22 березня 2022 року справа № 580/356/22
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі головуючого - судді Паламаря П.Г., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Золотоніської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Адвокат Бочаров О.М. в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Золотоніської міської ради (19702, м. Золотоноша, вул. Садовий проїзд, 8), в якому просить:
-визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність площею 1,5 га, яка розташована в адміністративних межах Золотоніської міської ради (за межами населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності за кадастровим номером 7110400000:10:001:0523;
-зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність площею 1,5 га, яка розташована в адміністративних межах Золотоніської міської ради (за межами населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності за кадастровим номером 7110400000:10:001:0523.
24.01.2022 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що звернувшись до відповідача із клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність протиправно отримано відмову. Позивач вважає вказану відмову протиправною та такою, що не відповідає вичерпному переліку підстав встановленому ст. 118 ЗК України для відмови в наданні такого дозволу.
Відповідач позовні вимоги не визнав, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що вирішення даного спору відноситься до компетенції місцевого суду в порядку цивільного законодавства. Вказавши, що звернувшись з заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою позивач правомірно отримав відмову, оскільки звернення відбулося не у спосіб передбачений Законом.
Дослідивши подані документи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
18.06.2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою про відведення земельної ділянки у власність площею 1,5 га, яка розташована в адміністративних межах Золотоніської міської ради (за межами населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності за кадастровим номером 7110400000:10:001:0523.
До заяви додано наступні документи:
-графічний матеріал на якому зазначене бажане розташування земельної ділянки;
-копія паспорту;
-копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру.
Рішенням Золотоніської міської ради від 27.07.2021р. №10-70/VIIІ "Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" в наслідок невідповідності поданих документів вимогам законодавства, відмовлено позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
Позивач, вважаючи вказану відмову протиправною, звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій".
Статтею 3 Земельного Кодексу України від 25.10.2001р. №2768-ІІІ (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
У комунальній власності перебувають:
а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;
б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Згідно з п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.09.2012р.№5245-VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:
а) земельні ділянки:
на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;
які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;
б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 27.05.1997р. №280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно з п.п. "а", "б" ч. 1 ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Пунктом "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно із ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно із ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 вказаного Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Вказана норма повністю кореспондується із положеннями ч. 3 ст. 123 ЗК України.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року у справі №21-358а13 та в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №545/808/17 та від 5 березня 2019 року у справі №360/2334/17.
При вирішенні даного спору по суті, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, 18.06.2021року позивач звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,5га. До заяви додано наступні документи: Графічний матеріал на якому зазначене бажане розташування земельної ділянки, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру та паспорту.
Судом встановлено, що згідно інформації Державного земельного кадастру (наявна в матеріалах справи), земельна ділянка 1,5га комунальної власності (землі запасу, сільськогосподарського призначення), кадастровий №7110400000:10:001:0523, площею - 1,5га, що розташована в адміністративних межах Золотоніської міської ради.
Суд зазначає, що згідно частин 1, 2 статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Частиною 5 статті 79-1 ЗК України, формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Згідно частини 6-7 статті 79-1 ЗК України, формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Поділ, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально. Земельні ділянки можуть бути об'єднані, якщо вони мають однакове цільове призначення. У разі поділу земельної ділянки, об'єднання земельних ділянок сформовані земельні ділянки зберігають своє цільове призначення. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
Виходячи з аналізу положень частин п'ятої - сьомої статті 79-1 ЗК України можна дійти висновку, що оскільки земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність сформована, відведення останньої із земель комунальної власності здійснюється за проектом землеустрою, оскільки поділ чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок не здійснюється.
Таким чином, для надання дозволу щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність площею 1,5 га, яка розташована в адміністративних межах Золотоніської міської ради (за межами населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності за кадастровим номером 7110400000:10:001:0523 позивачу необхідно було звернутися з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а не технічної документації із землеустрою.
Згідно рішення Золотоніської міської ради від 27.07.2021р. №10-70/VIIІ підставами для відмови слугувало подання позивачем документів, які не відповідають вимогам законодавства та яка узгоджується з ч. 7 ст. 118 ЗК України.
Таким чином на підставі викладеного вище, суд зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 77, 139, 241-246, 255, 295, 371 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.
Суддя Петро ПАЛАМАР