м. Вінниця
21 березня 2022 р. Справа № 120/14254/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Мурованокуриловецької селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
01.11.2021 у Вінницький окружний адміністративний суд надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Погребищенської міської ради (далі - відповідач).
У позовній заяві позивач просить визнати протиправною бездіяльність Ради щодо не прийняття рішення за результатом розгляду клопотання про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою та зобов'язати орган місцевого самоврядування повторно розглянути клопотання від 18.06.2021.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на протиправну бездіяльність відповідача щодо не прийняття по суті рішення за результатом розгляду його клопотання від 18.06.2021 про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Мурованокуриловецької селищної ради Могилів - Подільського району Вінницької області кадастровий номер 0522884800:07:001:0227.
Позивач зазначив, що із клопотанням про надання дозволу він звернувся 18.06.2021, однак на час звернення до суду (28.10.2021) відповідачем жодного із передбачених нормами Земельного кодексу України рішення за результатом його розгляду не прийнято.
Це стало приводом для звернення до суду з метою визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання Мурованокуриловецьку селищну раду розглянути клопотання.
Ухвалою від 01.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Цією ж ухвалою сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.
Також ухвалою від 25.10.2021 витребувано за ініціативою суду у відповідача належним чином засвідчені копії клопотання ОСОБА_1 від 18.06.2021 із додатками до нього та інформацію про хід його розгляду.
18.11.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні. Також відповідачем на виконання ухвали від 01.11.2021 надано витребувані докази.
Відповідач зазначає, що Мурованокуриловецька селищна рада розглянула звернення у встановлений законом термін, але клопотання не було вирішено у зв'язку із тим, що за нього не було проголосовано достатньою кількістю голосів депутатів.
21.12.2021 представником позивача подано заяву про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу).
Надавши оцінку аргументам сторін та долученим до матеріалів справи доказам, суд встановив наступне.
18.06.2021 позивач звернувся до Мурованокуриловецької селищної ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Мурованокуриловецької селищної ради Могилів - Подільського району Вінницької області кадастровий номер 0522884800:07:001:0227 (а.с. 8).
До клопотання долучено копію паспорта заявника, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера та графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
За результатом розгляду клопотання відповідачем не прийнято рішення про надання бажаного для позивача дозволу чи мотивоване рішення про відмову у його наданні.
Відповідач зазначив, що винесений для розгляду на сесії Ради проект рішення не набрав достатньої кількості голосів для його ухвалення, посилаючись на протокол 12 сесії 8 скликання Ради від 30.07.2021.
Позивач вважає, що такий стан розгляду клопотання протиправною бездіяльністю органу місцевого самоврядування, а тому за захистом прав та законних інтересів звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III) громадяни набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Частиною першою та другою статті 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III).
Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, в тому числі, особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III).
Аналіз норм ч. 6 - 7 ст. 118 ЗК України дає підстави для висновку, що з метою реалізації права на отримання земельної ділянки, зацікавлена особа повинна звернутися із клопотанням до компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування (у відповідності до повноважень, якими вони наділені статтею 122 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III) із урахуванням правового режиму (форми власності) бажаної земельної ділянки. Наведене законодавче регулювання обумовлено розмежуванням компетенції між органами державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної форми власності.
Згідно ч. 1 ст. 122 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Безспірно встановлено, що бажана для позивача земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, а відтак повноваженнями щодо розгляду поданого позивачкою клопотання наділена Мурованокуриловецька селищна рада.
Правовий статус Мурованокуриловецької селищної ради визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР).
Стаття 26 Закону № 280/97-ВР передбачає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад.
Так, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, серед іншого, відповідно до закону питання регулювання земельних відносин (п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР).
Згідно частин 1, 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Аналізуючи у комплексі норми ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III та частини 1, 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР суд зазначає, що при вирішенні клопотання позивача про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою у Ради виникає обов'язок, по - перше розглянути клопотання у місячний строк і по - друге - прийняти одне із двох рішень, а саме: 1) про надання дозволу на розроблення документації або 2) про відмову у його наданні.
Позивач вважає, що його клопотання Радою у спосіб передбачений нормами ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III та Закону № 280/97-ВР не розглянуто. Тому, на його думку, у спірних правовідносинах має місце протиправна бездіяльність органу місцевого самоврядування.
Відтак, для правильного вирішення цієї справи суду, в першу чергу, необхідно надати правову оцінку поведінці органу місцевого самоврядування при розгляді ініційованого позивачкою земельного питання і визначитися чи можна вважати таку поведінку "протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень".
При вирішенні цих питань суд керується такими мотивами.
Відповідно до ч. 15 ст. 46 Закону № 280/97-ВР порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні.
Отже, підготовка і розгляд питань, вирішення яких належить до повноважень ради, виносяться на пленарні засідання ради і регулюється окрім Закону № 280/97-ВР ще й Регламентом ради. Це стосується і клопотання позивачки про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки окремої процедури розгляду таких питань законодавством України не передбачено.
Відповідно до ст. 1 Регламенту Мурованокуриловецької селищної ради (далі - Регламент) порядок діяльності ради, її органів та посадових осіб визначається Конституцією України, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про запобігання корупції», іншими законодавчими актами, статутом територіальної громади, цим Регламентом та Положенням про постійні комісії ради.
