м. Вінниця
24 березня 2022 р. Справа № 120/14202/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
28.10.2021 у Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач). У позовній заяві позивачка просить:
- визнати протиправним рішення відповідача від 27.07.2021 № 023830014580 про відмову у призначенні пільгової пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати відповідача призначити і виплачувати пенсію за віком з 05.05.2021 згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 10.06.1974 по 29.08.1974, з 01.03.1994 по 30.11.1998.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначила, що 21.07.2021 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням відповідача від 27.07.2021 № 023830014580 їй відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку із відсутністю страхового стажу 28 років.
Рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком позивачка вважає протиправним, посилаючись на неправомірне не врахування до її страхового стажу періодів роботи з 10.06.1974 по 29.08.1974, з 01.03.1994 по 30.11.1998 записи про які внесено до трудової книжки.
Тому, з метою захисту свої прав та законних інтересів, звернулася з цим адміністративним позовом до суду.
Ухвалою від 01.11.2021 позовну заяву залишено без руху із встановленням строку для усунення вказаних в ухвалі недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 15.11.2021 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому проваджені).
Цією ж ухвалою витребувано за ініціативою суду у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 або її оригінал для дослідження судом.
07.12.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що згідно ч. 1 ст. 26 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2021 по 31.12.2021 не менше 28 років.
Відповідач вказав, що страховий стаж позивачки становить 24 роки 06 місяців 25 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
Відповідач зазначив, що до страхового стажу позивачки не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки з 10.06.1974 по 29.08.1974 та з 01.03.1994 по 30.11.1998.
Додатково відповідач на виконання вимог ухвали суду від 15.11.2021 надав витребувані судом копії матеріалів пенсійної справи.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
21.07.2021 позивачка звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням відповідача від 27.07.2021 № 023830014580 позивачці відмовлено у призначенні пенсії.
Підставою для прийняття рішення стала недостатність страхового стажу позивачки, внаслідок неврахування періодів її роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.05.1975. Причиною неврахування стажу за період роботи з 10.06.1974 по 29.08.1974 стало те, що запис про цей період роботи внесено до дати заповнення трудової книжки, а причиною неврахування стажу за період роботи з 01.03.1994 по 30.11.1998 те, що запис завірений печаткою старого зразка (відсутній код ЄДРПОУ на печатці).
Рішення відповідача від 27.07.2021 № 023830014580 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачка вважає протиправним. Тому, з метою захисту свої прав та законних інтересів, звернулася з цим адміністративним позовом до суду.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
У спірних правовідносинах із 01.01.2004 таким законом є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон від 09.07.2003 № 1058-IV).
Статтею 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Статтею 26 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2021 по 31.12.2021 не менше 28 років.
Відповідно до ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, страховий стаж здобутий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону від 09.07.2003 № 1058-IV.
Судом встановлено, що позивачка 21.07.2021 звернулася до відповідач із заявою про призначення пенсії за віком. Відповідач рішенням від 27.07.2021 № 023830014580 відмовив у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 , не врахувавши відомості трудової книжки за спірні періоди.
Таким чином ключовим у цьому спорі є питання про наявність підстав для зарахування до страхового стажу періодів роботи з 10.06.1974 по 29.08.1974 та з 01.03.1994 по 30.11.1998.
Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Станом на час оформлення трудової книжки позивачки (30.05.1975), діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена 20.06.74 № 162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (далі - Інструкція № 162).
Пунктом 1.4 Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС віл 06.09.73 № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.
Відповідно до п.п. 2.2 Інструкції № 162 у трудову книжку вносяться, зокрема відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність.
Аналогічні положення містяться в п. 6 Порядок № 656.
Згідно п. 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 висловлена позиція, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.05.2018 року по справі № 490/12392/16-а.
З аналізу вказаних норм судом встановлено, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення періоду роботи до його страхового стажу і на призначення пенсії з його врахуванням.
Відмовляючи ОСОБА_1 при розгляді заяви про призначення пенсії у врахуванні періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.05.1975, відповідач зіслався на такі помилки: період роботи з 10.06.1974 по 29.08.1974 не зарахований, оскільки, даний період роботи внесено до дати заповнення трудової книжки; період роботи з 01.03.1994 по 30.11.1998 не зарахований, оскільки, запис завірений печаткою старого зразка (відсутній код ЄДРПОУ на печатці).
Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27 квітня 1993 року № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.
Також, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 р. у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Враховуючи встановлені обставини та надану їм правову оцінку, суд доходить висновку про протиправність оскаржуваного рішення відповідача від 27.07.2021 № 023830014580, про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV. Як наслідок це рішення підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком згідно ст. 26 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV з 05.05.2021, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку:
- пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки, позивачка досягнув 60 років 05.05.2021, а її звернення до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії відбулось 21.07.2021, тобто в межах строку визначеного п. 1 ч. 1 статті 45 Закону від 09.07.2003 N 1058-IV, то призначення пенсії має відбутися з 06.05.2021 (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).
Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги наявність необхідного страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV, починаючи з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме з 06.05.2021.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 908,00 грн., належить стягнути на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 134, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України від 27.07.2021 № 023830014580 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України призначити ОСОБА_1 із 06.05.2021 пенсію за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, сплачений нею при зверненні до суду судовий збір в розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 13322403).
Суддя Богоніс Михайло Богданович