25 березня 2022 року ЛуцькСправа № 140/45/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Димарчук Т.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Іваничівської селищної ради Володимир-Волинського району Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Іваничівської селищної ради Володимир-Волинського району Волинської області (далі - Іваничівська селищна рада, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Іваничівської селищної ради від 22 вересня 2021 року №9/215 «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства»; зобов'язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 травня 2021 року позивач звернулась до Іваничівської селищної ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка знаходиться на території Іваничівської селищної ради (за межами населених пунктів) за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка не надана в користування громадянам чи юридичним особам. До заяви позивачем було додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки - викопіювання із кадастрової карти (плану); обгрунтування щодо можливості виділення земельної ділянки із додатками; копію паспорта та ідентифікаційного коду.
За результатами розгляду заяви позивача, Іваничівською селищною радою прийнято рішення від 22 вересня 2021 року №9/215, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на підставі п. 7 статті 118 Земельного Кодексу України (надалі - ЗК України), враховуючи невідповідність місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель Іваничівської селищної ради (дана земельна ділянка віднесена до лісових земель - угіддя чагарники).
З оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування вбачається, що відповідач, надаючи відмову позивачу у наданні дозволу, посилається на невідповідність місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічних обрунтувань використання та охорони земель Іваничівської селищної ради, а саме віднесення даної земельної ділянки до лісових земель - угіддя чагарники. Однак, в оспорюваному рішенні не зазначено яким саме вимогам закону не відповідає місце розміщення, бажаної земельної ділянки позивача та відповідно до яких вимог закону затверджено схему землеустрою, в частині неможливості виділення та розміщення земельної ділянки для особистого селянського господарства відповідно до заяви позивача.
Разом з тим, позивач зазначає, що земельна ділянка, стосовно якої подано заяву про надання дозаволу на розробку проекту землеустрою до земель лісогосподарського призначення ніколи не відносилася та на даний час не відноситься. Відповідно до графічних матеріалів Проекту роздержавлення і приватизації земель селянської спілки колгоспу «Вільна Україна» Іваничівської селищної та Павлівської сільських рад Іваничівського району, розробленого у 1994 році Волинським філіалом інституту УкрНДІземпроект та погодженого у встановленому порядку, планово-картографічних матеріалів згадуваної вище документації, індексних кадастрових карт, земельна ділянка, щодо якої звернулася ОСОБА_1 , перебувала на час роздержавлення колгоспних земель у складі земель культурного випасу (пасовища) КСП «Вільна Україна»: угіддя - пасовище, чагарники, тобто відносилася до масиву земель сільськогосподарського призначення. Відповідно до проекту схеми розміщення земельних часток (паїв) на території Іваничівської селищної ради із земель КСП «Вільна Україна», спірна земельна частка перебуває у складі земель сільськогосподарського призначення (ріллі), що розміщена навколо зі всіх боків, але не включена в розпаювання з причини обмеженої придатності до сільськогосподарського обробітку в зв'язку із наявністю на той час на ділянці чагарників. Відповідно до Публічної кадастрової карти України, спірна земельна ділянка перебуває в межах території Іваничівської селищної ради, перебуває у складі земель сільскогосподарського призначення (паїв) навколо, нікому не виділена, не передана у власність та /або користування.
Відповідно до чинного законодавства, спірна земельна ділянка не може відноситися до земель лісогосподарського призначення. Зазначене підтверджується фактом відсутності в Державному земельному кадастрі відомостей щодо спірної земельної ділянки, а саме про віднесення до іншої категорії земель, ніж сільськогосподарського призначення та щодо обмежень, обтяжень у використанні даної земельної ділянки.
Вважає, що у відповідача були відсутні законодавчо визначені підставі для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою. Місце розташування земельної ділянки, щодо якої позивач звернулася із заявою ппро надання дозволу на розробку проекту землеустрою, не суперечить вимогам законів, а також прийнятих відповідно до зазначених законівіншим нормативним документам. Відповідачем не надано доказів існування на такій земельній ділянці будь-яких обмежень, що унеможливлюють надання дозволу на розробку проекту землеустрою за рахунок позивача.
