21 березня 2022 року Справа № 160/26261/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ТРЕЙД ПЛЮС» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень та карток-відмов,
20.12.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ТРЕЙД ПЛЮС» до Київської митниці, в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів:
- №UA100330/2021/000166/2 від 11.11.2021 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2021/010225,
- №UA100330/2021/000167/2 від 11.11.2021 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2021/010226,
- №UA100330/2021/000168/2 від 12.11.2021 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2021/010229,
- №UA100330/2021/000169/2 від 12.11.2021 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2021/010230,
- №UA100330/2021/000170/2 від 15.11.2021 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2021/010238.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з метою митного оформлення товару, придбаного за умовами Контракту №0507/21 від 05.07.2021, укладеного між позивачем (покупцем) та іноземною компанією VEGA TRADE COMPANY LIMITED, LTD (Китай) (продавцем), позивач подав до Київської митниці 11.11.2021 електронні митні декларації № UA100330/2021/338278 та №UA100330/2021/338235, 12.11.2021 - електронну митну декларацію № UA100330/2021/338375, 11.11.2021 - електронну митну декларацію № UA100330/2021/338289, 15.11.2021 - електронну митну декларацію № UA100330/2021/338582. Під час декларування товару його загальну вартість визначено декларантом за основним методом - за ціною, що передбачена договором. На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення разом з кожною митною декларацією позивач надав митному органу усі наявні документи, передбачені ст. 53 Митного кодексу України (далі також МК України), які містять достовірні відомості про визначення митної вартості, які ґрунтуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Однак Київська митниця повідомила позивача про відмову у митному оформленні (випуску) товарів у зв'язку з прийняттям рішень про коригування митної вартості та необхідність подання нових митних декларацій відповідно до вказаних рішень, а також додаткових документів за наведеним переліком з метою підтвердження митної вартості товару. Позивач повідомив відповідача про те, що не має можливості надати інші додаткові документи, у зв'язку з тим, що: не укладав з третіми особами угод, пов'язаних з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; не здійснював платежів третім особам, які були б пов'язані з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; не здійснював сплату комісійних, посередницьких послуг особам на користь постачальника; змістом контракту сторони не визначали обов'язку обміну (надання) каталогів, специфікацій, прейскурантів (прас-листів) виробника товару, а комерційні пропозиції було подано разом з митними деклараціями; змістом контракту не було передбачено надання копії митної декларації країни відправлення з перекладом; страхування вантажу за контрактом не здійснювалось; оплата за отриманий товар на момент оформлення не здійснювалась, оскільки за умовами контракту сторони погодили, що оплата повинна здійснюватись з відстрочкою платежу 90 днів з дати поставки; до фактурної вартості товару вже включено витрати, що впливають на митну вартість товару, в тому числі транспортні (перевізні) документи, крім того, позивач разом з ЕМД подавав транспортні (перевізні) документи - коносамент; виписку з бухгалтерської документації не було надано, оскільки не конкретизовано, які відомості вона повинна містити. Рішеннями Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100330/2021/000166/2 від 11.11.2021, №UA100330/2021/000167/2 від 11.11.2021; №UA100330/2021/000168/2 від 12.11.2021; №UA100330/2021/000169/2 від 12.11.2021, №UA100330/2021/000170/2 від 15.11.2021 відповідач скоригував митну вартість товару в сторону збільшення, визначивши її із застосуванням резервного методу, що вплинуло на збільшення відповідних платежів на суму 1 046 626,95 грн, що нараховується за митною вартістю, в тому числі: збільшення ввізного мита на 94 965,93 грн та збільшення ПДВ на 951 661,02 грн. Для випуску придбаного товару у вільний обіг відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України позивач звернувся до Київської митниці з письмовими заявами по кожній з поставок у вигляді грошової застави згідно з розділом Х МК України з певним строком для кожної з них, який не перевищує 90 календарних днів з дня випуску товарів. Позивач не погоджується з оскаржуваними рішеннями, оскільки подані ним документи для підтвердження митної вартості товарів не містять будь-яких розбіжностей, ознак підробки або відомостей, які б не підтверджували числових значень складових митної вартості товарів. Ненадання рахунку-проформи (proforma invoice) не є достатньою підставою для відмови в оформленні товару за основним методом визначення митної вартості, оскільки він не є розрахунковим документом і не містить вимоги про сплату зазначеної в ньому суми. У даному випадку ціна (специфікація товару) визначена сторонами та була оформлена відповідним інвойсом. Наявні висновки Дніпропетровської торгово-промислової палати України є достовірними, беззаперечними та достатніми доказами тієї обставини, що дійсна вартість отриманого товару може дорівнювати контрактній і вказана на умовах поставки, погоджених сторонами зовнішньоекономічного контракту у відповідних інвойсах. Позивач вважає, що відповідачем безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів та зазначає, що у рішеннях про коригування митної вартості товарів відсутня докладна інформація та пояснення щодо коригувань на обсяги партії товарів, ціна яких була взята відповідачем за основу для коригування, зокрема, їх найменування, відомостей про обсяги товарів, умов поставки, комерційних умов.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 05.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України. Цією ж ухвалою встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору, витребувано у відповідача додаткові докази.
02.02.2022 до суду надійшов відзив Київської митниці на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товарів було детально вивчено договір купівлі-продажу та інші документи, подані декларантом для здійснення митного оформлення, та встановлено, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару відповідно до статті 53 МК України, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) відповідно до п. 3 контракту від 05.07.2021 №0507/21 зазначено, що товар супроводжується наступними документами: пакувальний лист, рахунок-проформа, рахунок-фактура (інвойс), коносамент або автотранспортна накладна (залізнична накладна) та іншими документами, відповідно до специфікації товару. Декларантом не було надано специфікації товару та рахунку-проформи; 2) надана декларантом комерційна пропозиція являє собою копію інвойсу, не містить інформації щодо пропозицій для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям, отже не відображає дійсну вартість товару у розумінні положень статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі. Так, згідно з нормами зазначеної статті, під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Тобто, даний документ не підтверджує дійсність цін та достовірність митної вартості; 3) висновки Дніпропетровської ТПП взято до уваги митницею, але вони не можуть бути підставою для підтвердження митної вартості. В наведених експертом джерелах з мережі Інтернет, зазначена продукція без врахування технічних характеристик товару. Крім того, зазначена в окремих джерелах вартість продукції вища ніж вартість оцінюваного товару. Також експертом вартісний аналіз прововився на підставі інформації сайту www.alibaba.com, за результатами перевірки якого з'ясовано, що переважна більшість цінових пропозицій діє на умовах поставки FOB, тобто без додаткових витрат на основне перевезення (морський фрахт) та інші витрати, які виникають при перевезенні товару. Розом із тим документи декларантом надано на умовах поставки СРТ-Одеса; 4) за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують заявлену митну вартість товарів та документи не містять достовірних і об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості на умовах поставки СРТ-Одеса. У зв'язку з наведеним, відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту запропоновано подання протягом 10 календарних днів додаткових документів (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) копію митної декларації країни відправлення з перекладом офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, відповідно до ст.254 МК України; 6) якщо здійснено страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування з перекладом офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, відповідно до ст.254 МК України; 7) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 8) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 11) за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Заявою декларант повідомив, що надати інші додаткові документи не має можливості. Враховуючи вищевикладене, а також, що декларантом не надано у повному обсязі додаткові документи, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом. Товари випущені у вільний обіг на підставі частини 7 статті 55 МК України шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України. Визначена вартість товару ґрунтується на інформації, яка міститься в зовнішніх джерелах, та в спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи та митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснене. Прийняті рішення про коригування митної вартості містять всі необхідні відомості, передбачені ч. 2 ст. 55 МК України. Методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та щодо подібних (аналогічних) товарів не можуть бути прийняті у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з такими товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Митним органом проведено порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості товарів та з довідковою інформацією, та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості, що суперечить поняттю дійсної вартості товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947).
04.02.2022 до суду надійшла відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ТРЕЙД ПЛЮС» на відзив, в якій позивач зазначає, що відповідач не заперечує і не спростовує, що документи позивач подав з дотриманням термінів, передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України для подання як основних, так і додаткових документів, засвідчивши це оскаржуваними картками відмови в прийнятті кожної з митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, а також змістом графи 33 кожного з оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів. Позивач вважає, що відповідач не взяв до уваги пункт 2 зовнішньоекономічного контракту №0507/21 від 05.07.2021, яким визначено, що якщо інше не передбачено інвойсом, ціна товару включає вартість тари, упаковки, маркування, перевезення (завантаження, вивантаження), а також всі інші витрати, оплата яких передбачена за умовами поставки СРТ (м.Одеса, Україна) в редакції Інкотермс-2010. Також, відповідно до Інкотермс-2010 умови поставки СРТ (Фрахт/перевезення оплачені до (…назва місця призначення) означають, що продавець передає товар перевізнику або іншій особі, номінованій продавцем, в узгодженому місці (якщо таке місце погоджено сторонами) і що продавець зобов'язаний укласти договір перевезення і нести витрати з перевезення, необхідні для доставки товару в узгоджене місце призначення. Таким чином, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення, а покупець бере на себе всі ризики чи втрати ушкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. Отже, погоджуючи саме обрані умови поставки СРТ, сторони виходили з того, що продажна ціна вже включає в себе вартість товару, фрахт або транспортні витрати. Додаткові витрати на транспортування товару та додаткові витрати зі страхування товару позивач не поніс. Щодо посилання відповідача на незабезпечення перекладу митних декларацій країни-відправлення та страхового полісу, позивач такі документи до митного органу не надавав. Також позивач вважає, що у сукупності з іншими наданими документами кожен зазначений висновок Дніпропетровської ТПП в межах даної справи підтверджує задекларовану митну вартість. Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати України» методичні та експертні документи, видані Торгово-промисловою палатою в межах її повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України. Комерційна пропозиція є лише пропозицією щодо вартості товару, а конкретна його ціна визначається сторонами та обумовлюється відповідним інвойсом. Позивач також звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст.53 МК України, документом, який підтверджує митну вартість товарів є саме інвойс, а не проформа-інвойс. Факт неподання декларантом додаткових документів, витребуваних митницею у зв'язку із заявленням товару за нижчою ціною, ніж рівень цін за подібні (аналогічні) товари, що є в базі митниці, не є достатньою підставою для відмови в оформленні товару за основним методом визначення митної вартості. Позивач вважає, що у відповідача відсутні достатні та достовірні докази викладених ним у відзиві обставин, у зв'язку з чим винесені відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів не відповідають вимогам статті 55 Митного кодексу України, зокрема, не містять обґрунтованих причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини справи.
05.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ТРЕЙД ПЛЮС» (покупцем) та іноземною компанією VEGA TRADE COMPANY LIMITED, LTD (Китай) (продавцем) укладено зовнішньоекономічний контракт №0507/21.
Згідно з умовами цього Контракту Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, на умовах та у строки, визначені Контрактом. Найменування (асортимент), кількість і ціна товару визначається у рахунках-фактурах (інвойсах) на кожну окрему партію товару, який є невід'ємною частиною даного Контракту. Ціна Контракту встановлюється в доларах США. Покупець купує товар у кількості та за ціною, вказаною в рахунку-фактурі (інвойсі). Якщо інше не передбачено Інвойсом, ціна Товару за цим Контрактом включає вартість тари, упаковки, маркування, перевезення (завантаження, вивантаження), а також всі інші витрати, оплата передбачена яких за умовами поставки СРТ (м.Одеса, Україна) в редакції Інкотермс-2010. Ціна Контракту визначається загальною вартістю товару відповідно до рахунків-фактур (інвойсів), що є невід'ємною частиною цього Контракту. Валютою платежу за цим контрактом є долар США. Сторони домовились, що страхування вантажу за цим контрактом не здійснюється. Якщо інше окремо не погоджено Сторонами, поставка Товару здійснюється партіями, які узгоджуються з Покупцем у рахунку-проформі та/або у рахунку-фактурі (інвойсі) на кожну окрему партію товару. Умовами поставки є: СРТ-Одеса (Інкотермс 2010). Умови поставки можуть бути змінені, та вказані в рахунку-проформі та/або в рахунку-фактурі (інвойсі). Датою відвантаження товару вважається дата транспортного документа (CMR, TIR та інші). Датою поставки товару вважається дата оформлення митної декларації. Продавець має право поставляти товар особисто або доручати відвантаження третім особам. Покупець зобов'язаний прийняти поставку від будь-якого з вантажовідправників, запропонованих Продавцем. Оплата повинна здійснюватися безготівковим розрахунком на валютний рахунок Продавця, шляхом оплати з розрахункового рахунку Покупця з відстрочкою платежу 90 днів з дати поставки. Умови оплати Товару можуть бути змінені за згодою Сторін та вказуються у рахунку-проформі та/або у рахунку-фактурі (інвойсі) на кожну окрему партію Товару відповідно. Якість Товару має повністю відповідати чинним стандартам країни-імпортера і засвідчуватися документами, виданими компетентними організаціями країни походження. Товар повинен бути належним чином упакований, запечатаний і промаркований з метою його ідентифікації та безпеки в процесі транспортування, навантаження і/або зберігання. Упаковка повинна забезпечувати повне збереження Товару і охороняти його від псування при транспортуванні усіма видами транспорту. Маркування товарів здійснюється його виробником. Тара є безповоротною. Цей Контракт набуває чинності після його підписання та вважається дійсним до 31.12.2022.
Укладаючи вказаний Контракт, Сторони передбачили можливість визначення умов поставки за згодою Сторін в інвойсах на кожну партію товару відповідно.
Відповідно до інвойсів, які містяться в матеріалах справи, встановлено, що у листопаді 2021 року згідно з вказаним Контрактом на адресу позивача на умовах поставки CРТ-Одеса, надійшли Товари: на суму 30 293,00 доларів США відповідно до рахунку-фактури ІNVOICE №VT653520417/21 від 13.08.2021, на суму 33 322,48 доларів США відповідно до рахунку-фактури ІNVOICE №VT653520418/21 від 25.09.2021, на суму 28 824,60 доларів США відповідно до рахунку-фактури ІNVOICE №VT457810020/21 від 26.09.2021, на суму 38 753,34 доларів США відповідно до рахунку-фактури ІNVOICE №VT653520420/21 від 25.09.2021, на суму 25 261,80 доларів США відповідно до рахунку-фактури ІNVOICE №VT457810022/21 від 26.09.2021, назва якого, кількість, ціна та інші умови обумовлено сторонами в товаросупроводжуючих документах до зазначеного Контракту.
Для здійснення митного оформлення вказаного товару позивач подав до Київської митниці електронні митні декларації (ЕМД) 11.11.2021 - № UA100330/2021/338278, 11.11.2021 - №UA100330/2021/338235, 12.11.2021 - № UA100330/2021/338375, 11.11.2021 - № UA100330/2021/338289, 15.11.2021 - № UA100330/2021/338582, у яких митна вартість товару визначена ним за основним методом - за ціною договору (метод №1) відповідності до ст.ст.57, 58 МК України.
