25 березня 2022 року Справа № 160/10492/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
29 липня 2021 року (23.06.2021 року направлена засобами поштового зв'язку) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії від 17.05.2021 року № 046050009406, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком за Списком №1 згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” на підставі заяви про призначення пенсії №3406 від 11.05.2021 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:
- зарахувати до загального страхового стажу позивача ОСОБА_1 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми з 28.03.1993 по 27.03.1996, з 17.09.2001 по 31.05.2004, періоди роботи, оплачені страховим внеском, з 01.06.2004 по 10.06.2004, з 01.07.2004 по 30.11.2017, з 01.02.2018 по 30.11.2018, періоди отримання допомоги по безробіттю з 30.11.2017 по 31.01.2018, з 13.12.2018 по 05.10.2019;
- зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 відповідно до п. “а” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 року періоди роботи з 01.03.2005 року по 12.09.2006 року машиністом конвеєра Дробильно-сортувальної фабрики шахти “Гвардійська” ПАТ “Кривбасзалізрудком”, з 25.09.2006 року по 02.08.2016 року машиністом підіймальних машин Шахтобудівельного управління ПАТ “Кривбасзалізрудком”, з 03.08.2016 по 20.11.2017 року машиністом підіймальних машин Шахтобудівельного управління ПАТ “Кривбасзалізрудком”; з 11 травня 2021 року призначити, нарахувати та виплати ОСОБА_1 пенсію за віком за Списком №1 відповідно до п. “а” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення”, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року на підставі заяви про призначення пенсії № 3406 від 11.05.2021 року.
В мотивування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що на момент звернення з заявою про призначення пенсії позивач мала необхідний стаж роботи на посаді за Списком № 1 та досягла віку 45 років, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, а отже відповідає всім вимогам законодавства щодо виходу на пенсію на пільгових умовах. Натомість відповідач, при наявності двох одночасно діючих законів, які регулюють однакові правовідносини, але містять для позивача різні правила призначення пенсії за Списком № 1 стосовно параметру вікового цензу, під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії замість застосування підходу, який найбільш сприятливий для заявника (позивача), застосував менш сприятливе право та порушив легітимні очікування позивача чим також порушив принципи верховенства права та норми Конституції України.
10.08.2021 року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 49 років - з 01 жовтня 1973 року по 31 березня 1974року.
Документально встановлено, що ОСОБА_1 11.05.2021 звернулася із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На момент звернення позивачці виповнилося 47 років.
Рішенням від 17.05.2021 за №046050009406 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про відсутність (на дату звернення) права на пенсію за віком на пільгових умовах.
Отже, у зв'язку з недосягненням позивачем пенсійного віку на дату звернення, їй було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Копією паспорта громадянина України підтверджується, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та нею не було досягнуто 45-річного віку станом на 11.10.2017 (позивачу на той час виповнилося лише 43 роки).
Позивачу виповнилося 45 років - 13 жовтня 2018 року, відповідно, умови призначення їй пільгової пенсії мають визначатися на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки позивачка не досягла 45 років до 11.10.2017 (дату набуття чинності внесенням змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Відмовляючи у призначенні позивачу пенсії, Головне управління керувалося Законом №1058, в редакції Закону №2148, який є чинним і регулює спірні правовідносини, тому Головне управління не діяло всупереч закону.
В свою чергу, висновки Конституційного Суду України у рішенні №1-р/2020 від 23.01.2020 стосувались змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213 до Закону №1788, який, як зазначено вище, станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин не діяв і Головним управлінням під час прийняття рішення не застосовувався.
Наведені положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції від 11.10.2017 та на сьогодні) та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148 від 03.10.2017 такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) не визнавалися.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області наголошує, що на момент досягнення позивачкою 45 років (13.10.2018) та на момент звернення із заявою про призначення пенсії (11.05.2021), пенсія за віком на пільгових умовах призначається на умовах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 (в редакції від 11.10.2017), яким передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки після досягнення ними 49 років (з 01 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року).
Відтак, ПФУ вважає за неможливе задоволення позовних вимог у цій справі на підставі норм Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області час догляду ОСОБА_1 , як непрацюючої матері за малолітніми дітьми - з 28.03.1993 по 27.03.1996 і з 17.09.2001 по 31.05.2004, періоди роботи Позивача, оплачені страховим внеском - з 01.06.2004 по 10.06.2004, з 01.07.2004 по 30.11.2017 і з 01.02.2018 по 30.11.2018 та періоди перебування позивача на обліку як безробітний - з 30.11.2017 по 31.01.2018 та з 13.12.2018 по 05.10.2019 зараховані до загального страхового стажу ОСОБА_1 .
