21 березня 2022 року м.Київ № 320/15152/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2020 №0-5809-17/2096 з єдиного внеску у сумі 7755,49 грн.
Ухвалою суду від 14.01.2021 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він з 03.04.2001 зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебуває на спрощеній системі оподаткування, а з 28.05.2008 є пенсіонером за віком, а отже є звільненим від сплати єдиного внеску. 30.04.2020 ним було отримано від Головного управління Державної податкової служби у Київській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2020 №Ф-5809-17/2096, відповідно до якої сума боргу з єдиного соціального внеску станом на 29.02.2020 становить 7755,49 грн. На думку позивача, вказана вимога є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим Міським відділом №1 Білоцерківського МУ ГУ МВС України в Київській області 26.12.1996.
Позивач 03.04.2001 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №23530170000001401, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 03.04.2001 серії В00 №37952.
Згідно зі свідоцтва платника єдиного податку №НОМЕР_1 від 25.05.2012 позивача взято на облік як платника податків Головним управління ДПС у Київській області (Білоцерківська ОДПІ Київської області).
Відповідно до Витягу з реєстру платників єдиного податку від 17.11.2017 №1410273400795 позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2013.
Відповідно до пенсійного посвідчення позивача серії НОМЕР_3 , з 28.05.2008 він є пенсіонером за віком.
12.03.2020 Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5809-17, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 29.02.2020 складає 7755,49 грн.
Не погоджуючись із вказаною вимогою Головного управління Державної податкової служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормативно-правовим документом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VІ.)
Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону №2464-VІ, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Виключно Законом №2464-VІ визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (п.2 статті 2).
Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску (ч. 1 ст. 12 Закону №2464-VІ). Адміністрування єдиного соціального внеску включає в себе ідентифікацію, облік платників ЄСВ та об'єктів оподаткування, сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою ЄСВ відповідно до законодавства. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236 Про Державну фіскальну службу України (далі - постанова №236) Державна фіскальна служба України (ДФС) здійснює адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів, єдиного внеску у порядку, встановленому законом.
Положеннями частини 4 статті 25 Закону №2464-VІ визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з частиною четвертою статті 4 цього Закону особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п.п.3 п. 1 розділу ІІ наказу Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 "Про затвердження інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Пунктом 6 розділу VI наказу Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 "Про затвердження інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до п. 5 розділу VI вищенаведеної Інструкції протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов'язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.
У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) не підлягає адміністративному оскарженню в частині сум недоїмки, які виникли на підставі поданих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску.
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
Про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до органу доходів і зборів вищого рівня або суду платник зобов'язаний одночасно письмово повідомити орган доходів і зборів, який направив вимогу.
Аналіз вище викладених положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування свідчить про те, що фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування є платниками єдиного внеску, однак такі фізичні особи-підприємці звільняються від його сплати якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №805/2195/17-а.
Порядок укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлений у частині третій статті 10 Закону № 2464-VI, а саме особи, зазначені у частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.
З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналогічний порядок добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування передбачений Інструкцією №449.
Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах, є укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Будь-яка інформація про наявність такого договору в матеріалах справи відсутня, відповідний договір щодо добровільної участі позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідачем, суду не наданий.
Суд звертає увагу на те, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 від 28.05.2008, та зважаючи на відсутність доказів, що підтверджують добровільну участь позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, суд дійшов висновку, що у силу вимог частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" ОСОБА_1 звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування та не має обов'язку щодо його сплати.
Встановлені обставини в ході судового розгляду справи, свідчать про те, що у позивача відсутній обов'язок щодо сплати єдиного соціального внеску як на загальних підставах, так із підстав добровільної участі у загальнообов'язковій системі державного соціального страхування.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що вимога Головного управління Державної податкової служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2020 №Ф-5809-17 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Керуючись цією нормою та приймаючи до уваги неподання відповідачем у цій справі відзиву на позов без поважних причин, суд кваліфікує такі дії відповідача як визнання ним позову.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 908 грн, що підтверджується квитанцією від 02.11.2020 №0.0.2325454778.1.
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної податкової служби у Київській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ - 44096797) про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2020 №Ф-5809-17.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у Київській області (ЄДРПОУ - 44096797) сплачений ним судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.