Для підтвердження відомостей, заявлених про митну вартість товару, позивачем також були надані відповідачу документи, що заявлені у митних деклараціях:
№ UA100330/2021/338278 від 11.11.2021: декларацію митної вартості за №4595, номер якої наведено у графі 7 ЕМД, пакувальний лист PACKING LIST №VT653520417/21 від 13.08.2021 (код документу 0271), рахунок-фактуру ІNVOICE №VT653520417/21 від 13.08.2021 (код документу 0380), коносамент BILL OF LADING №HLKUTA12107FKSV0 від 13.08.2021 (код документу 0705), міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №18757 від 08.11.2021 (код документу 0730), документ про походження товару ІNVOICE №VT653520417/21 від 13.08.2021 (код документу 0862), висновок експерта №ГО-1801 від 11.11.2021 Дніпропетровської торгово-промислової палати (код документу 3016), комерційну пропозицію OFFER б/н від 13.08.2021 (код документу 3022), контракт №0507/21 від 05.07.2021 (код документу m4100), додаткову угоду № 1 від 29.07.2021 до контракту №0507/21 від 05.07.2021 (код документу 4103);
№ UA100330/2021/338235 від 11.11.2021: декларацію митної вартості за №4591, номер якої наведено у графі 7 ЕМД, пакувальний лист PACKING LIST №VT653520418/21 від 25.09.2021 (код документу 0271), рахунок-фактуру ІNVOICE №VT653520418/21 від 25.09.2021 (код документу 0380), коносамент BILL OF LADING №SZACM21090007 від 25.09.2021 (код документу 0705), міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №18875 від 09.11.2021 (код документу 0730), документ про походження товару ІNVOICE №VT653520418/21 від 25.09.2021 (код документу 0862), висновок експерта №ГО-1790 від 10.11.2021 Дніпропетровської торгово-промислової палати (код документу 3016), комерційну пропозицію OFFER б/н від 25.09.2021 (код документу 3022), контракт №0507/21 від 05.07.2021 (код документу m4100), додаткову угоду № 1 від 29.07.2021 до контракту №0507/21 від 05.07.2021 (код документу 4103), декларацію про відповідність від 11.11.2021 (код документу 5123);
№ UA100330/2021/338375 від 12.11.2021: декларацію митної вартості за №4602, номер якої наведено у графі 7 ЕМД, пакувальний лист PACKING LIST №VT457810020/21 від 26.09.2021 (код документу 0271), рахунок-фактуру ІNVOICE №VT457810020/21 від 26.09.2021 (код документу 0380), коносамент BILL OF LADING №NUWODE2109226 від 26.09.2021 (код документу 0705), міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №18924 від 09.11.2021 (код документу 0730), документ про походження товару ІNVOICE №VT457810020/21 від 26.09.2021 (код документу 0862), акт про проведення огляду (переогляду) транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA500040/2021/4941 від 11.11.2021 (код документу 1701), висновок експерта №ГО-1805 від 12.11.2021 Дніпропетровської торгово-промислової палати (код документу 3016), комерційну пропозицію OFFER б/н від 26.09.2021 (код документу 3022), контракт №0507/21 від 05.07.2021 (код документу m4104), додаткову угоду № 1 від 29.07.2021 до контракту №0507/21 від 05.07.2021 (код документу 4103);
№ UA100330/2021/338289 від 11.11.2021: декларацію митної вартості за №4597, номер якої наведено у графі 7 ЕМД, пакувальний лист PACKING LIST №VT653520420/21 від 25.09.2021 (код документу 0271), рахунок-фактуру ІNVOICE №VT653520420/21 від 25.09.2021 (код документу 0380), коносамент BILL OF LADING №SZACM21090018 від 25.09.2021 (код документу 0705), міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №18877 від 10.11.2021 (код документу 0730), документ про походження товару ІNVOICE №VT653520420/21 від 25.09.2021 (код документу 0862), висновок експерта №ГО-1800 від 11.11.2021 Дніпропетровської торгово-промислової палати (код документу 3016), комерційну пропозицію OFFER б/н від 25.09.2021 (код документу 3022), контракт №0507/21 від 05.07.2021 (код документу m4104), додаткову угоду № 1 від 29.07.2021 до контракту №0507/21 від 05.07.2021 (код документу 4103), декларацію про відповідність від 11.11.2021 (код документу 5123);
№ UA100330/2021/338582 від 15.11.2021: декларацію митної вартості за №4608, номер якої наведено у графі 7 ЕМД, пакувальний лист PACKING LIST №VT457810022/21 від 26.09.2021 (код документу 0271), рахунок-фактуру ІNVOICE №VT457810022/21 від 25609.2021 (код документу 0380), коносамент BILL OF LADING №HUWODE2109228 від 26.09.2021 (код документу 0705), міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №18983 від 11.11.2021 (код документу 0730), документ про походження товару ІNVOICE №VT457810022/21 від 26.09.2021 (код документу 0862), висновок експерта №ГО-1813 від 15.11.2021 Дніпропетровської торгово-промислової палати (код документу 3016), комерційну пропозицію OFFER б/н від 26.09.2021 (код документу 3022), контракт №0507/21 від 05.07.2021 (код документу m4100), додаткову угоду № 1 від 29.07.2021 до контракту №0507/21 від 05.07.2021 (код документу m 4103).
