65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"17" лютого 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3659/21
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЯ-В» (65091, м. Одеса, вул. М'ясоїдівська, буд.14, код ЄДРПОУ - 19202597, електронна адреса: info@tavriav.com.ua)
До відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )
про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Богомолова В.С.
Представники сторін:
Від позивача: Розман Ю.В. - на підставі ордера серії ОД №677501 від 26.11.2021р.;
Від відповідача: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ТАВРІЯ-В», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 370 543 грн 26 коп.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.12.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.12.2021р.
Ухвалою суду від 23.12.2021р. відкладено підготовче засідання на 13.01.2022р.
Ухвалою суду від 13.01.2022р. відкладено підготовче засідання на 01.02.2022р.
Ухвалою суду від 01.02.2022р. закрито підготовче провадження, справу №916/3659/21 призначено до розгляду по суті на 17.02.2022р.
Позивач - ТОВ «ТАВРІЯ-В», підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.
Відповідач - ОСОБА_1 , не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.
Ухвали суду у справі №916/3659/21, направлені відповідачу за адресою реєстрації, повернулися до суду не врученими з приміткою пошти: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
На підставі зазначеного справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку ч.9 ст.165 ГПК України.
Позивач у справі зазначає, що 04.01.2021р. між ТОВ «ТАВРІЯ-В» (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_1 (Виконавець) укладено Договір №ТВО04/01/21 про надання комплексу робіт/послуг з ремонту автомобілів та автомобільних фургонів (далі - «Договір»), відповідно до п.1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання протягом строку дії Договору надавати комплекс робіт/послуг з ремонту, фарбування автомобільних фургонів та автомобілів, виготовлення термічних перегородок (далі роботи/послуги) транспортних засобів (далі ТЗ) з встановленням запчастин і використанням супутніх товарів, необхідних при проведенні зазначених робіт/послуг, на станції технічного обслуговування та ремонту автомобілів (далі СТО) за місцем розташування Виконавця: м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3-А.
Відповідно до розділу 2 Договору сторони узгодили, що Замовник зобов'язаний самостійно доставити ТЗ на СТО для проведення визначеного комплексу робіт/послуг. Після прибуття ТЗ Замовника на СТО Виконавця, Виконавець складає, а Замовник підписує Акт приймання-передачі автомобіля на сервіс за встановленою на підприємстві Виконавця формою. Після оформлення належним чином Акту приймання-передачі автомобіля на сервіс, Виконавець складає попередній Наряд-замовлення, в якому зазначається перелік замовлених та узгоджених Замовником робіт/послуг. Наряд-замовлення обов'язково підписується Замовником (його уповноваженим представником). Передання ТЗ Замовнику здійснюється за Актом повернення ТЗ, в якому зазначається стан та укомплектованість повернутого ТЗ та який підписується Виконавцем та Замовником.
ТОВ «ТАВРІЯ-В» зазначає, що на виконання умов Договору було складено Наряд-замовлення від 04.01.2021р., відповідно до якого Виконавець зобов'язався виконати роботи з підготовки, ґрунтування та фарбування транспортного засобу Замовника, а саме: автомобіля марки КМ на шасі МАЗ 533603-002, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , який належить на праві власності ТОВ «ТАВРІЯ-В» відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого РЕВ №2 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області.
Відповідно до вищезазначеного Наряду-замовлення, 08.01.2021р. Замовник передав (здав) в ремонт, а Виконавець прийняв в ремонт вищезазначений транспортний засіб, що засвідчено підписами сторін та скріплено їх печатками.
В подальшому, 10.01.2021р. о 22 годині 34 хвилини на території металевого ангару, орендованого ФОП ОСОБА_1 під розміщення станції технічного обслуговування, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Овідіопольська дуга, 3-А, виникла пожежа, в результаті якої був повністю знищений транспортний засіб, який позивач здав на ремонт відповідачу, що підтверджується Актом про пожежу від 10.01.2021р.
Згідно з висновком від 11.02.2021р. №04/03/10.01.2021 з дослідження технічної причини пожежі, яка сталась 10.01.2021р. в ангарі, розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Овідіопольська дуга, 3-А, 10.01.2021р. о 22 год. 39 хв. до ОКЦ ГУ ДНС України в Одеській області надійшло повідомлення про пожежу, яка виникла в ангарі, де знаходилась станція технічного обслуговування та підприємство по виробництву реклами для автотранспорту. Пожежу виявив охоронець комплексу по диму, який виходив з вхідних дверей ангару, після чого ним були викликані пожежно-рятувальні підрозділи. Перші пожежно-рятувальні підрозділи прибули на місце пожежі о 22 год. 55 хв. та спостерігали інтенсивне задимлення ангару та полум'яне горіння в його середині. О 23 год. 43 хв. пожежу було локалізовано та о 00 год. 05 хв. - пожежу було ліквідовано. Загальна площа пожежі склала 150 кв. м.
У п. 4 цього висновку зазначено, що ангар, в якому виникла пожежа, розташовувався на території, яка була огороджена парканом. На території здійснювалась цілодобова охорона, що виключало можливість проникнення сторонніх осіб на територію підприємства. В ході огляду місця пожежі було встановлено, що вздовж південної стіни розташовувались стелажі з інструментами та вантажні контейнери. В південно-східній частині розташовувалась кімната для відпочинку працівників, розміром 4x5 метрів. В даному приміщенні розташовувались: газові балони та газове обладнання для приготування їжі, ліжка, холодильник, предмети меблювання. Вздовж північної стіни розташовувались стелажі з інструментами для проведення робіт з автотранспортними засобами.
Позивач вказує, що згідно висновку виключається можливість виникнення пожежі в результаті аварійних режимів електрообладнання. При цьому, зазначається, що під час проведення огляду місця пожежі, інтенсивні термічні пошкодження спостерігались в районі розташування приміщення для відпочинку персоналу, що було виражено найбільшою деформацією металевих будівельних конструкцій, вигоранням горючих матеріалів. Це вказує на те, що осередок пожежі знаходився в місці розташування приміщення для відпочинку персоналу, а саме: в місці, де спостерігались фрагменти газової плити та газового балону.
Так, відповідно до викладених висновків вбачається, що: осередок пожежі знаходився в приміщенні відпочинку персоналу, в місці розташування газової плити; найбільш ймовірною причиною виникнення даної пожежі стало порушення правил пожежної безпеки при використанні газового обладнання, а саме - газової плити.
З позиції позивача, аналізуючи умови укладеного між сторонами Договору, можна дійти висновку, що цей Договір є змішаним, оскільки містить у собі елементи договору про надання послуг та договору зберігання, оскільки відповідно до пп. 2.5.6. Договору Виконавець несе відповідальність за збереження переданого для проведення робіт/послуг ТЗ до моменту передачі (повернення) його Замовнику.
Позивач посилається на положення ст.841 Цивільного кодексу України, відповідно до якої підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна. Оскільки замовник, залишаючись титульним власником майна, передає його у володіння і користування підряднику (виконавцю), останній відповідає за схоронність майна замовника, до якого він має доступ у зв'язку з виконанням робіт.
Такі заходи можуть полягати у забезпеченні охорони майна працівниками підрядника (виконавця) або третіми особами на підставі договору укладеного від розкрадання, умисного знищення, у проведенні заходів, які унеможливлюють знищення, пошкодження майна внаслідок недбайливого зберігання, дій працівників підрядника (виконавця) або третіх осіб, пожежі.
Позивач зауважує, що Правилами пожежної безпеки в Україні, затвердженими Міністерством з питань надзвичайних ситуацій №126 від 19.10.2004р., визначено конкретні заходи пожежної безпеки, які повинні здійснювати підрядник (виконавець).
