Справа № 201/1702/22
Провадження № 1-кс/201/517/2022
Іменем України
24 лютого 2022 року м. Дніпро
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання дізнавача СД ВП № 5 Дніпровського ГУНП в Дніпропетровській області, погоджене прокурором Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_3 , про арешт майна за матеріалами досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12022046650000125 від 20.02.2022р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України,
Дізнавач звернувся до суду з клопотанням про арешт майна.
В обґрунтування заявленого клопотання посилався на те, що 19.02.2022р. до ВП № 5 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшов рапорт працівників поліції про те, що 19.02.2022р. за адресою: м. Дніпро, вул. Праці, буд. 16, під час проведення експертного дослідження на майданчику ТСЦ 1242 виявлено автомобіль марки Honda Accord, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , під час огляду у якого виявлено сліди пошкодження номеру двигуна. Відповідно до висновку експерта від 19.02.2022р. за № 04/1242/4Д, експертом встановлено, що клеймо літеро-цифрового позначення номера кузова « НОМЕР_2 .4» наданого на дослідження автомобіля Honda Accord, д.н.з. НОМЕР_3 , сірого кольору на момент дослідження не відповідає заводському способу нанесення.
Згідно до протоколу огляду від 19.02.2022р. за адресою: м. Дніпро, пр.Праці, 16, виявлено автомобіль Honda Accord, державний номерний знак НОМЕР_3 , також в ході огляду громадянкою ОСОБА_4 надано ключі від транспортного засобу та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , які поміщено у спец пакет K4V 2129993.
Ключі від транспортного засобу, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , які було поміщено у спец пакет KIV 2129993 та автомобіль Honda Accord, є об'єктивною стороною протиправних дій, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12022046650000125 від 20.02.2022.
Дізнавач в судове засідання не з'явився, про дату, місце і час розгляду клопотання повідомлявся належним чином
Особа, в якої вилучене майно - ОСОБА_4 надала заяву, у якій заперечувала проти накладення арешту, зазначивши, що вона не причетна до пошкодження номеру двигуна , не надавала згоду на огляд автомобіля.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання та матеріали, додані до нього приходить до такого висновку.
З матеріалів клопотання встановлено, що відповідно до електронного рапорту: 19.02.2022 о 15:14 год. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 19.02.2022 о 15:13 год. за адресою: м. Дніпро, пр. Праці, буд. 16, територіальний центр 1242 судовий експерт повідомив про те, що в період обстеження виявлено підроблений ідентифікаційний номер двигуна шляхом спілу.
Відповідно до висновку експерта від 19.02.2022 за № 04/1242/4Д, експертом було встановлено, що клеймо літеро-цифрового позначення номера кузова « НОМЕР_2 .4» наданого на дослідження автомобіля Honda Accord, д.н.з. НОМЕР_3 , сірого кольору на момент дослідження не відповідає заводському способу нанесення.
Доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
За ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.
Як визначено ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
За правилами ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу (ч. 1 ст. 100 КПК). Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий.
Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Виходячи з приписів ч. 5 ст. 171 КПК України арешт за клопотанням слідчого накладається на тимчасово вилучене майно - майно, яке вилучене під час обшуку, але дозвіл на вилучення якого не був наданий слідчим суддею в ухвалі про обшук.
Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
За змістом статей 223, 237 КПК України огляд є слідчою (розшуковою) дією, що проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КПК під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які перебувають у володінні особи.
Водночас у ч. 1 ст. 233 КПК, яка визначає порядок проникнення до житла та іншого володіння особи, передбачено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених ч. 3 цієї статті.
У винятковому випадку, передбаченому ч. 3 ст. 233 КПК України слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами ст. 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому ст. 255 цього Кодексу.
Аналіз вищевказаних положень кримінальних процесуальних норм свідчить про те, що право слідчого, прокурора на проникнення до житла і проведення в ньому обшуку може виникати у трьох випадках: 1) за ухвалою слідчого судді, 2) без постановлення такої ухвали на підставі згоди власника житла чи іншого володіння особи; 3) до постановлення ухвали слідчого судді лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину.
Огляд автомобіля проведений без дозволу слідчого судді, без згоди власника, відповідна заява від власника про надання згоди на проведення огляду слідчому надана не була. В запереченнях власник ОСОБА_4 також підтвердила, що не надавав згоди на проведення огляду в автомобілі.
Отже, вилучене під час проведеного слідчим обшуку майно не можна вважати тимчасово вилученим майном - як майном, вилученим під час обшуку, огляду або майном, що добровільно видане особою на вимогу слідчого.
Як було вказано, з приписів ч. 5 ст. 171 КПК України витікає, що арешт за клопотанням слідчого накладається на тимчасово вилучене майно - майно, яке вилучене під час обшуку, але дозвіл на вилучення якого не був наданий слідчим суддею в ухвалі про обшук.
Згідно зі ч. 3 ст. 233 КПК України якщо слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому ст. 255 цього Кодексу.
У зв'язку із тим, що майно вилучене слідчим із порушенням вимог ст. 233 КПК України, то відсутні підстави для накладення арешту на вказане майно з метою збереження у якості речових доказів, оскільки накладення решту на майно, яке не має статусу тимчасово вилученого, суперечить вимогам статей 100, 160-166, 170-174 КПК України.
З огляду на викладене, суддя слідчий вважає, що у клопотанні слід відмовити.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Крім того, ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Разом з тим, згідно зі ст.ст. 7, 16 КПК України, загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна. Частина 5 ст. 173 КПК України містить положення про необхідність зазначення в ухвалі слідчого судді згідно переліку тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття рішення про задоволення клопотання.
З урахуванням вказаних вимог, суддя слідчий вважає за необхідне зобов'язати уповноважену особу органу досудового розслідування, прокурора у кримінальному провадженні або іншу уповноважену особу повернути ОСОБА_4 тимчасово вилучене майно.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 110, 131, 132, 170-173, 369-372 КПК України,
У задоволенні клопотання дізнавача СД ВП № 5 Дніпровського ГУНП в Дніпропетровській області, погодженого прокурором Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_3 , про арешт майна за матеріалами досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12022046650000125 від 20.02.2022р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України- відмовити.
Зобов'язати уповноважену особу органу досудового розслідування, прокурора у кримінальному провадженні або іншу уповноважену особу повернути ОСОБА_4 вилучене під час проведення огляду 19.02.2022р. майно, а саме, автомобіль Honda Accord, д.н.з. НОМЕР_3 , сірого кольору.
Ухвала підлягає негайному виконанню на всій території України. Відповідно до ч. 1 ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1