Справа № 141/136/22
Провадження № 1-кп/141/26/22
23 березня 2022 року смт. Оратів
Оратівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.01.2022 року за № 12022020060000020 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кам'яногірка Оратівського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , на даний час перебуває у СІЗО ДУ «Вінницька УВП №1», громадянина України, українця, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, (в режимі відеоконференції),
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
В провадженні Оратівського районного суду Вінницької області перебуває обвинувальний акт в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 заявив клопотання про об'єднання кримінальних проваджень, в обґрунтування якого зазначив, що в провадженні судді Оратівського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , окрім кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.01.2022 року за № 12022020060000020, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, перебуває також кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.06.2020 року за № 12020020250000065, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України. Вважає, що згідно ч. 1 ст. 334 КПК України, матеріали кримінального провадження можуть об'єднуватися в одне провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими ст. 217 КПК України. А тому, враховуючи, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, кримінальні провадження перебувають в провадженні судді Оратівського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , з метою проведення всебічного та повного судового розгляду, просить суд об'єднати в одне провадження матеріали кримінальних проваджень за обвинуваченням ОСОБА_3 .
Крім того, 15.03.2022 року одночасно з обвинувальним актом до суду надійшло клопотання прокурора Липовецького відділу Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_7 від 15.03.2022 року про продовження застосування раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 . Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_3 , будучи раніше притягнутим до кримінальної відповідальності за злочин проти власності, на шлях виправлення не став та повторно вчинив новий умисний злочин проти власності. Вважає, що наявні ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають у тому, що ОСОБА_3 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення від відбування покарання за вчинені злочини, оскільки він соціальних факторів стримуючого характеру немає, за місцем проживання характеризується з негативної сторони, схильний до вчинення правопорушень, не працює, немає на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей. Зазначене свідчить про те, що з метою ухилення від відбування покарання ОСОБА_3 буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Крім того, ОСОБА_3 раніше вчиняв умисні злочини проти власності, однак за результатами судових розглядів рішення у кримінальних провадженнях на даний час не прийняті, оскільки останній перебував у розшуку, що свідчить про негативну процесуальну та соціальну поведінку, а також небажання ОСОБА_3 ставати на шлях виправлення.
В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 підтримав клопотання від 15.03.2022 року з наведених у ньому підстав та просив задовольнити його у повному обсязі, оскільки наявність ризиків зберігається впродовж тримання обвинуваченого під вартою. До того ж, прокурор вважає, що неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід, оскільки кількість ризиків не зменшилася, та вважає, що єдиним запобіжним заходом, який забезпечить належну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов'язків, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому просить продовжити ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Поряд з цим, прокурор ОСОБА_4 зазначив, що кримінальне провадження підсудне Оратівському районному суду Вінницької області, підстав для закриття кримінального провадження немає, обвинувальний акт складено у відповідності до вимог ст. 291 КПК України і підстав для його повернення немає, а тому просить призначити справу до судового розгляду та заявив клопотання про виклик в якості свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .
Інших клопотань від учасників кримінального провадження під час судового засідання не надходило.
Потерпілий ОСОБА_6 в підготовчому судовому засіданні підтримав думку прокурора щодо можливості призначення судового розгляду та об'єднання кримінальних проваджень, щодо продовження ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою поклався на розсуд суду.
Обвинувачений ОСОБА_3 щодо поданого клопотання прокурора від 15.03.2022 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив та просив обрати йому інший більш м'який запобіжний захід, а саме у вигляді домашнього арешту, оскільки він зареєстрований у АДРЕСА_1 , та вважає, що такий запобіжний захід зможе забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків. Стосовно клопотання прокурора про об'єднання кримінальних проваджень відносно нього та призначення справи до судового розгляду та виклику свідків не заперечував.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 заперечував щодо поданого клопотання прокурора від 15.03.2022 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив суд змінити запобіжний захід стосовно його підзахисного на більш м'який, а саме у вигляді домашнього арешту, мотивуючи тим, що прокурором не доведено обставини, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, а ризики є лише припущенням. Також вважав доцільним задовольнити клопотання прокурора про об'єднання кримінальних проваджень, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, та не заперечував щодо призначення справи до судового розгляду.
Суд, розглянувши подане клопотання прокурора від 15.03.2022 року про продовження застосування раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з'ясувавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, доходить наступних висновків.