Крім того, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором зберігання одна сторона (зберігай) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Таким чином, враховуючи той факт, що сторони умовами п/п. 2.5.6. Договору погодили, що після приймання ТЗ Виконавець несе відповідальність за його схоронність та комплектність до моменту підписання Акту виконаних робіт і повернення його Замовнику, позивач вважає, що знищення майна (автомобіля марки КМ на шасі МАЗ 533603-002, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_5 ), є наслідком невжиття Виконавцем заходів для збереження майна, передбачених умовами Договору.
Відповідно до п. 4.1. Договору сторони зобов'язуються не вчиняти дії, що можуть призвести до спричинення збитків другій стороні. Згідно п. 5.1. Договору за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків, передбачених цим Договором, винна сторона відповідає в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Згідно п. 5.2. Договору сторона, що заподіяла своїми діями документально підтверджені збитки іншій стороні, зобов'язана за письмовою вимогою іншої сторони відшкодувати їх у повному обсязі.
На підставі вищенаведеного, позивач дійшов висновку, що відповідач порушив умови укладеного між ним та позивачем Договору, чим заподіяв останньому збитків у вигляді знищення належного йому майна, що сталося внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором.
Особа, яка завдала шкоди, відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Враховуючи відсутність підстав для звільнення виконавця від відповідальності, позивач вважає, що такі дії відповідача є підставою для притягнення його до відповідальності за порушення взятих на себе за Договором зобов'язань у вигляді стягнення збитків.
Позивач також зазначає, що відповідно до Договору купівлі-продажу №55 від 01.09.2010р., укладеного між ТОВ «ТАВРІЯ-В» та ТОВ «Укравтокомплект ЛТД», автомобіль марки КМ на шасі МАЗ 533603-002, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 було придбано позивачем за 460 200 грн.
Крім того, позивач зазначив, що вказаний транспортний засіб було обладнано додатковим обладнанням - холодильно-опалювальною установкою обладнанням THERMO KING та гідроліфтом DHollandia, орієнтована закупівельна вартість яких складала 70 000 грн.
Позивач зауважує на тому, що з метою досудового врегулювання спору між сторонами у справі щодо завданої шкоди 22.01.2022р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію про відшкодування збитків.
В ході перемовин між сторонами у справі, відповідачем було визнано провину у знищенні транспортного засобу, що належить ТОВ «ТАВРІЯ-В», та дано обіцянку здійснити оплату суми, узгодженої сторонами в Угоді про врегулювання спору майнових вимог шляхом добровільного відшкодування майнової шкоди, проект якої був відправлений відповідачу 25.03.2021р. Однак, як стверджує позивач, після того, як сторони погодили порядок та строки відшкодування завданих ТОВ «ТАВРІЯ-В» збитків, відповідач відмовився від підписання вищезазначеної Угоди та здійснення погоджених сторонами виплат.
Таким чином, в досудовому порядку сторонами не було врегулювано питання щодо відшкодування шкоди, заподіяної ФОП ОСОБА_1, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.
ТОВ «ТАВРІЯ-В» також зазначає, що для визначення реальної вартості втраченого позивачем майна (вартості матеріального збитку, понесеного позивачем внаслідок пошкодження належного йому на праві власності транспортного засобу через пожежу, що сталася на території металевого ангару, орендованого відповідачем) позивачем було замовлено транспортно-товарознавче дослідження.
Висновком експертного дослідження від 18.10.2021р. №ЕД-19/116-21/15130-АВ, виготовленим Одеським науково-дослідницьким експертно-криміналістичним центром МВС України за результатами транспортно-товарознавчого дослідження автомобіля марки КМ на шасі МАЗ 533603-002, номерний знак НОМЕР_2 , встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику вищезазначеного автомобіля, внаслідок пошкодження автомобіля пожежею, яка сталася 10.01.2021р., визначається такою, що дорівнює ринковій вартості транспортного засобу на момент пошкодження та становить 370 543 грн 26 грн.
