Справа № 348/1048/20
Провадження № 22-ц/4808/534/22
Головуючий у 1 інстанції Грещук Р. П.
Суддя-доповідач Бойчук
23 березня 2022 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Бойчука І.В.,
суддів: Пнівчук О.В., Девляшевського В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадженнясправу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі структурного підрозділу Нафтогазовидобувне управління «Надвірнанафтогаз» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення Надвірнянського районного суду від 18 січня 2022 року під головуванням судді Грещука Р.П. у м. Надвірна,
У липні 2020 року ПАТ «Укрнафта» в особі структурного підрозділу НГВУ «Надвірнанафтогаз» звернулося з ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди.
Позов обґрунтовано тим, що начальником контрольно-ревізійної служби Західного нафтопромислового району Департаменту функціонального контролінгу ПАТ «Укрнафта» з 04.09.2019 по 17.09.2019 проведено вибіркову перевірку стану використання техніки в цеху технологічного транспорту НГВУ «Надвірнанафтогаз» за період з 01.01.2019 по 02.08.2019, за результатами якої встановлено, що в порушення прийнятих наказів та розпоряджень замовниками автотранспортної техніки та водіями здійснено приписки пробігу автотранспортної техніки, що призвело до безпідставного списання 2 719,52 л дизпалива на суму 73 093,63 грн.
Посилаючись на те, що за результатами перевірки наказом від 21.10.2019 водія автоколони ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та прийнято рішення про відшкодування ним збитків, оскільки він відмовився добровільно такі відшкодувати і з ним укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, товариство просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 21 708 грн 75 коп. майнової шкоди.
Рішенням Надвірнянського районного суду від 18 січня 2022 року відмовлено у задоволенні позову ПАТ «Укрнафта» в особі структурного підрозділу НГВУ «Надвірнанафтогаз» до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди.
У апеляційній скарзі представник ПАТ «Укрнафта» посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.
Зазначає, що під час перевірки, шляхом співставлення записів шляхових листах з даними системи глобального GPS-моніторингу «Magellan» були виявлені приписки пробігу автомобіля УРАЛ-4320, д.н. НОМЕР_1 , яким керував водій а/к №3 ЦТТ ОСОБА_1 протягом січня-липня 2019 року, а зазначений в талонах замовника/дорожніх листах об'єм робіт/пройдений маршрут, пробіг (кілометраж) і час роботи вказаного автомобіля повністю не виконувалися або виконувалися частково, маршрут вказаний ним в дорожніх листах, не відповідав виробничій необхідності/доцільності, що призвело до безпідставного списання 832,14 л дизпалива на загальну суму 21 708,75 грн, яке фактично не використовувалося.
Відповідач, виконуючи доручену йому замовником роботу, знаючи фактично виконаний маршрут та пробіг (кілометраж), вносив недостовірні завищені дані до талона замовника чи повідомляв замовнику недостовірні завищені дані щодо пробігу (кілометражу), який той вносив до талона замовника. По завершенню вахтового методу роботи, відповідачем повертався автомобіль із меншою кількістю пального, яке приведене до об'єму, що відповідає недостовірним, збільшеним даним пробігу (кілометражу) автомобіля УРАЛ-4320, д.н. НОМЕР_1 . Ним було допущено нестачу пального (дизпаливо) за період січень-липень 2019 року в кількості 832,14 л на загальну суму 21 708,75 грн.
Відповідач несе матеріальну відповідальність за ввірене йому майно, в даному випадку пальне (дизпаливо), яке перед виїздом заливається до баку автомобіля і він розписувався про прийняття автомобіля з відповідною кількістю пального та про залишок такого по закінченню роботи та повернення автомобіля. Він надав письмові пояснення в яких вказав, що він особисто заповнював графи в шляхових листах, а саме: «показання спідометра та маршруту руху», «виконувана робота».
Наказом НГВУ «Надвірнанафтогаз» від 21.10.2019 № 97 «Про притягнення винуватців до відповідальності за підсумками перевірки КРС Західного НПР Департаменту функціонального контролінгу ПАТ «Укрнафта» згідно акту №01/01/13/08/03-01/2/131 від 17.09.2019р.» водій автоколони № 3 ЦТТ НГВУ «Надвірнанафтогаз» ОСОБА_1 притягнутий до дисциплінарної відповідальності (п.1. наказу), а враховуючи те, що він відмовився добровільно відшкодувати нанесені підприємству збитки, пунктом 4 цього наказу прийнято рішення про відшкодування нанесених збитків на суму 21708,75 грн. в судовому порядку.
Судом першої інстанції неповно встановлено вищевказані обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів. Висновки оскаржуваного рішення не відповідають дійсним обставинам та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, чим порушено норми процесуального права, зокрема ст. 89, 229 ЦПК України.
Просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовну заяву та стягнути з відповідача на їх користь майнову шкоду в розмірі 21 708,75 грн.
Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 апеляційним судом не приймається до уваги, оскільки ним не підписаний.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що начальником контрольно-ревізійної служби Західного нафтопромислового району Департаменту функціонального контролінгу ПАТ «Укрнафта» Кільчицьким І.Я. з 04.09.2019 по 17.09.2019 проведено вибіркову перевірку стану використання техніки в цеху технологічного транспорту нафтогазовидобувного управління «Надвірнанафтогаз» за період з 01.01.2019 по 02.08.2019.
За результатами проведеної перевірки складено акт №01/01/13/08/03-01/2/131 від 17.09.2019 з додатками (а.с. 29-42).
Перевіркою встановлено, що розпорядженням ПАТ «Укрнафта» від 09.11.2018 №3р «Про впровадження Процедури організації супутникового моніторингу витрат палива та пробігів транспортних засобів», зобов'язано усіх керівників груп та служб транспортних сервісів Товариства забезпечити введення супутникового моніторингу витрат палива та пробігів транспортних засобів із використанням системи глобального GPS - моніторингу транспорту.
Вказаною процедурою передбачено впровадження системи супутникового моніторингу на всі транспортні засоби товариства, з метою встановлення їх фактичного місцезнаходження, контролю добового та загального пробігу, часу та факту роботи, швидкісного режиму, фактичного використання палива тощо.
Пунктом 2.в даної процедури передбачено використання в документообігу підприємства наступних даних, отриманих від системи GPS-моніторингу: фактичний пробіг за певний проміжок часу; фактичні показники витрат палива для транспортних засобів, обладнаних датчиками рівня палива в баках; час використання транспорту для виконання роботи; час простою, тощо.
Також, процедурою передбачено процес приймання та обробки шляхових листів і алгоритм прийняття рішень починаючи від диспетчера ЦТТ (ГТС) і закінчуючи директором Департаменту товариства.
З метою оптимізації матеріальних витрат, контролю за роботою автотракторної та спеціальної техніки тощо, відповідно до даного розпорядження, в цеху технологічного транспорту НГВУ «Надвірнанафтогаз», з червня по грудень 2018 року, на всі транспортні засоби та спецтехніку встановлено комплекти обладнання глобального GPS-моніторингу «Magellan».
На виконання розпорядження ПАТ «Укрнафта» від 09.11.2018 №3р, в НГВУ «Надвірнанафтогаз» видано розпорядження від 07.12.2018 №24-Р-АГП, яким введено в дію Процедуру організації супутникового моніторингу витрат палива та пробігів транспортних засобів з 10.12.2018.
Під час перевірки було співставлено записи у шляхових листах з даними системи глобального GPS-моніторингу «Magellan» щодо пробігів окремих транспортних засобів за період з січня по липень 2019 року і встановлено, що внаслідок відсутності контролю з боку посадових осіб НГВУ «Надвірнанафтогаз» за використанням техніки, порушення вимог вищевказаних наказів і розпоряджень, замовниками автотранспортної техніки і водіями здійснено приписки пробігу автотранспортної техніки, що призвело до безпідставного списання 2719,52 л дизпалива на загальну суму 73 093,63 грн.
У відповідності до акту-наряду від 25.07.2018 №УН-442, на автомобіль УРАЛ-4320, д.н.з. НОМЕР_1 встановлено комплект обладнання супутникового GPS-моніторингу «Magellan».
Протягом періоду, що підлягав перевірці (01.01.19-31.07.19) збоїв в роботі GPS-обладнання не було, трекери не відключались, мінімальна кількість зареєстрованих супутників - більше десяти, при тому, що для коректної роботи, достатньо 4-х.
Приписки пробігу автомобіля УРАЛ-4320 д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував водій а/к №3 ЦТТ ОСОБА_1 протягом січня - липня 2019 року були виявлені під час проведення вище зазначеної перевірки шляхом співставлення записів у шляхових листах із даними системи глобального GPS - моніторингу «Magellan». Таким чином було встановлено, що приписки пробігу автомобіля УРАЛ-4320, д.н.з. НОМЕР_1 , призвели до безпідставного списання 832,14 л дизпалива на суму 21 708,75 грн.
Зокрема, згідно з даними шляхового листа від 09-16.01.19 №038792 (водій ОСОБА_1 , замовник - майстер ЦВНіГ ОСОБА_2 ), загальний пробіг автомобіля із 14:00 09.01.19 по 09:20 16.01.19, склав 483 км, на що списано 268 л. дизпалива. Проте, за даними системи GPS-моніторингу, фактичний пробіг автомобіля протягом вищевказаного періоду склав 262 км. Таким чином, із врахуванням 5% похибки в показниках датчиків GPS-моніторингу (13,1 км), водієм ОСОБА_1 здійснено приписку 207,9 км. пробігу автомобіля УРАЛ-4320 д.н.з. № НОМЕР_1 , що призвело до безпідставного списання 115,4 л. дизпалива на суму 2 970,2 грн.
Таким чином, приписки пробігу автомобіля УРАЛ-4320 держ.№ НОМЕР_1 за січень - липень 2019 року призвели до безпідставного списання 832,14 л. дизпалива на суму 21 708,75 грн. і відображені в додатку №4 до Акту №01/01/13/08/03-01/2/131 від 17.09.2019 року, в тому числі у той час, коли цим автомобілем керував ОСОБА_1 , що відображено в 13 шляхових листах, які долучені до матеріалів справи (а.с. 16-28).
ОСОБА_1 17.10.2019 надав письмові пояснення в яких вказав, що він особисто заповнював графи в шляхових листах, а саме: «показання спідометра», «маршрут руху, виконувана робота», та всі записи перевіряв майстер. Спідометр був справний, у паливному баку залишків не було, а була нестача. Також він зазначив що відмовляється добровільно відшкодовувати завдані збитки в сумі 21 708,75 грн.
Вищезазначена перевірка встановила, що водій АТЗ автоколони №3 ЦТТ НГВУ «Надвірнанафтогаз» ОСОБА_1 допустив порушення: вимог ст.139 КЗпП України; п.3.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку; п.1.5 наказу ПАТ «Укрнафта» №102 від 06.07.2017 «Про удосконалення роботи з транспортною документацією», яким передбачено, що відповідальність за заповнення всіх передбачених граф форми дорожнього листа (обов'язково розширено) для всіх видів техніки та своєчасність їх оформлення, покладається на замовників транспортних засобів та виконавців (водіїв АТЗ, машиністів, трактористів); п.4 «Положення про організацію транспортного обслуговування підрозділів ПАТ «Укрнафта», затвердженого заступником голови Правління Р.Уоллі 23.08.2017, яким встановлено, що відповідальність за ефективне та доцільне використання транспорту несе особа, відповідальна за використання транспорту.
За підсумками вказаної перевірки наказом НГВУ «Надвірнанафтогаз» від 03.10.2019 № 89 «Про притягнення винуватців до відповідальності за підсумками перевірки КРС Західного НПР Департаменту функціонального контролінгу ПАТ «Укрнафта» згідно акту №01/01/13/08/03-01/2/131 від 17.09.2019р.» водії автоколони №3 ЦТТ НГВУ «Надвірнанафтогаз» ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які допустили безпідставне списання паливно-мастильних матеріалів, були притягнуті до дисциплінарної відповідальності та їм було дозволено добровільно відшкодувати завдані підприємству збитки, згідно поданих заяв (а.с. 5-9).
У зв'язку з тим, що водії автоколони № 3 ЦТТ ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які допустили аналогічні порушення, перебували на час прийняття зазначеного наказу у відпустці, у пункті 8 цього наказу було зазначено: «8. Операційному менеджеру НГВУ «Надвірнанафтогаз» ОСОБА_7 вжити заходів щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності водіїв АТЗ автоколони № 3 ЦТТ НГВУ «Надвірнанафтогаз» ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 після їх виходу на роботу».
Наказом НГВУ «Надвірнанафтогаз» від 21.10.2019 № 97 «Про притягнення винуватців до відповідальності за підсумками перевірки КРС Західного НПР Департаменту функціонального контролінгу ПАТ «Укрнафта» згідно акту №01/01/13/08/03-01/2/131 від 17.09.2019 р.» водій автоколони № 3 ЦТТ НГВУ «Надвірнанафтогаз» ОСОБА_1 притягнутий до дисциплінарної відповідальності (п.1. наказу), та враховуючи те, що він відмовився добровільно відшкодувати нанесені підприємству збитки, пунктом 4 цього наказу прийнято рішення про відшкодування нанесених збитків на суму 21 708,75 грн в судовому порядку (а.с. 10-11).
Відповідач по справі - ОСОБА_1 працює в НГВУ «Надвірнанафтогаз» ПАТ «Укрнафта» з 01.01.1999. У період з 01.01.2019 по 02.08.2019 він працював водієм автотранспортних засобів цеху технологічного транспорту НГВУ «Надвірнанафтогаз». Станом на даний час працює водієм АТЗ управління транспорту ПАТ «Укрнафта».
Між роботодавцем та працівником - водієм АТЗ ЦТТ НГВУ «Надвірнанафтогаз» ОСОБА_1 05.04.2004 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність №191 (а.с. 43).
Статтею 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середньомісячного заробітку.
Згідно ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків.
У відповідності до ст. 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Як роз'яснено у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, завданої підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття) переданих йому для зберігання або інших цілей (пункт 1 статті 134 КЗпП), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно ст. 135-1 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.
Згідно з Переліком посад і робіт, які заміщуються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для зберігання, обробки, продажу, перевезення або застосування в процесі виробництва, затвердженим постановою Державного комітету СРСР по праці та соціальних питаннях та ВЦРПС від 28.12.1977 року №447/24 посада водія не входить до цього переліку.
Враховуючи вищезазначені норми, суд першої інстанції вірно вказав, що відповідач ОСОБА_1 як водій, не належить до категорії працівників з якими згідно зі ст. 135-1 КЗпП України може бути укладений такий договір, а тому не може нести матеріальну відповідальність у повному розмірі за завдання шкоди за договором про повну матеріальну відповідальність, як це передбачено п.1 ч.1 ст. 134 КЗпП України.
Як вбачається з робочої інструкції водія автотранспортних засобів, затверджених начальником НГВУ «Надвірнанафтогаз» Чуприною В.С. від 18.07.2017, з якою ознайомлений відповідач ОСОБА_1 , до обов'язків водія, зокрема, входить: заправляти автомобільні транспортні засоби паливно-мастильними матеріалами, оформляти шляхові документи.
Відповідно до робочої інструкції водія автотранспортних засобів, затвердженої директором УТ ПАТ «Укранафта» Малишевим Ю.В. від 2020 року, з якими ознайомлений відповідач ОСОБА_1 , до обов'язків водія входить оформлення дорожніх листів та дорожньої документації у відповідності з «Положенням про організацію транспортного обслуговування підрозділів ПАТ «Укрнафта», своєчасно здавати дорожні листи диспетчеру/фахівцю з координації транспортної роботи; здійснювати перевезення до місця призначення за вказаним маршрутом; отримувати паливо-мастильні матеріали, заправляти транспортний засіб, вести облік отриманого та використаного пального, залишків та фіксувати відповідні дані у дорожніх листах та надавати фіскальні чеки про використання скретч-карт; проводити списання паливо-мастильних матеріалів по фактичному використанню, але не більше затвердженої норми.
Згідно положення про організацію транспортного обслуговування підрозділів ПАТ «Укрнафта», затвердженого заступником Голови Правління, Виконавчим Віце-Президентом з питань технологій та послуг Робертом Уоллі від 29.08.2017, а саме п.3.2, при оформленні дорожніх листів, талону замовника та товарно-транспортної накладної (накладної-вимоги на внутрішнє переміщення МТР) обов'язково заповнюються всі графи та як найповніше описується пройдений маршрут та виконаний об'єм робіт. Відповідальна особа замовника ставить власний підпис та штамп (печатку) у талон замовника та дорожній лист лише після перевірки заповнення 1) талону замовника: у графі: «Показання спідометра» повинно бути вказано показання спідометра при прибутті та вибутті автомобіля; у графі: «Час» фактичний час прибуття та вибуття з пункту замовлення; 2) дорожнього листа: пройдений маршрут руху із зазначенням всіх об'єктів по маршруту руху (майданчик, свердловина, населені пункти); для спеціальних та спеціалізованих автомобілів, тракторної техніки та інших обов'язково в повному обсязі вказується увесь виконаний об'єм робіт (що і скільки пропарювалося, які вантажі завантажувалися та розвантажувалися, об'єм переміщеного ґрунту, які об'єкти буксирувалися, уточнені прив'язки місць планування територій та інше); номер талону замовника, товарно-транспортних накладних; пройдений кілометраж та інше.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутні підстави стягнення майнової шкоди з відповідача.
Відповідно до ч. 1, 2 та 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76, 77 ЦПК України).
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
Єдиним доказом на який посилається позивач є акт перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності НГВУ «Надвірнанафтогаз» №01/01/13/08/03-01/2/131 від 17.09.2019 року контрольно-ревізійної служби Західного нафтопромислового району Департаменту функціонального контролінгу на підставі співставлення даних шляхових листів з даними системи глобального моніторингу GPS-моніторингу щодо пробігу окремих транспортних засобів.
Натомість такі дані повністю спростовуються самими дорожніми листами, які підписані відповідальними особами, і як ствердив відповідач зауважень з приводу даних спідометра не було. При цьому, суд врахував також те, що крім водія, показники спідометра також контролюють і інші працівники, такі як механік, замовник, диспетчер.
Представником позивача суду не надано жодних доказів, які б давали суду підстави надати перевагу показникам системи глобального моніторингу GPS-моніторингу, в тому числі не надано і саме свідоцтво про повірку даного технічного приладу.
Інформація в дорожніх листах відповідає даним встановленого на транспортному засобі, яким керував відповідач, спідометра, втручань відповідача у розрахунковий механізм якого роботодавцем не виявлено, експертиза на предмет встановлення такого втручання не проводилася і позивачем клопотань з цього приводу не заявлено.
З цих підстав не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що відповідач вносив недостовірні завищені дані до талона замовника чи повідомляв замовнику недостовірні завищені дані щодо пробігу (кілометражу), який той вносив до талона замовника, а автомобіль повертався із меншою кількістю пального, яке приведене до об'єму, що відповідає недостовірним, збільшеним даним пробігу (кілометражу) автомобіля.
Доводи апелянта про те, що відповідач несе матеріальну відповідальність за ввірене йому майно, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки матеріали справи не містять достатніх належних та допустимих доказів щодо завдання працівником збитків роботодавцю.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд першої інстанції, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. З такими висновками погоджується і колегія суддів апеляційного суду та вважає їх правильними.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд дійшов переконання, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.
Частиною 1 зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.
Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» залишити без задоволення.
Рішення Надвірнянського районного суду від 18 січня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 23 березня 2022 року.
Суддя-доповідач: І.В. Бойчук
Судді: О.В. Пнівчук
В.А. Девляшевський