Факт подання декларантом перелічених документів підтверджується відповідними скріншотами, які позивачем додано до позовної заяви.
У відзиві на позовну заяву відповідач надання вказаних документів до митного оформлення не заперечував, а також додав до відзиву документи, подані позивачем митному органу, відповідно до зазначеного переліку.
Дані, наведені у перелічених документах, не суперечать і висновкам експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати України №ГО-1801 від 11.11.2021, №ГО-1790 від 10.11.2021, №ГО-1805 від 12.11.2021, №ГО-1800 від 11.11.2021, №ГО-1813 від 15.11.2021, відповідно до яких дійсна ринкова вартість отриманого товару може дорівнювати контрактній і вказана на умовах поставки СРТ-Одеса.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати України» торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних осіб експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 вказаного Закону методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах її повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.
Під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товарів було вивчено документи, подані декларантом для здійснення митного оформлення, та встановлено, що вони містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) відповідно до п. 3 контракту від 05.07.2021 №0507/21 зазначено, що товар супроводжується наступними документами: пакувальний лист, рахунок-проформа, рахунок-фактура (інвойс), коносамент або автотранспортна накладна (залізнична накладна) та іншими документами, відповідно до специфікації товару. Декларантом не було надано специфікації товару та рахунку-проформи; 2) надана декларантом комерційна пропозиція являє собою копію інвойсу, не містить інформації щодо пропозицій для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям, отже не відображає дійсну вартість товару у розумінні положень статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі. Так, згідно з нормами зазначеної статті, під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Тобто, даний документ не підтверджує дійсність цін та достовірність митної вартості; 3) висновки Дніпропетровської ТПП взято до уваги митницею, але не можуть бути підставою для підтвердження митної вартості. В наведених експертом джерелах з мережі Інтернет, зазначена продукція без врахування технічних характеристик товару. Крім того, зазначена в окремих джерелах вартість продукції вища ніж вартість оцінюваного товару. Також експертом вартісний аналіз прововився на підставі інформації сайту www.alibaba.com, за результатами перевірки якого з'ясовано, що переважна більшість цінових пропозицій діє на умовах поставки FOB, тобто без додаткових витрат на основне перевезення (морський фрахт) та інші витрати, які виникають при перевезенні товару. Розом із тим документи декларантом надано на умовах поставки СРТ-Одеса; 4) за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують заявлену митну вартість товарів та документи не містять достовірних і об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості на умовах поставки СРТ-Одеса. Зазначені обставини не дають можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі. Разом з тим, митним органом проведено порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та з довідковою інформацією, та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості, що суперечить поняттю дійсної вартості товару у розумінні положень статті VІІ Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947). За результатами проведеного порівняння встановлено, що у митного органу наявна інформація щодо рівня митної вартості товарів за вищими рівнями митної вартості.
У зв'язку з тим, що документи, які були надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх необхідних відомостей стосовно складової митної вартості, відповідач запропонував декларанту надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із використанням умов договору (угоди, контракту); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення з перекладом на мову офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, відповідно до ст.254 МКУ; якщо здійснено страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування з перекладом на мову офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, відповідно до ст.254 МКУ; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
На вимогу відповідача декларантом надані повідомлення про відсутність можливості подання інших додаткових документів.
За наявності зазначеної відповіді та відповідно до приписів ч. 6 ст. 54 МК України відповідач прийняв рішення про відмову у їх митному оформленні за митною вартістю, заявленою декларантом. Відповідач прийняв рішення №UA100330/2021/000166/2 від 11.11.2021, №UA100330/2021/000167/2 від 11.11.2021, №UA100330/2021/000168/2 від 12.11.2021, №UA100330/2021/000169/2 від 12.11.2021, №UA100330/2021/000170/2 від 15.11.2021 про коригування митної вартості товарів відповідно до статті 64 МК України.
Як джерела інформації стосовно визначення митної вартості товару відповідач обрав такі митні декларації:
рішення №UA100330/2021/000166/2 від 11.11.2021: митна декларація від 16.09.2021 №UA500020/2021/211779 (з розрахунку 2,52 дол.США за кг) - тов.№1;
рішення № UA100330/2021/000167/2 від 11.11.2021: митні декларації від 28.09.2021 №UA500490/2021/204712 (з розрахунку 4,08 дол.США за кг) - тов.№1; від 28.09.2021 №UA500490/2021/204712 (з розрахунку 4,08 дол.США за кг) - тов.№2; від 26.10.2021 №UA500490/2021/217674 (з розрахунку 2,18 дол.США за кг) - тов.№3;
рішення № №UA100330/2021/000168/2 від 12.11.2021: митні декларації від 19.10.2021 №UA100330/2021/335870 (з розрахунку 3,01 дол.США за кг) - тов.№1; від 19.10.2021 №UA100390/2021/117935 (з розрахунку 1,84 дол.США за кг) - тов.№2; від 14.09.2021 №UA500020/2021/211398 (з розрахунку 4,07 дол.США за кг) - тов.№3; від 08.11.2021 №UA100340/2021/015840 (з розрахунку 2,44 дол.США за кг) - тов.№4; від 11.10.2021 №UA500020/2021/215397 (з розрахунку 4,07 дол.США за кг) - тов.№5;
рішення № №UA100330/2021/000169/2 від 12.11.2021: митні декларації від 09.11.2021 №UA500020/2021/219288 (з розрахунку 2,51 дол.США за кг) - тов.№1; від 15.10.2021 №UA100380/2021/026688 (з розрахунку 4,08 дол.США за кг) - тов.№2; від 21.10.2021 №UA500020/2021/216809 (з розрахунку 4,07 дол.США за кг) - тов.№3; від 23.10.2021 №UA500150/2021/205738 (з розрахунку 4,07 дол.США за кг) - тов.№4; від 26.09.2021 №UA100020/2021/524926 (з розрахунку 3,52 дол.США за кг) - тов.№5; від 20.10.2021 №UA500020/2021/216828 (з розрахунку 3,58 дол.США за кг) - тов.№6; від 26.10.2021 №UA500020/2021/217647 (з розрахунку 3,52 дол.США за кг) - тов.№7;
рішення №UA100330/2021/000170/2 від 15.11.2021: митна декларація від 05.11.2021 №UA500020/2021/206333 (з розрахунку 4,07 дол.США за кг) - тов.№1.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 Господарського кодексу України, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 Господарського кодексу України форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов'язки його сторін регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право» та іншими законами.
Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року №959-XII передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом III Митного кодексу України (надалі - МК України) і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.
Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).
Згідно зі статтею VII ГАТТ оцінка ввезеного товару повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як передбачено ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Така ж позиція знайшла своє відображення у постанові пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року.
З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частиною 7 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Як вже зазначалося судом, відповідач під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за електронними митними деклараціями, встановив, що в наданих позивачем документах є розбіжності: декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару всіх складових митної вартості, необхідних при її обчисленні. Відповідач посилається те, що не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки СРТ, пов'язаних з транспортуванням, завантаженням та вивантаженням товарів до названого місця призначення.
Зауваження, що викладені відповідачем суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту).
Адже за умовами Контракту, а саме відповідно до п.1 Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, на умовах та у строки, визначені Контрактом. Найменування (асортимент), кількість і ціна товару визначається у рахунках-фактурах (інвойсах) на кожну окрему партію товару, який є невід'ємною частиною даного Контракту.
Відповідно до п.2 Ціна Контракту встановлюється в доларах США. Покупець купує товар у кількості та за ціною, вказаною в рахунку-фактурі (інвойсі). Якщо інше не передбачено Інвойсом, ціна Товару за цим Контрактом включає вартість тари, упаковки, маркування, перевезення (завантаження, вивантаження), а також всі інші витрати, оплата передбачена яких за умовами поставки СРТ (м.Одеса, Україна) в редакції Інкотермс-2010.
Згідно з інвойсами, що знаходяться у матеріалах справи, за наведеним Контрактом на адресу позивача надійшли товари, на умовах поставки СРТ-Одеса.
Відповідно до Інкотермс-2010 СРТ ("Фрахт/перевезення оплачене до") означає, що Продавець передає товар перевізнику або іншій особі, номінованому продавцем, в узгодженому місці (якщо таке місце погоджено сторонами) і що продавець зобов'язаний укласти договір перевезення і нести витрати з перевезення, необхідні для доставки товару в узгоджене місце призначення.
Таким чином, поставка товару на умовах СРТ зобов'язує продавця укласти договір та сплатити фрахт/перевезення, необхідний для доставки товару до названого місця призначення, витрати на забезпечення здійснення митного оформлення товару при експорті.
Отже, наведене свідчить про те, що погоджуючи саме обрані умови поставки СРТ, Сторони виходили з того, що продажна ціна вже включає в себе вартість товару та транспортні витрати.
З урахуванням вказаного, поставка товару на умовах СРТ передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені вартість товару та фрахт або транспортні витрати.
Відтак, додаткові витрати на транспортування товару ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ТРЕЙД ПЛЮС» не понесено.
Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у справах №160/1329/19, №813/1229/16, №814/4204/15 та №1.380.2019.001344.
Крім того, відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості (ДМВ), затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за №984/21296, у гр.20 підлягають відображенню витрати на транспортування до місця доставки, у гр.21 підлягають відображенню витрати навантаження, вивантаження та обробку товарів - тільки якщо всі ці витрати (транспортування, навантаження, вивантаження) відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(a) ДМВ).
Відповідно до даних гр.20 кожної з поданих Декларацій митної вартості до ЕМД витрати на транспортування до місця доставки по товару №№ , як і дані гр.21 витрати на навантаження, вивантаження та обробку №№ , дорівнюють 0,00 грн.
Отже, відсутність даних у гр.20 та гр.21 додатково свідчить про те, що відповідні витрати були враховані Продавцем саме у ціні товару.
За умовами зовнішньоекономічного Контракту, Продавець не вимагав у Покупця обов'язку відшкодування витрат по застосованим Сторонами умовам поставки (зокрема, транспортних витрат тощо). Відсутність такої вимоги, на думку суду, свідчить про те, що відповідні витрати були враховані Продавцем у ціні товару.
Відповідачем також не враховано норми Митного кодексу України, якими визначена необхідність надання транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, для підтвердження витрат на транспортування, які повинні надаватись за певних умов, зокрема якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.
Відповідачем не надано суду будь-яких доказів на спростування умов постави СРТ та інших доказів, які б свідчили, що позивач поніс додаткові витрати з транспортування товару до місця призначення.
Також судом встановлено, що наведеними умовами поставки СРТ (в редакції Incoterms 2010) не врегульовано питання включення у ціну товару тари, упаковки та маркування. Тому позивач додатково виніс ці відомості окремо у п.2 контракту як такі, які були погоджені ним з постачальником при укладенні цього Контракту. При цьому, постачальник не висунув покупцю вимоги відшкодувати транспортні витрати за наведеними умовами поставки.
Щодо висновку відповідача про те, що комерційна пропозиція являє собою копію інвойсу та не містить інформації щодо пропозицій для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям, отже не відображає дійсну вартість товару у розумінні положень статті VІІ Генеральної угоди з тарифів та торгівлі, суд зазначає наступне.
Комерційна пропозиція не входить до обов'язкового переліку документів, які підтверджують митну вартість товару у відповідності до ч.2 ст.53 МК України, а є лише пропозицією щодо вартості товару, конкретна його ціна визначається інвойсом.
Крім цього, положення пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.
Із наведеної засади випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних відносин, у тому числі і свобода форми комерційної пропозиції. Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності, митним органам заборонено втручатись у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги комерційну пропозицію з мотивів її недопустимості у зв'язку з наявністю чи відсутністю в ній певних відомостей.
Суд вважає, що комерційна пропозиція, у сукупності з іншими доказами у справі, є додатковим доказом правильності визначення митної вартості товару за ціною Договору, оскільки в ній зазначена ціна, на підставі якої було Продавцем запропоновано позивачу придбати відповідний товар.
Щодо висновків митного органу про інформацію, на якій базуються експертні висновки Дніпропетровської ТПП №ГО-1801 від 11.11.2021, №ГО-1790 від 10.11.2021, №ГО-1805 від 12.11.2021, №ГО-1800 від 11.11.2021, №ГО-1813 від 15.11.2021суд зазначає наступне.
Надані декларантом висновки експерта Дніпропетровської ТПП складені з урахуванням інформації, розміщеної на інтернет-ресурсах www.alibaba.com, що є міжнародною онлайн платформою електронної комерції. Зважаючи на зміст п.2.2 Умов користування даним ресурсом, для отримання доступу та користування Службами даної платформи вимагається реєстрація відповідної особи як учасника Сайтів ресурсу.
Таким чином, у користувача ресурсу є можливість ідентифікувати зареєстровану компанію та сферу її діяльності, а також запропоновані нею цінові дані, розміщені на сайті.
Судом також встановлено, що надані висновки експерта містять висновки про ринкову вартість конкретних товарів за 1 штуку. Відповідні дослідження проводилися експертом в галузі визначення ринкової вартості товарів, при цьому позивачем були надані усі документи, що витребовувалися експертом з метою визначення ринкової вартості товарів.
Вартість за одиницю кожного найменування товару, яку визначав експерт, повністю співпадає з його вартістю, зазначеною у кожному з інвойсів до відповідної партії товару, наданого до митного оформлення. Згідно з приписами частини першої статті 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 21.06.2012 року №5007-VI, під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб'єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.
Статтею 6 Указу Президента України від 25.08.1994 №475/94 "Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів" встановлено, що при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника контактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції.
З аналізу наведених норм права вбачається, що ціна імпортованого товару повинна відповідати цінам, що склалися на ринку експорту на ідентичний або аналогічний товар, тобто на товар, який є однаковим або подібним за характеристиками, торговельною маркою, артикулом та має однакову собівартість виробництва.
У кожному з висновків експерта Дніпропетровської ТПП проаналізована ринкова вартість товару на ринку експорту, використовувалась відповідна нормативно-законодавча база, зокрема, Міжнародний стандарт оцінки (2003р., 6 видання), та проведено аналіз цінової інформації ринку з використанням загальнодоступної інформації з інтернету.
Суд зазначає, що висновки експерта ґрунтуються на об'єктивних даних, дослідження проведено у повній відповідності до вимог чинного законодавства України, відтак, митницею безпідставно поставлено під сумнів надані декларантом висновки фахівця в цій галузі. Дослідження проведені методом співставлення саме дійсних цін на товар у їх понятті, визначеному у статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, тому таке зауваження митниці, на думку суду, є необґрунтованими та безпідставним.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 року у справі №810/2593/15, за правилами статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України. Крім того, у разі сумніву у відповідному експертному висновку, митниця мала право звернутися до іншого суб'єкта оціночної діяльності із письмовим запитом на рецензування (згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України»), однак таке своє право не реалізувала.
Таким чином, суд вважає, що у сукупності з іншими наданими документами кожен зазначений висновок Дніпропетровської ТПП в межах цієї справи підтверджує задекларовану митну вартість.
Стосовно зауваження митного органу про те, що позивачем під час митного оформлення не надано проформу-інвойс суд зазначає наступне. Відповідно до п.3 ч.2 ст.53 МК України документом, який підтверджує митну вартість товарів є рахунок-фактура (інвойс). Рахунок-проформа являється документом, що підтверджує митну вартість товарів лише тоді, якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу. Згідно з умовами Контракту 05.07.2021 №0507/21, покупець купує товар у кількості та за ціною, вказаною в рахунку-фактурі (інвойсі) (пункт 2), тобто товар є об'єктом купівлі-продажу. Крім цього, продавцем надавались позивачу саме інвойси, у яких чутко визначено ціну товару. Отже, таке зауваження не є законною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.
У зв'язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності або явні ознаки підробки.
Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Суд звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.
Згідно з постановою пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб'єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено (п.п.2.1 п.2).
Суд також звертає увагу, що приписами ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України встановлено правило, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.
На підставі аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
Сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Проте, відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення цих складових.
Крім того, як встановлено судом, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідач вказав про те, що визначена ним митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару за митними деклараціями від 16.09.2021 №UA500020/2021/211779, від 28.09.2021 №UA500490/2021/204712, від 28.09.2021 №UA500490/2021/204712, від 26.10.2021 №UA500490/2021/217674, від 19.10.2021 №UA100330/2021/335870, від 19.10.2021 №UA100390/2021/117935, від 14.09.2021 №UA500020/2021/211398, від 08.11.2021 №UA100340/2021/015840, від 11.10.2021 №UA500020/2021/215397, від 09.11.2021 №UA500020/2021/219288, від 15.10.2021 №UA100380/2021/026688, від 21.10.2021 №UA500020/2021/216809, від 23.10.2021 №UA500150/2021/205738, від 26.09.2021 №UA100020/2021/524926, від 20.10.2021 №UA500020/2021/216828, від 26.10.2021 №UA500020/2021/217647, від 05.11.2021 №UA500020/2021/206333.
При цьому, відповідач не зазначив, яким саме за якісними характеристиками (подібним чи аналогічним) є товар, митне оформлення якого вже здійснене.
Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення невизначеного товару не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, а також не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Згідно з положеннями ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Згідно з положеннями ст.ст. 179, 189, 190 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Отже, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Відповідно до ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що митний орган не навів доказів того, що подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.
Суд бере до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів жодним чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не є достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв'язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об'єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.
За таких обставин, рішення про коригування митної вартості товарів №UA100330/2021/000166/2 від 11.11.2021, №UA100330/2021/000167/2 від 11.11.2021, №UA100330/2021/000168/2 від 12.11.2021, №UA100330/2021/000169/2 від 12.11.2021, №UA100330/2021/000170/2 від 15.11.2021 з картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100330/2021/010225, №UA100330/2021/010226, №UA100330/2021/010229, №UA100330/2021/010230, №UA100330/2021/010238 є протиправними та підлягають скасуванню.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх рішень. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в сумі 27 049,41 грн: 15 699,41 грн за позовні вимоги майнового характеру відповідно до платіжного доручення № 173 від 16.12.2021; 11 350,00 грн за позовні вимоги немайнового характеру відповідно до платіжного доручення №198 від 30.12.2021.
За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 27 049,41 грн.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ТРЕЙД ПЛЮС» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень та карток-відмов - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів:
- №UA100330/2021/000166/2 від 11.11.2021 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2021/010225,
- №UA100330/2021/000167/2 від 11.11.2021 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2021/010226,
- №UA100330/2021/000168/2 від 12.11.2021 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2021/010229,
- №UA100330/2021/000169/2 від 12.11.2021 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2021/010230,
- №UA100330/2021/000170/2 від 15.11.2021 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2021/010238.
Стягнути з Київської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ТРЕЙД ПЛЮС» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 27 049,41 грн (двадцять сім тисяч сорок дев'ять гривень 41 копійка).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ТРЕЙД ПЛЮС», місцезнаходження: 49127, м. Дніпро, вул. Автопаркова, буд. 7, оф. 306, код ЄДРПОУ 44094150.
Відповідач: Київська митниця, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 8-А, код ЄДРПОУ ВП 43997555.
Повний текст рішення суду складено 21 березня 2022 року.
Суддя В.В. Рянська