17.03.2022 Справа №914/322/15
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши
заяву Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"
про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу
у справі №914/322/15
за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
до відповідача Фізичної особи-підприємця Хмарика Романа Михайловича
про стягнення 5844,92 грн.
за участю представників:
від заявника (позивача) не з'явився
від боржника (відповідача) не з'явився
Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.03.2015р. у справі №914/322/15 позов задоволено повністю, вирішено Стягнути з Фізичної особи-підприємця Хмарик Романа Михайловича на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 3000,00 грн. - заборгованості за кредитом, 1640,00 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 827,99 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 376,93 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом та 1827,00 грн. - судового збору.
31.03.2015р. на примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 18.03.2015р. у даній справі було видано наказ про стягнення з відповідача на користь позивача вищезазначеної заборгованості та витрат по сплаті судового збору.
28.02.2022р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява (вх.№736/22) Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу у справі №914/322/15. Розгляд даної заяви призначено судом на 17.03.2022р.
Стягувач (позивач) явку представника в судове засідання не забезпечив, однак подав заяву (вх.№6318/22 від 17.03.2022р.), в якій зазначено, що Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу підтримує в повному обсязі, а також не заперечує проти її розгляду без участі представника заявника.
Боржник (відповідач) явку представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином. При цьому слід зазначити, що явка сторін в судове не визнавалася судом обов'язковою.
Подану заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу у справі №914/322/15 Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" обгрунтовує тим, що оскільки банк став державним, наказ Господарського суду Львівської області від 31.03.2015р. у справі №914/322/15 був направлений в головний офіс банку для проведення звірки щодо наявних справ, після чого вказаний наказ був відправлений у Львівське відділення банку.
У поданій заяві вказано, що наказ Господарського суду Львівської області від 31.03.2015р. у справі №914/322/15 ймовірно згорів під час пожежі в архіві банку 16.11.2018р., який знаходився за адресою: місто Львів, вулиця Стрийська, 12.
При цьому, як зазначає заявник, боржник постійно обіцяв погасити заборгованість, однак в добровільному порядку рішення суду у справі №914/322/15 не виконав. Як зазначено у заяві, пропущений строк для пред'явлення наказу до виконання не дає можливості стягувачу звернутися до органів Державної виконавчої служби для примусового виконання рішення суду у даній справі.
Враховуючи наведене, Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" просить визнати поважними причини пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання, поновити вказаний процесуальний строк та видати дублікат наказу у справі №914/322/15.
Відповідно до частини 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999р., норми якого були чинними на час видачі наказу, виконавчі документи пред'являються до виконання протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
Зі змісту наказу, виданого Господарським судом Львівської області 31.03.2015р. у справі №914/322/15 вбачається, що він дійсний для пред'явлення до виконання протягом одного року.
Однак Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999р. №606-XIV втратив свою чинність у зв'язку з набранням 05.10.2016р. чинності Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016р в новій редакції.
Відповідно до частини 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ від 02.06.2016р., виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Отже, враховуючи наведені норми законодавства, строком пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Львівської області від 31.03.2015р. у справі №914/322/15 є 31.03.2018р.
В підтвердження своїх доводів, що наведені у заяві про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу, Акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" долучено до матеріалів справи такі докази:
- акт №01-1090 від 30.12.2021р. про втрату виконавчого документа, в якому також зазначено, що наказ до виконання не пред'являвся;
- посилання на веб сторінку з мережі інтернет від 16.11.2018р. із назвою "У Львові виникла пожежа на даху ПриватБанку";
- скріншот веб сторінки з мережі інтернет з автоматизованої системи виконавчого провадження щодо боржника Хмарика Романа Михайловича.
Так, відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Одним із основних засад судочинства, згідно із пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України, є зокрема, обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13 грудня 2012р. №18-рп/2012, відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.
У вказаному рішенні Конституційного суду України від 13 грудня 2012р. №18-рп/2012 зазначено також, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (Рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (рішення Конституційного суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013р. у справі №1-7/2013).
Однак при цьому частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно із частиною 1 статті 329 Господарського процесуального кодексу України, у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Як встановлено судом, строк пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Львівської області від 31.03.2015р. у справі №914/322/15 закінчився 31.03.2018р.
При цьому заявник посилається на те, що вказаний наказ ймовірно згорів під час пожежі в архіві банку 16.11.2018р., тобто більше ніж через сім місяців після закінчення строку для пред'явлення наказу до виконання.
Таким чином, сам по собі факт пожежі в архіві банку, на який посилається заявник не може бути поважною причиною для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, адже вказана подія сталася набагато пізніше після закінчення вказаного строку. Водночас, докази про пожежу саме в архіві банку до заяви не долучені.
Щодо твердження заявника про те, що наказ Господарського суду Львівської області від 31.03.2015р. у справі №914/322/15 був направлений в головний офіс банку для проведення звірки щодо наявних справ, а також подальше його відправлення у Львівське відділення банку слід зазначити, що такі доводи стягувач не підтвердив жодними доказами, що в свою чергу також не дає підстав суду дійти висновку про можливу втрату виконавчого документа під час його пересилання поштою тощо.
Разом з тим, слід зазначити, що акт №01-1090 про втрату виконавчого документа складено стягувачем лише 30.12.2021р., тобто більше ніж через три роки після закінчення строку пред'явлення наказу до виконання та більше ніж через шість років після видачі судом даного виконавчого документа.
Отже, як вбачається із поданих матеріалів, враховуючи встановлені судом обставини, заявником не доведено поважності причин пропуску строку пред'явлення наказу до виконання, який закінчився 31.03.2018р. При цьому інші докази, які могли б свідчити про існування поважних причин пропуску даного строку в матеріалах справи також відсутні.
Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку відмовити Акціонерному товариству "Комерційний банк "Приватбанк" у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання.
Пунктом 19.4. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (Розділ ХІ) передбачено, що до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Отже, зважаючи на те, що стягувач звернувся до суду із заявою про видачу дубліката наказу після закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, з врахуванням того, що заява про поновлення пропущеного процесуального строку в даному випадку не підлягає задоволенню, суд дійшов висновку відмовити заявнику у видачі дубліката наказу у даній справі.
Керуючись статтями 118, 119, 234, 326, 329, пунктом 19.4. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу у справі №914/322/15 - відмовити.
Ухвала господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу господарського суду може бути оскаржено відповідно до розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 22.03.2022р.
Суддя Петрашко М.М.