справа №380/3480/22
23 березня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар Н.А. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області до Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Львів) про визнання протиправною та скасування постанови,
Щирецька селищна рада Львівського району Львівської області звернулася до суду з позовом до Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Львів) та просить визнати протиправною та скасувати постанову від 11.01.2022 ВП № 68072090 про відкриття виконавчого провадження.
Ухвалою суду від 11 лютого 2022 року позов залишено без руху.
Ухвалою суду від 02 березня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 15 березня 2022 року виправлено описку в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2021 року виконано до відкриття виконавчого провадження, а саме, 27 липня 2021 р повторно розглянуто клопотання ОСОБА_1 на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, планування території, будівництва, архітектури та 29 липня 2021 р на черговій сесії ХІ сесії УІІІ демократичного скликання Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області, тому у відповідача не було підстав для відкриття виконавчого провадження. Просить позов задоволити.
Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
Станом на дату винесення судом рішення відзиву на позовну заяву або заяви про визнання позову від відповідача не надходило.
Згідно з ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Ч. 4 ст. 287 КАС України визначає, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2021 у справі №380/3539/21 позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення № 117 III сесії VIII демократичного скликання Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області від 23.12.2020 щодо відмови у наданні ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 07.12.2014 виданого Щирецькою селищною радою Пустомитівського району Львівської області, зареєстроване за актовим записом №86) дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Гуменецького старостинського округу Щирецької селищної ради, в межах земельної ділянки з кадастровий номер: 4623682200:01:000:0012 шляхом її поділу, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, з подальшою передачею зазначеної земельної ділянки у власність.
Зобов'язано Щирецьку селищну раду Львівського району Львівської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 від 09.12.2020 ( АДРЕСА_1 ; Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 07.12.2014 виданого Щирецькою селищною радою Пустомитівського району Львівської області, зареєстроване за актовим записом №86) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000га., яка розташована на території Гуменецького старостинського округу Щиренької селищної ради, в межах земельної ділянки з кадастровий номер: 4623682200:01:000:0012 шляхом її поділу, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, з подальшою передачею зазначеної земельної ділянки у власність.
28.10.2021 видано виконавчий лист у справі.
11.01.2022 відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 26000 грн.
Позивач не згідний з постановою про відкриття виконавчого провадження, вважає, що державний виконавець при здійсненні виконавчих дій порушив Закон України “Про виконавче провадження” та оскаржив постанову до суду.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Органи державної виконавчої служби є органами державної влади, а тому зобов'язані діяти у відповідності до ст.19 Конституції України лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтями 1, 2 Закону України “Про виконавче провадження” №1404-19 (далі - Закон №1404) дано визначення поняттю виконавчого провадження, відповідно до якого виконавче провадження - це завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів, тобто сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України “Про виконавче провадження”.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України “Про виконавче провадження” підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб'єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Вимоги до виконавчого документа зазначено у ст.4 Закону. У виконавчому документі зазначаються:1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);7) строк пред'явлення рішення до виконання.У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти. 3. Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.
Частиною 4 ст.4 Закону визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.
Відповідно до ст.74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч.5 ст. 26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до ч.6 ст. 26 Закону за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Позивач вказує, що у виконавця не було підстав для відкриття виконавчого провадження, так як боржником виконано рішення суду у добровільному порядку.
Суд зазначає, що Законом визначено підстави для повернення виконавчого документа стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання серед яких відсутня така підстава як виконання рішення суду у добровільному порядку. У виконавця відсутні повноваження перевіряти при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження чи виконано рішення суду, тому підстави для задоволення позову відсутні.
Щодо посилання позивача на ч.9 ст. 27 Закону як на підставу скасування оскарженої постанови, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.9 ст. 27 Закону виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону.
Згідно з п.9 ч.1 ст.39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Отже, дана норма передбачає закінчення виконавчого провадження, якому передує його відкриття.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Згідно ст.139 КАС України судові витрати у вигляді судового збору не належить стягнути
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, 287 пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ “Перехідні положення” КАС України, суд,
У задоволенні позову Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області до Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Львів) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кухар Н.А.