24.03.2022 Справа № 904/8007/21
м.Дніпро
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Антоніка С.Г. (доповідач),
суддів: Іванова О.Г., Дарміна М.О.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2022 ( суддя Рудь І.А. , повний текст рішення складено 14.01.2022р.) у справі № 904/8007/21
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго", м. Новомосковськ Дніпропетровської області
про стягнення збитків в сумі 28 152 грн. 02 коп. за договором постачання природного газу від 08.10.2018 № 3556/18-ТЕ-3 в редакції додаткових угод,
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго"про стягнення збитків у розмірі 28 152 грн. 02 коп.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем у березні 2019 умов п. 2.1. договору постачання природного газу від 08.10.2018 № 3556/18-ТЕ-3 в редакції додаткових угод.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2022 у справі № 904/8007/21 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд виходив з того, що право постачальника вимагати на підставі Правил постачання природного газу та договору від споживача відшкодування збитків за споживання газу у більшому/меншому обсязі від замовленого об'єму, не звільняє позивача від доказування понесених збитків.
Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2022 у справі № 904/8007/21.
Апеляційна скарга обгрунтована наступним:
- незалежно від того, що загальні правила відшкодування збитків викладені в положеннях Цивільного та Господарського кодексів України, порядок відшкодування збитків, завданих суб'єктам ринку природного у правовідносинах між постачальниками та споживачами природного газу імперативно регулюються Розділом VI Правил постачання природного газу, застосування яких є обов'язковим до даного виду правовідносин, у зв'язку з чим затверджені нормативним актом Правила постачання природного газу, в тому числі стосовно стягнення збитків, які є спеціальними та діють в окремій сфері господарювання, мають пріоритет у нормозастосуванні перед нормами Цивільного та Господарського кодексів України;
- неправильне або неточне застосування визначених цивільним або господарським законодавством термінів, в тому числі застарілих внаслідок змін законодавства, які в повній мірі не відображають характер спірних правовідносин, внаслідок виконання імперативних приписів відповідних норм законодавства учасниками ринку природного газу не змінює правову природу врегульованих сторонами відносин. В даному випадку, невідповідність (неузгодженість) правової природи застосованих в Договорі штрафних санкцій і позначених у ньому терміном "збитки" виникла внаслідок внесення змін до статті 225 Господарського кодексу України, які набрали чинності 01.05.2016.
- після виключення з Господарського кодексу України норми частини п'ятої статті 225 (01.05.2016) збитки, стягнення яких запроваджено Правилами постачання природного газу, втратили нормативну основу (підґрунтя), яка ідентифікувала ці майбутні потенційні витрати недобросовісного споживача природного газу - правопорушника як окремий спеціальний вид збитків, натомість, вилучення частини п'ятої статті 225 Господарського кодексу України (з 01.05.2016) лише нівелювало цю самоідентичність і повернула збиткам, обов'язок відшкодування яких передбачено Правилами постачання природного газу, правову природу штрафної санкції (штрафу, неустойки), що в свою чергу в цілому не суперечить приписам частини другої статті 546 Цивільного кодексу України і по суті є окремим, погодженим сторонами договору видом забезпечення виконання зобов'язання споживачем за договором постачання природного газу;
- в якості способу захисту порушеного права обрано саме відшкодування відповідачем збитків, як це передбачено договором і законом, в той час, як стягнення господарських (штрафних) санкцій Договором не передбачено і мало б наслідком очевидну відмову в позові з огляду на обрання позивачем в такому випадку неналежного способу захисту своїх прав, який не передбачений договором.
Просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2022 року відкрито апеляційне провадження у справі 904/8007/21. Ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством "Новомосковськтеплоенерго" (споживач) укладений договір постачання природного газу № 3556/18-ТЕ-3, до якого у подальшому сторонами підписано додаткові угоди № 1 від 24.10.2018, № 2 від 27.10.2018, № 3 від 02.11.2018, № 4 від 26.11.2018, № 5 від 18.03.2019, № 6 від 29.03.2019, № 7 від 29.03.2019.
Відповідно до пункту 1.1. договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018), постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункт 1.2 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018).
Згідно пункту 3.8 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018) приймання - передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Відповідно до пункту 3.8.1 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018) споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає той обсяг, який був фактично використаний споживачем у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених у пункті 1.2 цього договору.
Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений до реєстру постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання-передачі газу (пп.3.8.2. договору в редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018).
Пунктом 4.2 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018) передбачено, що ціна за 1 000 куб метрів природного газу за цим договором становить 6 235,51 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 7 482,61 грн.
Загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу (п.4.3. договору в редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018).
Пунктом 5.1. (в редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018) договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами, шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
На виконання умов договору, позивач за період листопад 2018 - березень 2019 поставив відповідачу природний газ, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, які містяться в матеріалах справи. Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень (а.с. 48-52).
Відповідно до додаткової угоди № 5 від 18.03.2019 року до договору, пункти 2.3., 3.2.2., 3.4.2., 3.8.2., абз.2) підп. 3.9.2. п. 3.9., 3.13., 5.7., абз. пятий підп. 5) п. 6.2., підп. 8) п. 6.2., підп. 4) п. 6.3., абз. третій підп. 2) п. 6.4. цьго договору застосовуються сторонами з 01.03.2019 року.
Пункти 3.2.1., 3.4.1., 3.8.1., абз. 1) підп. 3.9.2. п. 3.9., абз. четвертий підп. 5) п. 6.2., абз. другий підп. 2) п. 6.4. цього договору з 01.03.2019 року втрачають чинність.
