Справа № 564/28/22
21 березня 2022 року
Костопільський районний суд Рівненської області в складі головуючої судді Грипіч Л. А.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в місті Костопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - ОСОБА_2 , Приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Папроцький Андрій Андрійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
ОСОБА_1 звернулась до Костопільського районного суду Рівненської області з цивільним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - ОСОБА_2 , Приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Папроцький Андрій Андрійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що у грудня 2021 року позивач довідалась від бухгалтера за місцем своєї роботи, що роботодавцю на виконання надійшла постанова приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Папроцького Андрія Андрійовича про стягнення з позивача заборгованості у розмірі 27804 грн. Позивач звернулась до приватного нотаріуса за роз'ясненнями, на який отримала відповідь з роз'ясненнями про підставу відкриття виконавчого провадження та підстави стягнення з копіями відповідних документів. Серед документів позивач виявила договір позики №75786757 від 25.05.2021, відповідно до якого відповідач надав позивачу позику в сумі 8000 грн під 2,7% за кожен день користування. Вказує, що ніякі договори, проте коли перевірила додаток, то виявила, що 25.05.2021 на її картковий рахунок було отримано 8000 грн та відразу переведено на картку її чоловіка, який пояснив, що зняв кошти, витратив на свої потреби і мав намір погасити кредит до того часу як позивач дізнається. Проконсультувавшись із юристом позивач дійшла висновку, що виконавчий напис вчинено з грубим порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами і з позивача мають намір стягнути борг, який є значно вищим від суми коштів, які надійшли від відповідача на її банківську картку. Зазначає, що приватним виконавцем відкрито виконавче провадження щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни про стягнення заборгованості в сумі 27804 грн., з яких: прострочений основний борг - 8000 грн, прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам 19104 грн. Вважає, що кошти були отримані її чоловіком без її згоди, у позивача відсутній оригінал договору на підставі якого нотаріусом було вчинено виконавчий напис від 28 жовтня 2021 року №13193, а сам договір було укладено у письмовій формі, проте позивачем такий договір не підписано, нотаріального укладення договору не було. Просить визнати таким, що не підлягає виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною про стягнення з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» заборгованості у розмірі 27804 грн та стягнути судові витрати.
Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 27.01.2022 відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, про що повідомлено сторони.
Відповідачу було надано 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позов, позивачу у 5-ти денний строк з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив, відповідачу у строк не пізніше 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив подати свої заперечення на відповідь на відзив. Третій особі надано 5-ти денний строк з дня отримання ухвали для подання пояснень щодо позову.
Відповідач право на подання відзиву на позов не скористався.
Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, Приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Папроцький Андрій Андрійович, не скористались своїм право на подання пояснень щодо позову.
Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд встановив наступне.
28 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною вчинено виконавчий напис №13193 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» невиплачених в строк грошових коштів на підставі договору позики №75786757 від 25.05.2021, укладеного між ТОВ «1 безпечне агентство безпечних кредитів» та ОСОБА_1 , строк платежу за яким настав 25.06.2021. ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло право вимоги за договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №75786757 від 25.05.2021 на підставі договору факторингу №019-010721 від 01.07.2021, укладеного між ТОВ «1 безпечне агентство безпечних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс». Стягнення проводиться за період з 25.06.2021 по 24.10.2021 включно у розмірі: 8000 грн прострочений основний борг; 19104 грн - прострочені проценти; 700 грн - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 27804 грн.
09 грудня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Папроцьким Андрієм Андрійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №67846227 про примусове виконання виконавчого листа №13193 від 28 жовтня 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» невиплачених в строк грошових коштів на підставі договору позики №75786757 від 25.05.2021, укладеного між ТОВ в сумі «1 безпечне агентство безпечних кредитів» та ОСОБА_1 в сумі 27804 грн.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Відповідно до п.19 ч.1 ст.34 Закону України «Про нотаріат», вчинення нотаріусом виконавчого напису є нотаріальною дією.
Статтею 18 ЦК України визначено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Умови вчинення виконавчих написів визначені Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (далі - Порядок).
Згідно п.п.2.1 п.2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Відповідно до п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 (далі - Перелік).
Вказаним Порядком керувався приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М. при вчиненні 28.10.2021 виконавчого напису №13193, що вбачається зі змісту самого виконавчого напису.
Відповідно до п.3.5 Глави 16 Порядку, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку.
Разом з тим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі №826/20084/14 від 22.02.2017 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №622 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема пункту 2 Змін, що вносяться до переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних відносин 2.Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою про непогашення заборгованості».
Таким чином, оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою про непогашення заборгованості виключено з переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а отже нотаріус не мав права видати виконавчий напис у спірних правовідносинах.
За змістом ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Як встановлено судом, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не пересвідчився у безспірності заборгованості позивача перед відповідачем і вчинив виконавчий напис на підставі простого письмового договору.
Відповідно до ст.ст.15, 16, 18 Цивільного кодексу України та ст.ст.50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Вирішуючи спір, суд керується положеннями ч.1 ст.13 Цивільного процесуального кодексу України, якою визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 ст.12 та ч.1 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом, а відповідно до ч.1 ст.76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Водночас ч.3 ст.83 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що відповідач та треті особи повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідач та треті особи будь-яких доказів на спростування доводів позивача суду не подали, а отже з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед відповідачем зазначений у виконавчому написі є безспірним.
Наведені обставини також вказують на те, що розмір кредитної заборгованості, зазначений нотаріусом в оспорюваному виконавчому написі, не є безспірним, що є достатньою правовою підставою для визнання даного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
При цьому, відповідач не позбавлений можливості вирішити спірні питання у позовному провадженні.
Отже, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, чим не виконав норми ст.88 Закону України «Про нотаріат», п.3.1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та п.1 Переліку.
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.
З врахуванням наведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, слід задовольнити, а відтак, позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову, то доказів його сплати суду не надано, а щодо сплати судового збору за подання позову, то ухвалою суду від 27.01.2022 позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по цивільній справ.
Відтак, враховуючи задоволення позову, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Щодо стягнення витрат на послуги правничої допомоги в сумі 3000 грн, то суд враховує наступне.
Відповідно до ч.8 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.
Разом з тим суд враховує наступне.
Пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R (81) 7, яким передбачено, що за винятком особливих обставин, що сторона, яка виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Статтею 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Незалежність адвокатури гарантується.
Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
У Рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 (пункт 3.2) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 1 Закону України ''Про адвокатуру та адвокатську діяльність'' договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону України ''Про адвокатуру та адвокатську діяльність'' визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до пунктів 6, 9 частини першої статті 1 Закону України ''Про адвокатуру та адвокатську діяльність'' інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно зі статтею 30 Закону України ''Про адвокатуру та адвокатську діяльність'' гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №826/15063/18 та від 18.11.2021 у справі №580/2610/19.
Зі змісту наведених норм вбачається, що компенсації підлягають лише витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката.
Нормами чинного ЦПК України не передбачено компенсації витрат на правову допомогу особою, яка не є адвокатом, а є лише представником у розумінні ч.2 ст.60 ЦПК України.
При цьому суд враховує, що договір-доручення про надання правової допомоги у цивільній справі від 05.01.2022 укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макоша», як юристом та позивачем ОСОБА_1 і суду не надано доказів того, що ТОВ «Макоша» є адвокатським об'єднанням чи іншою особою, яка відповідно до ст.60 ЦПК України може бути представником позивача у цивільній справі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що витрати позивача на правничу допомогу в сумі 3000 грн до стягнення не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.133, 137, 141, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - ОСОБА_2 , Приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Папроцький Андрій Андрійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задоволити.
Визнати виконавчий напис №13193 вчинений 28 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» невиплачених в строк грошових коштів в сумі 27804 грн, таким що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» в дохід Держави 992 /дев'ятсот дев'яносто дві/ гривні 40 копійок судового збору за подання позовної заяви.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач:
ОСОБА_1 (жителька АДРЕСА_1 ), РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» (м.Київ, вул.Митрополита Василя Липківського 45, офіс 510-А), код ЄДРПОУ: 42827134.
Повне рішення складено
21 березня 2022 року.
СуддяЛ. А. Грипіч