23 березня 2022 р.Справа №160/4732/22
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є., розглянувши заяву представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - Салтисюка Юрія Валерійовича про забезпечення позову у адміністративній справі №160/4732/22 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, -
22.03.2022 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №297978 від 21 жовтня 2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2022 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 15.04.2022 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом із позовною заявою представником фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - Салтисюком Юрієм Валерійовичем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій останній просить:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим документом - постановою Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №297978 від 21 жовтня 2021 року про застосування до ОСОБА_1 (ОНОКПП НОМЕР_1 ) адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34 000 грн.
В обґрунтування заяви зазначено, що Магдалинівським відділом державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро), згідно заяви Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 28.12.2021 року, 12.01.2022 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 68142540 щодо примусового виконання постанови Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 297978 від 21.10.2021 року, яка в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом. Оскільки постанова Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 297978 від 21.10.2021 року про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу оскаржується в судовому порядку, а подання позовної заяви не зупиняє її дію та не є перешкодою для її подальшого виконання, позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі такого виконавчого документа може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у випадку задоволення поданого ним позову (зокрема, необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для поновлення порушеного права на розпорядження належним йому майном у разі стягнення коштів).
За приписами частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, предметом спору у даній праві є оскарження постанови Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки №297978 від 21.10.2021 року, якою на підставі абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» до позивача застосовано штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що склало 34 000,00 грн.
Надаючи правову оцінку заяві про забезпечення позову, в межах виниклих спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
Згідно з частинами першою, четвертою, п'ятою та шостою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
З аналізу вказаних положень вбачається, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Як вбачається з матеріалів заяви, вимоги про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовані тим, що невжиття таких може істотно виплинути на права та інтереси позивача, а також ефективний захист та поновлення порушених прав позивача.
Таким чином, позивач вважає, що існують всі передбачені статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Крім того, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Види забезпечення позову мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони вчиняти певні дії.
Для застосування заходів забезпечення адміністративного позову обов'язковою умовою є встановлення судом хоча б однієї із таких обставин: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт та установлені адміністративно-господарські штрафи, які застосовуються до автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до частин 5, 7, 8 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
Адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до Державного бюджету України, крім адміністративно-господарських штрафів, передбачених абзацами чотирнадцятим - шістнадцятим частини першої статті 60 цього Закону, та плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, які зараховуються до державного дорожнього фонду.
Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.
Пунктами 27, 28, 29 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567, передбачено, що за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Адміністративно-господарський штраф повинен бути перерахований суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.
У разі оскарження постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів стягнення сплачується не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт у розумінні частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» («Рішення, що підлягають примусовому виконанню. Виконавчі документи») є виконавчим документом та за умови відсутності факту добровільного виконання такого рішення органу державного контролю, вона підлягає примусовому виконанню у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
З матеріалів заяви вбачається, що Магдалинівським відділом державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро), згідно заяви Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 28.12.2021 року, 12.01.2022 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 68142540 щодо примусового виконання постанови Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 297978 від 21.10.2021 року.
Враховуючи, що правомірність або неправомірність постанови Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 297978 від 21.10.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 адміністративного-господарського штрафу у сумі 34 000,00 грн. перевіряється судом у рамках даної адміністративної справи, суд робить висновок, що в цьому випадку наявні підстави для забезпечення позову шляхом зупинення примусового стягнення адміністративно-господарського штрафу з ФОП ОСОБА_1 у сумі 34 000,00 грн. на підставі постанови Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 297978 від 21.10.2021 року в межах виконавчого провадження № 68142540.
Крім того, відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Отже, примусове виконання оскаржуваної постанови №297978 від 21.10.2021 року може призвести до додаткових стягнень з позивача, оскільки державною виконавчою службою вже прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 1 ст.156 КАС України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Частиною 8 статті 154 КАС України визначено, що ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що заява представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - Салтисюка Юрія Валерійовича про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - Салтисюка Юрія Валерійовича про забезпечення позову у адміністративній справі №160/4732/22 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу - задовольнити.
Зупинити примусове стягнення адміністративно-господарського штрафу з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - Салтисюка Юрія Валерійовича у сумі 34 000,00 грн. на підставі постанови Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №297978 від 21.10.2021 року до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець