про закриття провадження у справі
23 березня 2022 року м. Житомир справа № 240/19478/21
категорія 111010000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Майстренко Н.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Житомирській області від 25.06.2021 №857-П про проведення фактичних перевірок в частині, що стосується Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а саме Додатку 14 до наказу Головного управління ДПС у Житомирській області від 25.06.2021 №857-П;
- стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача сплачені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ГУ ДПС у Житомирській області при винесенні оскаржуваного наказу від 25.06.2021 №857-П не вказано жодних підстав, передбачених пп. 80.2.2 та п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, для проведення фактичної перевірки, а лише здійснено загальне посилання на норми закону, які передбачають її проведення.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Через відділ документального забезпечення суду від Головного управління ДПС у Житомирській області надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначає, що ГУ ДПС у Житомирській області відповідно до приписів чинного законодавства призначено фактичну перевірку з питань додержання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що оскаржуваний наказ про проведення фактичної перевірки від 25.06.2021 №857-П є протиправним, оскільки відсутні правові підстави для його видачі.
Згідно з ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, з урахуванням наданих представниками сторін письмових пояснень, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 25.06.2021 прийнято наказ Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 25.06.2021 №857-п "Про проведення фактичних перевірок", яким наказано:
1) Провести протягом червня - липня 2021 року фактичні перевірки суб'єктів господарювання (об'єктів) згідно з додатками 1-48, що додаються до наказу, з питань дотримання вимог законодавства в частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
2) Начальнику управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС у Житомирській області забезпечити організацію та проведення фактичних перевірок, зазначених у п. 1 цього наказу.
3) Контроль за виконанням наказу покласти на заступника начальника Головного управління ДПС у Житомирській області.
З Додатку №14 до наказу Головного управління ДПС у Житомирській області від 25.06.2021 №857-п вбачається, що метою проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 є дотримання вимог законодавства в частині обліку, ліцензування, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, за період з 09.07.2019 по дату закінчення перевірки.
Працівниками ГУ ДПС у Житомирській області 26.07.2021 проведено фактичну перевірку кафе "Золота арка".
Відповідно до акту Головного управління ДПС у Житомирській області від 04.08.2021 №400/09-01/2202220910 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 відмовився від підписання акту фактичної перевірки та отримання другого примірника.
На підставі акту фактичної перевірки від 04.08.2021 №7395/09-01/2202220910 були прийняті 31.08.2021 року податкові повідомлення-рішення №000/8214/0901, №000/8215/0901 та №000/8216/0901.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Згідно пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Положеннями підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок та підстави проведення фактичних перевірок встановлений статтею 80 ПК України. Зокрема, відповідно до пунктів 80.1 та 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, за наявності хоча б однієї з підстав, зокрема:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп. 80.2.5).
Зі змісту спірного наказу слідує, що призначена фактична перевірка мала проводитись з метою перевірки дотримання вимог законодавства в частині обліку, ліцензування, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального за період з 09.07.2019 по дату закінчення перевірки.
Згідно з п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Отже, наведені правові норми вказують на те, що у посадових осіб контролюючого органу право на проведення фактичної перевірки виникає за двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення та пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, відповідних документів.
Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).
Право на судовий захист відображене і в частині першій статті 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку: аналізованими нормами ПК з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.
Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування наказу від 25.06.2021№857-п суд зазначає таке.
Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 №2-зп у справі №3/35-313 вказано, що "… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію".
У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008 в справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акта індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.
Отже, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.
Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
Оскільки за наслідками фактичної перевірки 31.08.2021 року були прийняті податкові повідомлення-рішення №000/8214/0901, №000/8215/0901 та №000/8216/0901, правова оцінка допущеним порушенням щодо підстав призначення фактичної перевірки можу бути надана під час судового оскарження таких рішень.
При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Відтак, даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
При цьому поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Оскільки заявлені у справі позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку жодного судочинства, провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись статтями 238, 239, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Закрити провадження в адміністративній справі №240/19478/21 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленимистаттями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Майстренко