Регламент встановлює порядок скликання і проведення сесії ради, формування виконавчих органів ради, порядок прийняття рішень та звітів, порядок здійснення контрольної діяльності, прийняття рішень та спеціальними процедурами, процедуру діяльності депутатів, посадових осіб та органів ради (ст. 2 Регламенту).
Згідно ст. 10 Регламенту рада проводить свою роботу сесійно. Сесії ради складаються з пленарних засідань ради і засідань постійних комісій ради, що проводяться у перерві між пленарними засіданнями.
Відповідно до ст. 22 Регламенту чергові сесії ради скликаються за розпорядженням міського голови в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць. Аналогічні норми містяться в ч. 5 ст. 46 Закону № 280/97-ВР.
Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
У матеріалах справи відсутнє рішення Мурованокуриловецької селищної ради стосовно розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення документації чи відмова у наданні такого дозволу.
Разом з тим в матеріалах справи наявний лист відповідача від 14.09.2021, в якому останній повідомив представника позивача, що проект рішення "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 " не був підтриманий більшістю голосів депутатів від загального складу ради.
Також відповідачем разом із відзивом подано витяг з протоколу від 13.08.2021 12 сесії 8 скликання, із посиланням на який, відповідач стверджує, що позитивне для позивача рішення не було підтримано під час голосування на сесії Ради.
Суд вважає, що як вказаний лист так і витяг із протоколу не може бути оцінений судом як мотивоване рішення про відмову у задоволенні клопотання позивача.
Як зазначалося, згідно ч. 7 ст. 118 ЗК України, рішення про відмову у наданні дозволу повинно бути мотивованим та містити чіткий та повний перелік підстав його ухвалення. У такий спосіб зацікавленій особі забезпечується гарантія для висловлення незгоди із прийнятим Радою актом та його оскарження у встановленому порядку.
Крім того, Рада (суб'єкт владних повноважень) приймаючи рішення із ініційованого позивачем земельного питання не може діяти свавільно, на власний розсуд чи в інший спосіб ігнорувати встановлені Земельним кодексом України процедури розгляду клопотань про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Це ж стосується і оцінки підстав для відмови у наданні відповідного дозволу. За наявності обставин, які унеможливлюють наданню позивачу дозволу, підстави відмови повинні чітко документуватися у прийнятому рішенні і тим самим Рада зобов'язана виправдати свої дії, навівши обґрунтування свого рішення.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність яка полягала у незабезпеченні розгляду клопотання ОСОБА_1 у спосіб визначений Кодексом та неприйняття мотивованого рішення за наслідками такого розгляду.
При застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 29.08.2019 у справі №420/5288/19 (провадження №К/9901/15392/19)
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Мурованокуриловецької селищної ради Могилів - Подільського району Вінницької області кадастровий номер 0522884800:07:001:0227, то така вимога є похідною, що залежить від задоволення основної вимоги (про визнання протиправною бездіяльності), а тому також підлягає задоволенню.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані представником позивача, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 908 грн. судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.
Щодо процесуального питання про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4500,00 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Спесивцевим В.В. укладено Договір від 13.10.2020 про надання правничої допомоги.
Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з розрахунку виконаних робіт від 20.12.2021 № СВВ-000005, на виконання умов договору від 13.10.2020 по справі № 120/14254/21 адвокатом Спесивцевим В.В. позивачу надано правничу допомогу у виді:
- ознайомлення із первинними документами з метою підготовки позовної заяви до суду 1 год.;
- підготовка позовної заяви до суду 2 год.;
- сплата судового збору - 30 хв;
- подання позовної заяви до суду - 1 год.
Разом 4 год. 30 хв. Загальна вартість робіт складає 4500 грн. з розрахунку 1000 грн. - 1 год.
Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру від 20.12.2021 № 201221/11 позивач оплатив послуги адвоката в сумі 4500,00 грн за надання правничої допомоги згідно з Договором від 13.10.2020.
Отже, витрати позивача в розмірі 4500,00 грн на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та повністю доводяться належними і допустимим доказами.
Водночас обов'язок доведення неспівмірності таких витрат законом покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто, у даному випадку, на відповідача.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов'язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.
З огляду на викладене та беручи до уваги відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат позивача на правничу допомогу та обґрунтованих заперечень відповідача щодо розміру таких витрат, суд доходить висновку, що витрати позивача на правничу допомогу не можуть бути зменшені за ініціативою суду та підлягають відшкодуванню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 908,00 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн. належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Мурованокуриловецької селищної ради щодо не прийняття акту у формі рішення у спосіб встановлений Земельним кодексом України за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 18.06.2021 року про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області кадастровий номер 0522884800:07:001:0227.
Зобов'язати Мурованокуриловецьку селищну раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 18.06.2021 року про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області кадастровий номер 0522884800:07:001:0227 та прийняти за результатом його розгляду рішення із урахуванням висновків суду в цій справі.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн. (чотири тисячі п'ятсот гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Мурованокуриловецької селищної ради.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Мурованокуриловецька селищна рада (вул. Соборна,45, смт. Муровані Курилівці, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 23400, код ЄДРПОУ 04325974).
Суддя Богоніс Михайло Богданович