Справа № 567/228/22
21 березня 2022 року м. Острог
Суддя Острозького районного суду Рівненської області Назарук В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, працюючу менеджером АЗС ТОВ «ОККО-ДРАЙВ», проживаючу в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
за ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №755316 від 03.02.2022, ОСОБА_1 ставиться у провину порушення порядку провадження господарської діяльності, а саме, що 03.02.2022 о 14 год. 57 хв. в м.Острог по вул.Г.Острозької, вона, як працівник ТОВ «Окко-Драйв» АЗС №РН 15 здійснювала реалізацію паливно мастильних матеріалів (дизельне пальне) ОСОБА_2 4,43 л. за 149 грн. 91 коп., тобто ТОВ в особі ОСОБА_1 здійснювали господарську діяльність без одержання документів дозвільного характеру, а саме дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, в поданих до суду письмових поясненнях заперечила свою вину у вчиненні вказаного правопорушення.
Зазначила, що не є суб'єктом господарювання, а є найманим працівником ТОВ «ОККО-ДРАЙВ» і суду не надано жодних доказів щодо того, що до її посадових обов'язків входить обов'язок одержання документу дозвільного характеру - дозволу на викиди забруднюючих речовин, а тому в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.
Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, при вирішенні питання про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності виходить з наступного.
Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.9, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідальність за ч.1 ст.164 КУпАП, порушення якої ставиться у провину ОСОБА_1 , настає за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без одержання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Таким чином, об'єктивна сторона вказаного правопорушення полягає, зокрема, у провадженні господарської діяльності суб'єктом господарювання без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом.
Положення ч.1 ст.164 КУпАП мають бланкетний характер, оскільки у своїй диспозиції відсилають до закону, що регулює певні види господарської діяльності, тобто в протоколі про адміністративне правопорушення має зазначатися відповідна норма спеціального закону, який регламентує господарську діяльність, що потребує одержання дозволу на проведення певного виду господарської діяльності.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №755316 від 03.02.2022 вбачається, що ОСОБА_1 ставиться у провину здійснення господарської діяльності без одержання документа дозвільного характеру, а саме здійснення реалізації пального без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Фабула вищевказаного протоколу не містить посилання на норму спеціального закону, яка регламентує необхідність одержання дозволу на проведення певного виду господарської діяльності.
Водночас, таким законом є Закон України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності».
Так, згідно ст.1Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» затверджено Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності.
Пунктом 30 вищезгаданого Переліку визначено, що відповідно до Закону України «Про охорону атмосферного повітря» видається дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Відповідно до пп.14.1.230 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, стаціонарним джерелом забруднення є підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.
Відповідно до ч.5, 6 ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, а викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, суб'єкту господарювання, об'єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Таким чином, підприємство набуває право на експлуатацію обладнання, з якого в атмосферне повітря надходять забруднюючі речовини, лише після отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, а відтак експлуатація такого обладнання без отримання дозволу є правопорушенням та підставою для застосування встановлених законодавством заходів реагування.
На виконання ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», постановою Кабінету Міністрів України №1598 від 29.11.2001 року затверджено «Перелік найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню».
Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не містить доказів того, що АЗС №РН 15 ТОВ «ОККО-ДРАЙВ» проводить викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що потребує отримання дозволу від відповідного органу державної влади.
Також суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення складено за відсутності фактичних даних, що підтверджують наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.
З досліджених судом доказів вбачається, що ОСОБА_1 прийнята на посаду менеджера АЗС №РН 15 Західного дивізіону Департаменту управління мережею АЗК в ТОВ «ОККО-ДРАЙВ» з 08.12.2020, що підтверджується трудовою книжкою та довідкою ТОВ «ОККО-ДРАЙВ».
З зазначеної довідки вбачається, що ОСОБА_1 за своїми посадовими обов'язками забезпечує та підтримує цілодобову роботу працівників автозаправних станцій на території Рівненської області і ніяк не відноситься до посадових осіб ТОВ «ОККО-ДРАЙВ», які зобов'язані отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Водночас, суд виходить і з того, що сама посадова інструкція щодо посади, на якій перебуває ОСОБА_1 , як особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення та стороною захисту не надана, а суд з метою забезпечення змагальності сторони захисту та сторони, яка сприяє притягненню до відповідальності, з метою недопущення ситуації, коли особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом, а також враховуючи висновки Європейського суду з прав людини в справі “Карелін проти Росії” та інших справах, не може самостійно збирати докази у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно ст.14 КУпАП, посадові особи підлягають адміністративній діяльності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Таким чином, з досліджених судом доказів встановлено, що суб'єктом господарювання з реалізації пального за адресою: м.Острог, вул.Г.Острозької, 30 Рівненської області є ТОВ «ОККО-ДРАЙВ», а не ОСОБА_1 .
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 є посадовою особою суб'єкта господарювання та несе відповідальність за правопорушення, вчинення якого ставиться їй у провину.
Натомість, наказ про прийняття ОСОБА_1 на роботу на посаду менеджера АЗС спростовує перебування ОСОБА_1 на керівній посаді суб'єкта господарювання, який несе відповідальність за дотримання порядку провадження господарської діяльності, передбаченого нормативно-правовими актами.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні достатні та переконливі докази, які б у своїй сукупності об'єктивно підтверджували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.
За змістом ст.62 Конституції України обвинувачення особи не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
За вказаних обставин судом встановлено, що докази провини ОСОБА_1 у здійсненні нею господарської діяльності без отримання документа дозвільного характеру не є переконливими і достатніми. Зокрема, судом не встановлено жодного прямого доказу, на підставі якого суд міг би беззаперечно встановити, що ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КУпАП.
Таким чином, під час судового розгляду в діях ОСОБА_1 встановлено відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП України.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону, встановлені обставини справи, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суд приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.164 КУпАП.
Керуючись ст.247, 283, 284 КУпАП України, -
постановив:
провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.164 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу та події адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.