майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"24" березня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/58/22
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Прядко О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін справу
за позовом Приватного підприємства "БУРІК"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіко"
про стягнення 76166,49 грн
Процесуальні дії по справі.
Приватне підприємство "Бурік" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіко" заборгованості за договором про надання автотранспортних послуг на території України №8143 від 26.07.2021 у розмірі 76166,49 грн, з яких 75000,00 грн - основний борг за надані послуги вантажного перевезення; 769,50 грн - інфляційні збитки, 396,99 грн - відсотки за користування грошовими коштами.
Також позивач просить суд вирішити питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою господарського суду від 31.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено сторонам строки для подання передбачених ГПК України заяв по суті спору.
14.02.2022 до суду повернулася без вручення надіслана на адресу відповідача ухвала про відкриття провадження у справі №906/58/22 від 31.01.2022 з відміткою органу зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.66-69).
Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, зокрема, щодо місцезнаходження юридичної особи.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням ТОВ "Спіко" є адреса: 13313, Житомирська область, Бердичівський район, с.Мирне, вул.Володарського, буд.151А, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.10).
Так, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Крім того, ч.7 ст.120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила), відповідно до яких порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Враховуючи наведене, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 31.01.2022 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/).
З огляду на викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
Більше того, права відповідача як учасника справи не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке, відповідно до норм ч.2 ст.2 ГПК України, превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідач своїм процесуальним правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Станом на 24.02.2022 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому ч.2 ст.119 ГПК України, до суду від відповідача не надходило; про поважні причини пропуску вказаного строку також не повідомлено.
У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від учасників про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.
Приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165, ч.5 ст.252 ГПК України.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання автотранспортних послуг на території України №8143 від 26.07.2021 в частині оплати наданих послуг перевезення вантажів.
Оскільки відповідач у добровільному порядку не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, а саме не оплатив надані послуги зі здійснення 5 (п'яти) перевезень, позивач змушений був звернутися до суду з вимогою про стягнення з відповідача 76166,49 грн заборгованості, з яких 75000,00 грн основного боргу, 769,50 грн інфляційних збитків, 396,99 грн відсотків за користування грошовими коштами.
Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до суду не подав, хоча мав достатньо часу для подання як такого, так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем не повідомлено.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
26.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спіко" (далі за текстом - замовник, вантажовідправник) та Приватним підприємством "Бурік" (далі за текстом - виконавець, перевізник) було укладено договір про надання автотранспортних послуг на території України №8143 (а.с.12-15) (далі за текстом - Договір), відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов'язується прийняти та доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж (згідно з товарно-транспортною накладною) до пункту призначення і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі («вантажоодержувачу»), а також надати інші допоміжні автотранспортні послуги, а замовник зобов'язується сплатити за надані послуги встановлену плату.
Згідно з п.1.2 Договору, виконання кожного перевезення, в рамках даного Договору, оформлюється окремим замовленням на конкретне перевезення у формі заявки, яка може бути складена як у письмовій, так і в усній формі.
Розділом 3 цього Договору визначено порядок розрахунків.
У п.3.1 сторони погодили, що розмір оплати за перевезення вантажів визначається перед кожним окремим перевезенням.
Замовник проводить оплату послуг виконавця за перевезення вантажу та інших пов'язаних з перевезенням послуг протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту отримання оригіналів документів (рахунка-фактури, акта виконаних робіт, податкових накладних, товарно-транспортних накладних), якщо інший порядок розрахунків не обумовлений перед виконанням перевезення (п.3.2 Договору).
Згідно з п.3.3 Договору, розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця.
Жодна із сторін не має права без узгодження з другою стороною змінювати вартість перевезення (п.3.4 Договору).
Розділом 4 цього Договору передбачені випадки, коли сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором.
Договір набирає чинності з 26 липня 2021 року і діє до 31 грудня 2021 року включно. У випадку, якщо за 30 днів до завершення дії Договору жодна із сторін письмово не повідомила іншу сторону про намір припинити дію Договору, то термін дії Договору автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік (п.п.7.1 - 7.2 Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №8143 від 26.07.2021 позивачем здійснено перевезення вантажів за маршрутом: 13300, с.Мирне, вул.Володарського, 151 А - м.Дніпро, склад Афіна груп, вул. Запорізьке шосе, 37, на загальну суму 75000,00 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними, а саме: ТТН №292 від 06.08.2021; ТТН №299 від 13.08.2021; ТТН №309 від 20.08.2021; ТТН №338 від 21.09.2021; ТТН №391 від 10.11.2021, засвідченими підписами відповідальних осіб вантажовідправника та вантажоодержувача та скріпленими їх печатками (а.с.16-17, 20-21, 26-27, 32-33, 36-37).
З метою проведення розрахунків перевізником складено акти надання послуг №1363 від 09.08.2021 на суму 15000,00грн; №1417 від 16.08.2021 на суму 15000,00грн; №1498 від 25.08.2021 на суму 15000,00грн; №1710 від 22.09.2021 на суму 15000,00грн (підписані сторонами та скріплені їх печатками) та акт №2163 від 11.11.2021 на суму 15000,00грн (який не містить підпису замовника) (а.с.18, 22, 28, 34, 38) та сформовано відповідні рахунки на оплату №1363 від 09.08.2021 на суму 15000,00грн; №1417 від 16.08.2021 на суму 15000,00грн; №1498 від 25.08.2021 на суму 15000,00грн; №1710 від 22.09.2021 на суму 15000,00грн; №2163 від 11.11.2021 на суму 15000,00грн (а.с.19, 23, 29, 35, 39).
Окрім того, до позовної заяви приєднано податкові накладні за спірними перевезеннями, зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: ПН від 09.08.2021 №58; ПН від 16.08.2021 №117; ПН від 25.08.2021 №193; ПН від 22.09.2021 №118; ПН від 11.11.2021 №106 разом з квитанціями про прийняття документа контролюючим органом та відміткою про прийняття контрагентом (а.с.43-57).
Як вбачається з доводів позивача, викладених у позовній заяві, і матеріалів справи та підтверджується відомостями з офіційного сайту АТ «Укрпошта», вищевказані документи (ТТН, рахунки на оплату, акти надання послуг і податкові накладні) були надіслані на адресу відповідача поштовою рекомендованою кореспонденцією 17.08.2021 за трек-номером 4903307489850, 01.09.2021 за трек-номером 4903307501311; 12.11.2021 за трек-номером 4903307572014.
На підтвердження відповідного відправлення позивачем додано списки згрупованих поштових відправлень №7727 та №8259 (а.с.24, 30) і фіскальний чек від 12.11.2021 (а.с.40).
В якості доказів отримання відповідачем таких документів позивачем долучено роздруківки з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, що обліковується у вільному доступі в мережі Інтернет за адресою https://track.ukrposhta.ua/tracking (а.с.25, 31, 41).
Так, відправлення за №4903307489850 (пакет документів: оригінал ТТН від 06.08.2021 №292, рахунок на оплату №1363 від 09.08.2021 та акт надання послуг №1363 від 09.08.2021 на суму 15000,00 грн, а також пакет документів: оригінал ТТН від 13.08.2021 №299, рахунок на оплату №1417 від 16.08.2021 та акт надання послуг №1417 від 16.08.2021 на суму 15000,00 грн), надіслане на адресу відповідача, вручено останньому 25.08.2021, у зв'язку з чим у нього виник обов'язок здійснити перерахування коштів позивачу в якості оплати послуг перевезення у строк до 06.10.2021.
Наступне відправлення за №4903307501311 (пакет документів: оригінал ТТН від 20.08.2021 №309, рахунок на оплату №1498 від 25.08.2021 та акт надання послуг №1498 від 25.08.2021 на суму 15000,00 грн), яке було надіслано позивачем відповідачу, вручено адресату 07.09.2021, у зв'язку з чим у нього виник обов'язок здійснити перерахування коштів позивачу в якості оплати послуг перевезення у строк до 13.10.2021.
І відправлення за №4903307572014 (пакет документів: оригінал ТТН від 21.09.2021 №338, рахунок на оплату №1710 від 22.09.2021 та акт надання послуг №1710 від 22.09.2021 на суму 15000,00 грн, а також пакет документів: оригінал ТТН від 10.11.2021 №391, рахунок на оплату №2163 від 11.11.2021 та акт надання послуг №2163 від 11.11.2021 на суму 15000,00 грн), надіслане позивачем на адресу відповідача, вручено останньому 16.11.2021, у зв'язку з чим у нього виник обов'язок здійснити перерахування коштів позивачу в якості оплати послуг перевезення у строк до 28.12.2021.
У зв'язку з тим, що відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані послуги перевезення у строк, передбачений п.3.2 Договору, не виконав, позивач змушений був звернутися з даним позовом до суду.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно зі ст.174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), є господарський договір.
Частиною 1 ст.509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з положеннями ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Укладений між сторонами Договір №8143 від 26.07.2021 за своєю правовою природою є договором перевезення.
За змістом положень ч.ч.1, 2 ст.307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Зазначене також кореспондується з положеннями ст.909 ЦК України.
Згідно зі ст.908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Положеннями ст.311 ГК України передбачено, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.
За змістом ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторони в п.3.2 Договору погодили, що замовник проводить оплату послуг виконавця за перевезення вантажу та інших пов'язаних з перевезенням послуг протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту отримання оригіналів документів (рахунка-фактури, акта виконаних робіт, податкових накладних, товарно-транспортних накладних), якщо інший порядок розрахунків не обумовлений перед виконанням перевезення.
Умовами даного Договору не передбачено процедури передачі (надіслання) документів (пакета документів) для оплати наданих послуг.
Факт надання позивачем послуг перевезення вантажів підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, як і надіслання замовнику (відповідачу) оригіналів документів для оплати.
Положеннями ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Відповідач зі свого боку не подав до суду жодного доказу на спростування викладених обставин. Будь-які заперечення щодо здійснення позивачем перевезень та доказів погашення спірної заборгованості матеріали справи не містять.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості перед позивачем в сумі 75000,00 грн є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.
Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача 769,50 грн інфляційних збитків та 369,99 грн відсотків за користування грошовими коштами за період з 07.10.2021 по 13.01.2022.
У ст.920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Суд встановив, що умовами даного Договору не передбачена відповідальність замовника (вантажовідправника) за несвоєчасну оплату наданих послуг перевезення.
Однак, відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунки інфляційних та 3 % річних, викладені у позовній заяві, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки обраховані вірно, вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищезазначене в сукупності, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не подав відзиву на позовну заяву, не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.
Щодо розподілу судових витрат.
Судові витрати у вигляді сплати судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіко" (вул. Володарського, буд.151А, с.Мирне, Бердичівський район, Житомирська область, 13313, код ЄДРПОУ 30741101) на користь Приватного підприємства "Бурік" (вул. Донська, буд.1, м.Дніпро, Дніпропетровська область, 49033, код ЄДРПОУ 37275384) 75000,00 грн основного боргу, 769,50 грн інфляційних втрат, 396,99 грн 3 % річних та 2481,00 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 24.03.2022
Суддя Прядко О.В.
Віддрукувати: 1 - у справу; 2 - позивачу (рек.) та представнику позивача на ел.пошту: el.alistratova@gmail.com;
3 - відповідачу (рек.) та на ел.пошту: sales@water.ua.