української Рядянської Соціалістичної Республіки, не можуть бути окремою підставою для відмови у зарахуванні стажу відповідно до чинного законодавства.
Позивач не може і не повинна нести відповідальність за печатку підприємства, а відповідачем не було зазначено, який пункт Інструкції саме було порушено, що стало підставою для не зарахування трудового стажу.
Недоліки печатки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії та позбавляти позивача конституційного права на соціальний захист.
Із наданої суду копії трудової книжки позивача не вбачається суттєвих недоліків щодо зазначення спірного періоду роботи позивача.
Щодо незарахування відповідачем періоду строкової військової служби позивача з 10.11.1974 року по 24.11.1976 року до загального страхового стажу ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Як вбачається з копії військового квитка ОСОБА_1 Серії НОМЕР_2 позивач призваний на військову службу і направлений у військову частину 10.11.1974 р. та звільнений (демобілізований) у запас 24.11.1976 р. на підставі наказу Міністерства оборони СРСР.
Отже, період проходження військової служби позивача з з 10.11.1974 року по 24.11.1976 року підтверджується основним документом, а саме - копією військового квитка.
При цьому, виправлення у даті початку строку служби позивача, які відображені у військовому квитку, не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на зарахування строку проходження військової служби до страхового стажу та призначення йому пенсії за віком.
Таким чином, суд приходить до висновку, що період проходження позивачем військової служби з 10.11.1974 по 24.11.1976 р. має бути зарахований до страхового стажу для призначення його пенсії за віком, оскільки підтверджується належними доказами.
Право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості, гарантоване громадянам України частиною першою статті 46 Конституції України.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 19.12.2019 у справі № 307/541/17 (адміністративне провадження № К/9901/18274/18) зазначено, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Відповідно до частини 5 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі викладеного вище, суд зазначає, що рішення відповідача щодо неможливості зарахування стажу роботи ОСОБА_1 з 26.03.1981 року по 02.09.1996 року та період строкової військової служби з 10.11.1974 року по 24.11.1976 року до загального страхового стажу останнього, є протиправним.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, з викладених у позовній заяві обставин видно, що позивачем вчинено всі необхідні дії та подано документи, наявні у нього та необхідні для зарахування оскаржуваного періоду роботи останнього.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Отже, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що ОСОБА_1 вчинено всі необхідні дії та подано документи, наявні у останньої та необхідні для призначення пенсії.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у цьому випадку позивач не може бути позбавлений свого права на призначення пенсії за віком.
З урахуванням викладеного вище, та, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне, у відповідності до ч.2 ст.9 КАС України, якою визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, визнати протиправними та скасувати рішення, оформлене листом «Про відмову у призначенні пенсії за віком» від 20.02.2017 р. №638/02/33.
На підставі викладеного вище, суд прийшов до висновку про визнання дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком періоду трудової діяльності в управлінні виробничо-технічної комплектації об'єднання «Дніпросільбуд» з 26.03.1981 року по 02.09.1996 року та періоду строкової військової служби з 10.11.1974 року по 24.11.1976 року до загального страхового стажу ОСОБА_1 протиправними.
Щодо позовної вимоги позивача про призначення останньому пенсії за віком з дня звернення за призначенням пенсії, тобто з 21.11.2016 р., суд зазначає наступне.
Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межахзакону, можливість застосувати нормизаконута вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.
Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідалозакону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
У силу положень частини 5статті 242 Кодексу адміністративного судочинства при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов'язати відповідача вирішити питання про призначення позивачу пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 09 вересня 2021 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Відтак, позовні вимоги в частині зобов'язання призначити ОСОБА_1 пенсію за віком починаючи з дня звернення із заявою про призначення пенсії, задоволенню не підлягають, оскільки вони є такими, що заявлені передчасно та не можуть бути задоволені без здійснення відповідного нарахування пенсійним органом. Захист прав на майбутнє не відповідає завданню та меті адміністративного судочинства, що визначені статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, суд зазначає, що у Висновку №11 від 18.12.2008 року Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень викладено наступні висновки:
«Усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою й простою мовою - це необхідна передумова розуміння рішення сторонами та громадськістю. Для цього потрібно логічно структурувати рішення й викласти його у зрозумілому стилі, доступному для всіх.»
«Кожен суддя може обрати власний стиль та побудову документа або використовувати типові зразки, якщо такі існують.»
Водночас, відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду від 16.12.2021 р. у справі №11-164сап21, в тексті якої зазначено, що не повинно викликати сумнівів чи заперечень відносно того, що всі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в наступній редакції:
- визнати протиправними та скасувати рішення оформлене листом «Про відмову у призначенні пенсії за віком» від 20.02.2017 р. №638/02/33;
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком періоду трудової діяльності в управлінні виробничо-технічної комплектації об'єднання «Дніпросільбуд» з 26.03.1981 року по 02.09.1996 року та періоду строкової військової служби з 10.11.1974 року по 24.11.1976 року до загального страхового стажу ОСОБА_1 протиправними.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду трудової діяльності в управлінні виробничо-технічної комплектації об'єднання «Дніпросільбуд» з 26.03.1981 року по 02.09.1996 року та періоду строкової військової служби з 10.11.1974 року по 24.11.1976 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.11.2016 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням періоду трудової діяльності в управлінні виробничо-технічної комплектації об'єднання «Дніпросільбуд» з 26.03.1981 року по 02.09.1996 року та періоду строкової військової служби з 10.11.1974 року по 24.11.1976 року, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
- в іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Статтею 139 КАС України визначено порядок розподілу судових витрат.
Відповідно до квитанції від 07.02.2022 р. за подання позовної заяви позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві грн. 40 коп.), який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.
Враховуючи часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49094) про зобов'язання вчинити певні дії, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудженні здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області, а саме, судового збору у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яності дві) грн., 40 коп.
Керуючись ст. ст.242-244, 246, 250, 254, 255 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49094) про зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення оформлене листом «Про відмову у призначенні пенсії за віком» від 20.02.2017 р. №638/02/33.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком періоду трудової діяльності в управлінні виробничо-технічної комплектації об'єднання «Дніпросільбуд» з 26.03.1981 року по 02.09.1996 року та періоду строкової військової служби з 10.11.1974 року по 24.11.1976 року до загального страхового стажу ОСОБА_1 протиправними.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду трудової діяльності в управлінні виробничо-технічної комплектації об'єднання «Дніпросільбуд» з 26.03.1981 року по 02.09.1996 року та періоду строкової військової служби з 10.11.1974 року по 24.11.1976 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.11.2016 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням періоду трудової діяльності в управлінні виробничо-технічної комплектації об'єднання «Дніпросільбуд» з 26.03.1981 року по 02.09.1996 року та періоду строкової військової служби з 10.11.1974 року по 24.11.1976 року, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання даної позовної заяви у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві грн.) грн., 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.О. Жукова