Справа № 464/6897/21
пр.№ 1-кп/464/202/22
25.03.2022 Сихівський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021142410000119 від 13.08.2021, про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Самтредіа, Грузія, грузин, громадянин України, неодружений, із вищою освітою, непрацюючий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , згідно ст.89 КК України раніше не судимий,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.1 ст.357, ч.2 ст.185 КК України,
з участю сторін судового провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 07.08.2021 близько 01:30 год. перебуваючи біля закладу «Під Вітряком», що за адресою: м. Львів, просп. Червоної Калини, 52, маючи умисел на викрадення чужого майна, переслідуючи мету особистого збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно викрав з підвіконня зазначеного раніше закладу мобільний телефон Xiaomi Redmi Note 10, зеленого кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 , вартістю 8 000 грн., котрий знаходився в силіконовому чохлі вартістю 50 грн., що належить потерпілому ОСОБА_5 , після чого з метою приховання власних злочинних дій вимкнув його та помістив його під ремінь, після чого, викраденим майном, яке належало ОСОБА_5 , розпорядився на власний розсуд. Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_3 , заподіяв потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 8 050 грн.
Крім того, ОСОБА_3 07.08.2021 року близько 05:30 год., перебуваючи у приміщенні житлової квартири АДРЕСА_2 , користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, під приводом користування вбиральнею, пройшов до загального коридору де з вішака, з кишені жіночої сумки, яка належить ОСОБА_6 , дістав банківську картку банку АТ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , яка була видана та належала потерпілій ОСОБА_6 , з метою подальшого зняття грошових коштів, залишив її при собі, таким чином, викрав вказаний документ.
Крім того, ОСОБА_3 07.08.2021 близько 06:32 год., перебуваючи поблизу банкомату АТ «ПриватБанк», що за адресою: м. Львів, просп. Червоної Калини, 36, умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, маючи доступ до попередньо викраденої банківської картки банку АТ «ПриватБанк», № НОМЕР_2 , яка була видана та належала потерпілій ОСОБА_6 , попередньо знаючи пін код, таємно викрав із вказаного карткового рахунку грошові кошти в сумі 7 000 грн., які належали ОСОБА_6 знявши їх у банкоматі та якими в подальшому розпорядився на власний розсуд. Своїми протиправними діями ОСОБА_3 , спричинив матеріальну шкоду ОСОБА_6 на суму 7 000 грн.
Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винуватим у пред'явленому обвинуваченні, підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини. Додатково показав, що у день вчинення злочину перебував під впливом емоцій, умисел на заволодіння майном виник раптово. Цивільний позов визнав та просить його задоволити. Окрім того, за час знаходження справи у суді хотів відшкодувати заподіяну шкоду, однак у зв'язку із погіршенням стану здоров'я потрапив у лікарню. У вчиненому щиро розкаявся та просить суд суворо не карати.
За згодою сторін, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів, зібраних в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів в добровільності їх позицій, а також фактичні обставини справи ніким не оспорюються. При цьому судом сторонам було роз'яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Тому суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу.
Оцінивши показання обвинуваченого, які він надав вільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленим із правилами ст. ст. 349, 394 КПК України, і які узгоджуються між собою та не суперечать обвинувальному акту, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 185, ч.1 ст.357 та ч.2 ст.185 КК України.
Його дії органом досудового розслідування, вірно кваліфіковано за ч.1 ст.185 КК України, оскільки такий вчинив таємне викрадання чужого майна (крадіжку).
Окрім цього, його дії органом досудового розслідування, вірно кваліфіковано за ч.1 ст.357 КК України, оскільки такий незаконно викрав документ.
Окрім цього, його дії органом досудового розслідування, вірно кваліфіковано за ч.2 ст.185 КК України, оскільки такий вчинив таємне викрадання чужого майна (крадіжку) повторно.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.185, ч.1 ст.357, ч.2 ст.185 КК України, є проступком та не тяжким злочином.
Обвинувачений ОСОБА_3 згідно ст.89 КК України раніше не судимий, на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 66 КК України, визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.
Відповідно до досудової доповіді фахівця Львівського районного відділу №3 філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області ОСОБА_7 від 25.11.2021, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства обвинуваченого ОСОБА_3 є середній. На думку органу пробації, виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не створить високої небезпеки для суспільства у тому числі окремих осіб.
За положенням ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Враховуючи вищенаведене та конкретні обставини справи, за яких вчинено діяння, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , наявність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, ОСОБА_3 слід визначити покарання в межах санкції статтей КК України у виді обмеження та позбавлення волі, оскільки суд, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, переконаний, що таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення, попередження нових злочинів.
Згідно із ч.1 ст.70 КК України при сукупності злочинів, суд призначивши покарання за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Таким чином, остаточне покарання обвинуваченому слід обрати на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, враховуючи характер та співвідношення тяжкості злочинних діянь, їх наслідки, ступінь суспільної небезпечності скоєних злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Між тим, суд, приймаючи до уваги наведене, наявність обставин, що пом'якшують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого, вважає за можливе застосувати до ОСОБА_3 ст.75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, оскільки його виправлення можливе без реального відбування покарання, встановивши іспитовий строк, який буде оптимальним, покаже стійкість такого виправлення і неможливість вчинення ним в подальшому інших злочинів із покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
На переконання суду, вищевказане покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, викладеним у ст. 65 КК України, та є необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нових злочинів.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування збитків завданих кримінальним правопорушенням слід задовольнити, з огляду на таке.
Відповідно до ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.
Згідно ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичній особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст.ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Враховуючи, що вина ОСОБА_3 у спричиненні неправомірних дій цивільному позивачу ОСОБА_6 підтверджується фактичними обставинами справи, суд вважає, що моральна шкода, в даному випадку, це втрати немайнового характеру, які цивільний позивач зазнав внаслідок моральних страждань, заподіяних їй незаконними діями відповідача, тож, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, характеру і глибини моральних страждань, яких зазнав цивільний позивач, суд дійшов висновку, що цивільний позов підлягає задоволенні, а саме стягнення на користь цивільного позивача у відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. та 7 000 грн. заподіяних матеріальних збитків внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого у даному кримінальному провадженні не обирався.
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч.1 ст.357, КК України, та призначити покарання:
- за ч. 1 ст. 185 КК України - у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;
- за ч.1 ст. 357 КК України - у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки;
- за ч.2 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 2 (два) роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки.
На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 протягом іспитового строку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування збитків завданих кримінальним правопорушенням - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 відшкодування матеріальної шкоди в сумі 7 000 грн. та 5 000 грн. моральної шкоди.
Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
Суддя ОСОБА_1