Справа № 487/5398/21
Провадження № 1-і/487/4/22
23.03.2022 року місто Миколаїв
Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Миколаєва клопотання прокурора Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_6 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по обвинувальному акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021152030000581 від 30.04.2021 року відносно ОСОБА_5 за ч. 2, ч. 3 ст. 185 КК України, -
В проваджені Заводського районного суду міста Миколаєва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021152030000581 від 30.04.2021 року відносно ОСОБА_5 за ч. 2, ч. 3 ст. 185 КК України.
09.03.2022 року прокурором Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_6 подано клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 на 60 діб. Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 22.03.2022 року для розгляду клопотання визначено суддю Заводського районного суду міста Миколаєві ОСОБА_1 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 185 КК України. Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 24.01.2022 року було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24.03.2022 року. До закінчення дії ухвали суду, неможливо завершити судовий розгляд даного кримінального провадження. Ризики, наявні при обрані запобіжного заходу ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на теперішній час не зменшилися та продовжують існувати. Застосування більш м'якого запобіжного заходу, не досягне своєї мети по забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню ризикам.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Захисник та обвинувачений у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, просили звільнити ОСОБА_5 з-під варти з урахуванням військової ситуації в Україні.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали за клопотанням, суд приходить до наступного.
Згідно ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021152030000581 від 30.04.2021, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 185 КК України.
Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 24.01.2022 року було продовжено строк дії раніше застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 24.03.2022 включно з утриманням в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор».
Згідно ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.
За змістом частин 1 та 2 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України прокурором доведено обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики, визначені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися та виправдовують тримання ОСОБА_5 під вартою.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Судом встановлено, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу до ОСОБА_5 для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Суд враховує, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України суд враховує встановлені обставини та вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються.
Міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обрана ОСОБА_5 з урахуванням можливості переховуватися від органів слідства та суду, впливання на свідків та потерпілого, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Крім того, ОСОБА_5 не був офіційно працевлаштований, не мав стабільного джерела доходу, раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів проти чужої власності, знову обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, що підтверджує наявність ризику вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень. Про існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України свідчить те, що обвинуваченому відомо анкетні дані та місце проживання потерпілих, а тому перебуваючи на волі ОСОБА_5 може вживати заходи впливу на вказаних осіб шляхом умовлянь, погрозами, примушувати їх змінити надані раніше покази, тим самим незаконно впливати на потерпілих та свідків.
Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не є доцільним, оскільки наявність місця проживання не є визначальною обставиною, яка б давала можливість обрати останньому запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, тому що тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання його вини, те що він раніше неодноразово судимий, відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, які можуть слугувати стримуючим фактором, та вказують на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Вищенаведені обставини підтверджують наявність ризиків, передбачених, ч. 1 ст. 177 КПК України.
З урахуванням тяжкості злочину та наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд погоджується із доводами прокурора про необхідність продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_5 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків, оскільки застосування більш м'якого запобіжного заходу, про що просять обвинувачений та його захисник, не зможе запобігти вказаним ризикам.
Беручи до уваги доведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень, суд не знаходить підстав для зміни ОСОБА_5 запобіжного заходу.
Таким чином, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 підлягає задоволенню оскільки прокурором доведено, що заявлені ризики не зменшилися та не перестали існувати, а також доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 184, 194, 197, 199, 331, 376 КПК України,-
Клопотання прокурора задовольнити.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строком до 21.05.2022 року включно з утриманням в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор».
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а особою, яка тримається під вартою, в той же строк з моменту вручення копії судового рішення.
Повний текст ухвали оголошено 23.03.2022 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1