Справа № 305/241/22
Закарпатський апеляційний суд
17.03.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретарки судових засідань - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/66/22, за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_5 ,
Ухвалою слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 10 лютого 2022 року відмовлено у задоволенні погодженого з прокурором клопотання слідчого СВ Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12022071140000089, внесеному 04.02.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, про накладення арешту на майно, а саме автомобіля марки «Даф» д. н. з. НОМЕР_1 з напівпричепом д. н. з. НОМЕР_2 , деревину породи «дуб» у кількості 32 штуки, які належать ТОВ «ДІП-РУТС», а на момент зупинки транспортного засобу перебували у володінні ОСОБА_7 .
З матеріалів судового провадження убачається, що 04 лютого 2022 року, слідчий звернувся із погодженим із прокурором клопотанням до слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області про накладення арешту на майно у вказаному вище кримінальному провадженні - на автомобіль марки «Даф» д. н. з. НОМЕР_1 з напівпричепом д. н. з. НОМЕР_2 , деревину породи «дуб» у кількості 32 штуки, які належать ТОВ «ДІП-РУТС». Відповідно до клопотання, 03.02.2022, приблизно о 16 год 00 хв, у с. Верхнє Водяне, по вул. Центральній, Рахівського району Закарпатської області, працівниками ГРПП Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області було зупинено автомобіль марки «ДАФ» д. н. з. НОМЕР_1 з напівпричепом д. н. з. НОМЕР_2 , на який завантажено деревину породи дуб у кількості 32 штуки, під керуванням водія ОСОБА_7 . Під час перевірки документів на деревину, виявлено розбіжності між довжиною деревини вказаною у документах та фактично завантажених на автомобілі. 04.02.2022 відомості про цей факт внесені до ЄРДР за № 12022071140000089, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України. 03.02.2022 старшим дізнавачем ОСОБА_8 проведено огляд місця події на ділянці автодороги по вул. Центральній, у с. Верхнє Водяне, Рахівського району, Закарпатської області, під час якого виявлено та вилучено: автомобіль марки «Даф» д. н. з. НОМЕР_1 з напівпричепом д. н. з. НОМЕР_2 , деревину породи «дуб» у кількості 32 штуки. 04.02.2022 вказані предмети визнано речовим доказом у кримінальному провадженні. У клопотанні також вказується на те, що вилучені предмети можуть бути використані як доказ факту і обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Слідчий вважає, що автомобіль та напівпричіп можуть підпадати під ознаки предмету, що був знаряддям вчинення кримінально протиправних дій та зберіг на собі сліди кримінального правопорушення. Деревина підпадає під ознаки об'єкта кримінально протиправних дій. Слідчий у клопотанні також зазначає, що накладення арешту на майно забезпечить збереження речових доказів та зможе запобігти ризикам його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження, а також надасть можливість органу досудового розслідування всебічно, повно і неупереджено дослідити всі обставини кримінального правопорушення, провести додатковий огляд деревини та забезпечити проведення судово-товарознавчих експертиз. Отже, враховуючи вищенаведене, слідчий просить клопотання про накладення арешту на майно задовольнити.
