Провадження № 11-кп/803/88/22 Справа № 185/8507/14-к Головуючий у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
09 березня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
захисників ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12014040370001522 за апеляційними скаргами прокурора Павлоградської міжрайонної прокуратури ОСОБА_11 , обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2015 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Василівка Дніпропетровської області, маючого на утриманні неповнолітню дитину 2010 року народження, працюючого приватним підприємцем, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 289 КК України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Кишинів Республіка Молдова, не працюючого, інвалід 3-ї групи, має неповнолітню дитину 2012 року народження, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останній раз:
10 грудня 2013 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 263, ст. 71 КК України до трьох років семи місяців позбавлення волі,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 289 КК України, -
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2015 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 289 КК України та призначено йому покарання:
- за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією усього майна, яке є його власністю;
- за ч. 2 ст. 289 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією усього майна, яке є його власністю.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією усього майна, яке є його власністю.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з часу його затримання, тобто, з 02 червня 2014 року.
ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 289 КК України та призначено йому покарання:
- за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 12 років з конфіскацією усього майна, яке є його власністю;
- за ч. 2 ст. 289 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією усього майна, яке є його власністю.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_8 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 12 років з конфіскацією усього майна, яке є його власністю.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано не відбуте покарання за вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2013 року і за сукупністю вироків визначено ОСОБА_8 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 12 років 6 місяців з конфіскацією усього майна, яке є його власністю.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 ухвалено рахувати з часу його затримання, тобто, з 02 червня 2014 року.
Судом також вирішено долю речових доказів та питання розподілу процесуальних витрат у відповідності вимог процесуального закону.
Цим вироком дії обвинуваченого ОСОБА_7 судом кваліфіковані: за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб; за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконному заволодінні транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, завдавши значної матеріальної шкоди.
Дії обвинуваченого ОСОБА_8 судом кваліфіковані: за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб; за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконному заволодінні транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, завдавши значної матеріальної шкоди.
За обставин, встановлених судом та викладених в мотивувальній частині вироку, 31 травня 2014 року ОСОБА_7 з метою покращення свого матеріального стану вступив в попередню змову з особою, кримінальне провадження відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, та ОСОБА_13 , направлену на протиправне позбавлення життя іншої особи, тобто умисне вбивство ОСОБА_14 , з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб.
Так, 31 травня 2014 року приблизно о 16.00 годині на виконання своїх злочинних намірів, направлених на умисне протиправне позбавлення життя, з корисливих мотивів, сумісно з учасниками злочинних намірів - особа, кримінальне провадження відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, та ОСОБА_13 , прибули на вул. Харківську, поблизу супермаркету «АТБ», розташованого в м. Тернівка Дніпропетровської області, де під приводом поїздки до дачного товариства «Самарчанка», розташованого за селом Богданівка Павлоградського району Дніпропетровської області, підійшли до раніше не знайомого таксиста ОСОБА_14 , який перебував в указаному місці в автомобілі «Опель Астра», державний номер НОМЕР_1 , який належить його знайомій ОСОБА_15 .
Після домовленостей на перевозку вказаних осіб до зазначеного ними місця ОСОБА_7 , реалізуючи свої злочинні наміри, спрямовані на протиправне заподіяння смерті іншій людині, усвідомлюючи небезпеку і протиправність своїх злочинних дій, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння особистим майном потерпілого, скориставшись довірою до нього з боку ОСОБА_14 , заздалегідь визначивши зручне положення для заподіяння смерті ОСОБА_14 , сів на заднє пасажирське сидіння, розташоване за водієм автомобіля «Опель Астра», державний номер НОМЕР_1 , після чого спільно з співучасниками злочину - ОСОБА_13 , який розмістився на передньому пасажирському сидінні зазначеного автомобіля, та особою, кримінальне провадження відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, який розмістився на задньому пасажирському сидінні, виїхали з м. Тернівка Дніпропетровської області і по автодорозі попрямували у бік с. Богданівка Павлоградського району Дніпропетровської області.
Далі, 31 травня 2014 року приблизно о 16.20 годині, знаходячись на автодорозі, розташованій приблизно в 1 кілометрі 500 метрах від шахти «Самарська» в напрямку руху в бік дачного товариства «Самарчанка», розташованої на землях Бонгданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, співучасник злочину - особа, кримінальне провадження відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, реалізуючи свої злочинні наміри, спрямовані на протиправне заподіяння смерті іншій людині, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння особистим майном ОСОБА_14 , вибравши безлюдне місце і переконавшись у відсутності зустрічного і попутного транспорту, а так само проходячих повз громадян, під приводом справлення природної потреби, попросив ОСОБА_14 зупинити автомобіль на узбіччі, тим самим відволік увагу останнього. В цей час ОСОБА_7 після зупинки автомобіля, реалізуючи умови злочинного наміру, з метою будь-якого стримування волі до опору та доведення злочинного наміру до кінця, раніше заготовленим ножем умисно наніс не менше 4 ударів в життєво-важливий орган - в область черевної порожнини справа потерпілого ОСОБА_14 . Під час нанесення ударів потерпілий ОСОБА_14 , відчинивши двері автомобіля, вискочив на дорогу, та тікаючи від нападників, став бігти пустирем. В цей час ОСОБА_16 з метою доведення злочинного наміру, направленого на протиправне заподіяння смерті потерпілого ОСОБА_14 , з корисливих спонукань, наздогнавши останнього та поваливши з ніг на спину, умисно наніс не менше 5 ударів ножем в область важливо життєвих органів - грудної клітини, шиї. В свою чергу співучасник злочину ОСОБА_13 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння особистим майном потерпілого ОСОБА_14 , став обшукувати вищевказаний автомобіль.
Від сукупності нанесених травм потерпілому ОСОБА_14 згідно з висновками судово-медичної експертизи № 227 від 27.06.2014 року були причинені тілесні ушкодження у вигляді: різаних ран шиї - три (3), повне пересічення сонної артерії та яремної вени, відділення язика та під'язичної кістки від щитовидного хряща, дві (2) колото-різані рани грудної клітини, пошкодження верхньої долі лівої легені, лівосторонній гемоторакс, чотири (4), три з яких проникає в черевну порожнину справа, різані рани 2,3,4-го пальців по долонній поверхні правої кисті; множинні садна тильної поверхні кистей, тильної поверхні лівої стопи, задньої поверхні правого передпліччя, крововилив в слизову оболонку у кута рота зліва. Тілесні пошкодження у вигляді різаної рани шиї з пересіченням судин шиї, органокомплекса шиї, проникаюче колото-різане поранення грудної клітини з пошкодженням лівої легені, проникаюче колото-різане поранення правої половини живота з пошкодженням сальника оцінюються як тяжкі тілесні пошкодження за ознакою небезпечності для життя в момент заподіяння та як такі, що сприяли настанню смерті потерпілого.
Смерть ОСОБА_14 настала 31 травня 2014 року приблизно о 17.00 годині на місці скоєння злочину, а саме на ділянці місцевості, розташованої приблизно в 1 кілометрі 500 метрах від шахти «Самарська» в напрямку руху в бік дачного товариства «Самарчанка», розташованої на землях Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.
Далі ОСОБА_7 разом зі співучасниками злочину ОСОБА_13 та особою, кримінальне провадження відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, після протиправного позбавлення життя потерпілого ОСОБА_14 , діючи умисно, з корисливих спонукань, заволоділи особистим майном потерпілого, а саме: грошовими коштами, в сумі 370 грн., чим завдали потерпілому ОСОБА_14 матеріальної шкоди на суму 370 гривень.
Крім того, ОСОБА_7 , діючи умисно, повторно, разом з співучасниками злочину - особою, кримінальне провадження відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, та ОСОБА_13 , після скоєння вбивства ОСОБА_14 , з метою приховування скоєного особливо тяжкого злочину, не маючи на те відповідного Законом України права, 31.05.2014 року, знаходячись на автодорозі, розташованої приблизно в 1 кілометрі 500 метрах від шахти «Самарська» в напрямку руху в бік дачного товариства «Самарчанка», розташованого на землях Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, о 16.30 годин, з метою приховування скоєного тяжкого злочину, не маючи на те відповідного Законом України права, незаконно заволоділи транспортним засобом «Опель Астра», державний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності потерпілій ОСОБА_15 , вартістю 80 774 гривень 10 копійок, спричинивши значний матеріальний збиток потерпілій, на якому зникли з місця події.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду змінити, доповнити мотивувальну частину вироку словами: «Висновок експерта № 615 від 20 червня 2014 року, висновок експерта № 614 від 18 червня 2014 року, висновок експерта № 436 від 24 червня 2014 року, висновок експерта № 433 від 25 червня 2014 року». Виключити з кваліфікації дій обвинувачених за ч. 2 ст. 289 КК України таку кваліфікуючу ознаку як заподіяння значної матеріальної шкоди.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає, що вирок суду є незаконним внаслідок невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, необґрунтованим і невмотивованим.
Зазначає, що суд порушив ч. ч. 1, 3 ст. 370 КПК України, у мотивувальній частині вироку пославшись на висновки експертів, не зазначивши їх назви, номер конкретної експертизи та дату її проведення, а також при постановленні вироку судом застосовано кримінальний закон, який не підлягав застосуванню, оскільки в діях ОСОБА_7 , ОСОБА_17 і ОСОБА_8 відсутня така кваліфікуюча ознака, передбачена ч. 2 ст. 289 КК України, як заподіяння значної матеріальної шкоди, тому що судом не було враховано, що автомобіль засудженими не знищено, його було вилучено та передано потерпілій ОСОБА_15 .
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 закрити в зв'язку з тим, що не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді, і вичерпані можливості для їх отримання.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник посилається на те, що вирок суду є необґрунтований, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а в діях ОСОБА_7 відсутній склад інкримінованого йому злочину. Вважає, що пояснення лікаря ОСОБА_18 відповідно до описки в лікарському свідоцтві про смерть 01 червня 2014 року, свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , протокол огляду від 01 червня 2014 року, 2 додаткові протоколи огляду місця події від 02 червня 2014 року, протокол огляду місця події від 06 червня 2014 року, висновки експерта № 227 від 27 червня 2014 року, № 313к від 03 червня 2014, № 614 від 18 червня 2014, № 433 від 25 червня 2014 року є недопустимими доказами і посилання суду на них у вироку є безпідставне.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати, оскільки він, на думку апелянта, є незаконним, вина його у скоєному не доведена, докази добуті незаконним шляхом, тому що під час досудового розслідування застосовувалися недозволені методи ведення слідства.
Вказує, що суд йому безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про виклик до суду експертів імунолога та цитолога.
Звертає увагу, що в судово-медичній експертизі невірно зазначена дата вбивства - 01 червня 2014 року, а в матеріалах кримінального провадження зазначена дата скоєння злочину - 31 травня 2014 року.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить вирок суду скасувати та направити кримінальне провадження на новий судовий розгляд.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачений посилається на те, що призначене йому покарання є занадто суворим, суд не взяв до уваги порушення на досудовому слідстві, а саме те, що протягом досудового розслідування чинили фізичний та психологічний вплив на обвинувачених ОСОБА_17 та ОСОБА_7 з метою обмовлення його, ОСОБА_8 , та надання завідомо неправдивих показів проти нього, що останні підтвердили під час судового розгляду.
Крім того, апелянт вказує на відсутність в матеріалах кримінального провадження технічного запису деяких судових засідань та невідповідність журналів судових засідань їх звукозапису.
Позиції учасників судового провадження.
Під час апеляційного розгляду прокурор підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення, заперечував проти задоволення решти апеляційних скарг.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_9 , кожен окремо, підтримали апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_12 , просили їх задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_10 , кожен окремо, підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 , просили їх задовольнити.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді, думки учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в доводи апеляційних скаргах доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
У відповідності до ст. 404 КПК України, колегія суддів перевіряє судове рішення в межах поданих апеляційних скарг.
Згідно статті 2 КПК України завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб які беруть в ньому участь а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону, з тим, щоб кожний хто вчинив злочин був притягнутий до кримінальної відповідальності і жоден невинуватий не був покараний.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Судом першої інстанції повністю враховано і п. 65 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом».
Як вбачається зі ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим кодексом. Змагальність кримінального процесу обумовлює особливу роль суду, який є об'єктивним та неупередженим у дослідженні доказів, та не виступає на стороні обвинувачення або захисту, разом із тим, змагальність не виключає активності суду у дослідженні та перевірці наданих сторонами доказів у справі, яка дозволяє суду об'єктивно оцінювати викладені сторонами правові позиції, усувати сумніви, що виникли у ході судового розгляду, і відповідно, вирішувати кримінально-правовий конфлікт шляхом дотримання встановленої законом процедури постановлення законного, обґрунтованого і вмотивованого рішення.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як вбачається з вироку, судом першої інстанції вказані вимоги закону були дотримані.
Судом першої інстанції, було проведено судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до вимог ч. 1 ст. 337 КПК, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Як вбачається з матеріалів провадження, суд першої інстнації чітко дотримався ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», де передбачено, що при розгляді справ суду застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Висновки суду про винність ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їм злочинів за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, повністю ґрунтуються на розглянутих у судовому засіданні і наведених у вироку доказах.
Судове слідство проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, таких порушень цього закону, які були б суттєвими і тягли за собою скасування вироку в цілому, у справі не допущено.
З матеріалів кримінального провадження, журналів судового засідання та технічного запису судового розгляду вбачається, що органами досудового слідства і судом досліджені всі обставини, які могли мати значення для справи, тому твердження в апеляціях захисту та обвинувачених про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є безпідставними.
З доводами, які зазначені в апеляційних скаргах обвинувачених та захисника доводами про непричетність як ОСОБА_7 , так і ОСОБА_8 до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, апеляційний суд погодитись не може. Дані заперечення проти обвинувачення детально розглядалися судом першої інстанції і спростовані наведеними у вироку доказами.
З наявних в матеріалах кримінального провадження доказів, та показань, даних під час судового розгляду справи, обвинувачений ОСОБА_7 зазначив, що він винним визнає себе частково в частині психологічного тиску на ОСОБА_17 , щоб той керував автомобілем.
Він дійсно 31 травня 2014 року зустрівся з ОСОБА_22 та ОСОБА_17 , і після прохання відшукати майстра ОСОБА_22 і ОСОБА_23 йому не відмовили, після чого він пішов домовитися з таксистом про поїздку, після чого ОСОБА_22 і ОСОБА_17 , стали йти позаду нього. Біля АТБ, після договору щодо поїздки з таксистом вони сіли в машину, хто куди сяде заздалегідь, вони не оговорювали, так як ніякого умислу, щоб спричинити шкоду ОСОБА_24 , у них не було, і його майном ніхто не планував заволодіти. Маршрут поїздки вибирав сам ОСОБА_24 , так як він сказав, що цей маршрут буде коротше до цього майстра. На момент посадки і подальшої дороги ножа у нього не було, і ніхто йому ніж не передавав. По дорозі у нього з ОСОБА_24 виникла сварка із-за старого боргу, який він йому повинен був повернути. Після чого ОСОБА_24 почав ображати його і його сім'ю, його гідність і гідність його сім'ї. Зупинивши машину ОСОБА_24 вибіг на вулицю і витяг його з машини. Скільки тривала бійка, він не знає, про те, що він вбив ОСОБА_24 , не може стверджувати, так як бійку з ОСОБА_24 він точно не пам'ятає. ОСОБА_14 у нього умислу вбивати не було, про те, що той помер, він дізнався 01 червня 2014 року в Тернівському міському управлінні міліції, де були взяті первинні пояснення і біологічні зразки, а саме: 5 мл. крові і на момент затримання Тернівськими правоохоронцями йому його прав не було роз'яснено, і таким чином правовий захист йому не був наданий, хоча це і були просто пояснення. Ніяких комерційних цілей у відношенні ОСОБА_24 і його майна в нього не було, так як він працює приватним підприємцем і має щомісячний дохід від 6 до 10 тисяч гривень, тим самим має достаток. Бійку спровокував сам ОСОБА_14 , цінностей і речей, належних ОСОБА_24 , взято не було. За ст. 289 КК України себе повністю не вважає винним, так як корисних цілей заволодіти транспортним засобом, яке належить ОСОБА_25 , він не мав, і ОСОБА_24 обіцяв повернути, як той поверне борг. З 31 травня 2014 року до 01 червня 2014 року він не зміг відігнати автомобіль ОСОБА_14 , так як ключі від автомобіля забрали працівники міліції м. Павлограда. Він закрив машину, а ключі передав працівникам ДАІ м. Павлограда, тому склад злочину, передбачений саме ч. 2 ст. 289 КК України, у його діях відсутній.
Також ОСОБА_7 засвідчив, що він зустрівся в обід або у другій половині дня з ОСОБА_17 та ОСОБА_22 біля 7 школи в м. Тернівка. Він йшов з гаражів, а ОСОБА_17 і ОСОБА_22 розпивали пиво. Він став з ними розмовляти, і вони йому запропонували випити, він відмовився, потім він спитав, чи можливо десь знайти майстра, щоб відремонтувати мотоцикл, і вони йому відповіли, що так, знають майстра, але він знаходиться на даний момент на дачі. Далі він запропонував з'їздити на таксі, сказав що з таксистом він домовиться, лише б знайти. Вони погодилися, він пішов домовився з таксистом, розповів куди їхати. Таксі “Опель Астра” він знайшов біля магазину АТБ, з таксистом він домовився на умовах того, що він їх туди і назад звозить, а вони розрахуються з ним. Підійшли ОСОБА_26 з ОСОБА_27 , останній об'яснив, куди їхати, таксист погодивс, і вони поїхали. Ролан сів спереду, ОСОБА_28 за ОСОБА_26 , а він за таксистом. Їхали в напрямку с. Богданівка, подальший маршрут таксист сам обирав. В подальшому у них з таксистом виник спір щодо ремонту, який він раніше робив, та боргу. Таксист сказав, що зараз грошей немає, на що він йому відповів, що спочатку розберемося зі старим боргом, який він з нього вимагав зараз, а не потім. Йому були потрібні фінанси, автомобіль зупинився на узбіччі. Разінін сам зупинив автомобіль і витягнув його з автомобіля, а він йому сказав, що тоді з його боргу буде врахована сума послуг таксі, на що таксист відмовився, аргументуючи це тим, що у нього є більш нагальні потреби, почав ображати його та його сім'ю. На вулиці вони з ним лаялися та билися, за часом він не може сказати скільки. Що робили ОСОБА_17 та ОСОБА_22 у цей час, він не може сказати. Бійка була в районі машини, приблизно 5-10 метрів. В автомобілі у них з ОСОБА_24 був тільки словесний спір. Біля автомобіля він йому крикнув “повернеш борг і вернеш машину”, сіли в машину, за кермом був ОСОБА_29 . Від яких дій помер ОСОБА_24 , він не може сказати. Коли вони виходили з машини битися, у нього в руках нічого не було, а у ОСОБА_24 він не може сказати точно. Коли він приймав участь в слідчому експерименті, де він все показував та визнавав за участю свого захисника, то на нього чинився фізичний та психологічний тиск. Про здійснення на нього тиску з боку правоохоронних органів він своєму захиснику не розповідав, так як йому не довіряв. Під час руху автомобіля він не наносив ніяких тілесних ушкоджень ОСОБА_24 , щодо інших точно не може сказати, вважає що інші пасажири не наносили йому тілесних ушкоджень. Саму бійку з ОСОБА_24 він не пам'ятає, алкогольні та психотропні речовини перед цим не вживав, так як був в стані афекту. Як повернувся після бійки, теж не пам'ятає, сів на заднє сидіння автомобіля та поїхали. Під час їзди вони зупинялися та покупали спиртні напої. Він виходив та покупав в м. Павлограді, купив води, сигарет та горілки за кошти, які у нього були. По дорозі їхали та випивали. На рахунок того, чи зупинялися після бійки, не може сказати, так як не пам'ятає.
Допитаний в залі суду обвинувачений ОСОБА_8 підтвердив той факт, що 31 травня 2014 року в м. Тернівка вони найняли таксі для поїздки до майстра, який на той момент знаходився на дачі. Під час поїздки ОСОБА_7 дійсно посварився з водієм таксі із-за старого боргу, який йому повинен був повернути ОСОБА_14 , і що на момент сварки у нього не було ножа, підтвердив той факт, що також коли він повернувся після сварки з водієм, він викрикнув: “Повернеш борг - забереш машину”. На питання, чи був ОСОБА_30 в крові, ОСОБА_8 відповів, що ОСОБА_31 не був у крові, і ножа у нього не було, хто вбив ОСОБА_24 , ОСОБА_22 не бачив.
ОСОБА_17 також підтвердив в судовому засіданні, що між ОСОБА_30 та ОСОБА_24 був спір з приводу старого боргу, який ОСОБА_24 повинен був повернути за ремонт взуття, яке він ремонтував у майстерні, хто вбив ОСОБА_24 , він не знає, так як не бачив.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_13 вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав частково та суду показав, що винним себе визнає частково в частині крадіжки 310 грн.
Пояснив, що 31 травня 2014 року в м. Тернівка об 11.30 годині він на автостанції зустрів ОСОБА_32 , вони почали розмовляти, і він запропонував попити пива. Він зайшов додому перевдягнутись, а ОСОБА_23 сказав, що візьмемо рибу до пива, і тому він взяв ножик розкладний, не великий. Вони вийшли і пішли в бік 7 школи, де по дорозі зайшли в магазин та купили там пива й рибу. Біля гаражів вони розпивали пиво з рибою. Із гаражів вийшов ОСОБА_33 , якого вони підізвали та запропонували випити пива, він відмовився. ОСОБА_17 йому запропонував знайомого щодо ремонту мопеду, але казав, що туди потрібно їхати на автомобілі, так як автобуси туди не ходять. ОСОБА_30 сказав йти, він візьме таксі. Вони погодилися та пішли. ОСОБА_30 йшов попереду, а він позаду з ОСОБА_27 , так як швидко ходити він не може. Вони підійшли до АТБ, де ОСОБА_30 домовився з таксистом. Він сів на переднє сидіння, ОСОБА_17 позаду нього, а ОСОБА_31 сів позаду таксиста. ОСОБА_28 розповів таксисту, куди їхати і вони поїхали в сторону Богданівки, в цей час він заснув, а прокинувся, коли машина зупинилася. В машині він чув ругань між ОСОБА_31 і потерпілим. Водій зупинив автомобіль, і вони вийшли, почали лаятися і битися в полі, через хвилини 3 підійшов ОСОБА_28 і спитав його, що сталося, він відповів, що він не знає. Через хвилин 5-6 підійшов ОСОБА_31 , на вулиці була сильна злива, і коли підійшов ОСОБА_31 , то стан у нього був «вз'єрошений», на нервах та переживаннях. ОСОБА_28 сів за кермо, проїхав метрів 200 та почав розвертати машину і зупинився. ОСОБА_31 вийшов на вулицю, щоб допомогти розвернути машину, і коли він сів в машину, то на ньому вже кофти не було. Після бійки, коли він повернувся до машини, у нього була кофта спортивна, і на ній були якісь плями, але йшов дощ, тому не було зрозуміло, що то за плями. Далі вони поїхали в Богданівку, де заїхали в магазин, ОСОБА_34 вийшов, купив пляшку горілки, пляшку напою і сигарети, сіли в машину і поїхали через лісопосадку, де зупинилися, випили по 100 гр. і поїхали в сторону ОСОБА_35 через лісопосадку, полем. Потім приїхали до ОСОБА_35 до магазину за школу, яка саме школа, він не знає. Навпроти ринку ОСОБА_31 стало погано. ОСОБА_28 повернув у двір та став витягати ОСОБА_31 . Поряд їхали працівники міліції, зупинилися і спитали, що сталося, викликали швидку. Приїхала швидка, зробила замір тиску, і співробітники міліції побачили, що вони у нетверезому стані, викликали співробітників ДАІ, які приїхали і забрали у них ключі від автомобілю. Він сказав, що піде за цигарками, пішов у напрямку автостанції, сів на шахтарський автобус на 12.00 годину ночі і поїхав додому. Потім зателефонував своїй цивільній дружині і розповів їй, що між водієм таксі та ОСОБА_31 відбулася бійка.
Також зазначив, що водій і ОСОБА_30 під час бійки знаходилися на відстані від автомобіля 35-40 метрів, в цей час йшов дощ, вони валялися там на траві. Що вони там робили, не було видно, криків та звуків він не чув, так як сидів у машині, а там грала якась музика. Він з автомобіля не виходив, коли повернувся ОСОБА_30 , він ні чого не казав і не розповідав. Перед тим, як сісти, він почув лише, що він сказав в напрямку де билися, що “потім, коли заплатиш борг, тоді повернеш машину”. Коли нікого не було, він побачив у машині під папірцем грошові кошти в сумі 310 грн., які взяв. Коли вони їхали вже в сторону ОСОБА_35 , він сказав ОСОБА_30 та ОСОБА_17 , що вкрав гроші. В ОСОБА_35 він нічого не купував. Коли ОСОБА_30 повернувся після бійки, у нього в руках нічого не було, ушкоджень на обличчі він не побачив. Домовленостей ніяких між ними не було.
Разом з цим, незважаючи на часткове визнання своєї вини обвинуваченими, суд цілком законно дійшов висновку, з яким повністю погоджується й колегія суддів, що вина ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в повному обсязі знайшла своє підтвердження сукупністю зібраних та досліджених в ході судового слідства доказів, а саме показаннями свідків, експерта, оприлюдненими і дослідженими матеріалами кримінального провадження.
Підстав, які б викликали сумнів у наданих під час судового засідання поясненнях учасників судового провадження перевіркою наданих матеріалів не виявлено. Оскільки наведені докази зібрані у встановленому законом порядку, є логічними та послідовними, узгоджуються між собою, підстав піддавати сумніву їх достовірність та допустимість колегія суддів не вбачає.
Так, висновки суду про доведеність вини ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні зазначених злочинів за вказаних у вироку обставин та кваліфікація дій останніх за ознаками п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 289 КК України ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні та правильно оцінених судом доказах, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами. Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини вчинення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 кримінальних правопорушень та надано їм правильну юридичну оцінку.
Визнаючи ОСОБА_7 і ОСОБА_8 винними у скоєнні вищезазначених злочинів, суд першої інстанції навів переконливі судження в обґрунтування цього висновку.
Зокрема, суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу вироку покази потерпілої ОСОБА_15 , яка показала, що 01 червня 2014 року вона була на роботі на «сутках». Співробітники біля 09.30 годині сказали, що ОСОБА_24 не має на роботі. Вона зателефонувала його сестрі, а потім своєму чоловіку. А біля обіду чоловік їй зателефонував і сказав, що найшли машину на дорозі в м. Павлоград. Потім вона дізналася, що знайшли і ОСОБА_36 .
Зазначені покази узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_19 , який суду показав, що з ОСОБА_37 вони перебувають у шлюбі. 01 червня 2014 року біля 10.00 години ранку зателефонувала його дружина і сказала, що ОСОБА_38 не вийшов на роботу. Він сказав, щоб звернулася до міліції. Потім йому зателефонували з м. Павлограда і повідомили, що знайшли автомобіль Опель Астра. В технічний паспорт був внесений і ОСОБА_39 . На автомобілі були пошкоджені з лівого боку, зірвані молдінги, передня губа, заднє крило, передні підкришки, таксометр, ходові вогнища таксиста. Біля 19.00 години його працівники міліції сповістили, що знайшли труп ОСОБА_24 . Автомобіль знайшли біля мисливського магазину в м. Павлограді по вул. Полтавській.
Дані свідчення підтверджуються й показами свідка ОСОБА_20 , яка суду показала, що її чоловік ОСОБА_24 був спокійним, добрим, не конфліктним. Біля 15.00 години 31 травня 2014 року він приїхав, поїв і ліг спати. Через хвилин 10 йому зателефонували з таксі і він пішов і більше не прийшов. Вона телефонувала йому біля 22.00 години, він не відповідав. Біля 19.00 години 01 червня 2014 року їй зателефонував ОСОБА_25 і сказав, що її чоловіка зарізали.
Узгоджуються з іншими показами й свідчення ОСОБА_21 , яка суду показала, що ОСОБА_8 її внук. 31 травня 2014 року біля 11.00 години ОСОБА_26 прийшов додому, переодягнувся, взяв ніж і пішов. Вона спитала, для чого ніж, він сказав рибу порізати. Ніж був складний, невеликий. Прийшов він додому біля 0.30 години 01 червня 2014 року. Потім взяв у неї мобільний телефон і пішов телефонувати. Він тремтів. Ножа вона більше не бачила.
Також, судом першої інстанції був допитаний судмедексперт ОСОБА_18 , який суду показав, що мали місце різані рани шиї, колото-різане поранення живота, грудної клітини, пальців. Помер потерпілий від дії колото-ріжучого предмета. Скоріш за все мала місце описка в лікарському свідоцтві про смерть, оскільки труп розтинався 2 числа, і смерть настала за 24-48 годин до розтину, тобто смерть дійсно була можлива 31 травня 2015 року, а ні як зазначено в лікарському свідоцтві про смерть - 01 червня 2014 року.
Пояснення вказаних учасників кримінального провадження, надані ними з дотриманням вимог чинного КПК України, є послідовними, і повністю узгоджуються між собою та з фактичними обставинами справи, а суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що покази, які вони давали на досудовому слідстві та підтвердили в судовому засіданні, незмінні та правдиві, оскільки знаходяться у взаємозв'язку з іншими об'єктивними письмовими доказами по справі, дослідженими у судовому засіданні.
Вивчаючи матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про те, що не було виявлено даних, які б давали підстави вважати, що свідки, які були допитані судом під присягою, з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинувачених у зазначених злочинах, істотних суперечностей, які б впливали на правильність установлення фактичних обставин провадження при скоєнні злочинів у поясненнях цих свідків не вбачається, а деякі розбіжності в зазначених показах свідчать про індивідуальне сприйняття кожною особою подій, учасником яких вони були, і не впливають на висновок суду. Тому колегія суддів не вбачає в діях суду першої інстанції будь-яких порушень законодавства під час відправлення ним правосуддя у даному кримінальному провадженні. А та обставина, що слідство і суд по-іншому оцінюють докази, зокрема, показання свідків, висновки експертиз, процесуальні документи за результатами проведених під час досудового розслідування слідчих дій та інші письмові докази, порівняно з оцінкою їх обвинуваченими та захистом, не свідчить про необ'єктивність слідчих органів і суду, на що є посилання в поданих апеляціях.
Також апеляційним судом не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення доказів у справі, які б викликали сумніви в їх достовірності. Наявні у справі докази відповідають вимогам закону щодо допустимості, достовірності й достатності доказів.
Вищезазначений висновок суду підтверджується і дослідженими в судовому засіданні документами, у тому числі:
- протоколом огляду місця події від 01 червня 2014 року, в ході якого було оглянуто ділянку місцевості між магазином «Фазан 2» по вул. Горького в м. Павлограді та ЗОШ № 2 по вул. Полтавська в м. Павлограді, на якій розташований автомобіль марки «Опель Астра Классик», державний номер НОМЕР_1 , в ході якого було виявлено та вилучено: 10 відбитків пальців рук, 5 шприців, один недопалок, пляшка «Утренняя роса», пляшка «Горілочка», каністра «Тосол 40», CD диск, мобільний телефон «Самсунг», сім карта МТС, комплект автомобільних чохлів, чохол на рульове колесо, змив речовини бурого кольору, інструкція до відео реєстратору, Акт № 581, авто Опель Астра державний номер НОМЕР_1 /Т. 3 а.к.п. 12-17/;
- свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу на Опель Астра реєстраційний номер НОМЕР_1 2006 року випуску на ім'я ОСОБА_15 від 28 березня 2012 року /Т. 3 а.к.п. 18/;
- посвідченням водія на ім'я ОСОБА_36 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з відкритими категоріями В, С та Е /Т. 3 а.к.п. 19/;
- протоколом огляду від 01 червня 2014 року, в ході якого було оглянуто ділянку місцевості, розташовану на землях Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, а саме вздовж дороги, яка веде з боку с. Богданівки в напрямку дачного товариства «Самарчанка», виявлено труп чоловіка ОСОБА_36 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В ході огляду вилучено речі з трупу: футболка та штани, з долонею рук на дві дактилоплівки відібрані мікрочастки з вмістом, відібрані зрізи нігтьових пластин з вмістом. Труп дактилоскопійовано /Т. 3 а.к.п. 22-30/;
- протоколом огляду місця події додатковим від 02 червня 2014 року, в ході якого було оглянуто ділянку місцевості, розташовану на землях Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, а саме вздовж дороги, яка веде з боку с. Богданівки в напрямку дачного товариства «Самарчанка», виявлено та вилучено: спортивну кофту, предмет схожий на таксометр, навушники, чохол для CD дисків /Т. 3 а.к.п. 33-37/;
- протоколом огляду місця події від 06 червня 2014 року, в ході якого було оглянуто ділянку місцевості по вул. Лісова с. Богданівка, Павлоградського району біля ЛЕП № 9, де виявлено та вилучено: шашку таксі зеленого кольору з написом «050-678-66-35», блокнот чорного кольору, провід довжиною 90 см., чорного кольору із тумблером та лампочками зеленого та червоно кольорів, ганчірку темно-зеленого кольору /Т. 4 а.к.п. 31-34/;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 11 червня 2014 року, за участю підозрюваного ОСОБА_7 , відповідно до якого підозрюваний ОСОБА_7 в присутності захисника ОСОБА_12 та експерта ОСОБА_18 , пояснив, що вони їхали в автомобілі. В цей час ОСОБА_28 зупинив автомобіль та вийшов на вулицю справити природні потреби. Після того, як він повернувся та вони рушили з місця, він дістав ніж та приставив його до тулубу водія, він знаходився позаду водія та ніж тримав в правій руці. В цей час автомобіль зупинився, а після чого швидко рушив з місця та ОСОБА_30 по інерції відхилився назад, а ніж, так як був приставлений до тулубу, проник у тулуб водія, після чого ОСОБА_40 . Показав, як саме він тримав ніж, куди саме прикладав ніж, та як саме він був розташований стосовно водія таксі. Після чого ОСОБА_41 розповів, що водій вибіг на вулицю, а він вискочив за ним на вулицю. ОСОБА_16 почав казати водію, щоб він зупинився та віддав гроші, але водій продовжував махати руками. Після чого знов заскочив в автомобіль та автомобіль почав рух. ОСОБА_16 в свою чергу заскочив в машину та знов почав погрожувати таксисту, як саме, не пам'ятає. Таксист розвернувся на своєму місці та почав його бити підголовником від крісла, який відірвав. ОСОБА_16 , в свою чергу, почав наносити йому удари у відповідь, як саме, він не пам'ятає. Після чого ОСОБА_30 розповів, що водій таксі розвернувся та побіг в напрямку пустиря. ОСОБА_16 побіг за ним, де відбігли метрів на 30-40 м., він його наздогнав та між ними знову почалася бійка. ОСОБА_16 почав махати в напрямку водія руками в яких був ніж, в якій саме він не пам'ятає, після чого таксист впав, до нього підбіг ОСОБА_28 та щось витягнув з карману у таксиста. Вони побігли назад до автомобіля, де ОСОБА_28 сів за кермо, а ОСОБА_16 назад. Коли почався рух, то ОСОБА_30 побачив, що у нього на руках та кофті кров, а в руках ніж, також в крові, після чого вони почали рух, де проїхавши близько 200 метрів, за мостом зупинилися, та ОСОБА_16 вийшов на вулицю, зняв з себе спортивну кофту та викинув її, після чого в тому напрямку, що й кофта, трохи лівіше, викинув ніж. Після чого сів в машину та вони поїхали з місця скоєння злочину. На місці ОСОБА_30 відповів, що він не пам'ятає, як він наносив удари, та показати не може. Потім ОСОБА_16 вказав на місці напрямок, куди він викинув кофту та ніж /Т. 4 а.к.п. 13-23/;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 06 червня 2014 року, за участю підозрюваного ОСОБА_17 , відповідно до якого підозрюваний ОСОБА_17 в присутності захисника ОСОБА_42 пояснив, що 31 травня 2014 року приблизно о 09.00 годині він разом із Роландом після вживання спиртного з ОСОБА_31 прокинулись у нього вдома, та пішли на вулицю. В магазині «Івушка» він в борг придбав 0,7 літра горілки та 5 літрів пива. Вони разом вжили спиртні напої біля школи №7 м. Тернівка. За часом було приблизно 17.00 година. Під час вживання спиртних напоїв, на той момент, коли спиртні напої закінчувались, а грошей у них для придбання спиртних напоїв вже не було, вони вирішили знайти гроші для придбання спиртних напоїв. Тоді ОСОБА_31 запропонував «завалити» водія таксі, якого саме, він не казав. Під словом «завалити» вони зрозуміли, що він мав на увазі вбити водія, щоб заволодіти його майном, грошима. Після того, як вони обговорили всі деталі злочину, який хотіли вчинити, вони підійшли до будинку, де мешкає ОСОБА_26 , та останній зайшов у квартиру. Коли ОСОБА_26 вийшов на вулицю, то він виніс розкладний ніж. Роланд показав ніж, та віддав ОСОБА_31 , так як ОСОБА_31 повинен був різати чоловіка. Після цього вони пішли до магазину «АТБ», розташованого в центрі м. Тернівка. Коли вони підійшли до магазину, то побачили біля магазину автомобіль таксі сірого кольору, марки «Опель - астра», державний номерний знак він не запам'ятає. Водій знаходився в автомобілі. ОСОБА_31 сказав водію, щоб він їхав до річки на «Провал». Вони поїхали. Проїхавши с. Богданівка, він за умовами вчинення злочину, та виконуючи свою роль у вчинені злочину, попросив водія зупинити автомобіль під приводом справити свої природні потреби. Водій зупинив автомобіль, та він вийшов з автомобіля на вулицю, та через деякий час з автомобіля вийшов водій, який тримав рукою правий бік, та побіг в сторону поля. Одразу за ним з автомобіля вийшов ОСОБА_31 та побіг за ним. Роланд знаходився в автомобілі. Водій пробіг десь 40 метрів та впав. ОСОБА_31 його наздогнав, та він побачив, що водій лежить на траві, а ОСОБА_31 наносить водію удари ножем в тулуб. Скільки разів він наніс ударів ножем водієві, сказати не може. Він підбіг приблизно на відстань приблизно 10 метрів та погукав, щоб вони вже поїхали. Потім вони сіли в авто та поїхали прямо, знайшли місце, де повернули авто та поїхали назад. Коли вони проїжджали місце, де лежав таксист, ОСОБА_31 попросив, щоб він зупинив авто, і вийшов до таксиста, щоб впевнитися чи він мертвий. Після цього вони поїхали. На шляху вони викинули шашку таксі в посадку. Також ОСОБА_31 викинув свій светр, так як він вимазав його в кров. Де ОСОБА_31 подів ніж - сказати не може. Вони поїхали у бік с. Богданівка, а потім в м. Павлоград. По дорозі Роланд знайшов телефон водія таксі. ОСОБА_31 чи ОСОБА_26 вставили сім-картку в телефон водія, та зателефонували комусь, щоб придбати наркотики. Потім вони приїхали в м. Павлоград, одразу на пос. Химзавод м. Павлограда де в автомобіль сів «Маркел», та вони поїхали в центр м. Павлограда. «Маркел» вийшов з автомобіля та пішов придбати наркотичну речовину. Він повернувся та приніс їм 5 мл. «опія». Вони на автомобілі від'їхали до річки. Після чого вони вжили наркотики, в цей час ОСОБА_31 стало погано. В цей момент під'їхали працівники міліції, які проїжджали повз, та побачивши, що ОСОБА_31 погано, підійшли до них дізнатися, що таке. В цей момент ОСОБА_31 почав приходити до тями, а працівники міліції поїхали, але вони забрали у них ключі від машини та сказали, що повернуть, коли вони протверезіють. Після чого вони з ОСОБА_31 пішли до м. Тернівки пішки, а Роланд, кудись пропав. Потім ОСОБА_17 біля магазину «АТБ», розташованого в м. Тернівка по вул. Харківська, 26, показав, що тут він разом із ОСОБА_22 та ОСОБА_30 зупинили автомобіль «Опель-Астра» під керуванням чоловіка, відносно якого вони планували напад з метою вбивства. Далі ОСОБА_17 показав, як вони розташувалися в авто, та пояснив, що на вказаному авто вони поїхали в сторону с. Богданівка, і пояснив маршрут руху. На місці ОСОБА_17 показав послідовно їхні ( ОСОБА_22 , ОСОБА_30 , його та водія) дії, а саме: як він попросив водія зупинити авто, вийшов з авто, та приблизно через 30 сек. з авто вийшов водій тримаючись за правий бік тулуба рукою. Показав, що водій побіг в бік ліворуч від авто в поле, а ОСОБА_30 відразу ж сам вийшов з автомобіля та побіг за водієм. Приблизно через 40 метрів ОСОБА_30 наздогнав водія, збив його з ніг і коли водій лежав спиною на траві, ОСОБА_30 знаходився зверху та наніс ножом, який утримував правою рукою, потерпілому не менше 5 ударів у тулуб і ножом порізав шию. Після цього ОСОБА_30 повернувся до автомобіля. Коли ОСОБА_30 сів в авто, у нього була вимазана в крові його кофта. Де був ніж, він не бачив. Після цього вони в авто потерпілого проїхали далі по прямій, через приблизно 800 метрів зупинилися і там ОСОБА_30 викинув свій светр. На вул. Лісова с. Богданівка поблизу опори ЛЕП № 9 ОСОБА_23 вказав на місце, де вони зупинили авто і в кущі викинули «шашки» таксі зеленого кольору та зошит водія якого вбили. В м. Павлограді біля магазину «Фазан-2» по вул. Горького, пояснив, що на даному місці вони залишили автомобіль потерпілого. З авто забрали відео реєстратор, телефон потерпілого, гроші в сумі 360 грн. /Т. 4 а.к.п. 24-30/;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 06 червня 2014 року, за участю підозрюваного ОСОБА_8 , відповідно до якого підозрюваний ОСОБА_8 в присутності захисника ОСОБА_43 пояснив, що 31 травня 2014 року він разом із ОСОБА_30 та ОСОБА_23 розпивали спиртне. Після вживання спиртного він пішов додому перевдягтися і вдома взяв ніж для того, щоб різати продукти. ОСОБА_30 , побачивши у нього ніж, забрав його для того, щоб вбити водія. Коли ОСОБА_30 забрав ніж, він запропонував вчинити напад на випадкового водія таксі і вбити його, щоб заволодіти його грошима і майном. Для цього вони домовилися, що кожен буде роботи, а саме: ОСОБА_28 попросить водія зупинити автомобіль під приводом вийти в туалет, ОСОБА_30 буде наносити удари ножем, а він повинен буде утримувати водія. Всі погодилися і пішли до магазину «АТБ», де взяли перше таксі, яке попалося. На таксі поїхали через с. Богданівка в с/т «Самарчанка». Коли вони їхали по польовій дорозі від с. Богданівка на відстані приблизно 1,5 км. ОСОБА_28 попросив водія зупинити авто. Сам він в цей час напівдрімав. Коли авто зупинилося, ОСОБА_28 вийшов з авто, і коли він відкрив очі, то побачив, що водій вже перебуває на сидінні колінами та повернутий спиною до лобового скла і руками, простягнутими до ОСОБА_30 . Тоді водій побачив, що він прокинувся, відчинив двері і побіг від авто. Де був ОСОБА_28 в цей час, він не знає. ОСОБА_30 побіг за водієм, і у нього в руках був ніж. Сам він не виходив з авто. З авто він бачив, що ОСОБА_30 на відстані десь 50 метрів догнав водія і нахилившись над водієм, став наносити йому удари. Сам він обшукав авто і знайшов 310 грн. ОСОБА_28 теж сів в авто і теж обшукував його, забрав реєстратор. Він побачив, що водійські двері зсередини вимазані у кров. В цей час повернувся ОСОБА_30 і біля авто побачивши, що водій намагався встати, ОСОБА_30 знову пішов до водія і добив його. Коли ОСОБА_30 повернувся другий раз від водія, він був замазаний у кров, і в руках у нього був кухонний ніж з білою ручкою, з шириною леза біля 3-х см. Тоді ОСОБА_30 сів в авто і вони поїхали прямо. Приблизно через 200 метрів вони стали розвертатися, а ОСОБА_30 вийшов з авто, зняв свою кофту і викинув її в кущі. Після цього вони поїхали в с. Богданівка. В авто вони ще знайшли 40 грн. за які купили в Богданівці горілку. Там же вони ще купили горілки і поїхали в ліс, де викинули речі потерпілого («шашку» та проводи до неї, зошит). Таксометр вони викинули ще на місці вбивства. Після цього вони поїхали в м. Павлоград, де залишили авто. Про те, що сталося, він розповів своїй дружині та бабці, коли приїхав додому. Потім ОСОБА_8 показав на місце біля магазину «АТБ», розташованого в м. Тернівка по вул. Харківська, 26, де вказав, що тут він разом із ОСОБА_23 та ОСОБА_30 зупинили автомобіль «Опель-Астра» під керуванням чоловіка, відносно якого вони планували напад з метою вбивства. Далі ОСОБА_8 показав, як вони розташувалися в авто та пояснив, що на вказаному авто вони поїхали в сторону с. Богданівка і показав маршрут руху. Потім Грендач вказав на місце, де вони вчинили напад на ОСОБА_14 . Перебуваючи на вказаному місці ОСОБА_8 показав послідовно їхні ( ОСОБА_23 , ОСОБА_30 , його та водія) дії, а саме: як ОСОБА_23 попросив водія зупинити авто, вийшов з авто. Він залишався сидіти на місці та дрімав. Далі ОСОБА_22 показав, що коли він відкрив очі і подивився на водія, той стояв на колінах спиною до лобового скла, ОСОБА_22 сам показав, як саме він це робив. ОСОБА_30 сидів ззаду за водієм, а водій намагався утримувати ОСОБА_30 за руки. У ОСОБА_30 в лівій руці був ніж. Тоді водій відкрив свої двері і побіг від автомобіля. Коли водій вийшов з авто, на боковій поверхні двері водія він побачив кров. Де в цей час був ОСОБА_28 , він не бачив. За водієм побіг ОСОБА_30 . Приблизно через 50 метрів ОСОБА_30 догнав водія, збив його з ніг, і водій лежав спиною на траві. ОСОБА_30 сів зверху водія і, утримуючи ніж в лівій руці, наніс численні удари ножом (який йому дав він) по тулубу зверху вниз та з боків, не більше 5 ударів. Після цього ОСОБА_30 повернувся до авто і сів на заднє сидіння. ОСОБА_30 побачив, що потерпілий намагався встати, і знову пішов до водія. Коли ОСОБА_30 повернувся в авто, він був вимазаний в кров, і в правій руці був ніж з білою рукояттю (не той що дав йому він). Коли ОСОБА_30 сів в авто, ОСОБА_28 , керуючи автомобілем, направив авто в сторону смт «Самарчанка». Проїхавши біля 200 м. ОСОБА_28 зупинив авто і ОСОБА_30 викинув кофту, яка була вимазана в кров. Куди він подів ніж, він не бачив. Грендач показав на місце в с. Богданівка по вул. Лісова поблизу опори ЛЕП № 9, де вони викинули «шашку» з проводами та зошит водія, які знайшли в авто. В м. Павлограді біля маг. «Фазан-2» по вул. Горького, 183 вони залишили автомобіль потерпілого /Т. 4 а.к.п. 35-42/;
- висновком експерта № 277 від 27 червня 2014 року, згідно якого на підставі даних судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_36 , 1961 року народження, при експертизі трупа виявлені тілесні ушкодження у вигляді різаних ран шиї - три (3), повне пересічення сонної артерії та яремної вени, відділення язика та під'язичної кістки від щитовидного хряща, дві (2) колото-різані рани грудної клітини, пошкодження верхньої долі лівої легені, лівосторонній гематоракс, чотири (4), три з яких проникає в черевну порожнину справа, різані рани 2,3,4-го пальців по долонній поверхні правої кисті; множинні садна тильної поверхні кистей, тильної поверхні лівої стопи, задньої поверхні правого передпліччя, крововилив в слизову оболонку у кута рота зліва.
Різана рана в області шиї (№1) с різаною раною і заподіяне в результаті неодноразової дії предметом, володіючим ріжучими властивостями.
Пошкодження в області правої половини живота (рани №№ 4,5,6) є колото-різаними ранами і заподіяні плоским колюче-ріжучим предметом (предметами), із шириною клинка (клинків) протягом поринулої частини не більш 14,2 мм, 15,1 мм і 16,1 мм відповідно, маючого гостре лезо й обух (обухи), товщиною близько 1,7-1,9 мм. Примітка: ширина клинка (клинків) і товщина обуха (обухів) приведені без урахування скорочувальних властивостей шкіри.
Тілесні пошкодження у вигляді різаної рани шиї з пересіченням судин шиї, органокомплекса шиї, проникаюче колото-різане поранення грудної клітини з пошкодженням лівої легені, проникаюче колото-різане поранення правої половини живота з пошкодженням сальника оцінюються як тяжкі тілесні пошкодження за ознакою небезпечності для життя в момент заподіяння та як такі, що сприяли настанню смерті потерпілого.
Різані рани пальців правої кисті, різана рана правої щоки, правої бокової поверхні шиї без пошкодження судин; не проникаючі колото-різані поранення правої половини грудної клітини та живота оцінюються як легкі тілесні пошкодження які спричинили короткочасний розлад здоров'я впродовж більше шести днів, але не більше як три тижні(відносно живих осіб).
Крововилив в слизову оболонку кута рота зліва, садна верхніх та лівої нижньої кінцівки за своїм характером оцінюються як легкі тілесні пошкодження та вони могли утворитись від дії тупих твердих предметів або при ударі об такі.
Всі вищеописані тілесні пошкодження утворились безпосередньо перед настанням смерті.
Смерть ОСОБА_14 настала від множинних різаних та колото-різаних ран шиї з пошкодженням судин, проникаючих поранень грудної клітини та живота з пошкодженням лівої легені та великого сальника, які супроводжувались гострою крововтратою, яка й зумовила безпосередню причину смерті.
Цей висновок підтверджується виявленою при розтині трупа морфологічною картиною, характерною для даного виду смерті, а також судово-гістологічним дослідженням, при якому виявлено: недогрів'я та нерівномірне кровонаповнення судин внутрішніх органів, крововиливи у легенях, маси еритроцитів у просвіті дрібних бронхів, плями Мінакова під ендокардом, масивна зовняшня кровотеча, гематоракс зліва 400 мл.
Із морфологічних ознак захворювань у ОСОБА_14 виявлений жировий гепатоз.
Згідно трупних явищ, виявлених при розтині трупа, смерть ОСОБА_14 настала в межах 24-48 годин до моменту експертизи трупа.
Різані та колото-різані пошкодження шиї, грудної клітини, живота, правої кисті, садна верхніх та лівої нижньої кінцівки, крововилив в слизову оболонку у кута рота зліва, утворились прижиттєво, про що свідчать крововиливи в місцях пошкоджень.
Змінені шкіряні покрови у вигляді відслойки епідермісу, утворення пухирів на грудній клітині в епігастральиій області утворились посмертно від довготривалого перебування на сонці.
Поняття «боротьба» та «самооборона» являються юридичними та не входять в компетенцію судово-медичного експерта, однак враховуючи наявність різаних ран пальців правої кисті не виключена можливість, що вони могли утворитись в результаті захвата леза ножа.
Після тримання проникаючих колото-різаних поранень живота з пошкодженням сальника та грудної клітини з пошкодженням лівої легені, потерпілий міг пересуватись та скоювати цілеспрямовані дії який вичисляється десятками хвилин.
Після отримання різаної рани шиї з пересіченням сонної артерії та яремної вени, відділенням язика та під'язичної кістки від органокомплекса шиї на рівні щитовидного хряща, потерпілий міг жити дуже короткий проміжок часу, та не міг пересуватись, та скоювати цілеспрямовані дії, так як дане пошкодження супроводжується масивною крововтратою, яка призводить до кислородного голодания мозку, що призводить до втрати свідомості, та пошкодження органокомплекса шиї супроводжується шоком.
Враховуючи велику кількість тілесних пошкоджень, їх характер, різні анатомічні області, відповісти на дане запитання не представляється можливим.
Тілесні пошкодження утворились за дуже короткий проміжок часу та судити про послідовність їх заподіяння не представляється можливим.
Різані та колото-різані поранення утворились від дії предмету, який мав колюче-ріжучі властивості.
Крововилив на слизовій оболонці у кута рота зліва утворився від дії тупого твердого предмету, який діяв по ударному механізму з місцем прикладання діючої сили в вищезазначену область; садна на кінцівках утворились від дотичної дії тупих твердих предметів та можливо при ударі об такі.
У потерпілого виявлено три (3) різаних рани шиї, дві (2) колото-різані рани грудної клітини, чотири (4) колото-різаних поранення правої половини живота, - загальна кількість дев'ять (9); різані рани 2,3,4-го пальців правої кисті, які могли утворитись одномоментно.
При судово-токсикологічному дослідженні крові та сечі від трупа ОСОБА_14 ,1961 року народження, етиловий спирт та його сурогати не виявлені.
При судово-імунологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_14 , 1961 року народження, встановлена група А з ізогемаглютиніном анти-В, за ізоссрологічною системою ABO /Т. 4 а.к.п. 59-65/;
- висновком експерта № 314к від 03 червня 2014 року, згідно якого кров громадянина ОСОБА_17 належить до групи В з ізогемаглютиніном анти- А, за ізосерологічною системою ABO. В піднігтьовому вмісті правої руки громадянина ОСОБА_17 (об'єкт № 1), що був наданий на дослідження, наявність крові не встановлена. При цитологічному дослідженні знайдені клітини середніх шарів епідермісу та виявлений білок людини.
В піднігтьовому вмісті лівої руки громадянина ОСОБА_17 (об'єкт № 2), що був наданий на дослідження, наявність крові не встановлена. При цитологічному дослідженні знайдені лише клітини поверхневого шару епідермісу, які не придатні для дослідження.
При цитологічному дослідженні встановлено, що епітеліальні клітини з ядрами правої руки громадянина ОСОБА_17 (об'єкт № 1) належать особі чоловічої генетичної статі; при їх серологічному дослідженні виявлений антиген В ізосерологічної системи ABO.
Отримані результати серологічного та цитологічного досліджень і групові характеристики крові осіб, що проходять по даній кримінальний справі, дають можливість припустити, що епітеліальні клітини з ядрами в піднігтьовому вмісті правої руки громадянина ОСОБА_17 (об'єкт № 1) могли походити від чоловіка (чоловіків) з групою крові В з ізогемаглютиніном анти-А ізосерологічної системи АВО, в тому числі і від нього самого, та не могли походити від громадянина ОСОБА_14 /Т. 4 а.к.п. 80/;
- висновком експерта № 322к від 05 червня 2014 року, згідно якого кров громадянина ОСОБА_8 належить до групи 0 з ізогемаглютиніном анти- А і анти- В, за ізосерологічною системою ABO» /Т. 4 а.к.п. 90/.
- висновком експерта № 313к від 03 червня 2014 року, згідно якого кров громадянина ОСОБА_33 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти- В, за ізосерологічною системою ABO». На чохлі рульового колеса (об'єкти №№ 1-3, 5) встановлена наявність поту. На одній ділянці на чохлі (об'єкт № 4) наявність поту не встановлена. На чохлі (об'єкти №№ 1-5) наявність крові не встановлена.
При серологічному дослідженні поту на чохлі рульового колеса (об'єкти №№ 1-3, 5) виявлені антигени А, В і Н. Отримані результати не виключають можливості походження поту у зазначених об'єктах від особи (осіб) групи крові АВ з супутнім антигеном Н, такої особи немає по даній справі. Однак, не виключена можливість суміщу або домішку поту у зазначених об'єктах від особи (осіб) групи крові А з ізогемаглютиніном анти - В, в тому числі, можливо і від ОСОБА_14 і ОСОБА_7 , оскільки їх груповим характеристикам крові та поту властивий один із виявлених антигенів, а тобто антиген А; від особи (осіб) групи крові В з ізогемаглютиніном анти - А, в тому числі, можливо від ОСОБА_17 , оскільки його груповій характеристиці крові та поту властивий один із виявлених антигенів, а тобто антиген В; від особи (осіб) групи крові 0 з ізогемаглютиніном анти - А і анти - В, в тому числі, можливо від ОСОБА_8 , оскільки його груповій характеристиці крові та поту властивий один із виявлених антигенів, а тобто антиген /Т. 4 а.к.п. 100/;
- висновком експерта № 615 від 20 червня 2014 року, згідно якого, згідно «Акту судово-медичного дослідження» за № 442 від 06 червня 2014 року «Кров потерпілого ОСОБА_36 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (акт розтину № 277 від 02 червня 2014 року) належить до групи А з ізогемаглютиніном анти - В, за ізосерологічною системою ABO». При подальшому дослідженні зразка його крові виявлений супутній антиген Н;
- висновком експерта № 616 від 20 червня 2014 року, згідно якого, згідно «Акту судово-медичного дослідження» за № 442 від 06 червня 2014 року «Кров потерпілого ОСОБА_36 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (акт розтину № 277 від 02 червня 2014 року) належить до групи А з ізогемаглютиніном анти - В, за ізосерологічною системою ABO». При подальшому дослідженні зразка його крові виявлений супутній антиген Н;
- висновком експерта № 614 від 18 червня 2014 року, згідно якого, згідно «Акту судово-медичного дослідження» за № 442 від 06 червня 2014 року «Кров потерпілого ОСОБА_36 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (акт розтину № 277 від 02 червня 2014 року) належить до групи А з ізогемаглютиніном анти - В, за ізосерологічною системою ABO». При подальшому дослідженні зразка його крові виявлений супутній антиген Н;
- висновком експерта № 436 від 24 червня 2014 року, згідно якого, згідно «Акту судово-медичного дослідження» № 422 від 06 червня 2014 року судово-медичної експертизи, виконаної у відділенні судово-медичної імунології КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської ОДА, при серологічному дослідженні зразка крові трупа ОСОБА_14 встановлена група А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи ABO;
- висновком експерта № 433 від 25 червня 2014 року, з якого убачається, що згідно «Акту судово-медичного дослідження» № 442 від 06 червня 2014 року виконаного у відділенні судово-медичної імунології КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» кров трупа ОСОБА_14 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи ABO. При подальшому дослідженні зразку його крові виявлений супутній антиген Н цієї же системи.
В піднігтьовому вмісті обох рук (об'єкти №№ 1; 2) потерпілого ОСОБА_14 , наданому на дослідження, встановлена наявність крові людини.
В піднігтьовому вмісті правої руки (об'єкт № 1) потерпілого ОСОБА_14 знайдені клітини поверхневого шару епідермісу, які не придатні для дослідження.
В піднігтьовому вмісті лівої руки (об'єкт № 2) потерпілого ОСОБА_14 знайдені клітини середнього шару епідермісу та виявлений білок людини.
При цитологічному дослідженні встановлено, що кров в піднігтьовому вмісті правої руки потерпілого ОСОБА_14 належить особі чоловічої генетичної статі. Статева належність крові та клітин в піднігтьовому вмісті його лівої руки не визначена через недостатню кількість ядер клітинних елементів, придатних для статево специфічного диференціювання.
При серологічному дослідженні крові в піднігтьовому вмісті обох рук трупа ОСОБА_14 виявлений антиген А ізосерологічної системи ABO.
Групова належність клітин не встановлена оскільки антигени А, В, Н системи ABO не виявлені.
Отже, отримані результати цитологічного та серологічного досліджень дають можливість висловитись, що кров в піднігтьовому вмісті правої руки потерпілого ОСОБА_14 могла походити від чоловіка (чоловіків), а кров в піднігтьовому вмісті його лівої руки від особи (осіб) групи крові А з ізогемаглютиніном анти-В, якими в даному випадку є як сам потерпілий ОСОБА_14 так і підозрюваний ОСОБА_7 , враховуючи групові характеристики їх крові.
Дані про походження крові в піднігтьовому вмісті обох рук потерпілого ОСОБА_14 від підозрюваних ОСОБА_17 та ОСОБА_13 не отримані /Т. 4 а.к.п. 199-203/.
- висновком експерта-автотоварознавця № 182/14 від 25 серпня 2014 року, згідно якого ринкова вартість автомобілю Opel Astra G, реєстраційний № НОМЕР_1 , зеленого кольору, на момент вчинення злочину, на 31 травня 2014 року з урахуванням зносу, при пробігу 115 000 км, дорівнювала 80 774 грн. 10 коп. /Т. 5 а.к.п. 147-157/.
Що стосується зазначених судом доказів у їх сукупності, колегія суддів не сумнівається у їх належності та допустимості, вважає такі докази достатніми для доведеності вини обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм злочинних діянь, а тому не вбачає підстав визнати наведені у вироку висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Суд першої інстанції належним чином дослідив ці та інші докази по справі, виклав їх зміст у вироку. Зазначені докази у справі узгоджуються між собою, не містять суперечностей і не викликають сумнівів щодо їх достовірності.
А тому, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у зазначених злочинах відповідає доказам, які були предметом дослідження в судовому засіданні та які суд поклав в основу обвинувального вироку, за вказаних у вироку обставин та кваліфікація дій останніх ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні та правильно оцінених судом доказах, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами і, зокрема, даними, що містяться в показаннях свідків, експерта та даними досліджених в судовому засіданні документів.
Щодо доводів апелянтів про те, що деякі обставини справи всебічно не досліджені, є необгрунтованими, оскільки на підставах тих доказів, які були предметом перевірки в судових засіданнях, з достатньою повнотою досліджені обставини зазначених у вироку злочинів. Під час досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, проведені необхідні експертизи, допитані всі особи, показання яких мають істотне значення для справи, тому колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг обвинувачених та захисника про відсутність доказів вини ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень є безпідставними.
Разом з тим, як вбачається з апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_12 , неповнотою судового розгляду останні вважають не задоволення судом клопотання про виклик в судове засідання експерта імунолога та цитолога для допиту, на що апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що це питання було предметом розгляду суду першої інстанції і за його результатами було вирішено по суті, а отже вимоги апелянтів в цій частині спростовуються матеріалами справи.
Посилання обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника стосовно розбіжностей в частині зазначення у висновку СМЕ дати вбивства потерпілого ОСОБА_14 , апеляційний суд не може вважати слушними, оскільки судмедексперт ОСОБА_18 , будучи допитаним під присягою в суді першої інстанції, надав аргументовані та послідовні пояснення, що скоріш за все в лікарському свідоцтві про смерть потерпілого була описка, а смерть потерпілого ОСОБА_14 дійсно настала ІНФОРМАЦІЯ_4 , а не як зазначено в лікарському свідоцтві про смерть від 01 червня 2014 року, оскільки труп розтинався 2 числа, а смерть настала за 24-48 годин до розтину.
Спростовуються матеріалами кримінального провадження також і посилання обвинуваченого ОСОБА_8 на відсутність фіксації деяких судових засідань судового процесу в суді першої інстанції, зазначених в його апеляції, оскільки перевіркою матеріалів справи встановлено, що судовий розгляд відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 належним чином фіксувався за допомогою звукозаписувальних технічних засобів на підставі ст. 107 КПК України, доказом чого є наявність оптичних дисків із записами всіх судових засідань по даній справі.
Також, апеляційним переглядом було встановлено, що обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та особа, кримінальне провадження відносно якої закрито у зв'язку зі смертю, під час судового розгляду заявляли, що всі початкові та досудові заяви і покази давалися ними під впливом фізичної сили з боку правоохоронних органів на момент слідства, і що на них чинився психологічний вплив, у зв'язку з чим вважали обвинувачення, пред'явлене їм за ст. 115 КК України, не обґрунтованим та не доказаним, а на питання суду, чому вони не сповістили своїх адвокатів з цього приводу, зазначили, що була наявна істотна загроза для їх здоров'я на момент слідства.
В своїх апеляційних скаргах обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , крім іншого, також вказували на застосування до них недозволених методів слідства, а саме фізичного та психологічного тиску з боку працівників поліції, внаслідок чого вони були змушені обмовити себе у вчиненні злочинів, та просили апеляційний суд забезпечити перевірку цих обставин.
Так, Верховним Судом 15 червня 2021 року в касаційному порядку ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року у даному кримінальному провадженні було скасовано саме з підстав того, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи засуджених про застосування щодо них незаконних методів ведення досудового розслідування та за відсутності проведення належної перевірки таких доводів шляхом офіційного розслідування.
Забезпечення перевірки заяви про застосування недозволених методів шляхом проведення уповноваженим органом офіційного розслідування щодо можливих порушень прав людини, гарантованих ст. ст. 27, 28 Конституції України, є обов'язковим.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Беручи до уваги вказівки Верховного Суду в тій частині, що перевірка доводів засуджених щодо незаконних методів досудового розслідування має суттєве значення і формальний підхід до перевірки таких тверджень є неприпустимим та апеляційний суд належним чином не перевірив доводи засудженого ОСОБА_7 про застосування до нього незаконних методів розслідування в установлений законом спосіб, апеляційним судом були перевірені заяви обвинувачених про застосування до них методів фізичного та психологічного впливу під час досудового розслідування.
Так апеляційним судом було встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_7 були надані листи Територіального управління ДБР у м. Полтаві № К-10914/15-02-3-20 від 29 жовтня 2020 року та № К-11908/15-02-3-20 від 02 грудня 2020 року, якими засудженого ОСОБА_7 повідомили про те, що досудове розслідування, розпочате за можливим фактом застосування до обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 методів фізичного та психологічного впливу під час досудового розслідування кримінального провадження щодо них працівниками Павлоградського міського відділу ГУМВС України в Дніпропетровській області - ще триває та здійснюється групою слідчих першого слідчого відділу управління ДБР у місті Полтава.
З метою з'ясування даних обставин апеляційним судом 30 липня 2021 року було зроблено запит до Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Полтаві, та 26 серпня 2021 року отримано відповідь, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62020170000000558 від 17 квітня 2020 року завершено. Апеляційний суд також повідомили про те, що в провадженні Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві немає кримінальних проваджень за фактом можливого застосування до обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 методів фізичного та психологічного впливу під час досудового розслідування кримінального провадження № 12014040370001522 працівниками Павлоградського міського відділу ГУ МВС України в Дніпропетровській області.
Крім того, для здійснення повної перевірки, прокурором за власною ініціативою постановою від 03 листопада 2021 року було скасовано постанову про закриття кримінального провадження № 62020170000000558 від 29 липня 2020 року.
Після проведення повторної перевірки зазначених обвинуваченими факти застосування недозволених методів фізичного та психологічного впливу під час досудового розслідування не знайшли свого підтвердження та постановою від 26 січня 2022 року було закрите кримінальне провадження, в якій зазначено про те, що кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020170000000558 від 17 квітня 2020, закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з встановленням відсутності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України в діях працівників Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області.
В постанові зазначено, що в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62020170000000558 від 17 квітня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, встановлено, що відомості, про вказане кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР на підставі ухвали Дніпровського апеляційного суду від 30 березня 2021 року, якою доручено проведення перевірки заяв у судовому засіданні обвинувачених ОСОБА_7 ОСОБА_17 та ОСОБА_8 повідомили про застосування до них психологічного тиску під час досудового розслідування, ОСОБА_7 також зазначив про застосування фізичного впливу зі сторони працівників поліції, водночас, деталей його застосування, осіб, що його вчиняли та місця застосування не зазначив.
В постанові також зазначено про те, що згідно медичних довідок, у ОСОБА_7 , ОСОБА_17 та ОСОБА_8 тілесних ушкоджень не виявлено.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд прийшов до висновку, що посилання обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на застосування відносно них органами досудового розслідування недозволених методів ведення досудового слідства у виді психологічного і фізичного насильства, про що останні зазначали і в суді першої інстанції, і під час апеляційного розгляду, надумані, та є засобом захисту обвинувачених від пред'явленого їм обвинувачення, проявів же упередження щодо останніх як з боку слідчих органів, так і з боку суду першої інстанції вивченням матеріалів провадження не виявлено.
Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку по справі, що винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їм злочинів цілком підтверджуються даними, що містяться у протоколах проведення слідчих експериментів за участю засуджених, з яким повністю погоджується і апеляційний суд, є законним, обгрунтованим та умотивованим, а посилання апелянтів на незаконність саме цих доказів і саме на тих підставах, що їх було отримано внаслідок застосування щодо них фізичного та психічного тиску з боку правоохоронних органів, є з огляду на наведене неспроможними.
