58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua
м. Чернівці
22 березня 2022 року Справа № 926/251/22
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Швеця М.В., за участю секретаря судового засідання Масюка А.О., розглянувши справу
за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9)
до відповідачів :
1. Фізичної особи - підприємця Кушнір Ірини Кристофонівни ( АДРЕСА_1 );
2. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про захист порушеного права кредитора, шляхом стягнення заборгованості, що виникла за Кредитним договором №011/83886/491071 від 20.12.2018 року у солідарному порядку
Представники:
від позивача - не з'явився
від відповідача 1 - не з'явився
від відповідача 2 - не з'явився
І. Стислий виклад позовних вимог.
Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до фізичної особи - підприємця Кушнір Ірини Кристофонівни та ОСОБА_1 про захист порушеного права кредитора, шляхом стягнення заборгованості, що виникла за кредитним договором № 011/83886/491071 від 20.12.2018 року у солідарному порядку в сумі 100776,81 грн, яка складається з: заборгованість за кредитом у розмірі - 86239,91 грн, заборгованість за відсотками у розмірі - 14536,90 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 20.12.2018 року АТ "Райффайзен Банк" на підставі кредитного договору відкрив фізичній особі-підприємцю Кушнір І.К. (відповідач 1) кредитну лінію з лімітом кредитування 250000 грн та зі сплатою 32 % річних. Згідно умов договору позичальник зобов'язався повернути щомісячними сумами згідно з графіком отримані кошти та сплачувати проценти за його користування. Проте, в супереч взятих на себе зобов'язань відповідач 1 кошти своєчасно не сплачував, у зв'язку з чим станом на 18.11.2021 року заборгував 86239,91 грн суми кредиту та 14536,90 грн відсотків. В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_1 (відповідач 2) було укладено договір поруки за яким відповідач 2 виступив поручителем за виконання грошових зобов'язань відповідачем 1. У зв'язку з тим, що відповідачі порушили умови кредитного договору та договору поруки позивач звернувся до суду з вимогою стягнути солідарно заборгованість в сумі 100776,81 грн, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі - 86239,91 грн та заборгованість за відсотками у розмірі - 14536,90 грн.
ІІ. Процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2022 року позовну заяву передано судді Швецю М.В.
24.01.2022 року суд звернувся із запитом до Управління ДМС у Чернівецькій області щодо доступу до персональних даних фізичної особи - ОСОБА_1 та ухвалою суду від 24.01.2021 року зобов'язав Управління ДМС у Чернівецькій області надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - ОСОБА_1 .
04.02.2022 року судом отримано лист від Управління ДМС у Чернівецькій області (вх.№226), згідно якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за місцем проживання: АДРЕСА_2 (номер будинку не зазначений), за паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 28.04.2009 року Сторожинецьким РВ УМВС України в Чернівецькій області.
Ухвалою суду від 04.02.2022 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 24.02.2022 року о 12:00 год.
24.02.2022 року через відділ документального та інформаційного забезпечення від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представників та про підтримання позовних вимог вх. № 910.
Ухвалою суду від 24.02.2022 року розгляд справи по суті відкладено на 22.03.2022 року.
22.03.2022 року через відділ документального та інформаційного забезпечення суду від представника позивача надійшла заява вх.1127 згідно якої він просить розглядати справу без його участі та зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідачі явку своїх уповноважених представників в судове засідання 22.03.2022 року не забезпечили, про причини неявки суду не повідомили, відзив на позов не надали.
При цьому, судом встановлено, що відповідачі належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи по суті в судовому засіданні 24.02.2022 року та 22.03.2022 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення від 04.02.2022 року та 25.02.2022 року.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу та має право вирішити спір за наявними матеріалами.
Оскільки відповідачі не скористались своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
ІІІ. Фактичні обставини справи встановлені судом.
07.12.2018 року фізична особа-підприємцець Кушнір Ірина Кристофонівна звернулось до позивача із заявою - анкетою на отримання кредиту, де в графі "вид кредиту" підтвердила намір отримати кредит, зазначивши суму кредитування, бажаний строк та зазначила мету, тобто цільове використання кредиту.
20.12.2018 року між АТ "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор, позивач), який на даний час має назву: АТ "Райффайзен Банк" та фізичною особою-підприємцем Кушнір Іриною Кристофонівною (позичальник, відповідач 1), укладено кредитний договір № 011/83886/491071 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору кредитор зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 250000 грн, а позичальник зобов'язався використати їх за цільовим призначенням, повернути їх та сплатити проценти за користування кредитом.
Згідно до п.1.3 договору кінцевий термін погашення кредиту 20.12.2020 року.
Протягом строку фактичного користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки у розмірі 32 % річних (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. 3.2 договору після виконання позичальником обов'язкових умов, зазначених в пункті 3.1 договору, на підставі письмової заяви позичальника про надання кредиту (траншу), кредитор зобов'язується в межах ліміту надати кредит (транш) шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, відкритий в банку, для подальшого використання згідно з цільовим призначенням.
Відповідно до п. 5.2 договору позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів щомісячно однаковими платежами у розмірі згідно з графіком.
Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів до 20 числа місяця (п. 5.3 договору).
Додатком № 1 до кредитного договору визначено графік повернення суми кредиту та сплати процентів, а саме він підлягає поверненню у період з 20.01.2019 року по 20.12.2020 року. При цьому, позичальник повинен щомісячно сплачувати 14236,87 грн, які складають суму частини погашення кредиту та відсотки за відповідний період.
05.05.2020 року сторони уклали додаткову угоду №1 до кредитного договору, якою визначили загальну суму заборгованості та вирішили змінити графік погашення кредитних коштів.
Згідно з додатком до додаткової угоди №1 погашення кредиту та процентів повинне відбуватися у період з 20.05.2020 року по 20.12.2020 року. При цьому, позичальник повинен сплачувати: 20.05.2020 року - 2871,77 грн; 20.06.2020 року - 2967,49 грн; 20.07.2020 року - 2871,74 грн; у період з 20.08.2020 року по 20.11.2020 року - 23679,74 грн щомісячно та 20.12.2020 року - 23754,16 грн.
30.12.2020 року сторони уклали додаткову угоду №2 до кредитного договору, відповідно до якої сторони домовились п. 1.3 ст. 1 кредитного договору викласти у новій редакції "1.3 Кінцевий термін погашення кредиту - 20.11.2021 року" та вирішили змінити графік погашення кредитних коштів.
Згідно з додатком до додаткової угоди №2 погашення кредиту та процентів повинне відбуватися у період з 20.01.2021 року по 20.11.2021 року. При цьому позичальник повинен сплачувати: 20.01.2021 року - 3042,38 грн; 20.02.2021 року - 3045,60 грн; 20.03.2021 року - 2750,87 грн; у період з 20.04.2021 року по 20.10.2021 року - 15740,12 грн щомісячно та 20.11.2021 року - 15840,62 грн.
21.12.2018 року позивач надав відповідачу 1 кредитні кошти в сумі 250000 грн, що підтверджується відповідною випискою по рахунку.
В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним вище кредитним договором 20.12.2018 року між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки № 011/83886/491071/П (далі - договір).
Пунктом 1.1 зазначеного договору визначено, що поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов'язань, а саме щодо повернення кредиту у розмірі 250000 грн та сплати процентів за його користування.
Відповідно до пункту 1.2 договору у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов'язань. поручитель та позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники. У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов'язань в порядку та строки, встановлені кредитним договором кредитор набуває право вимоги до поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними забезпеченими зобов'язаннями (п. 2.1 договору).
Пунктом 2.2. договору передбачено, що поручитель зобов'язується здійснити виконання порушених забезпечених зобов'язань протягом 10 банківських днів з дати отримання вимоги від кредитора та в обсязі, зазначеному в такій вимозі. Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов'язань в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Кредитор має право направляти вимоги поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання забезпечених зобов'язань.
30.12.2020 року АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 підписали додатковий договір № 2 до договору поруки, згідно якого п. 1.1.1 договору поруки викладено в наступній редакції "повернути кредит у розмірі 250000 грн (кредит), в порядку, передбаченому кредитним договором, не пізніше 20.11.2021 року, або іншої дати, визначеної відповідно до умов кредитного договору".
23.11.2021 року у зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором позивач надіслав позичальнику та поручителю вимоги про дострокове погашення суми кредиту та сплати нарахованих процентів. Проте, дані вимоги позичальником та поручителем залишені без відповіді.
IV. Норми права та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.
Відповідно до ч. 2 п.1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в ст. 526 ЦК України.
Статтею 345 ГК України передбачено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Отже, підписаний 28.12.2018 року позивачем та відповідачем 1 кредитний договір є підставою для виникнення у них господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу статей 173, 174, ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за їх відсутності відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Належне виконання зобов'язання означає виконання його належними суб'єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.
Якщо при виконанні зобов'язання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, проте допустив виникнення заборгованості у розмірі - 86239,91 грн. Таким чином, станом на 18.11.2021 року заборгованість відповідача 1 за розрахунком позивача за наданим кредитом становить 86239,91 грн.
Згідно зі ст. ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У пункті 2.1 кредитного договору сторони передбачили, що протягом строку фактичного користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки у розмірі 32 % річних.
Таким чином, згідно поданого позивачем розрахунку станом на 18.11.2021 року заборгованість за відсотками становить 14536,90 грн.
Враховуючи викладене та зважаючи, що відповідач 1 не повернув кредит в повному обсязі, не сплатив в повному обсязі відсотки за користування кредитом, не спростував наявності заборгованості, не надав докази погашення заборгованості, суд прийшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця Кушнір Ірини Кристофонівни заборгованості за кредитом в розмірі 86239,91 грн, та заборгованість за відсотками у розмірі - 14536,90 грн є доведеними, обґрунтованими, підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Розглядаючи вимоги про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості, суд зазначає наступне.
Статтею 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою.
Матеріалами справи встановлено, що між ОСОБА_1 як поручителем та АТ "Райффайзен Банк Аваль" як кредитором, було укладено договір поруки.
Дослідивши умови вказаного договору поруки, суд встановив, що його предмет визначено, як надання поруки поручителем перед кредитором за виконання боржником - фізичної особи - підприємця Кушнір Ірини Кристофонівни зобов'язань за кредитним договором № 011/83886/491071 від 20.12.2018 року.
Згідно із ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.
Суд також враховує, що оскільки стороною основного зобов'язання є фізична особа-підприємець, а фізична особа (відповідач 2) є поручителем у даному зобов'язанні, тому з дати набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017 господарські суди наділені юрисдикцією, зокрема щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.
За таких обставин, спір у даній частині (щодо солідарного стягнення заборгованості з фізичної особи - поручителя) підлягає розгляду господарським судом. Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 березня 2018 року (провадження № 14-40цс18), 21 березня 2018 року (провадження № 14-41цс18), 25 квітня 2018 року (провадження № 14-74цс18), 30 травня 2018 року (провадження № 14?123цс18), 14 листопада 2018 року (провадження № 14-258цс18), 24 квітня 2019 року (провадження № 14-159цс19), від 26 червня 2019 року (провадження № 14-275цс19) та інших і підстав для відступу від неї немає.
Таким чином, позивач набув право вимоги до поручителя як солідарного боржника щодо погашення заборгованості за кредитним договором від 20.12.2018 року.
Частиною 1 ст. 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Таким чином, оскільки зобов'язання позичальника фізичної особи - підприємця Кушнір Ірини Кристофонівни перед позивачем не виконані, відтак поручитель ОСОБА_1 як солідарний боржник відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником у тому ж обсязі, що і боржник. В даному випадку щодо повернення заборгованості за кредитним договором від 20.12.2018 року в сумі 100776,81 грн, з яких заборгованість за кредитом у розмірі - 86239,91 грн та заборгованість за відсотками у розмірі - 14536,90 грн.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України та ч.1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені, відповідачами не спростовані, а тому позовні вимоги щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості в розмірі 100776,81 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
VI. Щодо розподілу судових витрат.
Судовий збір за приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України у зв'язку з задоволенням позову покладається на відповідачів порівну.
Враховуючи викладене та керуючись статтями ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця Кушнір Ірини Кристофонівни ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_2 ) та з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 28.04.2009 року Сторожинецьким РВ УМВС України в Чернівецькій області) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9; код 14305909) заборгованість за кредитним договором № 011/83886/491071 від 20.12.2018 року в сумі 100776,81 грн (у т.ч.: 86239,91 грн - заборгованість за кредитом, 14536,90 грн - заборгованість за відсотками) та судовий збір у сумі 2481 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23.03.2022 року.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/
Суддя М.В. Швець