Слідчий суддя в ухвалі зазначив, що у клопотанні слідчого не зазначено про наявність жодної мети, передбаченої ч. 1 ст. 170 КПК України і не вказується на необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна. Водночас, на підтвердження обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, слідчим до матеріалів клопотання надано рапорт інспектора СРПП Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_9 та протокол огляду місця події від 04.02.2022, які не можуть бути належними доказами обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення з огляду на таке. Так, рапорт поліцейського про те, що небайдужими громадянами без прізвища, ім'я та по батькові повідомлено про можливе вчинення кримінального правопорушення, перевезення деревини без належних документів, адресований начальнику Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_10 , не містить реєстраційних даних документообігу органу поліції, а тому має ознаки формалізму. Протокол огляду місця події від 04.02.2022 складений та проведений старшим дізнавачем ОСОБА_11 , у той час, коли до органів дізнання належать повноваження досудового розслідування кримінальних проступків, діяння передбачені ч. 1 ст. 246 КК України, не віднесені до проступків, та відповідно до ст. 12 КК України належать до нетяжких злочинів. Водночас слідчим для розслідування цього кримінального правопорушення, згідно з постановою начальника СВ Рахівського РВП, визначено слідчого ОСОБА_6 . Слідчий суддя в ухвалі також зазначає, що у протоколі огляду не зазначено на підставі чого здійснюється огляд, при цьому відповідна графа бланку протоколу це передбачає. Також дізнавачем обчислена квадратура перевезеної деревини та зроблено висновок, що його загальна маса складає 22, 043 м. куб, згідно з клопотанням загальна кубомаса вказаної деревини - 16, 5730 м. куб. без залучення спеціаліста чи експерта. Слідчий суддя вважає, що вказаний протокол огляду підписаний, окрім дізнавача, у тому числі громадянами ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , проте не вказано у якому статусі ці особи засвідчили протокол огляду, оскільки графа «поняті» значиться закресленою. Слідчий суддя дійшов висновку, що посилання на фактичну чисельність деревини у протоколі огляду місця події та постанові слідчого про приєднання речового доказу до матеріалів кримінального провадження, є нічим іншим як припущенням. Окрім того, в ухвалі вказується на те, що у клопотанні відсутнє посилання на обставини, які підтверджують, що незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту на майно призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування чи передачі майна, не вказується на обтяження, які слід застосувати щодо тимчасово вилученого майна. На підставі вищевикладеного, слідчий суддя констатував, що слідчим не надано жодних належних доказів, які би підтвердили ті обставини, на які він вказував у клопотанні, тому, на переконання слідчого судді, у задоволенні клопотання слідчого слід відмовити.
В апеляційній скарзі прокурор вважає ухвалу слідчого судді необґрунтованою, незаконною, такою, що підлягає скасуванню. Стверджує, що слідчим суддею допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального законодавства, відтак висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення. Вважає, що слідчий суддя безпідставно відмовив у задоволенні клопотання слідчого, адже є всі правові підстави для накладення арешту на вищевказане майно з метою забезпечення збереження речових доказів. Апелянт стверджує, що незастосування заходу забезпечення кримінального провадження із забороною розпоряджатися майном може призвести до настання наслідків, які можуть перешкодити подальшому досудовому розслідуванню у цьому кримінальному провадженні. На думку апелянта, слідчим суддею порушено вимоги ст. ст. 22, 98, 170 КПК України, оскільки при розгляді клопотання слідчого вказані норми законодавства слідчим суддею проігноровані. Прокурор вважає, що слідчим суддею не взято до уваги рапорт працівника поліції про факт правомірності зупинки транспортного засобу, що перевозив деревину, а саме у частині повідомлення громадян про можливе вчинення кримінального правопорушення у перевезенні деревини. Водночас, на думку апелянта, слідчим суддею не досліджено протокол огляду місця події від 04.02.2022, проведений старшим дізнавачем СД Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_8 , у той час, коли до органів дізнання належить повноваження досудового розслідування кримінальних проступків, тобто не уповноваженою особою, позаяк кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 246 КК України не є проступком. Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності сторін кримінального провадження, неявка яких, з огляду на положення ст. 405 КПК України, не перешкоджає її розгляду. При цьому береться до уваги, що про час та місце розгляду апеляційної скарги сторони кримінального провадження повідомлені належним чином і даних про поважність причин їх неявки та заяв про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший день від них не надходило.
При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення колегія суддів враховує таке.
Так, за змістом конституційних норм та положень кримінального процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень клопотань про необхідність накладення арешту на майно, покладений на органи досудового розслідування, - ініціаторів клопотань та прокурора.
Відповідно до ст. 23 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, а відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів ; 2) спеціальної конфіскації ; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи ; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов ) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У випадку передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що майно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках передбачених Кримінальним кодексом України.
У випадку передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках передбачених Кримінальним кодексом України може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правого характеру у виді конфіскації майна.
У випадку передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної або юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову в кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно до ст. 173 КПК слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно в кримінальному провадженні № 12022071140000089 за ознаками діяння передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, слідчим суддею належним чином були враховані вимоги Конституції України, кримінального процесуального закону та принцип верховенства права, закладені в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та Рішеннях Європейського Суду з прав людини, ретельно перевірені доводи клопотання й постановлено судове рішення, яке з огляду на вказані норми права визнається законним та обґрунтованим.
Дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів також вважає, що, відмовивши в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на тимчасово вилучене майно - автомобіль марки «Даф», д. н. з. НОМЕР_1 , з напівпричепом д. н. з. НОМЕР_2 , деревину породи «дуб» у кількості 32 штуки, які належать ТОВ «ДІП-РУТС», а на момент зупинки транспортного засобу перебували у володінні ОСОБА_7 , слідчий суддя при розгляді клопотання та прийнятті судового рішення взяв до уваги положення ст. ст. 170-173 КПК України, і дав належну оцінку як доводам клопотання, так і фактичним обставинам, на підставі яких слідчий вніс клопотання. Зокрема, проаналізувавши доводи клопотання слідчого, апеляційний суд вважає, що в ухвалі слідчого судді вірно зазначено й дано належну оцінку тому, що у клопотанні слідчого не зазначено про наявність жодної мети, передбаченої ч. 1 ст. 170 КПК України і не вказується на необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Крім того, слідчий суддя дав належну оцінку тим фактам, що додані до матеріалів клопотання рапорт інспектора СРПП Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_9 та протокол огляду місця події від 04.02.2022 не є належними доказами обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення з огляду на те, що: рапорт поліцейського про те, що небайдужими громадянами без прізвища, ім'я та по батькові повідомлено про можливе вчинення кримінального правопорушення, перевезення деревини без належних документів, адресований начальнику Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_10 , не містить реєстраційних даних документообігу органу поліції, а тому має ознаки формалізму; протокол огляду місця події від 04.02.2022 складений та проведений старшим дізнавачем ОСОБА_11 , у той час, коли до органів дізнання належать повноваження досудового розслідування кримінальних проступків, а ч. 1 ст. 246 КК України не являється проступком, та відповідно до ст. 12 КК України належить до нетяжких злочинів, і водночас слідчим для розслідування цього кримінального правопорушення, згідно з постановою начальника СВ Рахівського РВП, визначено слідчого ОСОБА_6 ; у протоколі огляду не зазначено на підставі чого здійснюється огляд, при цьому відповідна графа бланку протоколу це передбачає; дізнавачем обчислена квадратура перевезеної деревини та зроблено висновок, що його загальна маса складає 22, 043 м. куб., згідно з клопотанням загальна кубомаса вказаної деревини - 16, 5730 м. куб. без залучення спеціаліста чи експерта; протокол огляду підписаний, окрім дізнавача, у тому числі громадянами ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , проте не вказано у якому статусі ці особи засвідчили протокол огляду, оскільки графа «поняті» значиться закресленою.
При цьому, обґрунтованим на переконання апеляційного суду, є і висновок слідчого судді про те, що посилання на фактичну чисельність деревини у протоколі огляду місця події та постанові слідчого про приєднання речового доказу до матеріалів кримінального провадження, є нічим іншим як припущенням.
Тому, апеляційний суд погоджується із висновком слідчого судді про те, що слідчим не надано жодних належних доказів, які би підтвердили ті обставини, на які слідчий вказує у клопотанні.
Окрім цього, з матеріалів за клопотанням не вбачається, що слідчим проводився огляд імовірного місця події - незаконної порубки деревини та завантаження її; а також у матеріалах судового провадження відсутні будь-які дані про те, що деревина, яка перевозилась на автомобілі була незаконно зрубана. Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги наявні у матеріалах судового провадження товарно - транспортні накладні, відповідно до яких завантажена на автомобіль деревина відпущена, оплачена, її вантажоотримувачем є ТОВ «ДІП Рутс». У вказаних документах зазначена вартість деревини, що перевозилась. У приєднаних до товарно - транспортних накладних специфікаціях відображені дані поколодного обліку деревини (перелік колод та номери бирок). Вказані документи підписані як особами, що відпускали деревину, так і особою, яка таку приймала. З клопотання слідчого не вбачається, що цим документам слідчим була дана будь-яка оцінка. Колегія суддів також бере до уваги і пояснення водія ОСОБА_7 та директора ТОВ «ДІП Рутс» ОСОБА_14 , які вказують на місце завантаження деревини, на осіб, які її завантажували на автомобіль, при цьому посилаючись на наявність документів, які підтверджують законність придбання лісопродукції. При цьому колегія суддів звертає увагу і на те,що посадовими особами органу досудового розслідування пояснення ОСОБА_7 та директора ТОВ «ДІП Рутс» ОСОБА_14 не перевірялись, дій спрямованих на їх перевірку вчинено не було.
Апеляційному суду не були надані і докази у підтвердження доводів клопотання про те, що у кримінальному провадженні призначались та проводились будь-які судово-товарознавчі експертизи з деревиною, на яку слідчий просить накласти арешт; у клопотанні не вмотивовано підстави та мета накладення арешту, з огляду на наведене вище, - на автомобіль марки «Даф» д. н. з. НОМЕР_1 та напівпричіп д. н. з. НОМЕР_2 .
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що факт перевезення деревини на автомобілі, не свідчить про наявність ознак діяння, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, не підтверджує існування правових підстав для накладення арешту на майно.
Тому, апеляційний суд вважає, що автомобіль та деревина породи «дуб», не підтверджують обставини, на які слідчий посилається у клопотанні, що в свою чергу свідчить і про обґрунтованість висновку про те, що слідчий та прокурор не довели обставин, на які послались у клопотанні, а це ставить під сумнів відповідність майна, про яке в ньому йдеться, критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
За таких обставин, апеляційний суд також вважає, що слідчий не навів достатніх і належних доказів тих обставин, які є визначальними та необхідними для накладення арешту на майно, не довів існування ризиків, визначених у абзаці 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, або достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце, належним чином не обґрунтував мету застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
При цьому, апеляційний суд також вважає, що в матеріалах провадження немає будь-яких відомостей на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні, завдяки чому може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням про накладення арешту на конкретне майно.
Також апеляційний суд бере до уваги і те, що будь-які докази, які б підтверджували можливість відчуження тимчасово вилученого майна, в органа досудового розслідування відсутні, що у свою чергу свідчить про те клопотання слідчого базується на припущеннях за усіма, наведеними у ньому правовими позиціями.
Доводи апеляційної скарги про те, що слідчим суддею не взято до уваги рапорт працівника поліції про факт правомірності зупинки транспортного засобу, що перевозив деревину, а саме у частині повідомлення громадян про можливе вчинення кримінального правопорушення у перевезенні деревини, а також слідчим суддею не досліджено протокол огляду місця події від 04.02.2022, проведений старшим дізнавачем СД рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_8 , у той час, коли до органів дізнання належить повноваження досудового розслідування кримінальних проступків, тобто не уповноваженою особою, позаяк кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 246 КК України не є проступком, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеним вище.