Усі вищенаведені докази винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є належними, достовірними, допустимими, достатніми та такими, що не суперечать Конституції та нормам КПК України. До того ж, колегія суддів критично оцінює позицію обвинувачених, розглядаючи це як спосіб захисту останніх, та приходить до висновку, що поведінку обвинувачених в судовому засіданні та їх доводи, викладені в апеляційних скаргах, неможливо розцінювати інакше, ніж захисно-установчу в суб'єктивно складній несприятливій для них судово-слідчій ситуації з метою уникнути або пом'якшити покарання за скоєні ними злочини.
Апеляційний суд вважає, що в підтвердження такої своєї позиції суд першої інстанції навів досить обґрунтовані і вмотивовані висновки, які в повному обсязі спростовують вищезазначену лінію, побудовану стороною захисту для уникнення обвинуваченими покарання за скоєні кримінальні правопорушення.
На думку колегія суддів в цьому кримінальному провадженні органами досудового розслідування здобуті беззаперечні докази, які свідчать про те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вчинили вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині - потерпілого ОСОБА_14 , з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, а також незаконне заволодіння транспортним засобом, за попередньою змовою групою осіб, завдавши значної матеріальної шкоди, а суд першої інстанції, давши належну оцінку всім зібраним доказам у сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про кваліфікацію дій останніх за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ч. 2 ст. 289 КК України. За таких обставин вважати, що ОСОБА_7 і ОСОБА_8 необгрунтовано засуджено за вказані злочинні дії, немає підстав.
При вирішенні питання щодо виду та розміру покарання, яке належить обрати ОСОБА_7 , суд першої інстанції, на думку колегії суддів, правильно керуючись положеннями ст. ст. 50, 65, 66-67 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які згідно зі ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжкого та тяжкого злочинів, невідворотність наслідків, що настали від скоєного, а саме смерть потерпілого, а також конкретні обставини, спосіб, обстановку вчиненого та ставлення самого обвинуваченого до скоєного, взяв до уваги відомості, що характеризують особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, та вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, яку визнав обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого.
Зважаючи на ці підстави суд першої інстанції призначив ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ч. 2 ст. 289 КК України, з урахуванням ч. 1 ст. 70 КК України, у вигляді 15 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є його власністю, яке, на думку судової колегії, узгоджується з вимогами ст. ст. 50,65 КК України, є цілком справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Визначаючи вид та розмір покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції також, на думку колегія суддів, правильно керувався положеннями ст. ст. 50, 65, 66-67 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які згідно зі ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжкого та тяжкого злочинів, невідворотність наслідків, що настали від скоєного, а саме смерть потерпілого, а також конкретні обставини, спосіб, обстановку вчиненого та ставлення самого обвинуваченого до скоєного, взяв до уваги відомості, що характеризують особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, та рецидив злочинів і вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, які визнав обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого.
Як вбачається з вищевикладеного, суд першої інстанції призначив ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ч. 2 ст. 289 КК України, з урахуванням ч.1 ст. 70, ч.1 ст. 71 КК України, у вигляді 12 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є його власністю, яке, на думку судової колегії, узгоджується з вимогами ст. ст. 50, 65 КК України, є цілком справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Доводи прокурора стосовно того, що суд у вироку послався на висновки експертиз, не зазначивши їх назви, номерів, дати їх проведення, а також безпідставного застосування кваліфікуючої ознаки за ч. 2 ст. 289 КК України - «заподіяння значної матеріальної шкоди», то вони, на думку апеляційного суду, є аргументованими та заслуговують на увагу.
Відповідно до обвинувачення, яке було визнане судом доведеним, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнано винними за ч. 2 ст. 289 КК України - у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, із завданням значної матеріальної шкоди потерпілому.
Під час ухвалення вироку судом першої інстанції застосовано кримінальний закон, який не підлягає застосуванню, оскільки в діях обвинувачених відсутня така кваліфікуюча ознака, передбачена ч. 2 ст. 289 КК України, як заподіяння значної матеріальної шкоди.
Як вбачається з ч. 2 ст. 289 КК України та п. 3 примітки до цієї статті матеріальну шкоду слід визнавати значною в разі заподіяння реальних збитків на суму від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При вирішенні питання про те, чи були збитки реальними, необхідно виходити з положень п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, де зазначено, що такими збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, що вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Якщо транспортний засіб не зазнав ніяких пошкоджень внаслідок незаконного заволодіння, його технічний стан не погіршився і відновлення він не потребує або сума відповідних витрат менша від зазначеної у п. 3 примітки до ст. 289 КК України, така кваліфікуюча ознака, як заподіяння значної шкоди, відсутня. У випадках, коли особа знищила транспортний засіб, яким незаконно заволоділа, чи призвела до такого стану, що він повністю втратив свою цінність і його вже не можна використовувати за прямим призначенням, розмір реальних збитків дорівнює вартості автомобіля на день учинення злочину. Таким же чином треба вирішувати це питання, якщо транспортний засіб після незаконного заволодіння не знайдено. У разі пошкодження внаслідок дій винної особи окремих деталей, вузлів, агрегатів транспортного засобу, розмір реальних збитків необхідно визначати, виходячи з вартості запасних частин і відновлювального ремонту.
З вироку суду першої інстанції вбачається, що судом необгрунтовано визнано доведеною наявність кваліфікуючої ознаки заподіяння значної шкоди в діях ОСОБА_7 і ОСОБА_8 при заволодінні транспортним засобом потерпілої ОСОБА_15 , з урахуванням ринкової вартості автомобіля згідно висновку автотоварознавчої експертизи у розмірі 80774,10 грн., оскільки при цьому не враховано, що автомобіль обвинуваченими не знищено, його вилучено та передано потерпілій.
За таких обставин кваліфікувати дії обвинувачених ОСОБА_7 і ОСОБА_8 за кваліфікуючою ознакою «заподіяння значної матеріальної шкоди» за ч. 2 ст. 289 КК України, є неправильним, у зв'язку з цим вирок належить змінити шляхом виключення з кваліфікації дій ОСОБА_7 і ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 289 КК України таку кваліфікуючу ознаку як «заподіяння значної матеріальної шкоди».
Крім цього, апеляційний суд, з огляду на вищевикладене, вважає за необхідне доповнити мотивувальну частину вироку словами: «Висновками експертів № 615 від 20 червня 2014 року, № 614 від 18 червня 2014 року, № 436 від 24 червня 2014 року, № 433 від 25 червня 2014 року», задовольнивши апеляційні вимоги прокурора.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначаються докази на підтвердження встановлених обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
У мотивувальній частину вироку суд послався на таків докази, як висновки експертів (т. 4 а.с. 112-115, 126-128, 141-143, 156-158, 199-203) проте не зазначивши їх назви, номер конкретної експертизи та дату її проведення.
Вирішуючи питання порядку зарахування обвинуваченим ОСОБА_7 і ОСОБА_8 строку попереднього ув'язнення у строк призначеного покарання, колегія суддів враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 663/537/17 (провадження № 13-31кс18) щодо застосування норми права, передбаченої ч. 5 ст. 72 КК України(зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання), згідно якої якщо особа вчинила злочин в період з 24 грудня 2015 року до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII).
Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не допускається.
З урахуванням вищенаведеного, а також того, що вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2015 року ОСОБА_7 і ОСОБА_8 не було зараховано в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення взагалі, що суперечить наведеному вище, вирок суду у цій частині підлягає зміні шляхом зарахування судом апеляційної інстанції обвинуваченим ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , кожному окремо, у строк призначеного покарання період часу попереднього ув'язнення з 02 червня 2014 року по 15 вересня 2016 року, з 11 вересня 2019 року по 28 вересня 2020 року та з 16 червня 2021 року по 09 березня 2022 року, включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставами для зміни судового рішення є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України).
Згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою зміну судового рішення, вважається застосування закону, який не підлягає застосуванню.
З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційних вимог прокурора та зміну оскаржуваного вироку в частині виключення з кваліфікації дій ОСОБА_7 і ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 289 КК України кваліфікуючої ознаки - «заподіяння значної матеріальної шкоди» та доповнення мотивувальної частини вироку словами: «Висновками експертів № 615 від 20 червня 2014 року, № 614 від 18 червня 2014 року, № 436 від 24 червня 2014 року, № 433 від 25 червня 2014 року», а також вирок підлягає зміні в частині зарахування у строк призначеного покарання періоду часу попереднього ув'язнення, оскільки в іншій частині вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2015 року є законним та обгрунтованим і підлягає залишенню по суті без змін за результатами перегляду в апеляційному порядку.
Будь-яких даних, які б свідчили про наявність при розслідуванні кримінального провадження та його судовому розгляді істотних вимог норм кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою безумовне скасування всього вироку, по справі не встановлено.
Керуючись ч. 2 ст. 376, ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора Павлоградської міжрайонної прокуратури ОСОБА_11 - задовольнити.
Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2015 року щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 289 КК України - змінити.
Доповнити мотивувальну частину вироку словами: «Висновками експертів № 615 від 20 червня 2014 року, № 614 від 18 червня 2014 року, № 436 від 24 червня 2014 року, № 433 від 25 червня 2014 року».
Виключити з мотивувальної частини вироку посилання суду на кваліфікуючу ознаку «заподіяння значної матеріальної шкоди» при кваліфікації дій обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 289 КК України.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у редакції Закону № 838-VIII зарахувати ОСОБА_7 в строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення в межах цього кримінального провадження з 02 червня 2014 року по 15 вересня 2016 року, з 11 вересня 2019 року по 28 вересня 2020 року та з 16 червня 2021 року по 09 березня 2022 року, включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у редакції Закону № 838-VIII зарахувати ОСОБА_8 в строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення в межах цього кримінального провадження з 02 червня 2014 року по 15 вересня 2016 року, з 11 вересня 2019 року по 28 вересня 2020 року та з 16 червня 2021 року по 09 березня 2022 року, включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а обвинуваченими, які тримаються під вартою, в той самий строк з дня вручення їм копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4