Отже, так як періоди з 28.03.1993 по 27.03.1996, з 17.09.2001 по 31.05.2004; з 01.06.2004 по 10.06.2004, з 01.07.2004 по 30.11.2017, з 01.02.2018 по 30.11.2018 та з 30.11.2017 по 31.01.2018, з 13.12.2018 по 05.10.2019 вже зараховані до загального страхового стажу (як вимагає позивач у своїй позовній заяві), відповідно спір з приводу зарахування до страхового стажу зазначених періодів взагалі відсутній.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області періоди роботи ОСОБА_1 з 01.03.2005 по 12.09.2006 - машиністом конвеєра, з 25.09.2006 по 02.08.2016 та з 03.08.2016 по 20.11.2017 - машиністом підіймальних машин в ПАТ “Кривбасзалізрудком” зараховані до пільгового стажу за Списком №1 ОСОБА_1 .
Отже, так як періоди роботи ОСОБА_1 з 01.03.2005 по 12.09.2006, з 25.09.2006 по 02.08.2016 та з 03.08.2016 по 20.11.2017 вже зараховані до пільгового стажу за Списком №1 (як вимагає позивач у своїй позовній заяві), відповідно спір з приводу зарахування до пільгового стажу зазначених періодів взагалі відсутній.
За даними індивідуальних відомостей про застраховану особу, які наявні в матеріалах пенсійної справи, інформація про сплату страхових внесків за період догляду ОСОБА_1 , як непрацюючої матері за малолітніми дітьми - з 01.01.2004 по 31.05.2004 відсутня, відповідно, для зарахування вищезазначених періодів роботи до страхового стажу роботи немає законних підстав.
За даними індивідуальних відомостей про застраховану особу, які наявні в матеріалах пенсійної справи, інформація про сплату страхових внесків за період з 01.06.2004 по 10.06.2004 відсутня (сплата є лише за 10 днів червня 2004 року - тобто за період роботи з 22.06.2004).
Більш того, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 :
Запис №1 - з 01.09.1988 по 04.04.1991 - навчання в Бакінському будівельному технікумі;
Запис №2 - з 22.06.2004 прийнята на дільницю 48 прибиральницею службових приміщень в ПАТ “Кривбасзалізрудком”.
Таким чином, згідно матеріалів справи, у період з 01.06.2004 по 10.06.2004 ОСОБА_1 взагалі не працювала, на обліку ніде не перебувала (зокрема будь-яких документів, крім трудової книжки та довідки про страхові внески позивачем не надано), та страхові внески за цей період нею сплачено не було, відповідно, для зарахування періоду з 01.06.2004 по 10.06.2004 до страхового стажу роботи немає законних підстав.
Отже, підстави для задоволення позовної вимоги позивача в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 11.05.2021 також відсутні.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2021 року, зазначена вище справа була розподілена та 30.06.2021 передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 року провадження в адміністративній справі 160/10492/21 зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20 (провадження №Пз/9901/32/20).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2022 року поновлено провадження в адміністративній справі №160/10492/21, розгляд справи продовжено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 11 травня 2021 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №1 встановленого зразка №3406, що підтверджується заявою про призначення пенсії, розпискою-повідомленням та роздруківкою з порталу електронних послуг Пенсійного фонду України щодо прийняття до розгляду заяви про призначення пенсії.
До поданої заяви були додані паспорт, РНОКПП, трудова книжка НОМЕР_1 свідоцтво про народження дитини НОМЕР_2 , свідоцтво про народження дитини НОМЕР_3 , довідка № 324 від 11.05.2021 року, накази про атестацію робочих місць № 613 від 09.12.2005, № 332 від 08.12.2000, № 1240 від 07.12.2010, № 2711 від 07.12.2015, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, відомості з реєстру страхувальників.
17.05.2021 року позивачем через портал електронних послуг Пенсійного фонду України було направлено заяву №ВЕБ-04001-Ф-С-21-045345 щодо призначення пенсії за віком за Списком №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, що підтверджується роздруківкою з цього порталу.
18.05.2021 року позивачем на адресу відповідача поштою було відправлено цю ж заяву щодо призначення пенсії за віком за Списком №1 відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Заява була відправлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення №5008402163533 від 18.05.2021, що підтверджується квитанцією з Укрпошти.
У зазначеній заяві щодо призначення пенсії за віком за Списком №1 відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, поданій через портал електронних послуг Пенсійного фонду України та відправленій поштою, позивач просила:
1. зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 року періоди роботи з 01.03.2005 року по 12.09.2006 року машиністом конвеєра Дробильно-сортувальної фабрики шахти «Гвардійська» ПАТ «Кривбасзалізрудком», з 25.09.2006 року по 02.08.2016 року машиністом підіймальних машин Шахтобудівельного управління ПАТ «Кривбасзалізрудком», з 03.08.2016 по 20.11.2017 року машиністом підіймальних машин Шахтобудівельного управління ПАТ «Кривбасзалізрудком».
2. з 11 травня 2021 року призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсію за віком за Списком №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 року.
Відповіддю відповідача №19348-14337/С-01/8-0400/21 від 14.06.2021 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування підстав відмови у призначенні пенсії відповідач послався на ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зазначив: «згідно наданих документів страховий стаж складає 32 роки 6 місяців 19 днів, з них пільговий стаж становить - 12 років 6 місяців 7 днів. Оскільки на момент звернення за пенсією Ви не досягли віку необхідного для призначення пенсії за Списком №1, в призначенні пенсії було відмовлено, про що винесено рішення про відмову від 17.05.2021 року №046050009406».
Також позивачем було отримано рішення про відмову у призначенні пенсії від 17.05.2021 року №046050009406, у якому також зазначено про відмову у призначенні пенсії з підстав відсутності віку 49 років.
Вважаючи такі дії ПФУ протиправними, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004 таким законом є Закон № 1058, який був прийнятий на зміну положенням Закону № 1788.
Отже, оскільки і Закон № 1058, і Закон № 1788 регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону № 1058 як акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону № 1788 підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону № 1058.
Згідно з пунктом "а" частини першої статті 13 Закону № 1788 (в редакції до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VІІІ, далі - Закону № 213) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом № 213 раніше передбачений пунктом "а" статті 13 Закону № 1788 віковий ценз для жінок з 45 років було збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким, зокрема, жінки, дати народження яких припадали з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року, набували право на пенсію по досягненню 49 років 6 місяців.
Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20% з наступним збільшенням її щороку на 10% до 100% розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону № 1788, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 01.01.2015 - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Отже, і після набуття чинності нормами Закону № 1058 правила призначення пенсій за Списком № 1 регламентувались пунктом "а" статті 13 Закону № 1788.
Такий стан правового регулювання існував до календарної дати набрання чинності нормами Закону № 2148 (11.10.2017), яким текст Закону № 1058 був доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною першою якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому Законом № 2148 у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону № 1058, де вказувалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону № 2148 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 49 років 6 місяців - які народилися з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року.
У силу спеціальної вказівки у Законі № 2148 наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом "а" статті 13 Закону № 1788 у редакції Закону № 213 та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону № 2148.
Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону № 213.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до пункту 3 резолютивної частини вказаного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213 для осіб, які працювали до 01.04.2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах".
Отже, з 23.01.2020 в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 1, а саме: пункт "а" статті 13 Закону № 1788 у редакції до прийняття Закону № 213 та частина 2 статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону № 2148.
Таким чином, вимоги вищевказаних законів містять розбіжність відносно позивачки щодо вікового цензу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, який складає 45 років за пунктом "а" статті 13 Закону № 1788 у редакції до прийняття Закону № 213 та 50 років за пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону № 2148.
Окрім цього, слід звернути увагу на те, що у справах "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06, рішення від 14.10.2010) та "Серков проти України" (заява № 39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
За вказаних обставин, такі обов'язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15), виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Враховуючи частину першу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та № 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивачки є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років.
Відповідачем у даному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв'язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на користь пенсіонера.
Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 101211541), в якій вказано, що оскільки норми Закону № 1788-ХІІ, з урахуванням Рішення № 1-р/2020, та Закону № 1058-ІV регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням свого правового висновку, викладеного в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56), зауважила, що застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
У зв'язку з викладеним, суд вважає, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1/-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії від 17.05.2021 року № 046050009406, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком за Списком №1 згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” на підставі заяви про призначення пенсії №3406 від 11.05.2021 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно позовних вимог позивача щодо зобов'язання відповідача зарахувати до загального страхового стажу позивача час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми з 28.03.1993 по 27.03.1996, з 17.09.2001 по 31.05.2004, періоди роботи, оплачені страховим внеском, з 01.06.2004 по 10.06.2004, з 01.07.2004 по 30.11.2017, з 01.02.2018 по 30.11.2018, періоди отримання допомоги по безробіттю з 30.11.2017 по 31.01.2018, з 13.12.2018 по 05.10.2019; зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 відповідно до п. “а” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з урахуванням рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 року періоди роботи з 01.03.2005 року по 12.09.2006 року машиністом конвеєра Дробильно-сортувальної фабрики шахти “Гвардійська” ПАТ “Кривбасзалізрудком”, з 25.09.2006 року по 02.08.2016 року машиністом підіймальних машин Шахтобудівельного управління ПАТ “Кривбасзалізрудком”, з 03.08.2016 по 20.11.2017 року машиністом підіймальних машин Шахтобудівельного управління ПАТ “Кривбасзалізрудком”, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Записами трудової книжки НОМЕР_1 підтверджується, що ОСОБА_1 працювала:
у з 22.06.2004 по 15.09.2004 (2 місяці 25 днів) прибиральником службових приміщень дільниці 48 шахти «Гвардійська» ВАТ
«Кривбасзалізрудком»;
у з 16.09.2004 по 28.02.2005 (5 місяців 13 днів) переведена на зазначеному підприємстві на дільницю № 30 стрічковим прибиральником 2 розряду;
у з 01.03.2005 по 12.09.2006 (1 рік 6 міс 11 днів) машиністом конвеєра дробильно-сортувальної фабрики шахти «Гвардійська» в ПАТ «Кривбасзалізрудком»;
у з 25.09.2006 по 20.11.2017 (11 років 1 місяць 25 днів) машиністом підіймальних машин Шахтобудівельного управління ПАТ «Кривбасзалізрудком»;
у з 01.10.2018 по 30.11.2018 (2 місяці) соціальним робітником Благодійного товариства «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД».
Індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5 (оригінал у відповідача) підтверджується, що позивач має:
оплачений страховим внеском стаж з 01.06.2004 по 10.06.2004 (10 днів), з 01.07.2004 по 30.11.2017 (13 років 5 місяців 29 днів), з 01.02.2018 по 30.11.2018 (0 років 10 місяців 0 днів);
період отримання допомоги по безробіттю з 30.11.2017 по 31.01.2018 (2 місяці 3 дні) та з 13.12.2018 по 05.10.2019 (9 місяців 24 дня), про що у графі «Відомості за звітний рік за БСВ (за наявності даних за періоди з 2010 року включно).
Відповідно до ч. 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
За частиною 2 статті 22 Закону України №1058, відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються: 1) виконавчими органами Пенсійного фонду для: визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.
Надання звітності та сплати обов'язкових платежів у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з 01.01.2011 року Законом України «Про, збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464.
Статтею 9 Закону №2464 визначено, що обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п'ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування.
Згідно статті 20 Закону №1058, страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Таким чином, після 01.01.2004 стаж обчислюється залежно від сплати страхових внесків до Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 324 від 11.05.2021 року, виданою ПАТ «Кривбасзалізрудком» (оригінал у позивача), наказами про атестацію робочих місць № 613 від 09.12.2005, № 332 від 08.12.2000, № 1240 від 07.12.2010, № 2711 від 07.12.2015 (оригінали у ПАТ «Кривбасзалізрудком») підтверджується, що позивач працювала повний робочий день в ПАТ «Кривбасзалізрудком» на дільницях дроблення, подрібнювання, сортування рудних копалин, що містять у пилу 2 проценти і більше кристалічного/вільного/двоокису кремнію, а також була зайнята повний робочих день на підземних роботах по видобутку руди:
з 01.03.2005 року по 12.09.2006 року машиністом конвеєра Дробильно-сортувальної фабрики шахти «Гвардійська», що передбачено Списком 1, розділ II, пункт «А», позиція 2а-3а Постанови КМУ №36 від 16.01.2003 року,
з 25.09.2006 року по 02.08.2016 року машиністом підіймальних машин Шахтобудівельного управління, що передбачено Списком 1, розділ І, пункт «а», позиція 1.1а. Постанови КМУ №36 від 16.01.2003 року,
з 03.08.2016 по 20.11.2017 року машиністом підіймальних машин Шахтобудівельного управління, що передбачено Списком 1, розділ І, підрозділ 1 Постанови КМУ № 461 від 24.06.2016.
В той же час, як було встановлено судом під час розгляду даної справи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області час догляду ОСОБА_1 , як непрацюючої матері за малолітніми дітьми - з 28.03.1993 по 27.03.1996 і з 17.09.2001 по 31.12.2003, періоди роботи позивача, оплачені страховим внеском - з 01.07.2004 по 30.11.2017 і з 01.02.2018 по 30.11.2018 та періоди перебування позивача на обліку як безробітний - з 30.11.2017 по 31.01.2018 та з 13.12.2018 по 05.10.2019 зараховані до загального страхового стажу ОСОБА_1 .
Отже, у даному випадку суд вважає, що оскільки періоди з 28.03.1993 по 27.03.1996, з 17.09.2001 по 31.05.2004; з 01.07.2004 по 30.11.2017, з 01.02.2018 по 30.11.2018 та з 30.11.2017 по 31.01.2018, з 13.12.2018 по 05.10.2019 вже зараховані до загального страхового стажу (як вимагає позивач у своїй позовній заяві), відповідно спір з приводу зарахування до страхового стажу зазначених періодів взагалі відсутній.
Так само, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області періоди роботи ОСОБА_1 з 01.03.2005 по 12.09.2006 - машиністом конвеєра, з 25.09.2006 по 02.08.2016 та з 03.08.2016 по 20.11.2017 - машиністом підіймальних машин в ПАТ “Кривбасзалізрудком” зараховані до пільгового стажу за Списком №1 ОСОБА_1 .
Таким чином, так як періоди роботи ОСОБА_1 з 01.03.2005 по 12.09.2006, з 25.09.2006 по 02.08.2016 та з 03.08.2016 по 20.11.2017 вже зараховані до пільгового стажу за Списком №1 (як того просить позивач у поданій до суду позовній заяві), відповідно спір з приводу зарахування до пільгового стажу зазначених періодів взагалі відсутній.
Відтак, в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача зарахувати до загального страхового стажу позивача час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми з 28.03.1993 по 27.03.1996, з 17.09.2001 по 31.12.2003, періоди роботи, оплачені страховим внеском, з 01.07.2004 по 30.11.2017, з 01.02.2018 по 30.11.2018, періоди отримання допомоги по безробіттю з 30.11.2017 по 31.01.2018, з 13.12.2018 по 05.10.2019; зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 відповідно до п. “а” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з урахуванням рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 року періоди роботи з 01.03.2005 року по 12.09.2006 року машиністом конвеєра Дробильно-сортувальної фабрики шахти “Гвардійська” ПАТ “Кривбасзалізрудком”, з 25.09.2006 року по 02.08.2016 року машиністом підіймальних машин Шахтобудівельного управління ПАТ “Кривбасзалізрудком”, з 03.08.2016 по 20.11.2017 року машиністом підіймальних машин Шахтобудівельного управління ПАТ “Кривбасзалізрудком” слід відмовити.
Натомість, відповідачем не зараховано до загального страхового стажу позивача ОСОБА_1 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми з 01.01.2004 по 31.05.2004; та періоди роботи, оплачені страховим внеском та з 01.06.2004 по 10.06.2004 через відсутність сплати страхових внесків.
Тому, у даному випадку відповідач повинен зарахувати до страхового стажу час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми з 01.01.2004 по 31.05.2004, оскільки відповідно до ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Так само, у даному випадку відповідач повинен зарахувати до страхового стажу періоди роботи, оплачені страховим внеском та з 01.06.2004 по 10.06.2004, оскільки Індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5 підтверджується, що позивач має оплачений страховим внеском стаж з 01.06.2004 по 10.06.2004 (10 днів).
Відтак, підлягає задоволенню позовна вимога щодо зобов'язання відповідача зарахувати до загального страхового стажу позивача час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми з 01.01.2004 по 31.05.2004, та з 01.06.2004 по 10.06.2004 як періоди роботи, оплачені страховим внеском.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області з 11 травня 2021 року призначити, нарахувати та виплати ОСОБА_1 пенсію за віком за Списком №1 відповідно до п. “а” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення”, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року на підставі заяви про призначення пенсії № 3406 від 11.05.2021 року, суд зазначає наступне.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 11.05.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.
Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 908 грн., що документально підтверджується квитанцією від 22.06.2021 року.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 908 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії від 17.05.2021 року № 046050009406, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком за Списком №1 згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” на підставі заяви про призначення пенсії №3406 від 11.05.2021 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу позивача ОСОБА_1 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми з 01.01.2004 по 31.05.2004, періоди роботи, оплачені страховим внеском, з 01.06.2004 по 10.06.2004.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про призначення пенсії за віком від 11 травня 2021 року за Списком №1, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 908 грн. (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник