25 березня 2022 року Справа № 160/19460/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області про рішення протиправним та скасування, зобов'язання вчинити певні дії, -
20 жовтня 2021 року (до відділення поштового зв'язку таку подано 12 жовтня 2021 року) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, в якій позивач просить суд:
- визнати рішення №046050010264 від 18 серпня 2021 року Головного управління пенсійного фонду України у Житомирській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України у зв'язку з недосягненням пенсійного віку та не підтвердженням пільгового стажу - протиправним та скасувати дане рішення, зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у відповідності до вимог п. “а” ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (в редакції згідно до пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року), починаючі з дня звернення із заявою про призначення пенсії, тобто з 11 серпня 2021 року.
Означені позовні вимоги вмотивовані відмовою ПФУ стосовно не призначення ОСОБА_1 пенсії за віком за Списком №1 відповідно до п. “а” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року.
07.12.2021 від відповідача-2: ГУ ПФУ в Житомирській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечив щодо задоволення позовних вимог. В мотивування своєї правової позиції відповідач зазначив, Позивач 11.08.2021 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 1 частини другої ст. 114 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На підставі автоматичного розподілу справ, заява Позивача розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішенням Управління від 18.08.2021 № 046050010264 відмовлено у призначенні пенсії.
Так, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах (вік Позивача на дату звернення - 46 років 8 місяців).
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:
жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Відповідно до п. 20 постанови № 637 від 12.08.1993 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Згідно Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (442-92-п), атестація проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювалися докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
У разі не підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами чергової атестації, проведеної протягом 5 років з дати проведення попередньої атестації, до пільгового стажу зараховується період роботи на даному підприємстві, в установі чи організації до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення чергової атестації, якою відповідне право не підтверджене.
За результатами розгляду заяви від 11.08.2021 та доданих документів на призначення пенсії за віком до страхового стажу зараховано всі періоди.
До пільгового стажу не зараховано період з 01.03.2013 по 14.01.2016, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) наявна інформація про сплату внесків за вказаний період Управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Тернівської районної у місті ради, а в пільговій довідці від 30.06.2021 № 618, що видана AT Криворізьким залізорудним комбінатом відсутня інформація щодо перебування у декретній відпустці (у відпустці по догляду за дитиною до 3-ох років).
Також, не зараховано період з 07.12.2020 по 30.06.2021, у зв'язку з тим, що згідно наказу про проведення атестації робочих місць від 07.12.2020 за № 5003 атестована посада фельдшера, а згідно трудової книжки та пільгової довідки позивач працює на посаді медичної сестри.
За результатами розгляду заяви від 11.08.2021 та доданих документів винесено рішення від 18.08.2021 про відмову у призначенні пенсії, оскільки позивач не досягла пенсійного віку (50 років) та не підтверджено пільговий стаж (7 років 6 місяців).
На дату звернення страховий стаж позивача становить 20 років 9 місяців 13 днів. пільговий стаж згідно частини 2 ст. 114 Закону № 1058 становить 6 років 02 місяці 10 днів.
Отже, дії Управління є правомірними та вмотивованими, а позов є необґрунтованим, тому підлягає залишенню без задоволення.
17.12.2021 року від відповідача-1: ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечив щодо задоволення позовних вимог. В мотивування своєї правової позиції відповідач зазначив, що Документально встановлено, що ОСОБА_1 11.08.2021 звернулася із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На момент звернення позивачці виповнилося 46 років 08 місяців.
Листом від 18.08.2021 за №0400-010220-8/110383 (рішення №046050010264 від 18.08.2021) Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило Позивача про відсутність (на дату звернення) права на пенсію за віком на пільгових умовах у зв'язку з недосягненням нею пенсійного віку на дату звернення, та у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №1. Загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 20 років 09 місяців 13 днів, пільговий стаж за Списком №1 - 06 років 02 місяці 10 днів.
Копією паспорта громадянина України підтверджується, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та нею не було досягнуто 45-річного віку станом на 11.10.2017 (позивачу на той час виповнилося лише 42 роки).
Позивачу виповнилося 45 років - 01 грудня 2019 року, відповідно, умови призначення їй пільгової пенсії мають визначатися на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки позивачка не досягла 45 років до 11.10.2017 (дату набуття чинності внесенням змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Частиною 1 і пунктом 1 частини 2 статті 114 Розділу XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону №1058, у редакції, чинній на момент звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України (11.08.2021) і на момент досягнення нею 45 років (01.12.2019), установлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відмовляючи у призначенні позивачу, Головне управління керувалося Законом №1058, в редакції Закону №2148, який є чинним і регулює спірні правовідносини, тому Головне управління не діяло всупереч закону.
В свою чергу, висновки Конституційного Суду України у рішенні №1-р/2020 від 23.01.2020 стосувались змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213 до Закону №1788, який, як зазначено вище, станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин не діяв і Головним управлінням під час прийняття рішення не застосовувався.
Наведені положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції від 11.10.2017 та на сьогодні) та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148 від 03.10.2017 такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) не визнавалися.
Таким чином, у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області був відсутній вибір між більш чи менш сприятливим для позивача законом, оскільки спірні правовідносини на час їх виникнення регулював один закон - Закон №1058.
Головне управління у спірних правовідносинах діяло за принципом належного урядування, а саме: послідовно, своєчасно, прозоро і виходячи з наданих йому законом повноважень не могло змінити ситуацію на користь позивача.
Наявність у позивача легітимних очікувань також не відміняє закріпленого у статті 19 Конституції України обов'язку діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України і не може бути достатньою підставою для прийняття пенсійним органом як суб'єктом владних повноважень позитивного для позивачки рішення.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області наголошує, що на момент досягнення позивачкою 45 років (01.12.2019) та на момент звернення із заявою про призначення пенсії (11.08.2021), пенсія за віком на пільгових умовах призначається на умовах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 (в редакції від 11.10.2017), яким передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки після досягнення ними 50 років.
Рішенням №046050010264 від 18.08.2021 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 не лише у зв'язку із недосягненням нею пенсійного віку, підставою для відмови слугувала також відсутність у Позивача необхідного пільгового стажу за Списком №1, котрий на дату звернення за призначенням пенсії становить 06 років 02 місяці 10 днів.
Відсутні законні підстави для зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду з 01.03.2013 по 14.01.2016, оскільки, в індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) наявна інформація про сплату внесків за вказаний період Управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Тернівської районної у місті ради, однак, в наданій до Головного управління довідці, уточнюючій пільговий характер роботи, №618 від 30.06.2021, виданої АТ “Криворізький залізорудний комбінат”, відсутня інформація щодо перебування працівника ( ОСОБА_1 ) у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років. Крім того, не можливо зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 07.12.2020 по 30.06.2021 у зв'язку з тим, що згідно наказу про проведення атестації робочих місць по підприємству №5003 від 07.12.2020 атестована посада фельдшера, проте, згідно трудової книжки та вищевказаної уточнюючої довідки. Позивач працювала на посаді сестри медичної.
До того ж, довідку №781 від 14.09.2021, видану АТ “Кривбасзалізрудком” до Головного управління під час звернення із заявою про призначення пенсії 11.08.2021 ОСОБА_1 надано не було, зазначену довідку позивачем надано безпосередньо до суду.
Таким чином, підстави для задоволення позовної вимоги позивача в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 11.08.2021 відсутні.
30.12.2021 року ОСОБА_1 до суду подано відповідь на відзив щодо позовної заяви відповідача-2: ГУ ПФУ в Житомирській області, в якій позивач зазначаила про безпідставність та необгрунтованість доводів відповідача-2 у відзиві на позовну заяву.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2021 року, зазначена вище справа була розподілена та 21.10.2021 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 року провадження в адміністративній справі 160/194600/21 зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20 (провадження №Пз/9901/32/20).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2022 року поновлено провадження в адміністративній справі №160/19460/21, розгляд справи продовжено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , 03 серпня 1993 року була прийнята на роботу до міської лікарні №8 м. Кривого Рогу на посаду санітарки прибиральниці палатної травматологічного відділення згідно до наказу №132 від 03 серпня 1993 року, звідки була звільнена 21 лютого 1997 року за власним бажанням по догляду за дитиною до 6 років на підставі ст. 38 КЗпП України згідно до наказу №28к від 21 лютого 1997 року.
27 липня 1998 року позивачу було призначено допомогу по безробіттю Тернівським центром зайнятості населення м. Кривого Рогу згідно п. 1 «б» ст. 29 Закону України «Про зайнятість населення» згідно до наказу №118 від 27 липня 1998 року, яка була припинена 22 грудня 1998 року відповідно до п. 1 «а» ст. 30 Закону України «Про зайнятість населення» згідно до наказу№2173 від 24 грудня 1998 року.
23 грудня 1998 року позивач була прийнята на роботу до ВАТ «Криворізький тепличний комбінат» на посаду тепличниці згідно до наказу №63-к від 21 грудня 1998 року, звідки була звільнена 14 червня 1999 року на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням згідно до наказу №20-к від 14 червня 1999 року.
22 червня 1999 року позивачу було призначено допомогу по безробіттю Тернівським центром зайнятості населення м. Кривого Рогу згідно п. 1 «б» ст. 29 Закону України «Про зайнятість населення» згідно до наказу №449 від 22 червня 1999 року, згадана виплата допомоги по безробіттю була відкладена 22 червня 1999 року відповідно до п. 2 «г» ст. 30 Закону України «Про зайнятість населення» на 1 місяць згідно до наказу№449 від 22 червня 1999 року.
27 липня 2001 року позивач була прийнята на роботу до КЗ «Міська клінічна лікарня №8» на посаду молодшої медичної сестри оперативної травматологічного відділення згідно до наказу №110 від 27 липня 2001 року, звідки була звільнена 04 лютого 2002 року ст. 38 КЗпП України за власним бажанням по догляду за дитиною до 14 років згодою згідно до наказу №16 від 04 лютого 2002 року.
01 березня 2002 року позивач була прийнята на роботу до КЗ «Міська лікарня №16» на посаду медсестри кабінету функціональної діагностики згідно до наказу №52к від 01 березня 2002 року, звідки була звільнена 19 квітня 2003 року за ініціативою працівника на підставі ст. 38 КЗпП України згідно до наказу №95к від 19 червня 2003 року.
19 травня 2003 року позивач була прийнята на роботу до ВАТ «Криворізький гірничо- збагачувальний комбінат» до філіалу здравпункту кар'єру №1,2, дільниця монтажу гірничопідготовчих робіт кар'єру 1,2 на посаду медичної сестри згідно до наказу №162к - З від 16 травня 2003 року, звідки була звільнена 31 січня 2009 року по переведенню до ТОМ «МЕДИКОМ» на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України згідно до наказу №19к - 26 від 31 січня 2009 року.
01 лютого 2009 року позивач була прийнята на роботу до ТОВ «МЕДИКОМ» по переведенню з ВАТ «КГЗК» до поліклініки №3 на посаду медичної сестри згідно до наказу №13к від 01 лютого 2009 року, звідки була звільнена 30 серпня 2010 року за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України згідно до наказу №109-к від 30 серпня 2010 року.
21 січня 2011 року позивач була прийнята на роботу до ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» до дільниці медичної служби №7 управління залізничного транспорту медичної служби лікувально-оздоровчого комплексу управління соціальних підрозділів згідно до наказу №122-к від 21 січня 2011 року.
04 липня 2011 року позивач була переведена до дільниці №4 шахти імені Леніна медичної служби лікувально-оздоровчого комплексу управління соціальних підрозділів на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трьох річного віку основного працівника на посаду сестри медичної з повним робочим днем на підземних роботах згідно до наказу №12 від 04 липня 2011 року.
15 січня 2016 року позивач була переведена до медпунктів автоколон №№1,2,3 дільниці медичної служби №5 автобази медичної служби лікувально-оздоровчого комплексу управління соціальних підрозділів на посаду медичної сестри згідно до наказу №27-к від 15 січня 2016 року.
11 квітня 2016 року позивач була переведена до підземного медичного пункту дільниці медичної служби №4 шахти «Тернівська» медичної служби лікувально-оздоровчого комплексу управління соціальних підрозділів на посаду сестри медичної, зайнятої повний робочий день під землею обслуговуванням робітників та службовців згідно до наказу №305 від 11 квітня 2016 року, де позивач продовжую працювати по теперішній час.
Позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто 45 років останній виконалось 01 грудня 2019 року, її загальний страховий стаж складав більше ніж 20 років, а страховий стаж на зазначених посадах, який надає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1, складав 09 років 10 місяців 10 днів, тобто задля для реалізації її права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, позивач вирішила скористуватися даним правом та 11 серпня 2021 року звернулась до відповідача-1: Головного управління пенсійного фонду в Дніпропетровській області із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах.
На підставі автоматичного розподілу справ, заява позивача розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішенням відповідача-2: Головного управління пенсійного фонду України у Житомирській області - №046050010264 від 18 серпня 2021 року у призначенні пенсії позивачу було відмовлено у зв'язку з тим, що остання не досягла пенсійного віку (50 років), та не підтверджено пільговий стаж (7 років 6 місяців).
Не погоджуючись з такими діями відповідачів позивач, з метою захисту своїх порушених прав, звернулася із даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
03 жовтня 2017 року Верховною Радою України ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), що доповнив Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) розділом XIV-І, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, народжених до 31 березня 1969 року - після досягнення 54 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 року за результатами апеляційного розгляду зразкової справи № 360/3611/20, правові висновки якого суд має враховувати при прийнятті рішення (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як встановлено судом, на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії, позивач досягла необхідного визначеного пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» віку, мала необхідний страховий та пільговий стаж для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, що не заперечується відповідачем у відзиві.
Таким чином, вирішуючи питання про призначення пенсії позивачу відповідач не застосував підхід, який був би найбільш сприятливим для останньої, а саме: не врахував висновки, викладені Конституційним Судом України в рішенні від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.
Стосовно не зарахування ПФУ до пільгового стажу періоду з 01.03.2013 року по 14.01.2016 року перебування позивача у декретній відпутці, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
За приписами ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Так, позивачем надано до суду копію свідоцтва про народження дитини, а також довідка №781 від 14 вересня 2021 року про підтвердження знаходження останньої у декретній відпустці.
Щодо не зарахування періоду часу позивача працевлаштування на посаді як сестра медична з 07 грудня 2020 року по 30 червня 2021 року, то суд зазначає, що у переліку до наказу №5003 від 07 грудня 2020 року, а саме у позиції 32, номер робочого місця 3660, 361-3671 зазначена саме професія сестри медичної (підземних пунктів охорони здоров'я), що співпадає з професією, яка зазначена у трудовій книжці у пункті 26 та за якою позивач була працевлаштована у зазначений період часу.
Згідно до вимог статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до вимог ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Професія, за якою позивач була працевлаштована в період часу з 04 липня 2011 року по 14 січня 2016 року та з 11 квітня 2016 по 18 серпня 2021 року - всі працівники, зайняті повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених вище робітників і службовців (медперсонал підземних пунктів охорони здоров'я, працівники підземного телефонного зв'язку тощо) - згідно до Постанови Кабінету Міністрів України №36 від 16 січня 2003 року «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», Розділ І, підрозділ 1, пункт «е», позиція «1.1 е» - відноситься до Списку №1.
Професія, за якою позивач була працевлаштована в період часу з 04 липня 2011 року по 14 січня 2016 року та з 11 квітня 2016 по 18 серпня 2021 року - працівники: зайняті повний робочий день на підземних роботах; які обслуговують працівників, зайнятих на підземних роботах (медперсонал підземних пунктів охорони здоров'я, працівники підземного телефонного зв'язку тощо) - згідно до Постанови Кабінету Міністрів України №461 від 24 червня 2016 року «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» Розділ І підрозділ 1- також відноситься до Списку №1.
З вищевикладеного вбачається, що на день звернення позивача ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, тобто 11 серпня 2021 року загальний трудовий стаж останньої складав більше ніж 20 років, а страховий стаж на зазначених посадах, який надає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1, складав 09 років 10 місяців 10 днів.
Отже, у даному випадку ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повинно зарахувати до пільгового стажу як період перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до 3-ох років з 01.03.2013 року по 14.01.2016 року, та період роботи з 07.12.2020 року по 30.06.2021 року на посаді сестра медичної.
При цьому, з метою відновлення порушених прав позивача з урахуванням приписів ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період перебування у декретній відпустці з 01.03.2016 року по 14.01.2016 року та період роботи на посаді сестри медичної з 07.12.2020 року по 30.06.2021 року.
Тож, рішення №046050010264 від 18 серпня 2021 року Головного управління пенсійного фонду України у Житомирській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України у зв'язку з недосягненням пенсійного віку та не підтвердженням пільгового стажу є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у відповідності до вимог п. “а” ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (в редакції згідно до пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року), починаючі з дня звернення із заявою про призначення пенсії, тобто з 11 серпня 2021 року, суд зазначає наступне.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 11.08.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.
Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 908 грн., що документально підтверджується квитанцією №57 від 12.10.2021 року.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій територіальних органів Пенсійного фонду України і позовні вимоги підлягають фактично підлягають задоволенню, лише з корегуванням обраного позивачем способу судового захисту, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у сумі 454 грн. та за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області у сумі 454 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області про рішення протиправним та скасування, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення №046050010264 від 18 серпня 2021 року Головного управління пенсійного фонду України у Житомирській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України у зв'язку з недосягненням пенсійного віку та не підтвердженням пільгового стажу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період перебування у декретній відпустці з 01.03.2016 року по 14.01.2016 року та період роботи на посаді сестри медичної з 07.12.2020 року по 30.06.2021 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про призначення пенсії за віком від 11 серпня 2021 року за Списком №1 на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 2532206348) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 908 грн. (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник