вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
24.03.2022р. Справа № 904/9225/21
За позовом: Державного підприємства «Спецоборонмаш», м. Київ
До: Фізичної особи - підприємця Нестеренко Ігоря Миколайовича, м. Дніпро
Про: стягнення 44 330, 85 грн.
Суддя Васильєв О.Ю.
ПРЕДСТАВНИКИ : не викликалися
ДП «Спецоборонмаш» (позивач) звернувся з позовом до ФОП Нестеренко І.М. (відповідач) про стягнення 44 330, 85 грн. ( 35 550, 00 грн. - основний борг та 6 292, 35 грн. - пеня) заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань зі своєчасної поставки товару позивачу та безпідставним утримання попередньої оплати ,здійсненої позивачем за договором.
Ухвалою суду від 06.12.21р. було відкрите провадження у справі №904/9225/21 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України , без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами.
ФОП Нестеренко І.М. (відповідач) своїм правом на подання до суду відзиву на позов не скористався, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням , направленим на адресу відповідача та повернутим органами зв'язку з відміткою «при доставці нема дома» (а.с. 56-58).
За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у раз неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Суд враховує висновок Верховного суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17: у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain) від 07.07.1989).
У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З урахуванням вищенаведених обставин, суд дійшов висновку щодо належного повідомлення відповідача про наявність в провадженні суду цієї справи та необхідність надання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до вимог ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку , але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Законом не надано право судді продовжити цей строк ( встановлений законом ). Однак, господарським судом під час розгляду даної справи враховано, що на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 25.03.2020 № 239, від 04.05.2020 № 343, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 було внесено зміни до постанови від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», а саме: продовжено період карантину до 22.06.2020. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 продовжено період карантину до 31.07.2020; постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 продовжено період карантину до 31.08.2020.; постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020р. № 760 продовжено період карантину до 31.10.2020р.; постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2020р. № 956 продовжено період карантину до 31.12.2020р.; постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020р. № 1236 продовжено період карантину до 28.02.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021р. №104 продовжено період карантину до 30.04.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2021р. №405 продовжено період карантину до 30.06.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2021р. №611 продовжено період карантину до 31.08.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.21р. №855 продовжено період карантину до 01.10.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.21р. №981 продовжено період карантину до 31.12.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.21р. №1336 продовжено період карантину до 31.03.22р.
Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов'язок держави - захищати життя людини.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Відповідно до п.4 ст. 11 ГПК України , суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Одночасно, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004)
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.
Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, в зв'язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, в зв'язку з поведінкою заявників.
Згідно з приписами ст.114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій; строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
ДП «Спецобонмаш» є державним комерційним підприємством. У разі здійснення закупівель товарів, робіт чи послуг, вартість яких перевищує 50 тис. грн. (з ПДВ), підприємство використовує електронну систему закупівель «Рrоzоrrо» з метою здійснення відбору постачальника, а також оприлюднення звітів про укладені договори.
Так, 21.12.20 р. ДП «Спецоборонмаш» з використанням електронної системи закупівель «Prozorro» оприлюднило оголошення № UА-2020-12-21 -004694-а про необхідність закупівлі деревини об'ємом 2160 куб.м. За результатами проведеного конкурсу переможцем визначено фізичну особу-підприємця Нестеренка І.М. з найбільш економічно вигідною пропозицією. Ним було запропоновано ціну за поставку товару в розмірі 853 200 ,00 грн.
03.02.21р. між ДП «Спецоборонмаш» (покупець) і ФОП Нестеренко І.М. (постачальник) укладено генеральний договір поставки № 86 та договір про закупівлю від 03.02.21 № 1 у рамках генерального договору (а.с.27-31, 32-33)
Умовами договірних зобов'язань передбачено поставку деревини об'ємом 180 кв.м. до 21 числа кожного місяця 2021 року за адресою: Житомирська область, м. Малин-2, філія № 1. Оплата товару здійснюється у розмірі 50% передплати щомісяця за поточну партію та 50% протягом 10 робочих днів по факту поставки за вказаною адресою.
В п.5.3. генерального договору поставки №86 від 03.02.21р. сторони погодили, що за порушення строків поставки товару або умов якості товару постачальник несе відповідальність та зобов'язаний сплатити покупцю штрафні санкції в розмірі відповідно до ст. 231 ГК України.
Листом №1 від 17.02.21р. відповідач підтвердив можливість поставки товару протягом 5 робочих днів з моменту надходження попередньої оплати (а.с.34).
З матеріалів справи вбачається, що ДП «Спецоборонмаш» (позивач) виконало свої договірні фінансові зобов'язання, передбачені п. 6 договору про закупівлю від 03.02.21 № 1, а саме - перерахувало на рахунок ФОП Нестеренка І.М. (відповідача) 50% передплати за поточну партію деревини в сумі 35 550 ,00 грн. ( що підтверджується платіжним дорученням №492 від 18.02.2021р., а.с.35). Однак, в порушення прийнятих на себе зобов'язань, відповідач поставку товару на адресу позивача не здійснив.
Позивач листами від 22.02.21р. № 6.2/202 та від 25.02.21р. № 6.2/234 вимагав від відповідача відвантажити товар або повернути перераховані на його рахунок кошти в сумі 35 550 ,00 грн. Крім того, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 15.03.21р. № 5.1/318 з вимогою повернення коштів (а.с.36-39). Однак, вищевказані листи та претензію залишено відповідачем без реагування, товар не поставлено, кошти не повернуто.
На адресу позивача від відповідача надійшов лист від 14.04.21р. № 1 про розірвання договору про закупівлю № 1 у рамках генерального договору поставки від 03.02.2021 № 86 у зв'язку із неспроможністю постачальника поставити товар (а.с.41).
За результатами розгляду зазначеного листа 22.04.21р. сторонами укладено додаткову угоду про розірвання договору про закупівлю №1 від 03.02.21р. у рамках генерального договору поставки №86 від 03.02.21р. , відповідно до умов якої покупець і постачальник у зв'язку із неспроможністю постачальника поставити товар ( дрова сосна (штабель) без збільшення ціни, дійшли згоди розірвати договір про закупівлю №1 від 03.02.21р. у рамках генерального договору поставки №86 від 03.02.21р. , укладеного між сторонами (п.1. додаткової угоди).
З моменту набрання чинності цією угодою зобов'язання сторін, що виникли з договору припиняються і сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками, що виникли з договору (п.2 додаткової угоди). Пунктом 3 додаткової угоди передбачено, що постачальник зобов'язується протягом 20 банківських днів після підписання зазначеної угоди повернути покупцю авансовий платіж в сумі 35 550, 00 грн. Згідно п.4. договір вважається таким, що припинив свою дію з дня повного та належного виконання постачальником зобов'язання щодо повернення авансового платежу (а.с.42).
Однак на відповідач грошові кошти в сумі 35 550,00 грн. позивачу не повернув, у зв'язку чим позивач звернувся з цим позовом до суду.
Окрім того, позивач посилаючись на 5.3. генерального договору поставки від 03.02.21р. №86 просить стягнути з відповідача 6 292, 35 грн. - пені за порушення строків повернення авансового платежу, обумовлених в додатковій угоді №1 від 03.02.21р., за період з 26.05.21р. по 18.11.21р.
На час прийняття рішення у справі відповідач доказів поставки на адресу позивача товару, або доказів сплати ( повернення ) на користь позивача передплати за вищезазначеним договором не надав.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму ( ст.655 ЦК України ). Відповідно до ст.663 цього кодексу продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк , встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Статтею 530 ЦК України передбачено , що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно із ст.693 ЦК України : якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Оскільки відповідач , який одержав від позивача суму попередньої оплати товару, у семиденний строк від пред'явлення цієї вимоги не поставив на адресу позивача товар та не повернув кошти, то позивач обґрунтовано вимагає від нього повернення суми попередньої оплати
Відповідно до приписів ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. . У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.
Відповідно до приписів ст. 604 ЦК України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін; зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація); новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом; новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором, крім випадків, коли первісне зобов'язання змінене планом санації або реструктуризації згідно з Кодексом України з процедур банкрутства і заставодержатель проголосував проти такого плану.
Згідно ч.3-4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За перелічених вище обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог, що відповідно є підставою для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 35 550, 00 грн. - заборгованості (авансового платежу).
В той же час, суд не вбачає достатньо правових підстав для стягнення з відповідача пені за порушення строків повернення авансового платежу, передбаченої в додатковій угоді від 22.04.21р. з посилання на приписи ст. 231 ГК України ( оскільки в наслідок укладання сторонами додаткової угоди від 22.04.21р. до договору про закупівлю №1 від 03.02.21р. у рамках генерального договору поставки №86 від 03.02.21р. , відбулась новація - заміна первісного зобов'язання за договором №1 від 03.02.21р. на нове зобов'язання за додатковою угодою від 22.04.21р., в якій відсутні умови про стягнення пені з відповідача за несвоєчасне повернення авансового платежу. Також в цій додатковій угоді не встановлено розмір пені; законодавство України не визначає розміру пені, який підлягає стягненню із суб'єкта господарських правовідносин за порушення ним господарського зобов'язання, у випадку, якщо це питання договором не регулюється.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 178, 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд , -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з відповідача - Фізичної особи - підприємця Нестеренко Ігоря Миколайовича ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь позивача - Державного підприємства «Спецоборонмаш» (04050, м. Київ, вул. Ю. Іллєнка, 2/10; код ЄДРПОУ 21666128): 35 550, 00 грн. - заборгованості та 1 820, 37 грн. - судового збору .
Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.
3. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити, судові витрати в цій частині покласти на позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 24.03.22р.
Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення . Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .
Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції .
Суддя Васильєв О.Ю.