79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"21" березня 2022 р. Справа №909/923/21
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Кравчук Н.М.
суддів Марко Р.І.
Плотніцький Б.Д.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за вих..№39/10-7366-21 від 20.12.2021 (вх. № ЗАГС 01-05/4319/21 від 28.12.2021)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.11.2021 (суддя І. М. Скапровська, повний текст складено 06.12.2021)
у справі №909/923/21
за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі АТ "НАК "Нафтогаз України"), м. Київ
до відповідача: Комунального підприємства "Водотеплосервіс" (надалі КП "Водотеплосервіс"), м. Калуш, Івано-Франківська область
про стягнення збитків в сумі 67 588, 78 грн
за участю представників сторін: не викликалися
АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до КП "Водотеплосервіс" про стягнення збитків в сумі 67 588, 78 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що відповідач всупереч умовам договору № 6438/18-ТЕ-15 постачання природного газу від 04.10.2018, додаткових угод до договору, неналежно виконав взяті на себе зобов'язання в частині споживання газу, зокрема спожив природний газ в меншому обсязі від замовленого.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.11.2021 у справі №909/923/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд зазначив, що позивач не надав доказів об'єктивного зменшення своїх майнових благ та втрати доходів, які він міг би отримати при споживанні відповідачем більшого чи меншого обсягу газу. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення кошти не є реальними збитками в розумінні чинного законодавства.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, АТ "НАК "Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи. Зокрема, скаржник стверджує, що судом не було враховано інтереси позивача, не з'ясовано чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором та не оцінено розмір таких збитків.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2021 справу №909/923/21 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, судді: Марко Р.І. та Плотніцький Б.Д.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.11.2021 у справі №909/923/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Роз'яснено учасникам справи про їхнє право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 ГПК України.
Учасники даного судового процесу були повідомлені про нього згідно контактних даних, відомості про які містяться в матеріалах справи. Крім того, процесуальні документи апеляційного суду у порядку, встановленому Законом України “Про доступ до судових рішень”, були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Позивач та відповідач в строки, визначені судом, жодних заяв та клопотань не подали.
У відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх. № 01-04/1150/22 від 18.02.2022) відповідач зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.
04.10.2018 між АТ “НАК “Нафтогаз України” (постачальник) та КП "Водотеплосервіс" (споживач) було укладено договір постачання природного газу № 6438/18-ТЕ-15.
Крім того, між сторонами також було укладено додаткову угоду № 1 від 22.10.2018, додаткову угоду № 2 від 27.10.2018, додаткову угоду № 3 від 02.11.2018, додаткову угоду № 4 від 22.11.2018, додаткову угоду № 5 від 20.03.2019, додаткову угоду № 6 від 27.03.2019, додаткову угоду № 7 від 24.04.2019, якими частково вносилися зміни та доповнення до договору №6438/18-ТЕ-15 від 04.10.2018.
Відповідно до умов договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2018-2019 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до пункту 1.2 договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Обсяг природного газу, що передається споживачу передбачено пунктом 2.1. договору.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природній газ споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Відповідно до пункту 3.7. договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді оформлюється актом приймання-передачі.
Пунктом 3.10. договору передбачено, що споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу за період постачання означає повне виконання постачальником своїх зобов'язань в частині постачання природного газу у відповідному періоді.
На виконання умов договору позивач передав відповідачу замовлений природний газ на загальну суму 24 938 937,16 грн, що підтверджується актами приймання-передачі, які складені на підставі договору від 04.10.2018 №6438/18-ТЕ-15, підписані представниками двох сторін та скріплені їх печатками, копії яких приєднані до матеріалів справи.
Відповідно до додаткової угоди № 4 від 22.11.2018 до договору від №6438/18-ТЕ-15 з 01.03.2019 застосовуються наступні пункти цього договору: 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз. п'ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз. третій підп.2) п.6.4 цього договору. Відповідно, пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз.1) підп.3.9.2 п.3.9, абзац четвертий підп.5) п.6.2, абзац другий підп.2) п.6.4 у з 01.03.2019 втрачають чинність.
Відповідно до п. 3.13 договору (в редакції, що застосовуються з 01.03.2019) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше, ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п.2.1 договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному п.5.7. договору.
Відповідно до п. 5.7 Договору (в редакції що застосовуються з 01.03.2019) відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 договору, здійснюється наступним чином:
- постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п.3.9. договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п.2.1. договору, розраховує збитки відповідно до п.3.13.1. або 3.13.2. п.3.13. договору;
- постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;
- споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.
Відповідно до підп.4) п.6.3. договору, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення споживачем умов п.2.1. договору у разі, якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
Актом приймання-передачі від 31.03.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 467,183 тис.куб.м.
Відповідач в березні 2019 фактично спожив природний газ в обсязі меншому на 295,427 тис.куб.м, ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 Договору.
16.05.2019 позивач на адресу відповідача надіслав Акт-претензію за вих.№ 26-630-19 (а.с. 54-55), змінену в частині розрахунку суми збитків листом за вих.№ 26-4079-19 від 25.11.2019 (а.с. 60), якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п.3.13. та 5.7. договору та п.1 Розділу VI Правил в розмірі 67588,78 грн за різницю між замовленим в березні 2019 року обсягом природного газу (762.610 тис.куб.м.) та фактичним обсягом використаного відповідачем в березні 2019 природного газу (467,183тис.куб.м.).
Як вказано у позовній заяві, станом на момент звернення позивача до суду, відповідач збитки в добровільному порядку не відшкодував.
З огляду на викладене, звертаючись до суду з даним позовом АТ "НАК "Нафтогаз України" просить стягнути в відповідача на підставі п.3.13. та 5.7. договору та п.1 Розділу VI Правил збитки у розмірі 67588,78 грн.
При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.
Згідно з положеннями статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому чи більшому розмірі.
Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 ГК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 225 Господарського кодексу України, сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності.
При цьому, позивачу слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Крім того, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.
Таким чином, доводи позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню останнім перед судом.
Натомість вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 1 розділу VI Правил (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), на які посилається позивач, відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках: якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період; якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою (яку наведено у вказаному пункті).
Тобто, у вищевказаних спеціальних нормах Правил дійсно передбачено відшкодування збитків у разі недотримання споживачем погодженого обсягу споживання газу.
Водночас, як вбачається із вказаних норм, у них йдеться про право постачальника вимагати від споживача відшкодування збитків, що узгоджується з вищенаведеними нормами цивільного та господарського законодавства, якими врегульовано відшкодування збитків.
Але, положень, з яких би вбачалося, що вищевказані загальні норми цивільного та господарського законодавства не підлягають застосуванню і що наявність підстав для відшкодування збитків не підлягає доведенню не містять ані Закон України "Про ринок природного газу", ані Правила, ані умови укладеного між сторонами договору з додатками до нього.
Крім того, п.3.13 Договору та п.п.1, 2 пункту 1 розділу VI Правил передбачають можливість відшкодування збитків споживачем. Проте, наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення зазначених сум збитків, оскільки вказане право на стягнення збитків з споживача не звільняє постачальника (позивача) від обов'язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Вказане вище також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду щодо розгляду спору в подібних правовідносинах, викладеною в постанові від 25.08.2021 року у справі № 911/3215/20, в якій суд касаційної інстанції зазначив про правомірність відмови у стягненні збитків за недотримання споживачем підтверджених обсягів природного газу - оскільки позивачем не доведено наявності з боку відповідача повного складу цивільного правопорушення.
Аналогічної позиції Верховний Суд дотримався у постанові від 21.09.2021 року у справі № 904/6992/20 та постанові від 26.10.2021 у справі № 904/6985/20.
Таким чином, з огляду на наведені обставини, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про те, що погодження сторонами в договорі порядку визначення розміру збитків не звільняє від обов'язку кредитора довести повний склад цивільного правопорушення як підстави для застосування такої форми майнової відповідності, як відшкодування збитків. У зв'язку з цим кредитор повинен був довести: протиправність поведінки (порушення умов договору); наявність збитку; причинний зв'язок; вину.
Так, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що його збитки доведені актом приймання-передачі природного газу із якого вбачається споживання природного газу у обсязі меншому від замовленого, протиправна поведінка заподіювача збитків полягає у бездіяльності відповідача щодо не виконання обов'язку самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно надавати додаткові угоди на коригування замовлених обсягів за цим договором - фактичного споживання обсягів природного газу. Також, як вказує позивач, у результаті бездіяльності відповідача нанесено збитки позивачу у сумі 67 588, 78 грн, розраховані відповідно до порядку розрахунку та відшкодування таких збитків, визначених пунктом 1 Розділу VI Правил постачання природного газу (постанова НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2496).
Колегія суддів не приймає до уваги вказане твердження позивача з огляду на те, що останнім ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не доведено, в чому полягають збитки АТ "НАК "Нафтогаз України" за спірний період, не надано доказів на підтвердження факту понесених ним збитків, спричинених порушенням відповідачем виконання зобов'язань за договором, зокрема, у зв'язку з недотриманням нормативних обсягів споживання у розрахунковому періоді об'ємів природного газу, не доведено наявності втрат (зменшення майна) позивача, спричинених більшим обсягом спожитого відповідачем природного газу та наявності відповідного причинно-наслідкового зв'язку між порушенням відповідачем умов договору та зазначеними втратами.
У зв'язку із викладеним, колегія суддів не убачає підстав для скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.11.2021 у справі №909/923/21.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення не знайшло свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.
Інші доводи, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.
Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишається за скаржником.
Керуючись, ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.11.2021 у справі №909/923/21 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Головуючий-суддя Н.М. Кравчук
Судді Р.І. Марко
Б.Д. Плотніцький