Номер провадження: 22-ц/813/4847/22
Номер справи місцевого суду: 946/8218/20
Головуючий у першій інстанції Адамов А. С.
Доповідач Сегеда С. М.
22.03.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Драгомерецького М.М.,
Дришлюка А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» Крилової Олени Леонідівни на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23 вересня 2021 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
21.12.2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 17.11.2010 року у розмірі 87194,25 грн. та судових витрат у розмірі 2102,00 грн. (т.1, а.с. 1-3).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 17.11.2010 року, з метою отримання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 підписав заяву б/н та отримав кредитні кошти. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 36000,00 грн.
При підписанні вказаної заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у анкеті-заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що позичальник був проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Формулярами та стандартними формами є саме: «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговується відповідач.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання умов кредитного договору від 17.11.2010 року, станом на 10.11.2020 року виникла заборгованість у розмірі 87194,25 грн., з яких: 61327,58 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 61327,58 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 21784,92 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 4081,75 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23.09.2021 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» було відмовлено.
В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Зокрема позивач посилався на узгодження сторін з Умовами та правилами надання банківських послуг, які не виконуються відповідачем. Відсутність підпису ОСОБА_1 в Умовах та правилах надання банківських послуг не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, та не свідчить про відсутність договірних правовідносин між сторонами.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду від 23.09.2021 року залишити без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції (т.2, а.с. 29-31).
У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 22.03.2022 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв'язку з чим судове засідання не проводиться.
Згідно приписів ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв'язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України).
Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
При цьому, колегія суддів зазначає, що апеляційне провадження по даній справі було відкрито ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.11.2021 року (т.2, а.с. 20-21), згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, копію ухвали останні отримали належним чином, що передбачено ст. 130 ЦПК України. Колегія суддів також зазначає, що учасники справи належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження та про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи (т.2, а.с. 22-24, 267).
Разом з тим, у зв'язку з перебуванням судді Сегеди С.М. у відпустці з 04.01.2022 року по 04.02.2022 року, судді Гірняк Л.А. - у відпустці з 31.01.2022 року по 15.02.2022 року, на лікарняному з 01.03.2022 року по 12.03.2022 року, а також у відпустці з 14.03.2022 року по 07.04.2022 року, судді Цюри Т.В. - у відпустці з 15.02.2022 року по 18.02.2022 року та у відпустці з 02.03.2022 року по 31.03.2022 року (т.2, а.с. 37-41), протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2022 року визначено інший склад суду: головуючий - суддя Сегеда С.М., судді: Драгомерецький М.М. і Дришлюк А.І. (т.2, а.с.43).
У зв'язку з цим, розгляд даної справи здійснюється 22.03.2022 року.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того що відповідачем ОСОБА_1 загалом погашено обов'язковий платіж (автоматичне погашення заборгованості) поповнення рахунку у сумі 551 705,07 грн., тобто підсумкова сума витрачених відповідачем коштів, являється меншою, чим сума поповнення рахунку та погашення кредиту, а тому позовні вимоги АТ «ПриватБанк» є необгрунтованими і недоведеними (т.1, а.с. 208-216).
Апеляційний суд погоджується з таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, а також зазначає наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 626 та ст. 629 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На підставі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Згідно з ч.1 ст. 634 ЦПК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).
Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2010 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір у виді договору приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг» та «Тарифів Банку», які розміщені на сайті www.privatbank.ua та які разом із заявою становлять Договір про надання банківських послуг, відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 36000,00 грн.
Однак, Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк» не містить даних про отримання відповідачем суми кредиту, а також не зазначено, яку саме карту було отримано у банку (т.1, а.с. 18).
Разом з цим, у заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
В Анкеті-заяві позичальника від 17.11.2010 року процентна ставка не зазначена.
З розрахунку суми боргу по договору № б/н від 17.11.2010 року, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , вбачається, що станом на 10.11.2020 року виникла заборгованість у розмірі 87194,25 грн., з яких: 61327,58 грн. - заборгованість за тілом кредиту, у тому числі заборгованість за поточним тілом кредиту у сумі 0 грн.; 61327,58 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 21784,92 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 4081,75 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України (т.1, а.с. 2).
Звертаючись до суду з цим позовом, АТ КБ «ПриватБанк» на підтвердження своїх позовних вимог надав до суду копію Анкети-заяви ОСОБА_1 про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 17.11.2010 року (т.1, а.с. 18), розрахунок заборгованості за договором № б/н від 17.11.2010 року (т.1, а.с. 4-15), копію довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ім'я ОСОБА_1 (т.1, а.с. 16), копію довідки про отримання ОСОБА_1 кредитних карт (т.1, а.с. 17), копію витягу з умов та правил надання банківських послуг (т.1, а.с. 19-42), копію паспорту ОСОБА_1 (т.1, а.с. 44-45), банківську виписку за договором № б/н, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 від 17.11.2010 року, станом на 12.11.2020 року (т.1, а.с. 53-78).
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком районного суду про те, що Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису позичальника, а тому не можуть вважатися доказом на підтвердження умов надання кредиту та того, що під час підписання заяви відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг.
Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Таким чином, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (17.11.2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (21.12.2020 року), то кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову, то суд обґрунтовано не взяв їх до уваги, як доказ правомірності позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» про те, що відсутність підпису відповідача в Умовах та правилах надання банківських послуг, при наявності його письмового свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, а також, що заява разом із Умовами та Тарифами складають договір про надання банківських послуг, не можуть бути прийняті до уваги, виходячи з наступних підстав.
Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» не містить жодного посилання на Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, а загальне зазначення у Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть свідчити про той факт, що саме ці Умови та Правила надавались відповідачу, що саме ці Умови та Правила мав на увазі відповідач, підписуючи Анкету-заяву, оскільки позивачем не надано до суду підписані Умови та Правила.
Обґрунтовуючи право вимоги щодо стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, заборгованості за простроченими відсотками та заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, Банк, крім розрахунку заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід'ємні частини кредитного договору.
З матеріалів справи вбачається, що 17.11.2010 року відповідач підписав Анкету-заяву, яка не зазначає умови по сплаті прострочених відсотків, умови про сплату простроченого тілу кредиту, а також не зазначає умови по сплаті відсотків на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України (т.1, а.с. 18).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ч.6 ЦПК України).
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень.
Зважаючи на те, що відсутні докази на підтвердження того, що Банк запропонував позичальнику конкретні Умови та Привила банківських послуг, Анкета-заява не зазначає домовленості сторін щодо сплати прострочених відсотків за користування кредитом, про сплату простроченого тілу кредиту, а також щодо сплати відсотків нарахованих на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть доводити укладення стандартної (типової) форми договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність відмови у позові.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки відповідачем ОСОБА_1 загалом погашено обов'язковий платіж (автоматичне погашення заборгованості) поповнення рахунку у сумі 551 705,07 грн., що є більшим, ніж потрачена ним сума кредитних коштів. Ніяких нових обставин, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли вплинути на правильність висновків суду не виявлено і сторонами не надано таких нових доказів в суді апеляційної інстанції.
Що стосується доводів заявника апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 повинен погасити суму кредитної заборгованості принаймі в розмірі 12983,85 грн. (т.2, а.с.5), то вони є безпідставними, оскільки спростовуються розрахунком кредитної заборгованості, здійсненим судом першої інстанції (т.1, а.с.213-216).
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.
Оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України є малозначною, то дана постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» Крилової Олени Леонідівни залишити без задоволення.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
М.М. Драгомерецький
А.І. Дришлюк