З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Копія ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі від 10 січня 2022 року була надіслана відповідачу засобами електронного зв'язку на офіційну електронну адресу останнього та 17 січня 2022 року отримана відповідачем, що підтверджується даними електронної пошти.
Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач - Іваничівська селищна рада у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути та вирішити справу за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 19 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Іваничівської селищної ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка знаходиться за межами населених пунктів Іваничівської селищної ради за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка не надана у власність чи користування громадянам чи юридичним особам. До заяви позивачем додано: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки - викопіювання із кадастрової карти (плану); обгрунтування щодо виділення земельної ділянки із додатками; копію паспорта та ідентифікаційного коду (а.с.14-23).
Рішенням Іваничівської селищної ради Володимир-Волинського району Волинської області від 22 вересня 2021 року №9/215 «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства» ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на підставі п. 7 статті 118 ЗК України, враховуючи невідповідність місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель Іваничівської селищної ради (дана земельна ділянка віднесена до лісових земель - угіддя чагарники) (а.с.13).
Позивач, не погоджуючись із прийнятим рішенням, звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно частиною другої статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з частиною другою статті 78 Земельного кодексу України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Пунктом “б” частини першої статті 81 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, в тому числі, на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Пунктом “а” частини третьої статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність громадянам, серед іншого, для ведення особистого селянського господарства.
Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
На підставі пункту “б” частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.
В силу вимог частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
З аналізу вищевикладеного вбачається, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 420/914/19, від 13 листопада 2019 року у справі №756/6448/16-а та від 21 листопада 2019 року у справі № 812/1268/17.
При цьому, загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
З приводу цього суд зазначає, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Частиною другою вказаної статті визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації.
Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється, крім випадків: 1) розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи; 2) приватизації громадянином земельної ділянки, наданої йому в користування відповідно до закону; 3) надання земельної ділянки, розташованої на території зони відчуження чи зони безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 4) надання земельної ділянки для розміщення лінійних об'єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, ліній електропередачі, зв'язку); 5) буріння, влаштування та підключення нафтових і газових свердловин за межами населених пунктів; 6) будівництва, експлуатації військових та інших оборонних об'єктів.
Згідно статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.
Разом з тим, положення частини третьої статті 24 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” забороняють до затвердження відповідної містобудівної документації саме передачу (надання) у власність чи користування земельних ділянок, проте вказана норма не містить заборони у наданні відповідних дозволів на розроблення проектів землеустрою, які є лише початком тривалої та послідовної процедури.
Отже, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року по справі № 545/808/17, від 22 травня 2018 року по справі № 468/1263/17-а, від 11 червня 2019 року по справі №826/841/17, від 31 жовтня 2019 року по справі №607/4538/16-а.
Частиною 10 статті 118 ЗК України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови
При цьому земельним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 Земельного кодексу України.
Отже, якщо особа, яка звернулася до відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, виконала усі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, то відповідно підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.
Як підтверджено матеріалами справи, 19 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Іваничівської селищної ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка знаходиться за межами населених пунктів Іваничівської селищної ради за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності.
Проте, рішенням Іваничівської селищної ради від 22 вересня 2021 року №9/215 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на підставі пункту 7 статті 118 ЗК України, враховуючи невідповідність місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель Іваничівської селищної ради (дана земельна ділянка віднесена до лісових земель - угіддя чагарники).
Варто також зазначити, що саме по собі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог Земельного кодексу України.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі №360/2334/17.
З оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування вбачається, що відповідач, надаючи відмову позивачу у наданні дозволу, посилається на невідповідність місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічних обрунтувань використання та охорони земель Іваничівської селищної ради, а саме віднесення даної земельної ділянки до лісових земель - угіддя чагарники. Разом з тим, в оскаржуваному рішенні не вказано, в чому полягає невідповідність місця розташування земельної ділянки, яку бажає отримати позивач, вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.
Згідно зі статтею 1 Лісового кодексу України земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.
До земель лісового фонду належать землі, вкриті або не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надано та використовуються для потреб лісового господарства (частина перша статті 55 Земельного кодексу).
Разом з тим, позивач зазначає, що земельна ділянка, стосовно якої подано заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою до земель лісогосподарського призначення ніколи не відносилася та на даний час не відноситься.
Відповідно до графічних матеріалів Проекту роздержавлення і приватизації земель селянської спілки колгоспу «Вільна Україна» Іваничівської селищної та Павлівської сільських рад Іваничівського району, розробленого у 1994 році Волинським філіалом інституту УкрНДІземпроект та погодженого у встановленому порядку, планово-картографічних матеріалів згадуваної вище документації, індексних кадастрових карт, земельна ділянка, щодо якої звернулася ОСОБА_1 , перебувала на час роздержавлення колгоспних земель у складі земель культурного випасу (пасовища) КСП «Вільна Україна»: угіддя - пасовище, чагарники, тобто відносилася до масиву земель сільськогосподарського призначення. Відповідно до проекту схеми розміщення земельних часток (паїв) на території Іваничівської селищної ради із земель КСП «Вільна Україна», спірна земельна частка перебуває у складі земель сільськогосподарського призначення (ріллі), що розміщена навколо зі всіх боків, але не включена в розпаювання з причини обмеженої придатності до сільськогосподарського обробітку в зв'язку із наявністю на той час на ділянці чагарників.
Відповідно до Публічної кадастрової карти України, спірна земельна ділянка перебуває в межах території Іваничівської селищної ради, перебуває у складі земель сільскогосподарського призначення (паїв) навколо, нікому не виділена, не передана у власність та /або користування.
Таким чином, спірна земельна ділянка не відноситься до земель лісогосподарського призначення. Зазначене підтверджується фактом відсутності в Державному земельному кадастрі відомостей щодо спірної земельної ділянки, а саме про віднесення до іншої категорії земель, ніж сільськогосподарського призначення та щодо обмежень, обтяжень у використанні даної земельної ділянки.
Відповідно до вимог пункту 4 статті 21 Закону України «Про державний земельний кадастр» відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру:
- на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;
- на підставі схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), проектів землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що розробляються з метою зміни їх цільового призначення, робочих проектів землеустрою, технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.
Тобто, відомості про угіддя спірної земельної ділянки та інші відомості на підставі Схеми землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель Іваничівської селищної ради, на яку в оспорюваному рішенні посилається відповідач, мали б бути внесені до Державного земельного кадастру, та могли б бути належним підтвердженням доводів відповідача про невідповідність місця розташування спірної земельної ділянки. Натомість відсутність таких відомостей у Державному земельному кадастрі позбавляє відповідача підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою позивачу.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що рішення Іваничівської селищної ради від 22 вересня 2021 року №9/215 про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, що розташована за межами населених пунктів Іваничівської селищної ради за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності прийнято необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідачем протиправно відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Іваничівської селищної ради на засіданні чергової сесії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, що розташована за межами населених пунктів Іваничівської селищної ради за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Згідно з частинами першою, третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Іваничівської селищної ради стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн, сплачений відповідно до квитанції від 30.12.2021 №1058-3861-3817-9031 (а.с.10).
Керуючись статтями 243, 245, 246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Земельного кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Іваничівської селищної ради Володимир-Волинського району Волинської області від 22 вересня 2021 року №9/215 «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_1 ».
Зобов'язати Іваничівську селищну раду Володимир-Волинського району Волинської області на засіданні чергової сесії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, що розташована за межами населених пунктів Іваничівської селищної ради за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Іваничівської селищної ради Володимир-Волинського району Волинської області судовий збір у розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Відповідач: Іваничівська селищна рада Володимир-Волинського району Волинської області (45300, Волинська область, смт. Іваничі, вул. Грушевського, буд. 13, код ЄДРПОУ 04335186).
Суддя Т.М. Димарчук