Пунктом 3.13 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 36.11.2018) передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в пункті 2.1 договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 договору. При цьому, розмір збитків визначається таким чином:
3.13.1 якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;
3.13.2 якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф-Vп) х Ц х К, де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vn - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 Договору; Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.
Пунктом 5.7 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 36.11.2018) передбачено, що відшкодування постачальнику збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 договору, здійснюється наступним чином:
- постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п. 3.9 Договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2 п.3.13 договору;
- постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;
- споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.
Відповідно до підп.8. пункту 6.2 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 36.11.2018), споживач зобов'язаний, зокрема, відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до пункту 3.13 договору.
Згідно підп.4. пункту 6.3 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 36.11.2018), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення споживачем умов п. 2.1 договору у разі якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
У пункті 9.3 (в редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018) договору сторони передбачили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.
Розділом 11 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018) визначено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 30 квітня 2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.
Відповідно до пункту 2.1 договору, в редакції додаткової угоди № 6 від 20.03.2019, постачальник передає споживачу у березні 2019 замовлений обсяг природного газу в кількості 1 222,898 тис.куб.м.
Актом приймання-передачі від 31.03.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у березні 2019 в обсязі 1 099,847 тис.куб.м.
Відтак, відповідач в березні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 123,051 тис.куб.м. (на 10,6%) ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 договору.
17.05.2019 позивачем на адресу відповідача направлено Акт-претензію за вих.№ 26-734-19 від 15.05.2019, якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі пунктів 3.13 та 5.7 договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 331 467,35 грн. за різницю між замовленим у березні 2019 обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем у березні 2019 природного газу за договором (а.с. 65-70).
Листом № 26-4469-19 від 02.12.2019 позивач повідомив відповідача про здійснення перерахунку суми збитків, зазначених в акті-претензії № 26-734-19 від 15.05.2019, яка становить 28 152,02 грн. (а.с. 71-75).
За твердженням позивача відповідач, в порушення взятих на себе договірних зобов'язань, допустив у березні 2019 невідповідність фактично використаного об'єму природного газу замовленим відповідачем та визначеним договором обсягам споживання природного газу, нараховані позивачем збитки в добровільному порядку не оплатив, що стало причиною для звернення з даним позовом до суду.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Стаття 626 ЦК України передбачає свободу договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).
Статтею 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
За приписами ч. 2 ст. 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі статтею 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
За вищенаведеними нормами права для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідна наявність усіх елементів, що складають цивільне правопорушення, а саме: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, вина. Відсутність хоча б одного елементу робить неможливим застосування відповідальності у вигляді збитків.
При цьому, слід зазначити, що у договірних відносинах протиправна поведінка проявляється у невідповідності поведінки умовам договору та конкретним правовим нормам, що регулюють цей договір.
Під збитками слід розуміти знешкодження або пошкодження майна потерпілого, додаткові витрати, що спричинило для останнього певні невигідні матеріальні наслідки. При цьому збитки розглядаються не тільки як обов'язковий елемент цивільного правопорушення, але і як міра відповідальності.
Відшкодуванню підлягають тільки збитки, які є об'єктивним наслідком протиправної поведінки, тобто між протиправною поведінкою і шкодою повинен бути причинний зв'язок, який полягає в тому, що протиправна поведінка за часом передує шкоді і породжує шкоду.
Обов'язковою умовою відповідальності є також вина, яка полягає у суб'єктивному ставленні особи до наслідків своїх неправомірних дій. Вина може бути у формі умислу (прямий, похідний) або необережності (грубої або простої).
Таким чином, позивач повинен довести факт завдання йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань і завданими збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань.
Враховуючи положення ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до пп. 1, 2 п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:
1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;
2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за визначеною формулою.
Згідно п. 2 розділу VI Правил постачання природного газу (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), у договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу.
Пунктом 3 розділу VI Правил постачання природного газу (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, зокрема, що за результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія, який оформлюється з урахуванням відповідних вимог.
Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов'язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування.
У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.
Щодо досліджуваної справи, пунктом 3.13 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 36.11.2018) передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в пункті 2.1 договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 договору
Отже, Правилами постачання природного газу та договором передбачено право постачальника вимагати від споживача відшкодування збитків за споживання природного газу у більшому/меншому обсязі від того, що був погоджений сторонами у договорі.
Водночас, право постачальника вимагати на підставі Правил постачання природного газу та договору від споживача відшкодування збитків за недовикористання останнім замовленого об'єму природного газу не звільняє позивача від тягару доказування понесених збитків.
Між тим, в матеріали справи належні, допустимі та достовірні докази, які б свідчили про наявність з боку відповідача повного складу цивільного правопорушення (наявність збитків; причинний зв'язок між порушенням зобов?язання та збитками) не представлені, у зв'язку з чим і підстави для задоволення заявлених останнім збитків відсутні.
При цьому, передбачений у договорі порядок розрахунку збитків, за відсутності факту реально понесених збитків, не є підставою для розрахунку та стягнення збитків.
Тому господарський судом правильно відмовлено в задоволенні позову.
Підстави для скасування оскаржуваного рішення суду відсутні.
Доводи скаржника стосовно того, що вилучення частини п'ятої статті 225 Господарського кодексу України (з 01.05.2016) лише нівелювало цю самоідентичність і повернула збиткам, обов'язок відшкодування яких передбачено Правилами постачання природного газу, правову природу штрафної санкції (штрафу, неустойки) колегією суддів до уваги не приймаються тому, що для стягнення штрафних санкцій достатньо встановлення судом порушення у сфері господарських правовідносин (протиправної поведінки), тоді як для стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Рішення суду слід залишити в силі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2022 у справі № 904/8007/21залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С.Г. Антонік
Суддя О.Г. Іванов
Суддя М.О. Дармін