Справа № 420/19529/21
23 березня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (вул. Тітова, 72-А, смт. Мангуш, Донецька область, 87400), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (проща Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні суду згаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі Мангушське ОУПФ), Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Мангушського ОУПФ від 20.04.2021 року №720, щодо відмови їй - ОСОБА_1 у переході на інший вид пенсійного забезпечення відповідно Закону України «Про державну службу»;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи на посадах в органах державної податкової служби Одеської області з 21.09.1995 року по 30.09.2020 року;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 , пенсію відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ з 15.04.2021 року з урахуванням раніше отриманих сум пенсії.
Позивачка зазначає, що з 21.09.1995 року їй призначено старшим державним податковим нспектором відділу обробки інформації та комп'ютеризації державної податкової інспекції МФУ по Роздільнянському району. Перебуваючи на службі в органах державної податкової служби, відповідно до ст.17 Закону України «Про державну службу» №3723 (далі - Закон №3723), вона 21.09.1995 року прийняла Присягу державного службовця. З 21.09.1995 року по 30.09.2020 року вона працювала державним службовцем на посадах в органах державної податкової служби Одеської області. В цей період їй були присвоєні спеціальні звання - інспектор податкової служби ІІ рангу (31.01.1996 року), інспектор податкової служби I рангу (19.06.2006 року), радник податкової та митної справи IІІ рангу (27.12.2013 року), при цьому 09.07.2013 року їй присвоєно 11 ранг державного службовця, а 03.09.2019 року - 6 ранг державного службовця.
З 22.07.2020 року вона є пенсіонером за віком на загальних підставах, а 30.09.2020 року припинила державну службу та була звільнена з займаної посади органів державної податкової служби у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці відповідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗПП України.
Позивачка вказує, що 15.04.2021 року вона звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме з пенсії за віком призначену згідно Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» №1058 (далі - Закон №1058) на пенсію відповідно Закону України від 10.12.2015 №889 «Про державну службу» (далі - Закон №889). Згідно автоматизованого розподілу її заява направлена до Мангушського ОУПФ.
20.05.2021 року вона повторно звернулась до органів ПФУ та отримала копію рішення Мангушського ОУПФ від 20.04.2021 №720 «Прo пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » згідно змісту якого їй було відмовлено в переході на пенсію державного службовця у зв'язку з тим, що в наданих документах відсутні документи про присвоєння рангів державного службовця на 01.05.2016 року, передбачені ст.39 Закону №889 та відповідно відсутній стаж, що дає право на перехід на пенсію відповідно до Закону №889. В рішенні від 20.04.2021 №720 зазначено, що до стажу на посадах державної служби не враховано час роботи у зв'язку з присвоєнням спеціального звання «Інспектор податкової служби» та «Радник податкової та митної справи», оскільки ці посади не належать до категорії посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723.
Позивачка вважає вказане рішення протиправним та в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до ст. 37 Закону №3723 період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. При цьому позивачка просить врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.10.2011 року по справі №21-340а13, щодо аналогичних спірних правовідносин.
Ухвалою суду від 25.10.2021 позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позову (а.с.61).
Ухвалою суду від 16.11.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено, що справа буде розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у строк не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження. (а.с.81).
Ухвалою суду від 17.01.2022 року у якості другого відповаідача притягнуто ГУ ПФУ в Одеській області (а.с.96-97).
ГУ ПФУ в Одеській області надало відзив на позов, в якому просило відмовити у задоволені позову та зазначив, що відповідно до ст.90 Закону №889, який набрав чинності з 01.05.2016, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється згідно Закону № 1058.
Пунктами 10,12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889 передбачені умови, за яких державні службовці мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723.
Статтею ст.25 Закону №3723 визначено категорії посад державних службовців, в залежності від яких присвоюються ранги державних службовців. До стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723 зараховуються лише періоди роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців.
У той же час Законом України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 №509 було передбачено, що Рада Міністрів Української PCP встановлює для працівників державних податкових інспекцій персональні звання, в подальшому - спеціальні звання. Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, розмір надбавок за звання затверджувалися постановами Кабінету Міністрів України від 05.10.1992 №559, від 22.02.1999 №258, від 22.09.2004 №1234, від 23.10.2013 №839.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 №465 "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких актів Кабінету Міністрів України" відповідні посади місцевих державних податкових адміністрацій були віднесені до 4-7 категорій посад державних службовців.