На підставі зазначеного, позивач просить стягнути на його користь шкоду у розмірі 370 543 грн 26 грн.
Крім того, посилаючись на п.п. 4-7 ст. 127 ГПК України, позивач просить стягнути на свою користь витрати, понесені ТОВ «ТАВРІЯ-В» у зв'язку з проведення експертного дослідження у розмірі 1 015 грн 20 коп., які підтверджуються рахунком-фактурою №2021-2871 від 08.09.2021р. та платіжним дорученням №359820 від 04.10.2021р.
Позивач звертає увагу суду на те, що в процесі підготовки позовної заяви, виявлено, що підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) була припинена 09.07.2021р. на підставі власного рішення даної особи, про що свідчать офіційні дані з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відтак, посилаючись на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 09.10.2019р. у справі № 127/23144/18, позивач зазначає, що господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п.1 ч.1 ст.20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка па дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
В якості нормативного обґрунтування позовних вимог позивач також посилається на положення ст.ст. 11, 22, 386, 610, 611, 614, 625, 841, 906, 936, 942, 950, 951, 1166, 1172, 1192, Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 216, 225, 230 Господарського кодексу України.
В позовній заяві ТОВ «ТАВРІЯ-В» також просить стягнути на його користь судові витрати на правничу допомогу. Відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу за Договором про надання правової допомоги від 01.09.2021р., укладеним між ТОВ «ТАВРІЯ-В» та адвокатом Розман Юлією Валеріївною, з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 01.09.2021р. та Акту надання правової допомоги від 14.11.2021р. на момент складення позовної заяви витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 10 756 грн.
Посилаючись на положення ст.ст. 123, 126 ГПК України, позивач просить стягнути на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 756 грн.
Відповідач не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.
Розглянув матеріали справи, вислухав пояснення представника позивача, суд встановив, що 04.01.2021р. між ТОВ «ТАВРІЯ-В» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) укладено Договір №ТВО04/01/21 про надання комплексу робіт/послуг з ремонту автомобілів та автомобільних фургонів (далі - «Договір»), відповідно до п.1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання протягом строку дії Договору надавати комплекс робіт/послуг з ремонту, фарбування автомобільних фургонів та автомобілів, виготовлення термічних перегородок (далі роботи/послуги) транспортних засобів (далі ТЗ) з встановленням запчастин і використанням супутніх товарів, необхідних при проведенні зазначених робіт/послуг, на станції технічного обслуговування та ремонту автомобілів (далі СТО) за місцем розташування Виконавця: м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3-А.
Відповідно до п.1.2. Договору роботи/послуги, зазначені в п.1.1 Договору, спрямовані на підтримання транспортних засобів Замовника в технічно справному стані, належному технічному вигляді та на виконання вимог нормативних актів щодо надійності, економічності, безпеки руху та екологічної безпеки.
Згідно з ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно ч.2 зазначеної статті договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст. 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому, за правилами ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Отже, за Договором №ТВО04/01/21 про надання комплексу робіт/послуг з ремонту автомобілів та автомобільних фургонів від 04.01.2021р. у сторін виникли взаємні права та обов'язки, а саме: Виконавець зобов'язався виконувати роботи/надавати послуги якісно та на належному технічному рівні згідно із Нарядом-замовленням, дотримуючись строків виконання, узгоджених сторонами (п.2.5.1. Договору) та забезпечити збереження переданого для проведення робіт/надання послуг ТЗ (п.2.5.6. Договору), а Замовник, в свою чергу, зобов'язався своєчасно в порядку, передбаченому цим договором здійснити оплату виконаних робіт та наданих послуг (п.2.3.2. Договору).
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У частині 1 ст. 174 Господарського кодексу України законодавець встановив, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до п.2.1.1. Договору Замовник зобов'язаний самостійно доставити ТЗ на СТО для проведення визначеного комплексу робіт/послуг. У випадку неможливості доставити ТЗ у заздалегідь визначений час, Замовник зобов'язаний не пізніше ніж за один день повідомити про це Виконавця і погодити з ним дату початку робіт.
Пунктом 2.1.2. Договору визначено, що після прибуття ТЗ Замовника на СТО Виконавця, Виконавець складає, а Замовник підписує Акт приймання-передачі автомобіля на сервіс за встановленою на підприємстві Виконавця формою. Зазначений Акт одночасно є заявкою Замовника, яка підтверджує звернення останнього на СТО для замовлення робіт/послуг, в якій Замовник обов'язково зазначає причину звернення (виявлені ним несправності в роботі ТЗ) та орієнтовний перелік робіт/послуг, що ним замовляються.
З матеріалів справи вбачається, що 04.01.2021р. сторонами складено Наряд-замовлення, відповідно до якого Виконавець зобов'язався виконати роботи з підготовки, ґрунтування та фарбування транспортного засобу Замовника, а саме: автомобіля марки КМ на шасі МАЗ 533603-002, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , який належить на праві власності ТОВ «ТАВРІЯ-В» відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого РЕВ №2 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області.
Згідно Наряду-замовлення 08.01.2021р. Замовник передав (здав) в ремонт, а Виконавець прийняв на ремонт вищезазначений Транспортний засіб, що засвідчено підписами сторін та скріплено їх печатками.
Судом встановлено, що 10.01.2021р. о 22 годині 34 хвилини на території металевого ангару, орендованого ФОП ОСОБА_1 під розміщення станції технічного обслуговування за адресою: м. Одеса, вул. Овідіопольська дуга, 3-А, виникла пожежа, про що Головним інспектором Малиновського РВ у м. Одесі ГУ ДСНС України в Одеській області у складі комісії складено Акт про пожежу.
З Акта про пожежу від 10.01.2021р. вбачається, що пожежею знищено металевий ангар площею 441 м.кв. та автомобіль марки КМ на шасі МАЗ 533603-002, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , що належить на праві власності ТОВ «ТАВРІЯ-В». Причини пожежі встановлюються.
Відповідно до Висновку №04/03/10.01.2021 від 11.02.2021р. з дослідження технічної причини пожежі, яка сталась 10.01.2021р. в ангарі, розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Овідіопольська дуга, 3-А, при динамічному огляді місця знаходження осередку пожежі, в післяпожежному смітті спостерігались металеві фрагменти газової плити. На момент огляду на пальнику газової плити спостерігались оплавленні фрагменти ємності, яка була виконана з алюмінієвого сплаву (далі - алюмінієва каструля). На дні каструлі спостерігались залишки їжі зі слідами дії високої температури. При детальному огляді газової плити було встановлено, що в результаті високої температури пожежі сталось вигорання гумового шлангу, за допомогою якого здійснювалась подача газу від газового балону до газової плити. Обвуглені фрагменти даного шлангу та металеві затискувачі спостерігались в місці приєднання шлангу до газової плити (див. фото 14, 15). В ході детального динамічного огляду корпусу газової плити, було встановлено, що ручка керування подачі газу на неї була зафіксована в положенні «увімкнено». Вентиль газового балону був знищений в результаті дії високої температури пожежі. Таким чином, приймаючи до уваги результати огляду місця пожежі, характер початку та розповсюдження пожежі, аналіз ознак спрямованості горіння, найбільш ймовірною причиною виникнення даної пожежі є порушення правил пожежної безпеки при використанні газового обладнання, а саме газової плити при виготовлені їжі.
За приписами ст.2 Кодексу цивільного захисту України пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов'язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.
Відповідно до п.п. 21-23 ч.1 ст.20 Кодексу цивільного захисту України до завдань і обов'язків суб'єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить:
- забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки;
- утримання у справному стані засобів цивільного та протипожежного захисту, недопущення їх використання не за призначенням;
- здійснення заходів щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики.
У відповідності до ч.ч.1-3 ст.55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної безпеки на території України, регулювання відносин у цій сфері органів державної влади, органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання і громадян здійснюються відповідно до цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів. Діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств, установ та організацій. Зазначена вимога відображається у трудових договорах (контрактах), статутах та положеннях. Забезпечення пожежної безпеки покладається на власника (власників) земельної ділянки та іншого об'єкта нерухомого майна або наймачів (орендарів) земельної ділянки та іншого об'єкта нерухомого майна, якщо це обумовлено договором найму (оренди), а також на керівника (керівників) суб'єкта господарювання.
Отже, ФОП ОСОБА_1, з огляду на приписи Кодексу цивільного захисту України, Цивільного кодексу України та Правил пожежної безпеки в Україні, несе повну відповідальність за дотримання правил пожежної безпеки на належній йому території.
Відповідно до ст.841 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна.
Згідно з ч.1 ст.936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Приписами ч.1 ст.938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання
Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості (ч.1 ст.949 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.
Приписами п.1 ч.1 ст.951 Цивільного кодексу України встановлено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі у разі втрати (нестачі) речі відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості.
За таких обставин, на відповідача, як підрядника, що втратив майно, передане йому замовником, в силу наведених вище приписів ст.841 Цивільного кодексу України та п. 2.5.6. Договору, покладається певна майнова відповідальність.
Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.
Згідно п.1 ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичної чи юридичної особи за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Нормою ч.1 ст.224 Господарського кодексу України встановлено що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч.2 ст.224 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно з ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина завдавача шкоди. Причому в деліктних правовідносинах на позивача покладається обов'язок з доведення наявності шкоди, протиправності поведінки заподіювача шкоди, а також причинного зв'язку між такою протиправною поведінкою та шкодою. Водночас на заподіювача шкоди покладається обов'язок щодо доведення відсутності його вини у заподіянні цієї шкоди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009р. у справі №25/207).
Із врахуванням вимог статей 1166 та 1172 Цивільного кодексу України у спорі про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичної чи юридичної особи слід виходити з презумпції вини порушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини Відповідача у заподіянні шкоди, а навпаки, Відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні такої шкоди.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Великої палати Верховного Суду від 30.05.2018р. у справі №750/8676/15-ц.
На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що в діях ФОП ОСОБА_1 наявні такі елементи цивільного правопорушення як: протиправна поведінка, яка полягає у бездіяльності щодо забезпечення пожежної безпеки на території металевого ангару, орендованого ФОП ОСОБА_1 під розміщення станції технічного обслуговування за адресою: м. Одеса, вул. Овідіопольська дуга, 3-А; шкода, що полягає у знищенні майна, а саме автомобіля марки КМ на шасі МАЗ 533603-002, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , що належить на праві власності ТОВ «ТАВРІЯ-В» та причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який полягає у тому, що саме внаслідок невиконання вимог Правил пожежної безпеки в Україні та незабезпечення пожежної безпеки на території ангару відбулася пожежа, якою було завдано майнову (матеріальну) шкоду майну позивача.
Згідно п.2.1 розділу IV Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998р. №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012р. №1950/5) до числа основних завдань транспортно-товарознавчої експертизи належить визначення ринкової вартості колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), їх складових, а також розміру вартості матеріальних збитків, заподіяних власнику або володільцю колісних транспортних засобів, їх складових унаслідок пошкодження останнього.
Відповідно до ч.1 ст.98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Згідно ч.3 вказаної вище статті висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Крім того, згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про судову експертизу» підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.
Відповідно до висновку експертного дослідження від 18.10.2021р. №ЕД-19/116-21/15130-АВ, виконаного Одеського науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру МВС України за результатами транспортно-товарознавчого дослідження автомобіля марки КМ на шасі МАЗ 533603-002, номерний знак НОМЕР_2 на замовлення ТОВ «ТАВРІЯ-В», встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику вищезазначеного автомобіля, внаслідок пошкодження автомобіля пожежею, яка сталася 10.01.2021р., визначається такою, що дорівнює ринковій вартості транспортного засобу на момент пошкодження та становить 370 543 грн 26 коп.
Таким чином, враховуючи ринкову вартість автомобіля марки КМ на шасі МАЗ 533603-002, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , визначену висновком експертного дослідження від 18.10.2021р. №ЕД-19/116-21/15130-АВ, ТОВ «ТАВРІЯ-В» заподіяно збитків на суму 370 543 грн 26 коп., які підлягають стягненню на користь позивача.
Суд зауважує на тому, що відповідачем не наведено підстав для звільнення останнього від відповідальності за заподіяння шкоди ТОВ «ТАВРІЯ-В» на суму 370 543 грн 26 коп.
Суд приймає до уваги те, що відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) припинив свою господарську діяльність 09.07.2021р. на підставі власного рішення даної особи.
Однак, враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 09.10.2019р. у справі №127/23144/18, відповідно до якої у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати, ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, наявні підстави для стягнення збитків, заподіяних ТОВ «ТАВРІЯ-В» з ОСОБА_1 як фізичної особи.
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ТАВРІЯ-В» в цій частині.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, враховуючи задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат по сплаті судового збору на користь позивача.
Згідно ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно із ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Судом встановлено, що з позовної заяви ТОВ «ТАВРІЯ-В» вбачається, що попередній (орієнтовний) розмір судових витрат складає 10 756 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 01.09.2021р. між ТОВ «ТАВРІЯ-В» (Клієнт) та Адвокатом Розман Юлією Валеріївною (Адвокат) укладено Договір про надання правової допомоги №01/2021, відповідно до п.1.1. якого Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.
Згідно п.4.1 Договору отримання винагороди Адвокатом за надання правової допомоги відповідно до умов даного Договору відбувається у формі гонорару.
Пунктом 4.7. Договору визначено, що за результатами надання правової допомоги за Договором Адвокатом складається Акт надання правової допомоги, що підписується сторонами по факту виконання доручення, визначеного даним Договором, у строк не пізніше 5 календарних днів з моменту надання Адвокатом Клієнту даного Акту.
В Акті вказується обсяг наданої Адвокатом правової допомоги та її вартість. Акт надсилається Клієнту Адвокатом електронною поштою, факсимільним зв'язком або поштою. Акт вважається підписаним, якщо протягом 5 календарних днів з моменту його отримання Клієнтом, останній не надав Адвокату письмові аргументовані заперечення на даний Акт.
Відповідно до п.4.9. Договору Клієнт зобов'язується сплатити гонорар Адвокату протягом 3 календарних днів з дня отримання від Адвоката рахунку-фактури, який видається останнім на підставі підписаного сторонами Акту надання правової допомоги, за фактично виконані Адвокатом послуги.
Згідно п.10.4. Договору всі додатки, зміни та доповнення до Договору дійсні за умови, що вони вчинені в письмовій формі та підписані обома сторонами. Додатки, зміни і доповнення, оформлені належним чином, є невід'ємною частиною даного Договору.
Відповідно до п.2 Додаткової угоди №1 від 01.09.2021р. до Договору про надання правової допомоги № 01/2021 від 01.09.2021р. дана Додаткова угода визначає порядок оплати послуг Адвоката та розмір гонорару за надання правової допомоги у спорі про стягнення з ОСОБА_1 на користь Клієнта вартості матеріального збитку, завданого Клієнту внаслідок пошкодження (знищення) належного йому на праві власності автомобіля (марки КМ на шасі МАЗ 533603-002, державний номер НОМЕР_2 ) пожежею, яка сталася 10.01.2021 року на території металевого ангару, орендованого ФОП ОСОБА_1 під розміщення станції технічного обслуговування за адресою: м. Одеса, вул. Овідіопольська дуга, 3-А.
Пунктом 3 Додаткової угоди визначено, що Адвокат зобов'язується здійснити представництво та захист інтересів Клієнта у вищезазначеній справі відповідно до положень Договору, укладеного сторонами.
Пунктом 4 Додаткової угоди визначено, що сторони погодили наступний розрахунок гонорару Адвоката: гонорар сплачується Клієнтом відповідно до обсягу виконаних Адвокатом послуг, що зазначаються в Акті надання правової допомоги (далі - «Акт»), що підписується сторонами по факту виконання доручення, визначеного даним Договором, у строк не пізніше 5 календарних днів з моменту надання Адвокатом Клієнту даного Акту, із розрахунку погодинної вартості послуг Адвоката.
Пунктом 5 Додаткової угоди сторони погодили погодинну ставку вартості послуг Адвоката у розмірі 537 грн 80 коп., що еквівалентно 20 доларам США за курсом НБУ на день підписання даної Додаткової угоди.
Сплата узгодженої Сторонами суми гонорару (послуг) здійснюється Клієнтом в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок Адвоката, реквізити якого зазначаються у Договорі (відповідному рахунку на оплату гонорару) (п.7 Додаткової угоди).
Згідно п.п.10-11 Додаткової угоди правова допомога вважаються наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності). Адвокат надає Клієнту Акт надання правової допомоги, в якому зазначається зміст (обсяг) наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов Договору, додаткові витрати, які були понесені Адвокатом понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце).
Клієнт зобов'язаний на протязі 5 календарних днів з моменту отримання Акту підписати його або протягом вказаного строку надати письмове заперечення, в якому обґрунтувати причину відмови від приймання наданої правової допомоги та підписання відповідного Акту.
14 листопада 2021р. сторонами підписано Акт надання правової допомоги до Договору про надання правової допомоги №01/2021, з якого вбачається, що Адвокатом надано, а Клієнтом прийнято послуги з правової допомоги на загальну суму 10 756 грн, а саме: вивчення матеріалів справи тривалістю 4 год, що вартує 2 151 грн 20 коп.; формування позиції по справі тривалістю 2 год., що вартує 1 075 грн 60 коп.; підготовка матеріалів до подання заяви на проведення транспортно-товарознавчої експертизи тривалістю 2 год., що вартує 1 075 грн 60 коп.; підготовка позовної заяви тривалістю 12 год, що вартує 6 453 грн 60 коп.
Виходячи з аналізу положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Таким чином, виходячи із системного аналізу положень ч.8 ст. 129, ч. 3 ст. 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Верховний Суд в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19 звернув увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.
Суд також приймає до уваги, що позивачем було сплачено вартість транспортно-товарознавчої експертизи, проведеної на замовлення позивача Одеським науково-дослідницьким експертно-криміналістичним центром МВС України, що становить 1 015 грн 20 коп., що підтверджується рахунком-фактурою №2021-2871 від 08.09.2021р. та платіжним дорученням №359820 від 04.10.2021р.
У відповідності до ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати (крім судового збору), пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищенаведеного, враховуючи задоволення позовних вимог ТОВ «ТАВРІЯ-В», суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 756 грн та витрат на проведення експертизи у розмірі 1 015 грн 20 коп.
Суд звертає увагу відповідача, що ним не спростовано підстав на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог у визначений ГПК України спосіб та не наведено підстав для зменшення розміру судових витрат.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЯ-В» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 370 543 грн 26 коп. - задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЯ-В» (65091, м. Одеса, вул. М'ясоїдівська, буд.14, код ЄДРПОУ - 19202597, електронна адреса: info@tavriav.com.ua) матеріальну шкоду у розмірі 370 543 грн 26 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 558 грн 15 коп., витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 756 грн та витрати пов'язані з проведенням експертизи у розмірі 1 015 грн 20 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 28 лютого 2022 р.
Суддя Н.В. Рога