Єдиний унікальний номер судової справи 201/1684/22
Номер провадження 1-кс/201/508/2022
Іменем України
25 лютого 2022 року м. Дніпро
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД ВП № 5 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 01.09.2021р. про закриття кримінального провадження № 12021046650000579 від 26.07.2021р. за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 397 КК України,
21.02.2022 р. ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська зі скаргою на постанову дізнавача СД ВП № 5 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 01.09.2021р. про закриття кримінального провадження № 12021046650000579 від 26.07.2021р. за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 397 КК України.
В обґрунтування скарги зазначила, що кримінальне провадження, розпочате за заявою ч. 1 ст. 191 КК України, закрите всупереч положенням ст. 9 КПК України без проведення жодної слідчої дії, без з'ясування усіх обставин, а тому постанова слідчого має бути скасована.
25.02.2022р. заявник надав заяву, у якій просив розглянути скаргу за його відсутності, скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.
Дізнавач в судове засідання не з'явився, про дату, місце та час розгляду скарги був повідомлений належним чином, матеріали кримінального провадження не надав.
Неявка дізнавача, слідчого або прокурора не перешкоджає розгляду скарги, що відповідає положенням ч. 3 ст. 306 КПК України.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали за скаргою, зіставивши доводи скарги з вимогами закону, приходить до висновку про необхідність задоволення скарги, виходячи з такого.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні дізнавача СД ВП № 5 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області перебувало кримінальне провадження № 12021046650000579 від 26.07.2021р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 397 КК України, розпочате на підставі ухвали Бабушкінського районного суду м. Києва від 24.06.2021 щодо внесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_5 , за фактом втручання в діяльність адвоката.
Постановою дізнавача СД ВП № 5 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 01.09.2021р. закрите кримінальне провадження № 12021046650000579 від 26.07.2021 р. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
В оскаржуваній постанові йдеться про те, що 26.07.2021 року до ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла ухвала Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 24.06.2021 року, щодо внесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_5 , за фактом втручання в діяльність адвоката.
Відомості про кримінальне правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 214 КПК України, відповідно до вимог ч.ч. 1. 4 ст. 214 КПК України внесено дізнавачем СД ВП №5 ДРУП ГУ НП в Дніпропетровській області лейтенантом поліції ОСОБА_4 до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 26.07.202 1 року за № 12021046650000579.
В ході проведення досудового розслідування було допитано в якості потерпілого ОСОБА_5 , який вказав, то з початку жовтня 2016 року до 07.12.2016 року в якості юриста працював на трьох підприємствах «Торговий дім», «Металург», «Метал Індастрі», « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Власником перелічених підприємств є ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Останній перед взяттям потерпілого на роботу провів співбесіду та в подальшому затвердив на посаді юриста. В подальшому ОСОБА_3 разом з ОСОБА_6 домовились про заробітну плату, за останнім місцем роботи (тобто заробітна плата складала приблизно 1500 у.е.
10 жовтня 2016 року з дозволу ОСОБА_6 уклали з власником приміщення ОСОБА_7 договір оренди офісного приміщення №701, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Приміщення розміром 254,1 кв.м. ОСОБА_3 зазначив, що для нього був виділений окремий кабінет на 6 поверсі - суміжний з великим кабінетом бухгалтерії, розділений скляною стінкою, кабінет був обладнаний сучасним комп'ютером «Apple» з інтернетом. В подальшому ОСОБА_3 приніс свій принтер марки «Саnon» чорного кольору.
В ході роботи за перший місяць роботи ОСОБА_3 отримав не повну суму, оскільки був на випробувальному терміні. За другий місяць взагалі не отримав грошових коштів, що по суті стало єдиною причиною для ОСОБА_3 у звільненні з роботи. Офіційне оформлення ОСОБА_3 на роботу будь-яких із вищевказаних трьох підприємств не відбулось у зв'язку з метою мінімізації податкових та соціальних відрахувань підприємств з заробітної плати.
З 06.12.2016 року ОСОБА_6 наказав всім працівникам офісу не впускати ОСОБА_3 до приміщення офісу, яке потерпілий згодом орендував (договір в наявності), про що ОСОБА_3 було повідомлено секретарем через електронний зв'язок. ОСОБА_3 , за попередньою домовленістю із ОСОБА_6 приїхав на 17:00 год. на зустріч з ним для того щоб забрати свій принтер (МФО). Дана подія відбувалася в присутності близького товариша ОСОБА_8 . Принтер ОСОБА_3 так і не повернули, ніякої компенсації та заробітної плати не сплатили.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КК України потерпілою особою є захисник або представник особи, тобто особа яка відповідно до закону України представляє в суді інтереси сторони чи третьої особи у цивільній, господарській, кримінальній чи адміністративній справі.
Об'єктом злочину є встановлений законом порядок здійснення правосуддя в частині забезпечення права особи на захист чи представлення інтересів під час розгляду справи у суді, а також нормальна діяльність захисника чи представника особи.
Об'єктивна сторона злочину може характеризуватися діями або бездіяльністю і проявляється у:
-вчиненні у будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи з надання правової допомоги;
-порушенні встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці.
Склад розглядуваного кримінального проступку у першій його формі має місце тоді коли вчинення зазначених перешкод:
а) здійснюється щодо правомірної діяльності захисника чи представника особи;
б) предметом такої діяльності є надання правової допомоги.
Вчинення в будь-якій формі перешкод означає створення перепон для здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи з надання правової допомоги шляхом застосування психічного чи фізичного насильства, підкупу, безпідставної відмови у наданні таким особам необхідних для виконання ними своїх повноважень документів чи іншої інформації. неправомірне позбавлення зазначених осіб права захитати особу чи представляти її інтереси в суді або у будь-який інший спосіб.
В даному кримінальному, провадженні не вбачаєтеся склад кримінального правопорушення.
Відповідно до ст.94 КПК. України, слідчий прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується па всебічному повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ст. 284 КПК України, слідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, встановлена відсутність події кримінального правопорушення, набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою, якщо цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомляється про підозру.
Суддя слідчий зазначає, що завданнями кримінального провадження, відповідно до ст. 2 КПК України, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу та щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
На підставі ч. 2 ст. 9 КПК України керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно та неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених випадках, - на потерпілого.
Статтею 93 КПК України встановлено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
У свою чергу, слідчий, прокурор під час досудового розслідування, зобов'язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву.
Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину чи самої події, то він має звернути увагу на те, що б така постанова у обов'язковому порядку містила детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо особі (особам) ставилося в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить вона висновки щодо відсутності вини особи (осіб) у вчиненні кожного з них.
Практика Європейського суду з прав людини щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини … або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (див. рішення у справі «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).
А в рішенні ЄСПЛ у справі «Бучинська проти України» Суд констатував факт того, що не може дійти висновку, що органи влади зробили усе від них залежне для забезпечення оперативного та всебічного вжиття заходів для збору доказів, встановлення місцезнаходження та притягнення до відповідальності винних (див. рішення у справі «Бучинська проти України» заява № 35493/10 від 30.04.2015, п. 49), бо за потреби зростаючих високих стандартів у сфері захисту прав людини та основоположних свобод, неминуче вимагається більша рішучість при оцінці порушень основоположних цінностей демократичного суспільства (див. рішення у справі «Сельмуні проти Франції, заява № 235803/94, параграф 95, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, параграфи 148, 149), оскільки тягар доведення можна покласти на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини, заява № 21986/93, п. 100, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, параграф 150).
Відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України, постанова слідчого повинна бути вмотивованою та містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України, однак дані вимоги кримінально процесуального закону слідчим не були виконані, оскільки постанова про закриття кримінального провадження не містить мотивів прийняття такого рішення та їх обґрунтування.
Постанова про закриття кримінального провадження повинна містити достатні відомості, які б свідчили про те, що усім обставинам справи у порядку ст. 94 КПК України було надано необхідну правову оцінку в сукупності, що свідчить про те, що встановлена, на даний час, органом досудового розслідування сукупність доказів, якою обґрунтовуються зроблені ним висновки, не може вважатися такою, що не залишає місце сумнівам, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978р. у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011р. (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України).
Проте, суддя слідчий вважає, що органом досудового розслідування не було дотримано вимог ст. ст. 9, 91, 110 КПК України, оскільки висновки щодо обставин, які обумовлюють закриття провадження у справі були зроблені передчасно, без належної перевірки обставин викладених у показаннях потерпілого ОСОБА_5 не надавши відповідної оцінки доказам, які були здобуті під час проведення досудового розслідування у всій їх сукупності та без збирання доказів, на які вказував заявник.
Слідчий суддя вважає за доцільне, з урахуванням принципу диспозитивності (ст. 26 КПК України), не перебираючи на себе дискреційні повноваження слідчого, які передбачають самостійність слідчого у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень забороняється (ч. 5 ст. 40 КПК України), звернути увагу на де-які обставини, що вказують на неповноту слідства, але які не є вичерпними і їх усунення не позначатиме зворотнє.
Приймаючи до уваги вищевикладене, приходжу до висновку, що слідчим під час досудового розслідування у кримінальному провадженні не були дотримані вимоги чинного кримінально-процесуального закону щодо всебічності та повноти, що в свою чергу робить необґрунтованою відповідну постанову, яка на підставі цього підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 91, 93, 94, 110, 303 - 307 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД ВП № 5 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 01.09.2021р. про закриття кримінального провадження № 12021046650000579 від 26.07.2021р. за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 397 КК України - задовольнити.
Постанову дізнавача СД ВП № 5 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 01.09.2021р. про закриття кримінального провадження № 12021046650000579 від 26.07.2021 р. за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 397 КК України - скасувати.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1