04 березня 2022 року Справа № 160/1046/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
18.01.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо проведення ОСОБА_1 згідно з рішенням від 26.08.2021 року № 91250011989 перерахунку та виплати з 01.09.2021 року пенсії у меншому розмірі призначеної з 05.02.2021 року відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області виплачувати ОСОБА_1 з 01.09.2021 року призначену пенсію за віком згідно з ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80% заробітної плати визначеної відповідно до статті 40 цього Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зі індивідуальним коефіцієнтом для обчислення пенсії 3,70469 після оптимізації за період заробітної плати з 01.07.2000 року по 31.10.2005 року, та з 01.06.2006 року по 31.03.2014 року, визначеним Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при призначенні пенсії за віком, до проведеного перерахунку пенсії з 01.09.2021 року.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримував пенсію по інвалідності та з 05.02.2021 року позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80% заробітної плати, виходячи з розрахунку середнього заробітку 20103,87 грн. із індивідуальним коефіцієнтом для обчислення пенсії 3,70469 після оптимізації за період заробітної плати з 01.07.2000 року по 31.10.2005 року, та з 01.06.2006 року по 31.03.2014 року, визначеним Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при призначенні пенсії за віком та розмір пенсії становив 16233,10 грн. З 01.09.2021 року відповідачем було повідомлено позивача, що пенсійну справу позивача було приведено у відповідність до діючого законодавства України і розмір пенсії позивача становить 12878,81 грн, посилаючись на норми ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач звертався до відповідача із заявою про приведення у відповідність розміру пенсії позивача, при цьому відповідачем було відмовлено та повідомлено, що при переведені позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідачем невірно визначено заробітну плату для розрахунку пенсії позивача. Позивач вважає дії відповідача щодо проведення позивачу згідно з рішенням від 26.08.2021 року № 91250011989 перерахунку та виплати з 01.09.2021 року пенсії у меншому розмірі ніж призначеної з 05.02.2021 року протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.
20.01.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін та витребувано у відповідача матеріали пенсійної справи позивача.
22.02.2022 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що з 05.02.2021 року за заявою про перехід на інший вид пенсії, позивача було переведено на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1. Відповідно до рішення від 23.02.2021 року розрахунок пенсії проведений з урахуванням норм ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», із застосуванням заробітної плати за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку застрахованої особи з 01.07.2000 року по 31.10.2005 року та за період з 01.06.2006 року по 31.03.2014 року, індивідуального коефіцієнту заробітної плати після оптимізації - 3,70469, розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки - 5427 грн. (з урахуванням коефіцієнтів підвищень - 3764,40*1,17*1,11*1,11) та середньомісячного заробітку для обчислення пенсії - 20 103,87 грн. (5427*3,70469=20 103,87 грн.). При здійснення перевірки пенсійної справи ОСОБА_1 , було виявлено її невідповідність нормам чинного законодавства України, а саме, застосовано виключно заробітну плату за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку застрахованої особи з 01.07.2000 року по 31.10.2005 року та за період з 01.06.2006 року по 31.03.2014 року. З 01.09.2021 було проведено розрахунок розміру середньомісячного заробітку для обчислення пенсії за віком, а саме взято заробітну плату за період роботи з 01.11.1992 року по 31.07.1996 року, з 01.10.1996 року по 31.12.1997 року, та за період з 01.07.2003 року по 31.10.2005 року, з 01.06.2006 року по 31.03.2014 року, індивідуального коефіцієнту заробітної плати після оптимізації - 2,93204, розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки - 5427 грн. (з урахуванням коефіцієнтів підвищень - 3764,40*1,17*1,11*1,11) та середньомісячного заробітку для обчислення пенсії -15 911,01 грн. (5427*2,93204=15 911,01 грн.). З огляду на вищезазначене, відсутні законні підстави для застосування індивідуального коефіцієнта заробітної плати в розмірі 3,70469. Відповідно до рішення Головного управління від 26.08.2021 розрахунок пенсії проведений з урахуванням норм ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», із застосуванням заробітної плати за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку застрахованої особи з 01.11.1992 року по 31.07.1996 року, з 01.10.1996 року по 31.12.1997 року, та за період з 01.07.2003 року по 31.10.2005 року, з 01.06.2006 року по 31.03.2014 року, індивідуального коефіцієнту заробітної плати після оптимізації - 2,93204, розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки - 3764,40 грн. (з урахуванням індексації - 5426,60 грн.) та середньомісячного заробітку для обчислення пенсії - 15911,01грн. (5427*2,93204=15 911,01 грн.). З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що частковому задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 28.02.2014 року отримував пенсію по інвалідності.
З 05.02.2021 року за заявою позивача було переведено на інший вид пенсії, а саме за віком на пільгових умовах за списком №1.
Відповідно до рішення від 23.02.2021 року розрахунок пенсії позивача проведений з урахуванням норм ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», із застосуванням заробітної плати за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку застрахованої особи з 01.07.2000 року по 31.10.2005 року та за період з 01.06.2006 року по 31.03.2014 року, індивідуального коефіцієнту заробітної плати після оптимізації - 3,70469, розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки - 5427 грн. (з урахуванням коефіцієнтів підвищень - 3764,40*1,17*1,11*1,11) та середньомісячного заробітку для обчислення пенсії - 20 103,87 грн. (5427*3,70469=20 103,87 грн.).