Відтак, на думку представника відповідача періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання - не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Позивачці з 22.07.2020 року призначено пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону №1058.
15.04.2021 ОСОБА_1 звернулася із заявою про переведення на пенсію за Законом №889.
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 з 01.02.1996 було присвоєно спеціальне звання - інспектор податкової служби 1 рангу, з 19.06.2006 - інспектор податкової служби 1 рангу, з 27.12.2013 - "Радник податкової та митної справи 3 рангу". Відомості про присвоєння ОСОБА_1 рангів державного службовця станом на 01.05.2016, які передбачені ст.39 Закону 889, відсутні.
Представник відповідача стверджує, що для зарахування зазначених періодів роботи до 20 - річного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців підстав немає. За таких умов, ОСОБА_1 відмовлено в переведенні на пенсію державного службовця відповідно до Закону №889 та Закону №3723.
Відповідачі Мангушське ОУПФ) та ГУ ПФУ в Донецькій області відзиви на позовну заяву до суду не надали.
Позивачка надала до суду відповідь на відзив, в якій наполягала на задоволенні позовних вимог, звернувши увагу на необгрунтованність доводів наведених у відзиві на позов.
Справа розглянута у письмовому провадженні.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, паспорт № НОМЕР_1 (а.с. 15-16), є пенсіонеркою за віком (посвідчення від 05.08.2020 року серії НОМЕР_2 ), а.с.19.
Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_3 від 01.08.1983 позивач працювала у періоді з 21.09.1995 до 30.09.2020 в органах Державної податкової служби (Міндоходів, Державної фіскальної служби) на різних посадах. 28.09.1995 прийняла присягу державного службовця. Позивачці були присвоєні спеціальні звання - «інспектор податкової служби І рангу», «інспектор полаткової служби І рангу», «радник податкової та митної справи IIІ рангу» (а.с.20-32).
15.04.2021 позивачка звернулась до ГУ ПФУ із заявою про перехід на пенсію відповідно до Закону №889 та надала відповідний пакет документів: паспорт, РНОКПП, диплом НОМЕР_4 від 30.06.1983, довідки про складові заработної олати від 07.04.2021 №86/c/15-32-10-02-09, від 07.04.2021 №85/c/15-32-10-02-09, від 07.04.2021 №84/c/15-32-10-02-09, довідку про реєстрацію місця проживання від 20.12.2017, копія присяги держслужбовця, копію виписки із наказу від 25.11.1996, свідоцтва про народження дитини від 10.11.1983, від 26.03.1987.
20.04.2021 Мангушським ОУПФ прийнято рішення №720, яким відмовлено ОСОБА_1 в переході на пенсію відповідно до Закону №889, так як відсутній необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, адже згідно наданих документів відсутні відомості про присвоєння рангів держанного службовця станом на 01.05.2016 передбачені ст. 39 Закону №889.
26.05.2021 року позивач звернулась зі скаргою до ГУ ПФУ в Донецькій області та отримала відповідь від 24.06.2021 року № 5782/5058/С-15/8-0500/21 про те, що основним критерієм, за яким визначається можливість зарахування того чи іншого періоду роботи на посаді державного службовця до стажу, якій дає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3623, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.
Законом України від 04.12.1990 №509 «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон №509) було передбачено, що службовим особам державних податкових інспекцій присвоюються спеціальні звання. Водночас, згідно з розпорядженням КМУ від 12.09.1997 №503-р «Про віднесення посад працівників місцевих податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців» було віднесено посади державних податкових інспекцій у районах, містах, районах у містах, які не мають спеціальних звань, до відповідних категорій посад.
У відповіді вказано, що оскільки ОСОБА_1 згідно із записами трудової книжки мала спеціальні звання (з 01.02.1996 по 08.07.2013 - інспектора податкової служби І рангу та з 27.12.2013 по 02.09.2019 - «Радник податкової та митної справи І рангу»), періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоені персональні чи спеціальні звання - не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, тому правомірно відмовлено в переході на пенсію державного службовця (а.с.51-53).
Крім того, ОСОБА_1 06.07.2021 року звернулась зі скаргою до Пенсійного Фонду України, за результатами розгляду якої отримала лист Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного Фонду України від 04.08.2021 №23162-21779/С-03/8-2800/21 щодо відсутності підстав для призначення пенсії відповідно Закону №889, через відсутність стажу на посадах, віднесених до відповідних посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723 (а.с.53-54).
Також судом встановлено, що Головне управління ДПС в Одеській області видало позивачці довідки про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця від 07.04.2021 №84/с/15-32-10-02-09, від 07.04.2021 №86/с/15-32-10-02-09 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби. Вказана довідка видана позивачці для призначення згідно з п.п.10.12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про державну службу» пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723. Зазначено, що на всі види оплати праці, включені в довідку, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Також надана довідка від 07.04.2021 №85/с/15-32-10-02-09 про складові заробітної плати для призначення пенсії службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), починаючи з травня 2016 року по вересень 2020 року.
Позивачка вважаючи рішення Мангушського ОУПФ від 20.04.2021 року №720 протиправним, звернулась до суду з даним позовом.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у сфері пенсійного забезпечення та спірним питанням є наявність права у позивачці про перехід на інший вид пенсії, а саме з пенсії за віком призначену згідно Закону України №1058 на пенсію відповідно Закону України від 10.12.2015 №889 «Про державну службу» з урахуванням отримання нею спеціального стажу в органах податкової служби.
Частиною 2 статті 19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Основного Закону).
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом №889.
Відповідно до пункту 2 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723 , але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною першою ст.37 Закону №3723 встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Верховний Суд у постановах від 20.09.2018 року (справа №165/1233/16-а), від 03.07.2018 року (справа №265/3709/17) дійшов правового висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723 після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст.37 Закону №3723 і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Судом встановлено, що відповідач не заперечує, що позивачка досягла пенсійного віку, має страховий стаж. Також відповідачем не заперечується, що позивачка має відповідний стаж служби, проте вказану службу позивачка проходила у податкових органах та мала спеціальні звання, а не звання державного службовця, що виключає наявність підстав для переведення її з пенсії за віком на пенсію державного службовця.
Проте такий висновок суд вважає неправомірним.
Частиною 5 ст.242 КАС Україхни встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд вважає необхідним застосувати правові висновки Верховного Суду України по справі №21-340а13 викладені у постанові від 22.10.2013 року. Верховний Суд України надавши аналіз нормам законодавства про податкову службу в Україні у співвідношенні та кореспонденції із вимогами законодавства про державну службу дійшов правового висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723. Отже, і період державної служби позивача в податкових органах у спеціальному званні інспектора податкової служби 1 рангу зараховується до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723.
Таким чином, посилання Мангушського ОУПФ в оскаржуваному рішенні на відсутність у позивачці необхідного стажу державної служби як на підставу відмови у задоволенні заяви позивачці про перехід з пенсії за віком на пенсію державного службовця є протиправним.
Враховуючи викладене вище суд дійшов висновку, що період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723.
Інші підстави щодо віжмови у задоволенні заяви позивачці в оскаржуваному рішенні Мангушського ОУПФ відсутні.
Частинами 1,2 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно з ч.1,2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Одним із основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який, серед іншого, передбачає, що закони мають бути чіткими і зрозумілими, закони не повинні бути суперечливими, а у випадку недостатньої чіткості чи суперечливості норм права вони мають тлумачитися на користь невладного суб'єкта (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії").
Оцінивши відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що вимоги позивачці підлягають частковому задоволення .
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з метою належного та ефективного захисту прав позивача необхідно зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішення щодо зарахування до стажу державної служби - періоду роботи в органах податкової служби з присвоєнням спеціального звання, повторно розглянути заяву позивача №720 від 15.04.2021 року про перехід із пенсії за віком, яка обчислюється відповідно до Закону №1058 на пенсію державного службовця, яка призначається та обчислюється відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889 та статті 37 Закону України №3723-XII.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Зважаючи на викладене, на користь позивачки слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 700,00 грн - за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ПФУ у Одеській області.
Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 139, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (вул. Тітова, 72-А, смт. Мангуш, Донецька область, 87400, код ЄДРПОУ 42171919), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (проща Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 20.04.2021 року № 720 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 ».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішення щодо зарахування до стажу державної служби - періоду роботи в органах податкової служби з присвоєнням спеціального звання, повторно розглянути заяву позивача №720 від 15.04.2021 року про перехід із пенсії за віком, яка обчислюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV на пенсію державного службовця, яка призначається та обчислюється відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судові витрати за сплату судового збору в розмірі 700,00 грн.
Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва