справа № 380/25243/21
провадження № П/380/25495/21
22 березня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; ЄДРПОУ: 13814885), в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо незарахування до страхового (пільгового) стажу ОСОБА_1 періоду навчання в Червоноградському СПТУ № 55 за професією електрослюсар підземний з 01.09.1992 року по 06.10.1995 року та періодів роботи з лютого 2015 року по вересень 2018 року на Шахті «Зарічна «ДП Львіввугілля», та з вересня 2018 року по вересень 2019 року на Шахті «Великомостівська «ДП Львіввугілля»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 про відновлення (перерахунок) пенсії по інвалідності на пільгових умовах з дня її первинного призначення, з урахуванням періоду навчання в Червоноградському СПТУ № 55 за професією електрослюсар підземний з 01.09.1992 року по 06.10.1995 року та періодів роботи з лютого 2015 року по вересень 2018 року на Шахті «Зарічна «ДП Львіввугілля», та з вересня 2018 року по вересень 2019 року на Шахті «Великомостівська «ДП Львіввугілля» та прийняти відповідне рішення з урахуванням Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та висновків викладених у постанові суду.
Підставою позову зазначено протиправність, на думку позивача, відмови відповідача у зарахуванні періоду роботи позивача у відокремленому підрозділі «Шахта «Зарічна» ДП «Львіввугілля» та відокремленому підрозділі Шахті «Великомостівська «ДП Львіввугілля» до пільгового страхового стажу. На думку позивача, він не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо повноти сплати страхових внесків. Позивач вважає, що такі дії відповідача порушують його права, відтак просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді від 28.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
31.01.2022 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Зазначає, що позивачу призначено пенсію по III групі інвалідності в розмірі пенсії за віком внаслідок професійного захворювання з 23.12.2019 по 31.12.2022 відповідно до положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Розмір пенсії ОСОБА_1 станом на 01.12.2021 становить 3053, 39 грн. (6106,78 грн. - розмір пенсії за віком х 50%). При призначенні пенсії, в результаті програмної помилки був некоректно обчислений пільговий стаж, що призвело до виплати пенсії у завищеному розмірі. Враховуючи зазначене, рішенням від 05.05.2020, розмір пенсії позивача приведено у відповідність з дня її призначення, а саме 23.12.2019. Також вказує, що період роботи позивача з 01.02.2015 по 06.08.2018 на ВП «Шахта «Зарічна» ДП «Львіввугілля» не зараховано до страхового стажу, стажу роботи за Списком №1 з повним робочим днем під землею та до стажу роботи, що дає право на обчислення пенсії, відповідно до ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”, у зв'язку з тим, що на підприємстві докорінно змінилися умови і характер праці, позачергова атестація робочих місць не проводилася, а також з січня 2015 припинено вуглевидобуток. Окрім того, період роботи з 01.02.2015 по 06.08.2018 не зараховано до страхового стажу роботи, оскільки згідно з «Індивідуальними відомостями про застраховану особу» Форми ОК-5 ОСОБА_1 , за вказаний період відсутні відомості про сплату страхових внесків ВП «Шахта «Зарічна» ДП «Львіввугілля». Період роботи з 25.09.2018 по 24.09.2019 не зараховано до страхового стажу, стажу роботи за Списком №1 з повним робочим днем під землею та до стажу роботи, що дає право на обчислення пенсії, відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», оскільки згідно з «Індивідуальними відомостями про застраховану особу» Форми ОК-5 ОСОБА_1 , станом на момент призначення пенсії, за вказаний період відсутні відомості про сплату страхових внесків ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля». Просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Згідно з записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 :
- з 01.09.1992 по 06.10.1995 - проходив навчання за спеціальністю;
- з 19.10.1995 по 14.11.1995 - працював підземним електрослюсарем з повним робочим днем під землею;
- з 15.11.1995 по 30.06.1997 - проходив строкову військову служба;
- з 29.09.1997 по 02.11.1998 - працював підземним електрослюсарем з повним робочим днем під землею;
- з 12.09.2007 по 06.08.2018 - працював підземним електрослюсарем з повним робочим днем під землею на ВП «Шахта «Зарічна» ДП «Львіввугілля»;
- з 25.09.2018 по 24.09.2019 працював підземним електрослюсарем з повним робочим днем в шахті на ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля».
З 23.12.2019 позивачу призначено пенсію по ІІІ групі інвалідності внаслідок професійного захворювання.
15.07.2021 позивач звернувся зі скаргою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій вказав, що розмір його пенсії незаконно зменшили, вимагав надати разом з відповіддю на цю скаргу, копію первинного рішення органу ПФУ про призначення йому пенсії в розмірі біля 7000 грн., про подальший перерахунок в сторону збільшення чи зменшення, про суми коштів які стягнуті з нього зворотньо, в які місяці, та які ще підлягають стягненню в майбутньому, та про загальний розмір пенсії яка має бути стягнута зворотньо.
Листом від 03.08.2021 за №10172-9953/С-52/8-1300/21 позивача повідомлено, що при призначенні пенсії позивачу в результаті програмної помилки був некоректно обчислений його пільговий стаж, який дає право на розрахунок пенсії згідно з Законом 345 - 24 роки 08 місяців 27 днів, що призвело до виплати пенсії у завищеному розмірі. Враховуючи зазначене, розмір пенсійної виплати приведено у відповідність з дня призначення з 23.12.2019. В результаті проведеного перерахунку пенсійна виплата обчислена при страховому стажі 38 років 10 місяців 10 днів (зараховано по 31.01.2015), в т. ч. 08 років додатковий стаж за кожний повний рік роботи за Списком № 1 та 17 років 06 місяців 18 днів додатковий стаж відповідно до частини 1 статті 24 Закону 1058. Індивідуальний коефіцієнт страхового стажу - 0,38833. Пільговий стаж на підземних роботах становить 10 років 02 місяці 09 днів, в т. ч. 01 рік 07 місяців 16 днів період проходження військової служби, що не дає права на розрахунок пенсії згідно 3акону 345. Пенсія обчислена з урахуванням заробітної плати за період з 01.09.2007 по 31.01.2015 за даними персоніфікованого обліку, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 2,00644. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становить 15576,33 грн. (7763,17 грн. - показник середньої заробітної плати по Україні за 2017-2019 роки * 2,00644 - індивідуальний коефіцієнт заробітку). Розмір пенсії позивача за віком з 23.12.2019 становив 6097,90 грн., а саме: 6048,76 грн. - розмір пенсії за віком (15576,33 грн. * 0,38833); 49,14 грн. - доплата за понаднормативний стаж (1638,00 грн. * 3%). Розмір пенсії по інвалідності відповідно до статті 33 Закону 1058 з 23.12.2019 становив 3048,95 грн. (6097,90 грн. * 50 %). У зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність розмір пенсії позивача по інвалідності з 01.07.2020 становив 3050,06 грн., з 01.12.2020 - 3050,92 грн., з 01.07.2021 - 3052,19 грн. За період з 23.12.2019 по 31.05.2020 нараховано переплату пенсії в сумі 16831,58 грн. На підставі заяви позивача від 22.06.2020 структурним підрозділом Головного управління прийнято рішення від 30.06.2020 № 35 щодо стягнення надміру виплачених коштів у розмірі 10 відсотків пенсії щомісячно. Відрахування з пенсійної виплати розпочато з 01.08.2020. За період з 01.08.2020 по 31.07.2021 з пенсії позивача утримано 3660,89 грн. З 01.08.2021 стягнення переплати припинено. Залишок невідшкодованих коштів станом 01.08.2021 становить 13170,69 грн.
Також у вищевказаному листі додатково зазначено, що після надходження даних про сплату страхових внесків за періоди роботи з лютого 2015 року по серпень 2018 року на Шахті «Зрічна» ДП «Львіввугілля» та з вересня 2018 року по вересень - 2019 року на шахті «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» питання обчислення пенсійної виплати позивачу з урахуванням вищезазначених періодів буде переглянуто.
14.12.2021 позивач подав заяву до відповідача, в якій просив прийняти рішення про перерахунок його пенсії по інвалідності на пільгових умовах з урахуванням періоду навчання в Червоноградському СПТУ № 55 за професією електрослюсар підземний з 01.09.1992 року по 06.10.1995 року та періодів роботи з лютого 2015 року по серпень 2018 року на Шахті «Зарічна «ДП Львіввугілля», та з вересня 2018 року по вересень 2019 року на Шахті «Великомостівська «ДП Львіввугілля» та прийняти відповідне рішення з урахуванням Закону «Про підвищення престижності шахтарської праці» з поновленням йому нарахування пенсії із урахуванням цього Закону від першого дня призначення пенсії як це було раніше.
Листом від 05.01.2022 за №189-19826/С-52/8-1300/22 відповідач повідомив, що розмір пенсійної виплати позивача по Ш групі інвалідності станом на 01.12.2021 становить 3053,39 грн. (6106,78 грн. - розмір пенсії за віком х 50 %). Період роботи з лютого 2015 року по вересень 2018 року на ВП «Шахта «Зарічна» ДП «Львіввугілля» не зараховано до страхового стажу та до пільгового (підземного) стажу роботи за Списком .№1 заповним робочим днем під землею, що дає право на обчислення пенсії відповідно до ст.8 Закону №345, оскільки підприємством не сплачені страхові внески та з січня 2015 року докорінно змінились умови і характер праці, а позачергова атестація робочих місць відсутня, а період роботи з вересня 2018 року по вересень 2019 року на ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» не зараховано до страхового стажу та до пільгового (підземного) стажу роботи, оскільки підприємством не були сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Вважаючи протиправними дії відповідача, щодо не зарахування до страхового (пільгового) стажу періоду навчання в Червоноградському СПТУ № 55 за професією електрослюсар підземний з 01.09.1992 року по 06.10.1995 року та періодів роботи з лютого 2015 року по вересень 2018 року на Шахті «Зарічна «ДП Львіввугілля», та з вересня 2018 року по вересень 2019 року на Шахті «Великомостівська «ДП Львіввугілля», позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.
Відповідно до положень ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Закон України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно з нормами ст.1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до положень ст.13 зазначеного Закону, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до норм ч.1 ст.24 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон №1058-XV), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч.3 зазначеної статті страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону № 1058-XV.
Так, абз.1 ч.1 ст.20 Закону № 1058-XV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі
Відповідно до ч.2 зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Згідно з ч.10 вищенаведеної статті Закону, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Нормами ст.106 Закону № 1058-XV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Закон України від 02.09.2008 № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» (надалі Закон № 345-VI) спрямований на підвищення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв'язанні соціально-побутових проблем шахтарів.
Дія цього Закону, відповідно до положень частини першої, поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Нормами статті 8 Закон № 345-VІ визначені особливості пенсійного забезпечення. Так, мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
При цьому суд звертає увагу, що обов'язок щодо нарахування та сплати страхових внесків покладено на підприємство. Таким чином, право на зарахування періоду праці особи на певному підприємстві не залежить від виконання підприємством обов'язку по нарахуванню та сплаті страхових внесків.
Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч.1 ст. 15 цього Закону, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в ч.1 ст. 12 вказаного Закону.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення», обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Положеннями ст. 20 вищевказаного Закону передбачено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 ст. 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
Отже, періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні.
Крім того, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу - позивача (форма ОК-5, ОК-7) відомостей про сплату роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення особи права на пенсію, оскільки остання не може нести за це відповідальність.
З огляду на наведене, суд зазначає, що несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законі права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії особи періодів її роботи на такому підприємстві.
Позбавлення працівника соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на підприємстві внаслідок невиконання підприємством обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України є неприпустимим та суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 535/1031/16-а, від 30.09.2019 у справі № 316/1392/16-а, від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, які, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Окрім цього, суд зазначає, що пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383), встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункти 4, 4.1 Порядку № 383).
Пунктом 4.2 Порядку № 383 встановлено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку (пункт 4.3 Порядку № 383).
Відповідно до пунктів 4.4, 4.5 Порядку № 383 якщо атестація була вперше проведена після 21.08.1997, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.1992, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Якщо ж атестація з 21.08.1992 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.1997, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.1992 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41. Відповідно до зазначених нормативних актів документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Верховний Суд сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а зазначила, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII.
Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Водночас, слід зауважити, що відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, як вище встановлено судом з копії трудової книжки позивача, ОСОБА_1 з 12.09.2007 по 06.08.2018 працював на ВП «Шахта «Зарічна» ДП «Львіввугілля», а з 25.09.2018 по 24.09.2019 на ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля», за професією, яка дає право на зарахування відповідного періоду праці до страхового стажу та стажу на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та отримував заробітну плату.
З матеріалів справи судом також встановлено, що відповідачем не зараховано до страхового стажу та до пільгового (підземного) стажу роботи Списком №1 за повним робочим днем під землею, що дає право на обчислення пенсії відповідно до ст.8 Закону №345 період роботи ОСОБА_1 з лютого 2015 року по вересень 2018 року на ВП «Шахта «Зарічна» ДП «Львіввугілля, оскільки підприємством не сплачені страхові внески та з січня 2015 року докорінно змінились умови і характер праці, а позачергова атестація робочих місць відсутня, а також з вересня 2018 року по вересень 2019 року на ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля», оскільки підприємством не були сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналізуючи вищенаведене, оскільки працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем, орган Пенсійного фонду України протиправно не зарахував період роботи позивача з 01.02.2015 по 06.08.2018 та з 25.09.2018 по 24.09.2019 до відповідного стажу, посилаючись на зазначені ним обставини, чим порушив право позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що відповідач своїми діями не забезпечив справедливої рівноваги, запобігаючи несприятливим наслідкам, які можуть виникнути після прийняття такого рішення для захисту основоположних прав конкретної особи, використовуючи свої функції, покладені ст.19 Конституції України.
За таких обставин, належним способом захисту порушеного права у спірному випадку суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.12.2021 про проведення перерахунку пенсії, зарахувавши до пільгового (страхового) стажу період роботи позивача з 01.02.2015 по 06.08.2018 на ВП Шахта «Зарічна ДП «Львіввугілля» та з 25.09.2018 по 24.09.2019 на ВП Шахта «Великомостівська ДП «Львіввугілля».
Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо незарахування до страхового (пільгового) стажу ОСОБА_1 періоду навчання в Червоноградському СПТУ № 55 за професією електрослюсар підземний з 01.09.1992 року по 06.10.1995 року та періоду роботи з 07.08.2018 по вересень 2018 року на ВП «Шахта «Зарічна ДП «Львіввугілля», суд зазначає наступне.
Так, з матеріалів справи, судом встановлено, що до стажу на підземних роботах, що дає право на обчислення пенсії відповідно положень до ст. 8 Закону № 345, відповідачем зараховано період навчання позивача за спеціальністю з 01.09.1992 по 06.10.1995.
Крім того, з трудової книжки позивача слідує, що 06.08.2018 його було звільнено з ВП «Шахта «Зарічна» ДП «Львіввугілля» за скорочення штату відповідно до ст. 40 КЗпП України, на підставі Наказу №57-к від 06.08.2018, а тому відсутні підстави для зараховування періоду роботи з 07.08.2018 по вересень 2018 року до страхового (пільгового) стажу ОСОБА_1 , оскільки останній у вказаному періоді не працював на ВП «Шахта «Зарічна» ДП «Львіввугілля».
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 2000,00 грн., сплаченої правової допомоги, суд зазначає наступне.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Частинами 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1)чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4)дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Верховний Суд України у постанові від 01.10.2002 № 36/63 визначив умови, за яких стороні сплачуться судові витрати за участь адвоката при розгляді справи, а саме: кошти сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались; їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Європейським судом з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п.п. 268, 269).
Згідно з висновком, сформованим Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
На обґрунтування вимог про стягнення правничої допомоги позивачем долучено: договір про надання правової допомоги №21/1215-14 від 14.12.2021, ордер на надання правової допомоги серії ВС №1114899, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №001643 від 16.08.2019, детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) по справі №380/15243/21 від 14.01.2022, квитанцію №36067796 від 13.12.2021 на суму 2000,00 грн.
З огляду на встановлені КАС України правила розподілу судових витрат, понесені позивачем витрати на правову допомогу стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд врахувавши предмет спору, спрощений порядок розгляду справи, а також часткове задоволення даного позову, дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань у сумі 500,00 грн.
Частиною 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З огляду на висновки суду щодо часткового задоволення позову та встановлені КАС України правила розподілу судових витрат, понесені позивачем витрати на сплату судового збору стягуються пропорційно за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо незарахування до страхового (пільгового) стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.02.2015 по 06.08.2018 на ВП Шахта «Зарічна ДП «Львіввугілля» та з 25.09.2018 по 24.09.2019 на ВП Шахта «Великомостівська ДП «Львіввугілля».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; ЄДРПОУ: 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) від 14.12.2021 про проведення перерахунку пенсії, зарахувавши до пільгового (страхового) стажу період роботи позивача з 01.02.2015 по 06.08.2018 на ВП Шахта «Зарічна ДП «Львіввугілля» та з 25.09.2018 по 24.09.2019 на ВП Шахта «Великомостівська ДП «Львіввугілля».
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79061, код ЄДРПОУ: 13814885) сплачений судовий збір в сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79061, код ЄДРПОУ: 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 500 (п'ятсот) грн. 00коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Братичак Уляна Володимирівна