Стосовно клопотання прокурора ОСОБА_4 щодо наявності підстав для об'єднання кримінальних проваджень відносно ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.01.2022 року за № 12022020060000020 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України ( справа №141/136/22), надійшло до суду 15.03.2022 року. При цьому, в провадженні суду перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.06.2020 року за № 12020020250000065, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України (справа № 141/671/20).
Вказані кримінальні провадження перебувають в провадженні судді Оратівського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 334 КПК України матеріали кримінального провадження, у тому числі матеріали щодо кримінального проступку та щодо злочину, можуть об'єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими статтею 217 цього Кодексу.
Згідно положень ч.1 ст. 217 КПК України, у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об'єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами).
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кількох кримінальних правопорушень (ч. 2 ст. 185 КК України та ч.3 ст. 185 КК України), при цьому, кримінальні провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 перебувають у провадженні судді Оратівського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , суд вважає доцільним об'єднати зазначені кримінальні провадження в одне провадження, що буде сприяти більш повному та об'єктивному судовому розгляду.
На підставі викладеного, суд вважає, що клопотання прокурора є обгрунтованим та підлягає задоволенню, а тому слід об'єднати кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.01.2022 року за № 12022020060000020 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України ( справа №141/136/22), із кримінальним провадженням, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.06.2020 року за № 12020020250000065, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України (справа № 141/671/20) в одне провадження.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для продовження строку дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд доходить наступних висновків.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.97 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2,4,7 та 11 Конвенції", і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Згідно із частиною другою статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до Конвенції та практики ЄСПЛ, зокрема у справах "Нечипорук і Йонкало проти України", "Харченко проти України" та "Лабіта проти Італії", обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув'язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи.
Також, у п. 70 рішення ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії", найперше, про що Суд нагадує, що розумність строку тримання під вартою не піддається абстрактній оцінці і що законність тримання під вартою обвинуваченого слід оцінювати, виходячи з особливостей кожної конкретної справи. Продовження строку затримання можна виправдати лише тоді, коли є конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу поваги до свободи людини, зафіксовану у статті 5 Конвенції.
Крім того, у п. 80 рішення ЄСПЛ у справі "Фельдман проти України" Суд зазначив, що зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри вже не є підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою.
У п. 24 рішення ЄСПЛ у справі "Гудзь проти України" щодо тривалості збереження обґрунтованої підозри вказано, що Суд ніколи не намагався перевести цю концепцію в чітко визначені кількість днів, тижнів, місяців або років, або в різні строки залежно від тяжкості злочину. Як тільки "розумної підозри" вже недостатньо, Суд повинен встановити, чи інші, наведені судами, підстави продовжують виправдовувати позбавлення особи свободи.
До того ж у п. 114 рішення ЄСПЛ у справі "Темченко проти України" Суд зазначив, що він неодноразово встановлював у своїй практиці, що розумність строку тримання під вартою ніколи не оцінюється абстрактно. Інакше кажучи, п. 3 ст. 5 Конвенції не може вважатися таким, що безумовно дозволяє тримання під вартою, якщо тривалість такого тримання не перевищує певного строку. Обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо продемонстроване органами влади.
Крім того, у п. 68 рішення ЄСПЛ у справі "Баришевський проти України", Суд зазначив, що коли національні суди продовжують застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щоразу використовуючи схожі, якщо не шаблонні, формулювання, не продемонструвавши, що вони насправді зважають на плин часу, тоді порушуються вимоги п. 3 ст. 5 Конвенції.
Відповідно до ч.4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Згідно ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.
Судом встановлено, що запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 застосовано за рішенням слідчого судді, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.
Як вбачається з ухвали Липовецького районного суду Вінницької області від 31.01.2022 року, відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою слідчим суддею Липовецького районного суду, визначено розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить двісті шістдесят тисяч пятсот шістдесят гривень, а також строк дії запобіжного заходу визначено шістдесят днів з моменту взяття під варту.
Суд зауважує, що нормами глави 27 розділу IV КПК України не передбачено порядку продовження чи зміни запобіжного заходу, враховуючи, що Рішенням Конституційного Суду України N 1-р/2017 від 23.11.2017 року визнано неконституційними положення частини 3 статті 315 КПК України.
Особливість застосування тримання під вартою у судовому провадженні, яке включає і підготовче судове засідання, відповідно до чинного КПК України, полягає в тому, що законодавець не визначив граничний строк тримання під вартою, натомість зобов'язав суд періодично здійснювати судовий контроль за доцільністю подальшого застосування запобіжного заходу.
Такий спосіб визначення тривалості тримання обвинуваченого під вартою під час судового провадження є прийнятним у практиці ЄСПЛ і відповідає міжнародним стандартам права на свободу й особисту недоторканість, що вимагають процедури перегляду законності тривалого застосування такого запобіжного заходу, яку в чинному КПК України гарантує ч. 3 ст. 331.
Крім того, частиною 6 статті 9 КПК України встановлено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначенічастиною першою статті 7 цього Кодексу.
З метою забезпечення дотримання під час судового розгляду засад кримінального провадження, встановлених п. п. 1, 2, 5, 10, 14, 15, 16, 19, 21 статті 7 КПК України, суд вважає за можливе застосувати процесуальну аналогію, встановлену ч. 3 ст. 331 КПК України, для вирішення клопотання сторони обвинувачення щодо запобіжного заходу ОСОБА_3 .
Частиною 3 ст. 331 КПК України встановлено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вирішуючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та зважає на те, що прокурором здійснюється посилання на наявність ризиків, встановлених п. п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Суд враховує, що ОСОБА_3 , будучи раніше судимим вироком Оратівського районного суду Вінницької області від 10.04.2018 року за ч. 1 ст. 70, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, повторно вчинив нові умисні злочин проти власності, а саме: 24.01.2020 року у кримінальному провадженні №12019020250000123 від 17.10.2019 року обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185 КК України скеровано до суду; 09.10.2020 року у кримінальному провадженні №12020020250000065 від 01.06.2020 року обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185 КК України скеровано до суду; 30.11.2020 року у кримінальному провадженні №12020020250000118 від 14.11.2020 року обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185 КК України скеровано до суду та 07.05.2021 року у кримінальному провадженні №12019110200005267 від 02.11.2019 року обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 162 КК України скеровано до суду, однак за результатами судових розглядів, рішення у даних кримінальних провадженнях на даний час не прийняті, в зв'язку із тим, що останній перебував у розшуку, що свідчить про негативну соціальну спрямованість та небажання останнього ставати на шлях виправлення.
Також суд приймає до уваги той факт, що обвинувачений ОСОБА_3 не має власного житла, офіційно не працює, а також, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року введено воєнний стан в Україні. А тому, в разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого.
При цьому, суд зауважує, що стороною захисту не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що обвинувачений має власне житло для відбування домашнього арешту.
Відтак, суд доходить висновку, що ризики, які передбачено п.1 та п. 5 ст. 177 КПК України, не зменшилися, та фактично з'явився новий ризик, який у своїй сукупності з раніше згаданими ризиками виправдовують тримання особи під вартою, оскільки тяжкість покарання в сукупності із ризиком переховування від органу досудового розслідуваня та суду, на переконання суду, свідчить про наявність суспільної небезпечності обвинуваченого і дає підстави вважати, що наявна небезпека ухилення його від правосуддя. Зокрема, до вказаних обставин безумовно належить військова агресія проти України, у зв"язку із чим Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року введено воєнний стан в Україні, та Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні на тридцять діб, що, в свою чергу, суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
На підставі наведеного, суд доходить висновку, що клопотання прокурора від 15.03.2022 року про продовження ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Також суд зазначає, що наявність вказаних ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ст. 177 КПК України, виправдовує продовження тримання обвинуваченого під вартою, у зв'язку із чим суд вважає, що відсутні підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, про що зазначили у своїх промовах обвинувачний ОСОБА_3 та адвокат ОСОБА_5 .
Принагідно, суд звертає увагу обвинуваченого ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_5 , що не враховує як клопотання, передбачене нормами КПК України, зокрема, главою 18 КПК України, усне прохання про зміну запобіжного заходу.
Зокрема, частиною 2 ст. 331 КПК України встановлено, що вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Тоді як главою 18 КПК України, зокрема, ст. 201 КПК України, встановлено, що обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник має право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу, копія якого подається прокурору, до клопотання додаються документи, передбачені ч. 3 ст. 201 КПК України.
Разом з тим, обвинуваченим ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_5 проігноровані вказані вимоги КПК України, усне повідомлення про необхідність зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 ні по формі, ні по змісту не відповідає вимогам ст. 201 КПК України.
Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, не встановлено.
Суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого КПК України (ч. 4 ст. 197 КПК України).
Строк дії ухвали про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України).
Вирішуючи питання щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, суд доходить наступних висновків.
Відповідно до ст. 315 КПК України, якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду. З метою підготовки до судового розгляду суд: визначає дату та місце проведення судового розгляду; з'ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд; з'ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді; розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.
Враховуючи наведені вимоги діючого кримінально-процесуального законодавства України, суд зазначає, що під час підготовчого судового засідання будь-яких клопотань, які перешкоджають призначенню судового розгляду не заявлено, прокурором дотримані вимоги територіальної підсудності, підстав для закриття провадження або повернення обвинувального акту прокуророві не встановлено.
Відповідно до ст. 316 КПК України, після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду, який має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.
Враховуючи викладене, суд вважає обвинувальний акт таким, що відповідає вимогам КПК України, а тому по справі необхідно призначити судовий розгляд у відкритому судовому засіданні.
Також відповідно до ч. 1 ст. 336 КПК України, судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі: 1) неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров'я або з інших поважних причин; 2) необхідності забезпечення безпеки осіб; 3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого; 4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження; 5) наявності інших підстав, визначених судом достатніми.
Частина друга статті 336 КПК України передбачає, що суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує.
Враховуючи, що засуджений ОСОБА_3 перебуває в ДУ «Вінницька УВП № 1» (21100, м. Вінниця, вул. Брацлавська, 2), при цьому, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року введено воєнний стан в Україні, в подальшому, Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні на тридцять діб, а також Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено загальну мобілізацію, а також те, що усі працівники ОВС, у тому числі і ті, які здійснюють конвоювання осіб, задіяні у охороні громадського та публічного порядку, з метою забезпечення оперативності судового провадження у розумний строк, суд вважає за доцільне також наступні судові засідання провести в режимі відеоконференції з ДУ «Вінницька УВП № 1».
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 197, 199, 201, 217, 314-316, 331, 334, 336, 369, 372, 395 КПК України, суд, -
1. Клопотання прокурора ОСОБА_4 про об'єднання кримінальних проваджень задовольнити.
2. Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, відомості про якевнесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020250000065 від 01.06.2020 року (справа №141/671/20), об'єднати з кримінальним провадженням за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12022020060000020 від 19.01.2022 року (справа № 141/136/22).
Об'єднаному кримінальному провадженню присвоїти № 141/671/20, провадження №1-кп/141/2/22.
3. Клопотання прокурора від 15.03.2022 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою задовольнити.
4. Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з можливістю внесення застави та виконанням покладених на обвинуваченого обов'язків згідно ухвали слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 31.01.2021 року, строком на 60 днів, починаючи з 23 березня 2022 року по 21 травня 2022 року включно.
5. У задоволенні усних клопотань обвинуваченого ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу відмовити.
6. Призначити судовий розгляд у об'єднаному кримінальному провадженні № 141/671/20, а саме по кримінальному провадженні № 12020020250000065 від 01.06.2020 року, № 12022020060000020 від 19.01.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України, у відкритому судовому засіданні на 30.03.2022 року о 12 год. 00 хв. в приміщенні Оратівського районного суду Вінницької області в залі судових засідань.
7. Розгляд справи на підставі ст. 31 КПК України здійснювати суддею одноособово.
8. У судове засідання викликати учасників судового провадження, а саме: прокурора, обвинуваченого, захисника обвинуваченого, потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .
9. Наступною датою проведеня судового засідання визначити 20.04.2022 року о 12 год. 00 хв.
10. Судові засідання, призначені на 30.03.2022 року о 12 год 00 хв. та 20.04.2022 року о 12 год. 00 хв. у справі № 141/671/20 у об'єднаному кримінальному провадженні № 12020020250000065 від 01.06.2020 року, № 12022020060000020 від 19.01.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, провести у режимі відеоконференції з ДУ «Вінницька УВП № 1» (21100, м. Вінниця, вул. Брацлавська, 2).
11. Зобов'язати уповноважену особу ДУ "Вінницької УВП №1" вручити обвинуваченому ОСОБА_3 пам'ятку про процесуальні права та обов'язки та перебувати поряд з ним до закінчення судового засідання.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення і припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття провадження.
Копію ухвали вручити прокурору ОСОБА_4 негайно після її оголошення, направити обвинуваченому ОСОБА_3 , а також на поштову та електронну адресу ДУ «Вінницька УВП №1» для виконання.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду в частині продовження запобіжного заходу протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1