707/503/22
3/707/441/22
22 березня 2022 року м. Черкаси
Суддя Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті, відносно гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ; фізичної особи-підприємця, про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 164 КУпАП, -
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 0023823 від 16 лютого 2022 року «16 лютого 2022 року о 09 годині 15 хвилин, в ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 встановлено, що ліцензіат не повідомив орган ліцензування про зміну даних, а саме: про заключення договору про отримання послуг з технічного обслуговування, ремонту, стоянки та охорони АТЗ, зазначених у документах, що додавалися до заяви на отримання ліцензії, протягом не пізніше ніж одного місяця, чим порушено ст. 15 Закону України № 222»
Дії гр. ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 6 ст. 164 КУпАП.
Гр. ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила. Будь-яких заяв, клопотань до суду не подала.
Суд наголошує, що статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23 лютого 2006 року закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У п. 41 рішення у справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03) від 03 квітня 2008 року, Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07 липня 1989 року).
Відтак, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов'язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви.
У п.п. 66 - 69 рішення у справі «Смірнова проти України» (заява № 36655/02) від 08 листопада 2005 року Європейський суд з прав людини повторює, що розумність тривалості провадження повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Нездатність державних органів ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням статті 6 параграфа 1 даної Конвенції, оскільки обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні органи.
За таких обставин, враховуючи, що статтею 268 КУпАП не передбачена обов'язкова участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 164 КУпАП, для забезпечення розгляду справи у межах строку накладення адміністративного стягнення, ураховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе розглянути справу без участі гр. ОСОБА_1 .
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративної відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У протоколі про адміністративне правопорушення, зміст якого передбачений ст. 256 КУпАП, обов'язково має бути зазначено: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Диспозицією частини 6 статті 164 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення ліцензіатом установленого законом строку повідомлення органу ліцензування про зміну відомостей, зазначених у заяві та документах, що додавалися до заяви про отримання ліцензії.
Слід зазначити, що частина 6 статті 164 КУпАП є бланкетною нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнюють вказану норму більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння.
Об'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 164 КУпАП, є суспільні відносини у сфері державного регулювання господарської діяльності, визначені, зокрема, Господарським кодексом України, Законами України «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», тощо.
Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» № 222-VIII від 02.03.2015, ліцензіат зобов'язаний повідомляти орган ліцензування про всі зміни даних, зазначених у заяві, документах та відомостях, що додавалися до заяви про отримання ліцензії, протягом строку, встановленого ліцензійними умовами. У разі відсутності ліцензійних умов ліцензіат зобов'язаний повідомляти орган ліцензування про всі зміни даних, зазначених у заяві, документах та відомостях, що додавалися до заяви про отримання ліцензії, протягом одного місяця з дня, наступного за днем їх настання.
У разі порушення ліцензіатом строку повідомлення органу ліцензування про зміни даних, зазначених у заяві, документах та відомостях, що додавалися до заяви про отримання ліцензії, ліцензіат також притягується до адміністративної відповідальності.
Отже, при встановленні наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 6 ст. 164 КУпАП, у першу чергу підлягає встановленню факт зміни відомостей, зазначених у заяві та документах, що додавалися до заяви про отримання ліцензії, дата таких змін або отримання відомостей про них, а також перевищення строків, установлених законом, для подання повідомлення про такі зміни.
Долучений до матеріалів справи акт перевірки є лише констатацією факту виявлених порушень під час перевірки ФОП ОСОБА_1 , проте відомості, які ним засвідчено, не підтверджено первинними документами, які б надали суду можливість або погодитись з позицією особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, або спростувати її.
Так, протокол та додані до нього матеріали не містять відомостей про те, які саме дані були зазначені у первинних документах, що додавалися до заяви про отримання ліцензії, що, у свою чергу, позбавляє суд можливості встановити наявність факту зміни таких відомостей, визначити дату цих змін та граничні терміни для подання відповідного повідомлення про ці зміни, а також не зафіксовано, коли про такі зміни у відомостях стало відомо особі, відносно якої складено протокол.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 є ліцензіатом чи посадовою особою, до повноважень якої належить повідомлення органу ліцензування про зміни даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви на отримання ліцензії.
Таким чином, матеріалами справи не підтверджено, а судом не встановлено, що ОСОБА_1 є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 164 КУпАП.
Вищевикладене свідчить про те, що відділом державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до положень п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин: відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, приймаючи до уваги наведені обставини, зважаючи на те, що наявними матеріалами справи не доведено наявність у діях гр. ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, викладеного в диспозиції ч. 6 ст. 164 КУпАП, приходжу до висновку про необхідність закриття провадження по справі на підставі положень п. 1 ст. 247 КУпАП
Керуючись ч. 6 ст. 164, 247, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суддя, -
Закрити провадження у справі про притягнення гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана до судової палати у кримінальних справах Черкаського апеляційного суду через Черкаський районний суд Черкаської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Т. А. Миколаєнко