вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
23.03.2022м. ДніпроСправа № 904/9518/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС", м. Київ
до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості у розмірі 466 459, 96 грн, з яких: 414 999, 98 грн сума основного боргу, 3 735 грн інфляційні втрати, 18 674, 99 грн пеня, 29 049, 99 грн штраф.
Ухвалою суду від 20.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/9518/21. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
31.12.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, у зв'язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв'язку з поведінкою заявників.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
Позиція позивача викладена у позовній заяві
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 392/13/242В, в частині повної та своєчасної оплати.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях
Відповідач заперечує проти позову та просить відмовити у його задоволенні з огляду на таке.
Відповідач вказує на тяжкий фінансовий стан підприємства та об'єктивну неможливість вчасно проводити розрахунки з контрагентами, в тому числі з позивачем, оскільки відповідно до постанов державного виконавця, винесених у рамках виконавчих проваджень №№ 66627146, 66764256, 66799646, 66798440 про стягнення коштів, на наявні у відповідача банківські рахунки накладено арешт, який станом на 22.11.2021 продовжує діяти.
Також відповідач просить взяти до уваги, що ДП "СхідГЗК" є державним підприємством, яке засноване на державній власності та є єдиним в Україні підприємством, що здійснює видобуток уранових руд, їх переробку та виробництво закису-окису урану, з якого виготовляється ядерне паливо для атомних станцій України і згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 входить до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки й безпеки держави.
Відповідач зазначає, що оскільки ДП "СхідГЗК" є містоутворюючим підприємством для міста Жовті Води (Дніпропетровська область) та смт Смоліне (Кіровоградська область), забезпечує роботу мешканців міста Кіровограда та смт Мала Виска, то зупинка підприємства призведе до зростання соціальної напруги в зазначених регіонах.
Крім того, ДП «СхідГЗК» звертає увагу на те, що позивачем нараховано відповідачеві пеню та штраф за ч. 6 статті 231 Господарського кодексу України та застосовано договірну неустойку передбачену п. 7.4 договору.
Однак, як вбачається з умов укладеного договору, сторони передбачили, що штрафні санкції стягуються у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК України, проте, розмір пені за прострочку оплати сторони не визначено, тому відповідно правові підстави для стягнення пені відсутні.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
14.06.2021 між Державним підприємством «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - відповідач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКВІВЕС» (далі - позивач, постачальник) укладено договір № 392/13/242В про закупівлю товару (далі - договір).
Відповідно до пункту 1 договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в п.1.2. Договору, а покупець прийняти і оплатити такий Товар.
Постачальник зобов'язується поставити Насоси та компресори, код ДК 021:2015 - 4212 (Насосний агрегат) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до Специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору (пункт 1.2 договору).
Згідно з пунктом 3.1 договору сума (ціна) договору, відповідно до Специфікації № 1 становить 345 833, 32 грн (триста сорок п'ять тисяч вісімсот тридцять три грн 32 коп), крім того податок на додану вартість 20% - 69 166, 66 грн. Загальна сума становить 414 999, 98 грн (чотириста чотирнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять грн 98 коп) з урахуванням ПДВ 20%.
Згідно з розділом 4 договору товар, який поставляється відповідно до договору, сплачується покупцем за погодженими цінами в національній валюті України. Покупець здійснює оплату отриманої партії товару по факту його поставки протягом 60-ти календарних днів.
Пунктом 5.1 договору встановлено, що поставка товару здійснюється, одноразово, протягом 60-ти календарних днів після підписання договору.
Поставка товару здійснюється на умовах DDP (склад покупця, вул. Першотравнева, 2д, м. Жовті Води, Дніпропетровська область) відповідно до ІНКОТЕРМС 2010 (пункт 5.2 договору).
Відповідно до пункту 5.4 договору датою поставки товару та переходу права власності на товар буде вважатися дата фактичної поставки товару на склад покупця.
Пунктом 7.4 договору встановлено, що за порушення строків оплати за виконанні послуги, передбачених договором, замовник сплачує виконавцю штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК України. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сторони в цьому договорі встановили інший розмір процентів, а саме 0 (нуль) процентів річних від простроченої суми.
Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 12.1 договору).
На виконання умов договору позивач відвантажив відповідачу товар на загальну суму 414 999, 98 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № Е-981 від 13.08.2021.
Видаткова накладна підписана представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками підприємств без зауважень та заперечень (арк. с. 17).
Відповідач заборгованість за договором № 392/13/242В від 14.06.2021 у розмірі 414 999, 98 грн не сплатив.
З метою врегулювання спору у досудовому порядку Товариством з обмеженою відповідальністю «Еквівес» на адресу відповідача була направлена претензія № 4832 від 26.11.2021 (арк. с. 18-22).
Зазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду з даними позовом, в якому позивач просить стягнути 414 999, 98 грн основну заборгованість, 3 735 грн інфляційні втрати, 18 674, 99 грн пені та 29 049, 99 грн штраф.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Щодо суми боргу
За приписом частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Факт прийняття покупцем товару на загальну суму 414 999, 98 грн підтверджується матеріалами справи.
Виходячи зі змісту умов договору, строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати за договором 392/13/342В від 14.06.2021 є таким, що настав 12.10.2021.
За твердженням позивача, відповідач своє зобов'язання з оплати вартості поставленого йому товару не виконав частково.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
На момент розгляду справи відповідачем не надано суду доказів погашення перед позивачем боргу за поставлений товар у розмірі 414 999, 98 грн. Тому вимога про стягнення основного боргу у розмірі 414 999, 98 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо суми пені та штрафу
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивачем на підставі пункту 7.4 договору та статті 231 Господарського кодексу України відповідачу нараховано пеню на суму 18 674, 99 грн та штраф на суму 29 049, 99 грн.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 7.4 договору за порушення строків оплати за поставлений товар, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК України. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сторони в цьому договорі встановили інший розмір процентів, а саме 0 (нуль) процентів річних від простроченої суми.
Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.
Надаючи аналіз статті 231 Господарського кодексу України в цілому, Велика палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 по справі № 904/4156/18 зазначила, що частина друга статті 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов'язання) у господарському зобов'язанні (пункт 6.25).
В пункті 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких її вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 28.02.2011 у справі №3-11гс11, від 04.02.2014 у справі №3-14гс14, від 05.04.2017 у справі № 910/18894/16 та постановах Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2018 у справі № 917/960/18, Північно-Західного апеляційного господарського суду від 01 04.2018 у справі № 924/1136/18).
В пункті 7.4 договору визначено, що за порушення строків оплати за поставлений товар, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК України.
Враховуючи, що штрафні санкції передбачені частиною 2 статті 231 ГК України застосовуються лише за порушення негрошових зобов'язань, а в даному випадку позивач нараховує штрафні санкції (пеню, штраф) за порушення строків оплати, тобто за порушення грошового зобов'язання, суд доходить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 18 674, 99 грн та штрафу в розмірі 29 049, 99 грн на підставі частині 2 статті 231 ГК України.
Щодо стягнення інфляційних втрат
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період жовтень - листопад 2021 у розмірі 3 735 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що заявлена до стягнення сума вказаних нарахувань є вірною.
На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 3 735 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур'єр».
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Розрахунок суми боргу з врахуванням індексу інфляції здійснюється шляхом множення суми заборгованості (на момент її виникнення) на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума, яка внесена з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, якщо сума внесена з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, якщо з 16 по 31 день місяця, інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Дослідженням здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом встановлено наявність помилок у визначенні періодів нарахування цих втрат.
У зв'язку з тим, що інфляційні втрати за своєю сутністю до відсотків віднести не можна, місцевий господарський суд дійшов до висновку про неможливість застосувати механізм нарахування, визначений частиною 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 6 281, 03 грн.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, 2; ідентифікаційний код 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес" (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 8, офіс 199, ідентифікаційний код 37502259) основний борг у розмірі 419 998, 98 грн, інфляційні втрати у розмірі 3 735 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 281, 03 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.І. Ярошенко