З 01.09.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було проведено розрахунок розміру середньомісячного заробітку для обчислення пенсії за віком, а саме взято заробітну плату за період роботи з 01.11.1992 року по 31.07.1996 року, з 01.10.1996 року по 31.12.1997 року, та за період з 01.07.2003 року по 31.10.2005 року, з 01.06.2006 року по 31.03.2014 року, індивідуального коефіцієнту заробітної плати після оптимізації - 2,93204, розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки - 5427 грн. (з урахуванням коефіцієнтів підвищень -3764,40*1,17*1,11*1,11) та середньомісячного заробітку для обчислення пенсії -15 911,01 грн. (5427*2,93204=15 911,01 грн.).
07.10.2021 року позивач через свого представника звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення розміру пенсії з 01.09.2021 року.
26.10.2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом №37789-31640/С-01/8-0400/21 повідомлено позивача, що під час контрольної перевірки пенсійної справи позивача встановлено невірне визначення заробітної плати при розрахунку його пенсії, пенсійну справу переглянуто та дані пенсійної справи приведено у відповідність до вимог чинного законодавства, в результаті чого зменшився розмір пенсії та з 01.09.2021 року складає 12878,81 грн.
Позивач вважає дії відповідача щодо проведення позивачу згідно з рішенням від 26.08.2021 року № 91250011989 перерахунку та виплати з 01.09.2021 року пенсії у меншому розмірі ніж призначеної з 05.02.2021 року протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1038-ІV (далі - Закон №1058-15/).
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», внесено зміни до частини третьої статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої, раніше призначені пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у разі втрати годувальника із зазначених причин перераховуються за нормами цього Закону з урахуванням положень частини третьої статті 30 та частини восьмої статті 36 цього Закону, за умови наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії, на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, які відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Для перерахунку пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсій у разі втрати годувальника із зазначених причин враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за Документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону.
При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), визначеного з урахуванням положень частини другої статті 42 та пункту 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону.
Відповідно до п. 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 01 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
З 01.10.2017 року позивача переведено з пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При розрахунку пенсії застосовано показника середньої заробітної плати (доходу), визначеного з урахуванням положень частини другої статті 42 та пункту 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону, тобто за 2014, 2015 та 2016 роки у розмірі 3764,40 грн. (з урахуванням індексації).
Відповідно до п. 16 Прикінцевих положень Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший застосовується показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.
Також, згідно абзаців третього-п'ятого частини першої статті 40 Закону № 1058-IV за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
З 05.02.2021 за заявою про перехід на інший вид пенсії, позивача було переведено на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23.02.2021 року розрахунок пенсії проведений з урахуванням норм ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», із застосуванням заробітної плати за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку застрахованої особи з 01.07.2000 року по 31.10.2005 року та за період з 01.06.2006 року по 31.03.2014 року, індивідуального коефіцієнту заробітної плати після оптимізації - 3,70469, розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки - 5427 грн. (з урахуванням коефіцієнтів підвищень - З764,40*1,17*1,11 *1,11) та середньомісячного заробітку для обчислення пенсії - 20 103,87 грн. .5427*3,70469=20 103,87 грн.).
Відповідачем вказано, що при здійснення перевірки пенсійної справи ОСОБА_1 , було виявлено невідповідність нормам чинного законодавства України, а саме, застосовано заробітну плату за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку застрахованої особи з 01.07.2000 року по 31.10.2005 року та за період з 01.06.2006 року по 31.03.2014 року.
З 01.09.2021 року відповідачем було проведено розрахунок розміру середньомісячного заробітку для обчислення пенсії за віком, а саме взято заробітну плату за період роботи з 01.11.1992 року по 31.07.1996 року, з 01.10.1996 року по 31.12.1997 року, та за період з 01.07.2003 року по 31.10.2005 року, з 01.06.2006 року по 31.03.2014 року, що призвело до зменшення індивідуального коефіцієнту заробітної плати після оптимізації - 2,93204, та як наслідок розміру пенсії позивача.
Тобто, відповідач змінив період, за який обчислюється заробітна плата, що призвело до зменшення відповідного коефіцієнту та як наслідок зменшився розмір пенсії позивача.
Позивач вправі взяти найбільш вигідні 60 місяців для обрахунку пенсії, при цьому судом встановлено, що позивач із заявою про перерахунок пенсії та зміни періоду за який обчислюється заробітна плата не звертався, а відповідачем на власний розсуд змінено вказані періоди, що призвело до зменшення розміру пенсії позивача.
При цьому, відповідач не обґрунтував правомірність свого рішення, яким змінив період розрахунку коефіцієнту заробітної плати, тому нарахування пенсії позивачу на його підставі є порушенням права особи на пенсійне забезпечення у передбачений законом спосіб.
Крім того, відповідач щодо приведення пенсійної справи позивача у відповідність, відповідач посилається норми ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом.
Однак, первинно у 2014 році була призначена пенсія позивачу по інвалідності внаслідок трудового каліцтва/професійного захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», починаючи з періоду встановлення інвалідності з 28.02.2014 року по 28.02.2021 року, про що свідчать роздруківки ПФУ рішення № 912500119989 від 19.06.2021 року та від 26.08.2021 року, а саме в період дії Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01.01.2004 року, а тому посилання відповідача на норми ст. 43 вказаного Закону щодо перерахунку пенсії, призначеної до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та приведеної її до норм чинного законодавства є безпідставними та спростовуються нормами вказаного Закону, який вже діяв на момент первинного допризначення пенсії позивачу по інвалідності та в подальшому призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Крім того, в мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2015 р. № 8-рп/2005 зазначено, що звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірювальних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Також, вказані дії відповідача порушують гарантоване статтю 1 Першого протоколу до Конвенції право мирно володіти своїм майном. Доки відповідне положення цього Закону є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти мені в такій виплаті (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 року у справі «Кечко проти України»),
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Так, приписами ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено підстави для перерахунку пенсії.
Відповідно до наведених приписів пенсія може бути перерахована на підставі поданих пенсіонером додаткових документів щодо стажу або заробітку останнього та за умови подання відповідної заяви.
Масові перерахунки пенсії проводяться у випадку збільшення складових пенсійних виплат, або за наявності підстав визначених законом.
Абзацом 5 ч.4 сг. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсіїтим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту' населення.
В межах відповіді від 05.09.2021 року, відповідачем не наведено жодної підстави для перерахунку пенсії позивача, що призвело до зменшення розміру пенсійної виплати. Не наведено підстав з яких змінено складові пенсійної виплати, що призвели до її зменшення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо проведення ОСОБА_1 згідно з рішенням від 26.08.2021 року № 91250011989 перерахунку та виплати з 01.09.2021 року пенсії у меншому розмірі призначеної з 05.02.2021 року відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» є протиправними.
Так, як встановлено судом вище, що при переході позивача на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 відповідно до рішення від 23.02.2021 року розрахунок пенсії позивача проведений з урахуванням норм ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», із застосуванням заробітної плати за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку застрахованої особи з 01.07.2000 року по 31.10.2005 року та за період з 01.06.2006 року по 31.03.2014 року, індивідуального коефіцієнту заробітної плати після оптимізації - 3,70469, розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки - 5427 грн. (з урахуванням коефіцієнтів підвищень - 3764,40*1,17*1,11*1,11) та середньомісячного заробітку для обчислення пенсії - 20 103,87 грн. (5427*3,70469=20 103,87 грн.).
Згідно ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Тобто, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Як слідує зі змісту Рекомендації № К (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Натомість, у даному випадку суд не вважає повноваження відповідача, як дискреційними, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що належним захистом прав позивача є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача призначену за віком згідно з ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80% заробітної плати визначеної відповідно до статті 40 цього Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зі індивідуальним коефіцієнтом для обчислення пенсії 3,70469 після оптимізації за період заробітної плати з 01.07.2000 року по 31.10.2005 року, та з 01.06.2006 року по 31.03.2014 року, визначеним Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при призначенні пенсії за віком з 01.09.2021 року.
Щодо вимог в частині зобов'язання відповідача виплачувати ОСОБА_1 з 01.09.2021 року призначену пенсію за віком, суд вважає такі вимоги передчасними та такими, що не відповідають завданню адміністративного судочинства, визначеному у ст. 2 КАС України.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки із заявлених позовних вимог не вбачається спрямованості на захист вже порушеного права, а відповідні вимоги заявлені на майбутнє, суд вважає, що позивач при зверненні до суду з відповідною вимогою обрав неналежний спосіб правового захисту.
При цьому, неправильно обраний спосіб захисту порушеного права не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви чи залишення її без руху, а в певних випадках за таких обставин може бути відмовлено в позові.
Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у постанові від 24 травня 2017 року в справі № 6-951цс16, з якої вбачається, що власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні правовідносини.
Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту прав за фактичних обставин справи є неналежним, законні підстави для задоволення позову в цій частині відсутні, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, враховуючи заявлені позовні вимоги, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню судом.
Згідно ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 992,40 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.2415072684.1 від 13.01.2022 року.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, частина судових витрат пов'язана зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в сумі 496,20 грн., що становить 50 відсотків від суми сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо проведення ОСОБА_1 згідно з рішенням від 26.08.2021 року № 91250011989 перерахунку та виплати з 01.09.2021 року пенсії у меншому розмірі призначеної з 05.02.2021 року відповідно до ч. 3 ст. 114 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача призначену за віком згідно з ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80% заробітної плати визначеної відповідно до статті 40 цього Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зі індивідуальним коефіцієнтом для обчислення пенсії 3,70469 після оптимізації за період заробітної плати з 01.07.2000 року по 31.10.2005 року, та з 01.06.2006 року по 31.03.2014 року, визначеним Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при призначенні пенсії за віком з 01.09.2021 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 496,20 грн. (чотириста дев'яносто шість гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв