Провадження № 2/537/45/2022
Справа № 537/1186/21
22.02.2022 Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі: головуючої судді Фадєєвої С.О. з участі секретаря Супруненко О.О., представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Гонтара В.М., відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , представника відповідачів адвоката Цвик М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про проведення поділу житлового приміщення та земельної ділянки,
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, де просять ухвалити рішення, яким провести в порядку, запропонованому у висновку експертного будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження № 11/2-17, складеному 06.12.2017 судовим експертом Шлапак С.Л., поділ в натурі об'єкту нерухомого майна, що знаходиться по АДРЕСА_1 , з виділенням в окремий об'єкт самостійного користування (окремий об'єкт нерухомості), належної їм, позивачам, на праві спільної часткової власності частини житлового будинку, та виділити без урахування самочинно збудованих прибудови площею 0,7 кв.м (гардеробна «І»), прибудови площею 15,8 кв.м. (підсобне приміщення «9») наступні приміщення: коридор «1» площею 2,3 кв.м.; вбиральня сполучена «2» площею 5,6 кв.м.; кухня «3» площею 15,1 кв.м.; коридор «4» площею 5,0 кв.м.; кімната «5» площею 22,7 кв.м.; кімната «6», площею 8,9 кв.м.; кімната «7» площею 13,1 кв.м.; котельня «8» площею 6,6 кв.м. Також просять провести поділ в натурі об'єкту нерухомого майна, що знаходиться по АДРЕСА_1 , а саме земельної ділянки, з виділенням в окремий об'єкт самостійного користування (окремий об'єкт нерухомості), належної ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності, відокремленої земельної ділянки площею 433 кв.м., згідно додатку № 2 до висновку експертного будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження № 11/2-17, складеного 06.12.2017 судовим експертом Шлапак С.Л. Судові витрати просять розподілити між відповідачами.
В обґрунтування позову вказали, що вони є власниками квартири АДРЕСА_2 . Між ними та відповідачами існує спір з приводу можливої приватизації частини будинку та прилеглої земельної ділянки, оскільки на їхнє звернення до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради з заявою про зняття з балансу квартири 16.11.2017 отримана відповідь у якій зокрема зазначено, що відповідачі не надають згоди на зняття будинку АДРЕСА_1 з балансу КГЖЕП «Автозаводське». Вважають, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна у натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Встановлення порядку користування квартирою та земельною ділянкою, на їхню думку, не порушить прав інших співвласників. Вказуючи на непорушність права власності зазначають, що власник майна може вимагати усунення всяких порушень його прав. Оскільки висновком експертного будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження, складеного 06.12.2017, встановлена можливість виділення в окремий об'єкт нерухомості вищезгаданого домоволодіння з присадибною земельною ділянкою, просять здійснити поділ в натурі об'єкту нерухомого майна по АДРЕСА_1 з виділенням в окремий об'єкт самостійного користування належної позивачам на праві спільної часткової власності частини житлового будинку та з виділенням в окремий об'єкт самостійного користування земельної ділянки площею 433 кв.м. в порядку, запропонованому експертом, та провести поділ в натурі.
Відповідачами подано відзив на позов, де вони вказали, що ОСОБА_3 на праві власності належить квартира АДРЕСА_3 та Ѕ частина квартири АДРЕСА_4 , а ОСОБА_4 - Ѕ частина квартири АДРЕСА_5 за вказаною адресою. Оскільки увесь будинок не перебуває у спільній сумісній власності позивачів та відповідачів, а учасники справи є власниками окремих квартир, спільною сумісною власністю співвласників є спільне майно багатоквартирного будинку, яке не підлягає поділу між співвласниками і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку. Крім того вважають, що нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, або її частини, а до особи, яка набула права власності на квартиру у багатоквартирному будинку, право користування на земельну ділянку не переходить.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до суду відповідь на відзив, де в тому числі вказали, що лист управляючої компанії не є належним доказом того, що будинок АДРЕСА_1 є триквартирним, а також не підтверджує факту приватизації двох квартир, як окремих об'єктів нерухомості, відповідачами.
Відповідачами подано також письмові заперечення на відповідь на відзив, де просили суд додатково врахувати, що на відміну від загального порядку здійснення спільної сумісної власності, коли виділ у натурі частки одного із співвласників можливий, у випадку з багатоквартирним будинком поділ не може бути проведений. Вважають, що у позові не зазначено жодних нормативно-правових норм, які б вказували на можливість такого поділу. Крім того зазначили, що відповідно до наданого позивачами свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_6 загальна площа вказаної квартири становить 50 кв.м., тоді як у позові площа квартири вказана як 79,3 кв.м. і жодних доказів правомірності збільшення площі квартири та її реєстрації у встановленому законом порядку позивачами надано не було.
В судовому засіданні представник позивачів адвокат Гонтар В.М. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив. Додав, що будинок, де проживають позивачі та відповідачі, не є багатоквартирним, оскільки невідомо яким чином у будинку з'явилася квартира АДРЕСА_5 з огляду на те, що у 1990 році в будинку було дві квартири, що підтверджується списком будинків, що передавалися на баланс ЖЕКу. Вважає, що основною вимогою для поділу в натурі об'єкту нерухомого майна є навність технічної можливості здійснити поділ, а не та обставини є будинок багатоквартирним чи ні. Зазначив, що вирішення спору не порушить прав відповідачів, при цьому заперечень щодо варіантів поділу, визначених експертизою, ними не заявлено.
Відповідачі та представник відповідачів адвокат Цвик М.В. позовні вимоги не визнали з підстав, вказаних у відзиві та запереченнях. Вказали, що поділ багатоквартирних будинків неможливий, поділ земельної ділянки також, оскільки вона перебуває у комунальній власності. Висновок експертизи не відповідає правовстановлюючим документам, датований 2017 роком, тобто зроблений більш ніж 4 років назад, не містить низки самочинних будов та самочинного перепланування, право власності на яке не зареєстроване належним чином. Відповідачі не порушували ніяким чином права позивачів, тому в задоволенні позову просили відмовити.
Представник третьої особи Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до судового засідання повторно не з'явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи належним чином, в тому числі шляхом надіслання повісток на офіційну електронну пошту органу.
Третя особа КГЖЕП «Автозаводське» до судового засідання свого представника повторно не направив, суду надіслано лист за підписом в.о. директора підприємства, де КГЖЕП «Автозаводське» просить справу розглядати без участі його представника.
Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, приходить до наступних висновків.
Позивачі звернулися до суду з вимогами про поділ нерухомого майна з виділенням в окремий об'єкт самостійного користування частини житлового будинку та земельної ділянки, посилаючись на непорушність права власності та на те, що встановлення порядку користування майном не порушить прав інших співвласників. Судом представникові позивача роз'яснювалося право уточнення чи зміни підстав та предмету позову до закінчення підготовчого судового засідання, таким правом позивачі не скористалися.
Згідно ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Статтею 367 ЦК України встановлено порядок поділу майна, що є у спільній частковій власності. Так, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Поняття права спільної сумісної власності сформульоване у ст.. 368 ЦК України Так, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними; розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом ( ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України).
Законом, а саме ст.. 370 ЦК України, передбачено право співвласників на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.
Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом ( ч.1 ст.372 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі N 501/2148/17 зроблено висновок, що поняття "поділ" та "виділ" не є тотожними, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.
В позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять суд провести поділ нерухомого майна з виділенням в окремі об'єкти самостійного користування належної ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності частини житлового будинку та відокремлену земельну ділянку площею 433 кв.м.
Позивачами надано «Висновок експертного будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження № 11/2-17» від 06.12.2017 року, у резолютивній частині якого зроблено висновок про можливість проведення поділу в натурі об'єкту нерухомого майна, що знаходиться по АДРЕСА_1 з виділенням в окремий об'єкт самостійного користування належної позивачам на праві спільної часткової власності частини житлового будинку, а також наведено варіанти порядку користування присадибною земельною ділянкою у відповідності з порядком користування, що фактично склався. Про кримінальну відповідальність експерт не попереджався. Як вбачається з цього дослідження воно проведено з використанням правовстановлюючих та технічних документів виключно на квартиру АДРЕСА_2 . При цьому в дослідженні зроблено помилковий висновок, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить на праві спільної часткової власності частина житлового будинку АДРЕСА_1 .
Так, згідно свідоцтва про право власності на житло від 10.04.2007 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належить на праві спільної часткової власності по Ѕ частині квартири АДРЕСА_2 . Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на квартиру АДРЕСА_6 належним чином зареєстроване за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по Ѕ частині у спільній частковій власності.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності вбачається, що ОСОБА_3 відповідно до нотаріально посвідченого договору дарування ВСА № 527041 від 19.03.2005 належить право власності на квартиру АДРЕСА_7 ; ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину ВАР № 340258 від 26.11.2003 та ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченого договору міни № 194 від 21.10.2016 належить по Ѕ частині квартири АДРЕСА_4 .
Згідно ч.2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст.1 Закону «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна. Пунктом 6 цієї частини статті 1 цього Закону визначено, що спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Отже, будинок АДРЕСА_1 є багатоквартирним, складається з трьох квартир, право власності на які належним чином зареєстроване у порядку, встановленого законом, а позивачам не належить на праві спільної часткової власності частина житлового будинку АДРЕСА_1 , вони є власниками квартири АДРЕСА_6 у вказаному будинку та співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна будинку.
Заперечення представника позивача щодо того, що станом на 26.04.1990 року у будинку було дві квартири, що підтверджується списком житлових будинків ЖЕД УЖКГ міськвиконкому, не є належними, оскільки наданий документ не є правоустановлючим чи нормативним документом. Правомірність набуття та реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме на квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 у будинку, за відповідачами не є предметом даного спору. Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 в справі № 461/9578/15-ц зроблено висновок, що на момент прийняття та набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року житлові будинки за ознакою квартирності поділялися на одноквартирні та багатоквартирні (такі, що складаються з двох чи більше квартир), а тому в розумінні статей 377, 382, 385, 812 ЦК України багатоквартирним слід вважати житловий будинок, який складається з двох чи більше квартир. Інший підхід (запровадження поділу будинків на одноквартирні, двоквартирні та багатоквартирні) вимагає відповідного корегування норм ЦК України. Так, у приміщень, розташованих у дво- та багатоквартирних будинках, однаковий правовий статус, і на приміщення у двоквартирних будинках розповсюджуються правові норми про приміщення в багатоквартирних будинках. Опосередковано це підтверджує частина друга статті 382 ЦК України, яка визначає спільним майном багатоквартирного будинку приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), а також різного роду конструкції та обладнання, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що в допоміжних приміщень, розташованих у дво- та багатоквартирних будинках, однаковий правовий статус. Суд також зазначає, що право власності на квартиру АДРЕСА_5 виникло у ОСОБА_3 та попереднього власника до набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року.
Позивачами також не доведено, що відповідачі будь-яким чином порушили їхні права.
В силу ч.1, 2 ст. 5 Закону «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників; спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
Виходячи з викладеного суд не вбачає підстав для задоволення позову у цій частині.
Вирішуючи вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки суд також зазначає, що в судовому засіданні роз'яснювалося представнику позивача право заявляти клопотання про залучення як співвідповідача Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області як органу місцевого самоврядування, що представляє інтереси громади, оскільки земельна ділянка, про поділ якої клопочуть позивачі, відноситься до земель комунальної власності. Представнику позивача судом також роз'яснювалися наслідки не вчинення таких дій, але від заявлення клопотання представник позивачів відмовився.
Як встановлено судом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно інформація про зареєстроване право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 відсутня. З повідомлення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 07.02.2021 вбачається, що територія, на якій розташований будинок АДРЕСА_1 , відноситься до земель комунальної власності, земельна ділянка не формувалась та право власності на неї не зареєстроване, на вказаній земельній ділянці розташований багатоквартирний житловий будинок.
Правовий режим спірної земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок, та прибудинкова територія визначається земельним законодавством. Відповідно до частин 1-3 статті 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.
З огляду на те, що земельна ділянка перебуває у комунальній власності, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не є належними відповідачами за даними вимогами, а поділ земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , яка перебуває у комунальній власності та відноситься до прибудинкової території багатоквартирного будинку, суперечитиме вимогам закону, тому в задоволенні вимог позивачам слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 15, 16, 19, 76-78, 81, 223,263- 265 ЦПК України, ст.ст. 355, 368, 372, 382 ЦК України, ст. 42 Земельного кодексу України, Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про проведення поділу житлового приміщення та земельної ділянки - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: С.О.Фадєєва
Повний текст рішення складено 09.03.2022