П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 березня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/11370/20
Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Димерлія О.О. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року (суддя Єфіменко К.С., м. Одеса, повний текст рішення складений 25.11.2021) по справі за адміністративним позовом Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,-
27 жовтня 2020 року Інститут Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" звернувся до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у сумі 337739,31 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року у задоволенні адміністративного позову Інституту відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильно застосовані норми матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.
В обґрунтування скарги апелянт, посилаючись на постанову Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року по справі №1.380.2019.002683, вважає, що позовні вимоги Інституту про стягнення з відповідача заборгованості є такими, що підлягають задоволенню. При цьому апелянт зауважує, що кошти, які просить стягнути Інститут, є безпосередньо вартістю утримання у навчальному закладі, які не мають нічого спільного з вартістю навчання.
Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Міністерством оборони в особі начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, який набрав чинності з 28.07.2017 відповідно до наказу начальника Інституту від 01.09.2017 №19-РС.
Згідно пункту 1 Контракту ОСОБА_1 зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), для проходження військової служби на посадах офіцерського складу в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу.
Наказом начальника Інституту від 06.04.2020 №68 ОСОБА_1 з 6 квітня 2020 року відрахований з навчання наказом ректора Національного університету "Одеська морська академія" за академічну неуспішність, звільнений з військової служби у запас за підпунктом "ж" пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем та виключений зі списків особового складу.
Зазначеним наказом оголошено суму до відшкодування за час навчання в Інституті у розмірі 337739,31 грн.
Згідно довідки про відшкодування витрат на грошове забезпечення відповідача за період навчання з січня 2018 року по квітень 2020 року відшкодуванню підлягають витрати у сумі 277684,20 грн.
Згідно довідки-розрахунку витрат на лікування ОСОБА_1 за період навчання відшкодуванню підлягають витрати у сумі 550,52 грн.
Згідно довідки №10 від 03.04.2020 витрати на речове забезпечення ОСОБА_1 за період навчання відшкодуванню підлягають у сумі 18124,39 грн.
Згідно довідки-розрахунку витрат на продовольче забезпечення (харчування) ОСОБА_1 , за період навчання відшкодуванню підлягають витрати у сумі 41380,20 грн.
Оскільки ОСОБА_1 добровільно не відшкодував зазначені витрати, пов'язані з утриманням у закладі, Інститут звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення зазначеної заборгованості.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Інституту суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 має статус дитини, позбавленої батьківського піклування, що підтверджується копією витягу з рішення виконавчого комітету Ширяївської селищної ради, Ширяївського району, Одеської області від 27.06.2013 №81 та розпорядженням Ширяївської РДА Одеської області від 10.06.2013 №59/А-2013 "Про надання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 статусу дитини, позбавленої батьківського піклування", а Інститут Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" є навчальним закладом державної форми власності, позивач, відповідно до приписів Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", звільнений від плати за навчання та, як наслідок, звільнений і від її відшкодування.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними визначено Законом України від 06.12.1991 року №1934-XII "Про Збройні Сили України" (далі - Закон №1934-XII).
За приписами статті 3 цього Закону до структури Збройні Сили України входять, зокрема органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону №1934-XII фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.036.1992 року №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII).
Згідно абзацу першого частини першої статті 25 Закону №2232-XII підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів.
Частиною десятою статті 25 Закону №2232-XII передбачено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі - вищі навчальні заклади) відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "и", "і" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року №964 (далі - Порядок №964).
Пунктом 3 Порядку №964 передбачено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з:
грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням;
перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку;
оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.
Відповідно до пункту 4 Порядку №964 розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.
Згідно з пунктом 8 Порядку №964 сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управління державної охорони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та Держспецтрансслужби.
Як встановлено судом першої інстанції та визнається апелянтом, ОСОБА_1 має статус дитини, позбавленої батьківського піклування.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа.
Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.
Таким чином, враховуючи, що станом на 6 квітня 2020 року (дату відрахування з Інституту), ОСОБА_1 не виповнилось 23 років, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведена правомірність та обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача сум витрат, оскільки останній знаходиться на повному державному забезпеченні, як дитина, що позбавлених батьківського піклування.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, і наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя О.О.Димерлій
Суддя Ю.В.Осіпов