На підставі наведеного вище, доводи апеляційної скарги про те, що: слідчим суддею допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального законодавства, відтак висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення; слідчий суддя безпідставно відмовив у задоволенні клопотання слідчого, адже є всі правові підстави для накладення арешту на вищевказане майно з метою забезпечення речових доказів; незастосування заходу забезпечення кримінального провадження із забороною розпоряджатися майном може призвести до настання наслідків, які можуть перешкодити подальшому досудовому розслідуванню у вказаному кримінальному провадженні; слідчим суддею порушено вимоги ст. ст. 22, 98, 170 КПК України, оскільки при розгляді клопотання слідчого вказані норми законодавства слідчим суддею проігноровані, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не є доведеними, ґрунтуються на припущеннях і не можуть слугувати підставами для накладення арешту на майно (автомобіль та деревину породи дуб).
Крім того, апеляційний суд бере до уваги і те, що на даній стадії досудового розслідування, жодній посадовій особі (юридичній особі) не повідомлено про підозру, а слідчим не доведено фактів того, що існують підстави вважати, що вищевказаному майну загрожує знищення, чи воно підлягає спеціальній конфіскації, або конфіскації, як виду покарання, або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, або відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, і цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про безпідставність та невмотивованість клопотання слідчого про необхідність накладення арешту на автомобіль та деревину породи дуб із метою збереження речових доказів, є обґрунтованим, таким, що ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону та фактичних обставинах, на підставі яких слідчий вніс клопотання. Погоджуючись із висновком слідчого судді, колегія суддів вважає, що слідчим суддею обґрунтовано враховано й відсутність підстав вважати, що вищевказане майно буде пошкоджуватися, псуватися, знищуватися, перетворюватися або відчужуватись, а також вірно оцінено розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третіх осіб.
На інші дані, які б могли вплинути на законність та обґрунтованість судового рішення, та які б могли слугувати безумовною підставою для його скасування, в апеляційній скарзі не вказується, і такі в матеріалах судового провадження відсутні.
Тому, колегія суддів вважає, що накладення арешту на майно - на автомобіль та деревину породи дуб, з викладених у клопотанні та апеляційній скарзі мотивів не ґрунтується на положеннях вказаних вище норм Кримінального процесуального кодексу України та фактичних обставинах кримінального провадження, у зв'язку із чим, як клопотання, так і апеляційна скарга задоволенню не підлягають.
Разом із тим, колегія суддів вважає, що відмова у задоволенні клопотання слідчого є ефективним засобом юридичного захисту від можливого свавілля правоохоронних органів щодо майна (в даному випадку автомобіль та деревина породи бук), про що констатується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Зосимов проти України».
З огляду на наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має, а тому, з огляду на положення ч. 3 ст. 407 КПК України, ухвала слідчого судді як законна та обґрунтована, залишається без зміни.
Приймаючи рішення колегія суддів бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; положення ст. ст. 220, 317 цього ж Кодексу про те, що саме за клопотанням учасників процесу - сторони обвинувачення чи захисту (прокурора, потерпілого, обвинуваченого, підозрюваного чи їхніх захисника) апеляційний суд визначає необхідність дослідження тих чи інших доказів для з'ясування фактичних обставин справи ; що стороною обвинувачення до апеляційної скарги не приєднані будь-які докази (документи), які б істотно могли вплинути на висновки слідчого судді чи спростувати їх; що прокурор, не з'явившись на розгляд клопотання позбавив себе можливості довести обґрунтованість доводів як клопотання, так і апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 170-173, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку подав прокурор ОСОБА_5 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 10 лютого 2022 року, якою відмовлено у задоволенні погодженого з прокурором клопотання слідчого СВ Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12022071140000089, внесеному 04.02.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, про накладення арешту на майно, а саме: автомобіль марки «Даф» д. н. з. НОМЕР_1 з напівпричепом д. н. з. НОМЕР_2 , деревину породи «дуб» у кількості 32 штуки, які належать ТОВ «ДІП-РУТС», а на момент зупинки транспортного засобу перебували у володінні ОСОБА_7 , - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: