21 березня 2022 року справа № 580/211/22
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі - позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м.Черкаси, далі - відповідач), в якому позивач з урахуванням заяви про зміну предмету позову просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 17.05.2018 №0004461407, №0004471407, №0004441407 та від 18.06.2020 №009923320120.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що працівниками контролюючого органу за наслідками здійснення фактичних перевірок бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , протиправно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача від 17.05.2018 №0004461407, №0004471407, №0004441407 та від 18.06.2020 №009923320120, оскільки відповідачем не надано жодних доказів того, що контролюючим органом отримано інформацію, яка зумовлює виникнення обґрунтованої та законодавчо встановленої необхідності для контролюючого органу із здійснення належного податкового контролю фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що працівниками контролюючого органу під час здійснення фактичних перевірок бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено здійснення позивачем діяльності з порушенням вимог Закону України «Про державне регулювання виробництв і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області є правомірними та не підлягають скасуванню. Також відповідачем зазначено, що позивачем пропущено трирічний строк звернення до суду щодо оскарження ППР від 17.05.2018 №0004461407, №0004471407, №0004441407.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що на підставі пп. 20.1.2, 20.1.4, 20.1.8-20.1.11, п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, наказу Головного управління ДФС у Черкаській області від 24.04.2018 №789 та направлень, 03.05.2018 відповідачем проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань додержання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійснення оптової і роздрібної торгівлі напоями та/або тютюновими виробами за місцем фактичного здійснення позивачем діяльності: АДРЕСА_2 , якою виявлено порушення позивачем вимог Закону України «Про державне регулювання виробництв і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Результати перевірки оформлені актом від 03.05.2018 №88/23/23/14/ НОМЕР_1 .
На підставі виявлених порушень відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.05.2018 №0004461407, №0004471407, №0004441407.
Також на підставі пп. 20.1.2, 20.1.4, 20.1.8-20.1.11, п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, наказу Головного управління ДПС у Черкаській області від 20.05.200 №563 та направлень, 29.05.2020 відповідачем проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань додержання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійснення оптової і роздрібної торгівлі напоями та/або тютюновими виробами за місцем фактичного здійснення позивачем діяльності: АДРЕСА_2 , якою виявлено порушення позивачем вимог Закону України «Про державне регулювання виробництв і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Результати перевірки оформлені актом від 29.05.2020 №61/23-00-32-01/ НОМЕР_1 .
На підставі виявлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.06.2020 №009923320120.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Згідно абз. 1-2 п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Приписами пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених пп. пп. 80.2.1 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України.
Тобто, існування хоча б однієї з обставин, передбачених вказаними положеннями ПК України, наділяє контролюючий орган правом на проведення фактичної перевірки.
Як вбачається із матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Черкаській області здійснені контролюючі заходи з проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.
Так, відповідно до пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Викладене, у свою чергу, свідчить, що право на призначення та проведення фактичної перевірки за пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України виникає у контролюючого органу у випадку отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині, зокрема, обліку та зберігання алкогольних напоїв.
У постанові від 21.01.2021 у справі №460/1239/19 Верховний Суд підкреслив, що не зазначення такої підстави в наказі на проведення на перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом.
Поряд з цим, у цій же справі Верховний Суд наголосив, що застосування до позивача спірними податковими повідомленнями-рішеннями штрафних (фінансових) санкцій можлива лише у разі встановлення судами відсутності порушень проведення порядку проведення перевірки.
Такий самий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 12.10.2021 у справі №120/5229/20-а.
У розрізі наведеного, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Поряд з цим, відповідачем не надано жодних доказів того, що контролюючим органом отримано інформацію, яка зумовлює виникнення обґрунтованої та законодавчо встановленої необхідності для контролюючого органу із здійснення належного податкового контролю фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Таким чином, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття наказів Головного управління ДФС у Черкаській області від 24.04.2018 №789 та Головного управління ДПС у Черкаській області від 20.05.2020 №563 слугувала інформація про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства.
Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 08.09.2020 у справі №640/21536/19, від 22.09.2020 у справі №520/1304/20, від 19.11.2020 у справі №160/7971/19, від 17.12.2020 у справі №520/12028/18, від 16.09.2021 у справі №120/1431/20-а, від 12.10.2021 у справі №120/5229/20-а, від 28.10.2021 у справі №520/10214/2020.
Суд вважає за необхідне підкреслити, що у справі «Рисовський проти України» (№29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип належного урядування, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.
Системний аналіз наведених норм у своїй сукупності дає підстави для висновку, що акт перевірки, отриманий в результаті фактичної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених ч. 2 ст. 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками незаконної перевірки на підставі висновків акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.
Також суд також зауважує, що за встановлення протиправності дій податкового органу щодо проведення перевірки без законних підстав, у суді відсутня необхідність аналізу висновків контролюючого органу по суті виявлених перевіркою порушень.
Вищенаведену позицію також висловив Верховний Суд у постанові від 29.04.2021 у справі №320/6192/19.
На підставі вищевикладених обставин суд дійшов висновку визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 17.05.2018 №0004461407, №0004471407, №0004441407 та від 18.06.2020 №009923320120.
За вказаних обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає до повного задоволення.
Щодо посилання відповідача на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду щодо оскарження ППР від 17.05.2018 №0004461407, №0004471407, №0004441407, то суд зазначає наступне.
Згідно положень статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При цьому, строк давності визначений ст. 102 Податкового кодексу України становить 1095 днів.
Із матеріалів справи та доданих до справи документів судом встановлено, що позивачу про оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 17.05.2018 №0004461407, №0004471407, №0004441407 дізнався у травні 2018 року.
У постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19 правову позицію, однак вона стосується строку звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення у випадку використання платником податків процедури адміністративного оскарження цього рішення. Однак, у цій справі процедуру адміністративного оскарження позивач не використовував.
Судова палата в наведеній постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19 акцентувала увагу на тому, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли до зміни такої судової практики.
Існуюче до цього правозастосування щодо тривалості строку звернення до суду у випадку судового оскарження податкових повідомлень-рішень без використання досудового порядку вирішення спору, яке продемонстровано у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 3 квітня 2018 року у справі №826/5325/17, від 23 травня 2018 року у справі №803/728/17, від 18 червня 2018 року у справі № 805/1146/17-а, та зводилось до наявності у платника податків права на звернення до суду з таким позовом протягом встановлених пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України 1095 днів з моменту отримання такого рішення.
Отже, з огляду на принцип правової визначеності та сталості судової практики, я розраховував, що маю право на оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України протягом 1095 днів з дня їх отримання.
Крім того, суд зазначає, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID19)» (далі - Закон №540-Х), яким розділ VI «Прикінцеві положення» доповнено пунктом 3 такого змісту:«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79,80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Згідно відповідно до п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України від 18.06.2020 №731-ІХ під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Отже, названим законом продовжено процесуальні строки звернення до суду з позовом на період дії карантину.
При цьому, згідно з нормами п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 30.03.2020 №540-IX): «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину».
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18 червня 2020 року №731-IX, який набрав чинності 17.07.2020, внесено зміни до п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України. Так, згідно внесених змін під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» в редакції Закону України від 30.03.2020 №540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 №731-IX. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 №731-IX.
Отже, після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 №731-IX з 17.07.2020 розпочато відлік процесуальних строків та надано право учасникам справи заявити клопотання про продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 №731-IX.
Як наслідок відлік процесуальних строків розпочато з 21 дня після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 №731-IX, тобто з 07.08.2020.
Таким чином, враховуючи, що починаючи з квітня 2020 року по час звернення позивача до суду із цим позовом в Україні діє карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19 (дистанційна робота працівників, транспорті обмеження, зменшення графіку роботи поштових відділень, тощо), суд дійшов висновку що строк звернення до суду із позовними вимогами про оскарження податкових повідомлень-рішень від 17.05.2018 №0004461407, №0004471407, №0004441407 пропущений позивачем з поважних на те причин.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 17.05.2018 №0004461407, №0004471407, №0004441407 та від 18.06.2020 №009923320120.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Віталіна ГАЙДАШ